18 вересня 2012 року м. Київ К-19270/10-С
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Рибченка А.О.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціальної державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим (правонаступник Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим) на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.03.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.03.2010 у справі № 2-а-1635/09/8/0170
за позовом Державного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз"
до Спеціальної державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим
про визнання недійсною податкової вимоги, -
Товариство в судовому порядку оскаржило другу податкову вимогу Державної податкової інспекції, якою позивачу було визначено суму податкового боргу у вигляді пені, нарахованої внаслідок несвоєчасної сплати боргу за узгодженим податковим зобов'язанням зі збору за геологорозвідувальні роботи.
Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить судові рішення скасувати та у задоволенні позову відмовити.
Обґрунтовуючи касаційні вимоги, відповідач послався на те, що заборгованість по другій податковій вимозі витікає з заборгованості за несвоєчасну сплату першої податкової вимоги, отже друга податкова вимога формується на суму консолідованого податкового боргу.
У поданих запереченнях на скаргу позивач, повністю підтримавши судові рішення першої та апеляційної інстанції, просить у задоволенні скарги відмовити через її необґрунтованість.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.
Як встановлено судам попередніх інстанцій, за позивачем обліковується податковий борг, який виник внаслідок несплати самостійно узгодженого податкового зобов'язання зі збору за геологорозвідувальні роботи.
Податковим органом було вижито заходи з погашення податкового боргу (направлено перша податкова вимога від 20.11.2008), яки призвели до задовільного результату -сума боргу позивачем була погашена, але із запізненням (26.12.2008), що стало підставою для виставлення спірної другої податкової вимоги від 08.01.2009, якою визначено борг у вигляді пені.
При цьому судами встановлено, що пеня, виставлена у другій податковій вимозі, також сплачена позивачем - 10.02.2009.
Судами встановлено, що метою звернення до суду позивача є визнання неправомірних дій контролюючого органу щодо формування другої податкової вимоги на суму однієї пені, що тягне несприятливі наслідки для позивача -розповсюдження права податкової застави на активи платника податків.
Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у 2008 - 2009 році був Закон України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
Згідно з пп. 5.4.1 п. 5.4 статті 5 Закону № 2181-ІІІ узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строк, вважається сумою податкового боргу платника податків.
У разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
Перша податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк (пп. "а" пп. 6.2.3 п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181-ІІІ).
Якщо, отримавши податкову вимогу, платник не погасив податковий борг, надсилається друга податкова вимога. Строк надсилання: не раніше тридцятого календарного дня з дня направлення (вручення) першої податкової вимоги. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу (пп. "б" пп. 6.2.3 п. 6.2 ст. 6 зазначеного Закону).
Отже, у разі коли у платника податків, якому було надіслано першу податкову вимогу, виникає новий податковий борг, друга податкова вимога має містити суму загального боргу. Але окрема податкова вимога щодо такого нового податкового боргу не виставляється.
Якщо сума податкового боргу, визначена у першій податковій вимозі, самостійно погашається платником податків до виставлення другої податкової вимоги, друга податкова вимога не надсилається (пп. 6.2.1 та пп. 6.2.5 п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181-ІІІ).
Враховуючи викладене та з огляду на те, що позивач, отримавши першу податкову вимогу, сплатив борг до виставлення другої податкової вимоги, що також визнає відповідач, висновок судів першої та апеляційної інстанцій -правильний і ґрунтується на вимогах чинного законодавства.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Спеціальної державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим (правонаступник Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим) відхилити.
Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.03.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.03.2010 у справі № 2-а-1635/09/8/0170 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий О.В. Карась
Судді Г.К Голубєва
А.О. Рибченко