"01" жовтня 2012 р. м. Київ К-25494/08
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіБорисенко І.В.
суддів Кошіля В.В.
Моторного О.А.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргуОвруцької міжрайонної державної податкової інспекції
на постановуОвруцького районного суду Житомирської області від 05.09.2007
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2008
у справі № 2а-474/07 (22-а-6795/08)
за позовомОСОБА_4
доОвруцької міжрайонної державної податкової інспекції
провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення,-
ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення Овруцької міжрайонної державної податкової інспекції від 18.05.2007 №0001341700/0.
Постановою Овруцького районного суду Житомирської області від 05.09.2007, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2008 у даній справі, позов задоволено, податкове повідомлення Овруцької міжрайонної державної податкової інспекції від 18.05.2007 №0001341700/0 визнане протиправним та скасоване.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.
Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Овруцькою міжрайонною державною податковою інспекцією ОСОБА_4 було направлено податкове повідомлення від 18.05.2007 № 0001341700/0, яким визначено податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб від інших видів діяльності у сумі 1075,09 грн. Вказане податкове зобов'язання було нараховане відповідачем позивачу у зв'язку з тим, що отримані у спадок ОСОБА_4 земельна ділянка та майновий пай члена КСП «Нове життя»села Шоломки Овруцького району визнані об'єктами комерційної власності.
Суди попередніх інстанцій визнали необґрунтованим визначення позивачу податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб, з чим погоджується суд касаційної інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до п.13.1 ст.13 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»(в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) об'єкти спадщини платника податку поділяються з метою оподаткування на:
а) об'єкт нерухомого майна;
б) об'єкт рухомого майна, зокрема: предмет антикваріату або витвір мистецтва; природне дорогоцінне каміння чи дорогоцінний метал, прикраса з використанням дорогоцінних металів та/або природного дорогоцінного каміння; будь-який транспортний засіб та приладдя до нього; інші види рухомого майна;
в) об'єкт комерційної власності, а саме - цінний папір (крім депозитного (ощадного), іпотечного сертифіката), корпоративне право, власність на об'єкт бізнесу як такий, тобто власність на цілісний майновий комплекс, інтелектуальна (промислова) власність або право на отримання доходу за нею;
г) суми страхового відшкодування (страхових виплат) за страховими договорами, укладеними спадкодавцем, а також суми, що зберігаються на пенсійному рахунку спадкодавця згідно з договором недержавного пенсійного забезпечення, пенсійного вкладу;
д) кошти, а саме готівкові кошти або кошти, що зберігаються на рахунках спадкодавця, відкритих у банках та небанківських фінансових установах, у тому числі депозитні (ощадні), іпотечні сертифікати, сертифікати фонду операцій з нерухомістю.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, позивач, як спадкоємець першої черги та родич першого ступеня спорідненості, згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 10.01.2005 отримав у спадщину майно після смерті свого батька ОСОБА_5, яке складається з права на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Нове життя»Шоломківської сільради Овруцького району Житомирської області розміром 1,64 в умовних кадастрових гектарах (що належала померлому на підставі сертифіката серії ЖТ №0137369, виданого Овруцькою РДА 20.10.1997) та права власності на майновий пай члена КСП «Нове життя»села Шоломки Овруцької району Житомирської області відповідно до списку осіб, які мають право на майновий пай, затвердженого зборами співвласників 04.06.2001.
Судами попередніх інстанцій при розгляді даної справи встановлено, що КСП «Нове життя»було реорганізовано у сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Нове життя», засновниками якого є чотири особи та спадкодавець в їх число не включений. Крім того, судами встановлено, що вищезазначена земельна ділянка перебуває у Товариства на правах оренди, а майно колишнього КСП перейшло у спільну часткову власність фізичних осіб.
З огляду на викладене, а також на приписи ст.13 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»(в редакції, чинній від 01.01.2005), колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що свідоцтво у даному випадку не посвідчує майнові або корпоративні права позивача та майно, отримане позивачем у спадщину, не є об'єктом комерційної власності.
Враховуючи вищенаведене, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про недоведеність суб'єктом владних повноважень правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення.
За таких обставин та з урахуванням вимог ч.3 ст.2, ч.2 ст.71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.
Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.
Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.
Відповідно до п.3 ст.2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Касаційну скаргу Овруцької міжрайонної державної податкової інспекції залишити без задоволення.
2. Постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 05.09.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2008 залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.В. Борисенко
СуддіВ.В. Кошіль
О.А. Моторний