04 жовтня 2012 року м. Київ К-18573/09
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
Бутенка В.І (доповідач), Лиски Т.О., Амєліна С.Є.,
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом військового прокурора Донецького гарнізону в інтересах ОСОБА_4 до військової частини А3037 про стягнення грошової компенсації замість належного речового забезпечення,
У жовтні 2008 року військовий прокурор Донецького гарнізону в інтересах ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до військової частини А3037 про стягнення заборгованості за не отримане речове майно під час проходження військової служби у відповідності до ст. 16 Закону України «Про Збройні Сили України»і ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»в загальній сумі 3984,35 грн.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2009 року, позов задоволено.
Стягнуто з військової частини А3037 на користь ОСОБА_4 грошову компенсацію замість належного речового майна у сумі 3984,35 грн.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 був звільнений у відставку за станом здоров'я наказом Командувача Внутрішніх військ України за №75 від 19 серпня 2008 року та наказом начальника Управління Східного територіального командування внутрішніх військ МВС України №203 від 18 вересня 2008 року в званні підполковника з правом носити військову форму одягу відповідно до п. 63 «в»Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України. Тому було видано довідку від 10 серпня 2008 року про нарахування вартості речового майна замість належних предметів форменого обмундирування на суму 3984, 35 грн., але відповідач не сплатив ОСОБА_4 після його звільнення належну за цією довідкою суму.
Правовідносини, які є предметом спору, регулюються ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Згідно ч. 1 ст. 91 цього Закону продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в термін, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 27 Постанови Кабінету Міністрів України «Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час»№1444 від 28 жовтня 2004 року (в редакції, що діяла на момент звільнення позивача) військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.
Частиною другою ст. 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій стосовно того, що надані відповідачем докази є належними, оскільки його доводами є посилання на низку нормативно-правових актів, які стосуються порядку проходження служби, забезпечення речовим майном, заходів по забезпеченню економії бюджетних коштів.
Наведені обставини були правильно враховані судами першої та апеляційної інстанцій, які прийняли законні й обґрунтовані рішення про задоволення позову.
Доводи касаційної скарги зроблених судами попередніх інстанцій висновків не спростовують.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що підстав для скасування чи зміни оскаржених судових рішень не вбачається.
Керуючись ст.ст. 220, 2201, 221, 223, 224, 230 КАС України, суд, -
Касаційну скаргу військової частини А3037 залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.