"04" жовтня 2012 р. м. Київ К/9991/86893/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Калашнікової О.В.
Леонтович К.Г.
Сіроша М.В.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Червоногвардійської районної адміністрації Макіївської міської ради на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2007 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Червоногвардійської районної адміністрації Макіївської міської ради про стягнення недоотриманої суми допомоги до 5 травня,
У жовтня 2007 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Червоногвардійської районної адміністрації Макіївської міської ради про стягнення недоотриманої суми допомоги до 5 травня за 2007 рік у сумі 3610грн.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2007 року позов задоволено. Визнано протиправними дії Червоногвардійської районної адміністрації Макіївської міської ради щодо відмови у виплаті ОСОБА_4 разової грошової допомоги в розмірі, встановленому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Стягнуто з Червоногвардійської районної адміністрації Макіївської міської ради на користь ОСОБА_4 недоотриману суму щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2007 рік у розмірі 3610 грн.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2008 року апеляційну скаргу Червоногвардійської районної адміністрації Макіївської міської ради задоволено частково. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2007 року змінено. Визначено суму, яка підлягає стягненню з Червоногвардійської районної адміністрації Макіївської міської ради на користь ОСОБА_4 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2007 рік у розмірі 3650,60грн. В іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 є інвалідом війни 1 групи. Відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»щорічно до 5 травня він має право на одержання одноразової грошової допомоги, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком.
У 2007 році позивач, як інвалід 1 групи, отримав -450,00грн. щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, тобто у меншому розмірі, ніж це передбачено зазначеним Законом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачу було не доплачено щорічну разову грошову допомогу до 5 травня у 2007 році, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 визнано неконституційними положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", якими встановлено виплату щорічної разової допомоги у розмірі меншому, ніж він передбачений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Однак, з такими висновками судів погодитись не можна.
Правовий статус ветеранів війни визначає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»від 22 жовтня 1993 року.
Статтею 13 цього Закону передбачено, що інвалідам війни 1 групи щорічно до 5 травня виплачується разова грошова допомога у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком.
Статтею 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»передбачено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Відповідно до вимог статті 17 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.
Законами України про Державний бюджет України встановлювався на відповідний рік розмір щорічної разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 були визнані неконституційними положення Закону України "Про Державний бюджет України 2007 рік", яким встановлено виплату щорічної разової допомоги у розмірі меншому, ніж він передбачений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" втратили чинність з 9 липня 2007 року.
Для правильного вирішення спору щодо дій відповідача по виплаті щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у 2007 році, їх слід розглядати з огляду на те, яка норма: Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" або Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" була діюча на дату нарахування і виплати позивачу органами праці та соціального захисту населення відповідних коштів.
Як вбачається з матеріалів справи, такі виплати позивачу були проведені у квітні 2007 року, тобто в період дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яким встановлено виплату щорічної разової допомоги у розмірі меншому, ніж він передбачений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Рішення Конституційного суду України не мають зворотної дії в часі і у суб'єкта владних повноважень після їх прийняття не виникло додаткових зобов'язань по перерахунку разової грошової допомоги до 5 травня.
Таким чином, виплативши позивачу разову грошову допомогу до 5 травня за 2007 рік у розмірі, встановленому Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини справи судами встановлені повно й правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції, згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує рішення суду першої та апеляційної інстанції і ухвалює нове про відмову в задоволенні позову.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
постановила:
Касаційну скаргу Червоногвардійської районної адміністрації Макіївської міської ради задовольнити.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2007 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2008 року скасувати.
Відмовити ОСОБА_4 у задоволенні позову.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді