04 жовтня 2012 року м. Київ К/9991/60266/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі :
Калашнікової О.В.
Гончар Л.Я.
Сіроша М.В.
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Подільського районного суду м. Києва від 9 липня 2010 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 19 квітня 2011 року у справі №2а-1490/10 за позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Подільської районної у м. Києві державної адміністрації про визнання дій неправомірними та зобов'язання нарахувати та виплатити недоплачену суму та відшкодування моральної шкоди, -
17 вересня 2009 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Подільської районної у м. Києві державної адміністрації, в якому просив зобов'язати відповідача здійснити перерахунок і виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 1996 -2009 роки згідно ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Постановою Подільського районного суду м. Києва від 9 липня 2010 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 19 квітня 2011 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
Не погоджуючись з ухваленими у справі рішеннями ОСОБА_4 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач має статус постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи і користується правами та пільгами, передбаченими Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у тому числі відповідно до ст. 48 цього Закону, якою передбачена виплата щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат.
В порушення наведеної норми відповідач виплачував щорічну допомогу на оздоровлення відповідно до постанов Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року та № 562 від 12.07.2005 року, тобто у меншому розмірі ніж це передбачено ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог за 1996-2008 роки суди попередніх інстанцій виходили з того, що, позивачем пропущено річний строк звернення до суду з адміністративним позовом, а в частині нарахування і виплати щорічної одноразової грошової допомоги за 2009 рік з того, що виплата такої допомоги відповідачем була правомірно здійснена у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року.
Колегія суддів не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо відмови у стягненні виплати щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік, оскільки такі не ґрунтуються на законодавчих нормах.
Відповідно до ст. 19 Конституції України суб'єкти владних повноважень зобов'язані діяти лише на підставі та в межах наданих повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та іншими Законами України.
Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 р. визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення п. 30 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими зупинена дія ч. 3 та ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в частині визначення розміру виплат щорічної допомоги на оздоровлення.
Відповідно до розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»внесені зміни, зокрема, до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та статтю 48 викладена в такій редакції: «Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України».
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним) положення пункту 28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", якими були внесені зміни до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли хибного висновку щодо відмови ОСОБА_4 у проведенні нарахування та виплати щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік, відповідно до до ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Доводи касаційної скарги ОСОБА_4 спростовують доводи судів першої та апеляційної інстанції щодо відсутності у нього права на отримання одноразової допомоги на оздоровлення у 2009 році у розмірі, встановленому ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а касаційна скарга підлягає частковому задоволенню із скасуванням рішень судів першої та апеляційної інстанції та задоволенням позову в цій частині.
Разом з тим, з урахуванням положень ст. ст. 99, 100 КАС України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, зазначив, що позивачем пропущено річний строк звернення до суду з адміністративним позовом, у зв'язку з чим обґрунтовано відмов у задоволенні позовних вимог у частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок і виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 1996-2008 роки.
Відповідно до ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги позивача дають підстави для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи в частині відмови у задоволенні позовних вимог за 2009 рік.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанції порушили норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних рішень в частині відмови у задоволенні позовних вимог про виплату одноразової допомоги за 2009 рік, які підлягають скасуванню з винесенням нової постанови про часткове задоволення позовних вимог, виходячи із встановлених судами попередніх інстанцій обставин.
Відповідно до ст.223 КАС України ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а постанова суду першої інстанції підлягає зміні із скасуванням в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу щорічну допомогу на оздоровлення за 2009 рік, відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в решті постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
постановила :
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Ухвалу апеляційного суду м. Києва від 19 квітня 2011 року скасувати.
Постанову Подільського районного суду м. Києва від 9 липня 2010 року змінити: скасувати в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Подільської районної у м. Києві державної адміністрації про визнання дій неправомірними та зобов'язання нарахувати та виплатити недоплачену суму щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік та у цій частині позов задовольнити.
Визнати неправомірним нарахування ОСОБА_4 щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік у меншому розмірі, ніж передбачений ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Подільської районної у м. Києві державної адміністрації нарахувати та виплатити ОСОБА_4 недоплачену суму щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за 2009 рік з урахуванням сум, що ним отримані, у відповідності з вимогами ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з розрахунку п'яти мінімальних заробітних плат, встановлених Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік».
В решті постанову суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді:
з оригіналом згідно
помічник судді А.О. Кулеша