"18" липня 2012 р. м. Київ К/9991/83093/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючий:Лосєв А.М.
Судді: Бившева Л.І.
Шипуліна Т.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Повного товариства «Ломбард-Лідер»ТПВ «Постачтехкомплект»і «Компанія»
на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 30.11.2010 р.
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2011 р.
у справі № 2-а-11958/09/2170
за позовом Повного товариства «Ломбард-Лідер»ТПВ «Постачтехкомплект»і «Компанія»
до Державної податкової інспекції у м. Херсоні
про скасування податкових повідомлень-рішень,
Повне товариство «Ломбард-Лідер»ТПВ «Постачтехкомплект»і «Компанія»(надалі позивач, ПТ «Ломбард-Лідер»ТПВ «Постачтехкомплект»і «Компанія») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні (надалі відповідач, ДПІ у м. Херсоні) про скасування податкових повідомлень-рішень.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 30.11.2010 р. (суддя -О.І. Бездрабко), залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2011 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя -Л.Є. Зуєва, судді: О.О. Димерлій, О.В. Єщенко) позов задоволено частково: скасовано частково податкове повідомлення-рішення №0000992200/0 від 15.12.2008р. в сумі 23 989,50 грн. в тому числі за основним платежем 15 9998 грн. та за штрафними санкціями 7 996,50 грн. в решті податкове повідомлення-рішення залишено без змін, в частині позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення №0001002200/0 від 15.12.2008р відмовлено.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у скасування податкового повідомлення-рішення №0001002200/0 від 15.12.2008р. В решті з прийнятими по справі рішеннями позивач погоджується.
У письмовому запереченні на касаційну скаргу відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог та винести нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що представниками податкового органу проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007р. по 30.06.2008р. За результатами перевірки 18.11.2008р. складено акт №3622/22-1/34073967 (надалі -акт).
Перевіркою встановлено порушення позивачем приписів пункту 5.1, підпункту 5.2.8 пункту 5.2, підпункту 5.3.1, 5.3.5 пункту 5.3, підпункту 5.4.2 пункту 5.4 статті 5, підпункту 12.1.1 пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в зв'язку з чим позивачем занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 16 982 грн., та порушення вимог підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»чим занижено суму з податку на додану вартість за липень 2007р. в розмірі 8 061,67 грн.
На підставі акту перевірки ДПІ у м. Херсоні було прийнято податкове повідомлення-рішення №00010002200/0 від 15.12.2008р., яким позивачу нараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 12 093 грн., в тому числі 8 062 грн. за основним платежем та 4 031грн. за штрафними санкціями, та податкове повідомлення-рішення №0000992200/0 від 15.12.2008р., яким нараховано податкові зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 25 473 грн., у тому числі 16 982 грн. за основним платежем та 8 491 грн. за штрафними санкціями.
Позивач в касаційній скарзі просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови в скасуванні податкового повідомлення-рішення №0001002200/0 від 15.12.2008р.
Позивач вважає, що донарахування податковим органом податку на додану вартість в сумі 8 062 грн. є неправомірним, оскільки, на його думку, податкові зобов'язання з податку на додану вартість за липень 2007р. компенсувалися податковим кредитом в сумі 7 078 грн.
Суди попередніх інстанції дійшли правильного висновку, що вищезазначені позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Перевіркою правильності нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість встановлено, що позивачем в декларації за липень 2007 року завищено суму податкового кредиту на 7 072 грн. Дане порушення відкориговане в податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2008 року в рядку 16.1 «Самостійне виправлення платником помилки, що міститься в раніше поданій податковій декларації»та в додатку до податкової декларації № 1 «Розрахунок коригування сум ПДВ», самостійно нараховано та сплачено штраф у сумі 354 грн.
Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість» - об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця.
Пунктом 4.1 статті 4 вищевказаного Закону визначено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в порушення вказаних вимог Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем не віднесено до складу податкового зобов'язання суму податку на додану вартість по операції з Держскарбницею, а саме: згідно з банківською випискою від 09.07.2007 р. № 16018 позивачем отримано від Держскарбниці за одержані цінності 48 370 грн., в тому числі ПДВ -8 061,67 грн., внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість за липень 2007 року у сумі 8 061,67 грн.
Суд апеляційної інстанції вважає необгрунтовними посилання позивача на ті обставини, що сформовані податкові зобов'язання в сумі 8 062 грн. компенсуються податковим кредитом в сумі 7 078 грн. з податку на додану вартість за липень 2007р., оскільки перевірка проводилась за період часу з 01.04.2007р. по 30.06.2008р., до цього часу платник податку не скористався своїм правом на включення податкової накладної №56 від 31.07.2007р. для формування податкових зобов'язань та права на податковий кредит в сумі 7078грн., зазначені відомості були відсутні під час перевірки. Позивачем не надано доказів щодо дати отримання податкової накладної №56 від 31.07.2007р., в матеріалах справи відсутні належним чином завірені реєстри отримання накладних на підприємстві товариства «Ломбард-Лідер»ТПВ «Постачтехкомплект» і Компанія».
Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судом першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального та процесуального права.
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Касаційну скаргу Повного товариства «Ломбард-Лідер»ТПВ «Постачтехкомплект»і «Компанія»залишити без задоволення.
2. Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 30.11.2010 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2011 р. у справі № 2-а-11958/09/2170 залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 -238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М.
Судді(підпис)Бившева Л.І.
(підпис)Шипуліна Т.М.