Справа № 2a-0770/2100/12
рядок статзвітності № 2.1
код - 10
28 вересня 2012 року м. Ужгород
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого -судді Луцович М.М.
при секретарі судового засідання Симканич Ю.В.,
за участю сторін:
сторони в судове засідання не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Управління Міністерства внутрішніх справ України у Закарпатській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Управління МВС у Закарпатській області (далі за текстом - Управління), яким просить суд визнати протиправною відмову відповідача у видачі йому паспорта громадянина України для виїзду за кордон, скасувати рішення відповідача від 13 червня 2012 про відмову у видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон та зобов'язати Управління видати йому такий паспорт.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що після звернення до Управління в червні 2012 року із заявою щодо оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, відповідач незаконно відмовив йому у виготовленні та видачі такого на підставі п.2 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України»з посиланням на повідомлення Ужгородського МВ ДВС Закарпатської області. Оскільки, наявність відкритого виконавчого провадження не є підставою для обмеження особи в її конституційному праві вільного пересування, а орган ДВС не уповноважений самостійно вирішувати питання про обмеження виїзду громадянина України за кордон або відмову у видачу такому паспорту для виїзду за кордон через наявність у останнього невиконаного боргового зобов'язання, позивач просить визнати відповідні дії відповідача протиправними, скасувати рішення про відмову у видачі паспорта та зобов'язати Управління видати йому закордонний паспорт.
Позивач, в судове засідання не з'явився, проте надав суду заяву, якою просив розгляд даної справи провести без його участі за наявними у справі матеріалами.
Відповідач в судове засідання не з'явився, проте надав суду заяву, якою просив розгляд даної справи провести без його участі за наявними у справі матеріалами. Суд вважає, що спір можливо вирішити на підставі наявних у справі доказів.
Сторони в судове засідання не з'явилися, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, а відтак у відповідності до ч. 1 ст. 41 КАС України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням зібрані докази кожен окремо та в їх сукупності, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до переконання, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що позивач подав до Управління заяву про видачу йому паспорта громадянина України для виїзду за кордон. До вказаної заяви було додано необхідні документи.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 14 червня 2012 року позивачу було надано повідомлення Управління про відмову у видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон №19/3136 від 13 червня 2012 року (а.с.6), в якому з посиланням на п.2 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України»зазначено, що у зв'язку з існуванням невиконаного боргового зобов'язання, що документально підтверджено повідомленням Ужгородського МВ ДВС Закарпатської області, у задоволенні прохання про видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон тимчасово відмовлено до виконання зобов'язань.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України»встановлено, що документом, який дає право на виїзд з України і в'їзд в Україну та посвідчує особу громадянина України під час перебування за її межами, є паспорт громадянина України для виїзду за кордон.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та порядок в'їзду в Україну громадян України»громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорту для виїзду за кордон, якщо діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання - до виконання зобов'язань, або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України.
Як вбачається з повідомлення Управління позивачу було відмовлено у видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон на підставі листа Ужгородського МВ ДВС. Однак, лист органу ДВС має тільки інформаційний характер та не передбачений жодним із положень ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та порядок в'їзду в Україну громадян України». Крім того, зі змісту ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження»вбачається, що державний виконавець може звернутись до суду для вирішення питання щодо тимчасового обмеження громадянина України у праві виїзду за кордон.
Відповідачем не було надано судового рішення, яким би було обмежено позивача у свободі пересування, в тому числі за межами України, відтак, не доведено правомірність свого рішення, що оскаржене позивачем.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Беручи до уваги вищевказані обставини, суд вважає, що оскаржуване в даній справі рішення суб'єкта владних повноважень не відповідає вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України.
Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безсторонньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з п. 2 ч. 4 ст.105 та п. 2 ч. 2 ст. 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку, що рішення Управління від 13.06.2012 року підлягає скасуванню, оскільки даним рішенням суб'єкта владних повноважень порушено немайнові права позивача. Водночас суд визнає, що позовна вимога про зобов'язання Управління виготовити та видати позивачеві паспорт громадянина України для виїзду за кордон є також обґрунтованою, відповідає встановленим способам захисту прав та підлягає задоволенню.
На підстав наведеного та керуючись ст.ст. 9, 11, 70, 71, 160-163 КАС України, суд, -
постановив:
Позов ОСОБА_1 -задовольнити.
Визнати протиправною відмову Управління у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Управління Міністерства внутрішніх справ України у Закарпатській області у видачі ОСОБА_1 паспорта громадянина України для виїзду за кордон.
Скасувати рішення Управління у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Управління Міністерства внутрішніх справ України у Закарпатській області -у формі повідомлення №19/3136 від 13 червня 2012 року про відмову ОСОБА_1 у видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон.
Зобов'язати Управління у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Управління Міністерства внутрішніх справ України у Закарпатській області у межах його компетенції вжити необхідних заходів по виготовленню, оформленню та видачі ОСОБА_1, мешканцю АДРЕСА_1 паспорта громадянина України для виїзду за кордон на підставі поданих ним документів.
Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається через Закарпатський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. У випадках, встановлених статтею 167 частиною 4 КАС України десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Луцович М.М.