Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
24 вересня 2012 р. Справа № 2а/0570/6940/2012
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Ушенка С.В.,
при секретарі Шимко Н.В.,
за участю
представників позивача - Корольова І.Г., Чорноглазової Т.Г. (за довіреністю),
представників відповідача - Молчанової Н.К., Тіщенко В.В. (за довіреністю),
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Центральна збагачувальна фабрика «Колосниківська» до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 20.03.2012р. № 0000011602, -
Приватне акціонерне товариство «Центральна збагачувальна фабрика «Колосниківська» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення від 20.03.2012р. № 0000011602 на суму 107000,00 грн. (з урахуванням уточнень).
Ухвалою суду від 10.09.2012р. у справі здійснено процесуальну заміну неналежного відповідача на належного - Макіївську об'єднану державну податкову інспекцію Донецької області Державної податкової служби.
В обгрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем було проведено документальну невиїзну позапланову перевірку, за результатами якої складено акт перевірки від 24.02.2012р. № 921/23-15/00176584. В даному акті перевірки відповідач прийшов до висновків про порушення підприємством ч.ч. 1, 5 ст. 203, п.п. 1, 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст.ст. 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України та пп. 14.1.191. п. 14.1. ст. 14, п.п. 198.1.-198.3. ст. 198 Податкового кодексу України. Позивачем були подані заперечення на даний акт перевірки з проханням щодо їх розгляду за участю представників підприємства. В порушення вимог п. 86.7. ст. 86 Податкового кодексу України та права позивача на участь у розгляді заперечень, розгляд заперечень відповідачем було здійснено без участі представників позивача. 23.03.2012р. позивачем отримано податкове повідомлення-рішення від 20.03.2012р. № 0000011602 на суму 107000,00 грн., яке грунтується на підставі неіснуючого акту перевірки.
Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги, надали пояснення, аналогічні викладеним в них, та докази в їх підтвердження. Додатково зазначили про реальність укладеного позивачем з ПП «Екосфера» правочину і неправомірність дій відповідача щодо визнання його нікчемним та просять задовольнити позов в повному обсязі.
Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти позову, надали письмові заперечення, які наявні в матеріалах справи, та пояснення, аналогічні викладеним в них, звернули увагу на правомірність, на їх думку, спірного податкового повідомлення-рішення і просять в задоволенні позову відмовити повністю.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши в судовому засіданні всі обставини справи та оцінивши їх наявними доказами в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.
Приватне акціонерне товариство «Центральна збагачувальна фабрика «Колосниківська» (далі по тексту - позивач, ПрАТ «ЦЗФ «Колосниківська») зареєстровано виконавчим комітетом Макіївської міської ради Донецької області 29.09.2003р., внесено до ЄДРПОУ та є юридичною особою.
Як платник податків знаходиться на обліку в Макіївській об'єднаній ДПІ Донецької області Державної податкової служби та з 26.03.2011р. є платником податку на додану вартість.
На підставі наказу від 10.02.2012р. № 368, згідно з пп. 75.1.2. п. 75.1. ст. 75, пп. 78.1.1. п. 78.1. ст. 78, п. 79.1. ст. 79, п. 82.2. ст. 82 Податкового кодексу України Макіївською об'єднаною державною податковою інспекцією у Донецькій області проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ПрАТ «ЦЗФ «Колосниківська» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ПП «Екосфера», їх реальності та повноти відображення в обліку за травень 2011 року, за результатами якої складено відповідний акт від 24.02.2012р. № 921/23-15/00176584 (далі по тексту - Акт перевірки).
Як вбачається із зазначеного Акту перевірки, відповідачем встановлені порушення ч.ч. 1, 5 ст.203, п.п. 1, 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст.ст. 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України, в результаті чого правочин щодо виконання умов договору від 26.04.2011р. №70/012/2250, укладеного між ПрАТ «ЦЗФ «Колосниківська» та ПП «Екосфера», є нікчемним та пп.14.1.191. п. 14.1. ст. 14, п.п. 198.1.-198.3. ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого залишок від'много значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, завищено на суму 107000,00 грн.
Не погодившись з висновками Акту перевірки, позивач 06.03.2012р. подав відповідачеві письмові заперечення від 06.03.2012р. № 184/09, в яких, зокрема, просив повідомити про час та місце їх розгляду.
Листом від 06.03.2012р. № 5312/10/23-311, який був отриманий позивачем 13.03.2012р., відповідач повідомив щодо розгляду заперечень 13.03.2011р. о 10.00 год. в приміщенні органу податкової служби, а 15.03.2012р. направив на його адресу лист щодо надання відповіді на заперечення.
За результатами зазначеної перевірки, згідно з п. 54.3. ст. 54, п. 58.1. ст. 58 Податкового кодексу України та у відповідності з п. 120.1. ст. 120, п. 123.1. ст. 123 Податкового кодексу України відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.03.2012р. № 0000011602, яким позивачеві зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за травень 2011 року у розмірі 107000,00 грн.
Дане податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем в адміністративному порядку до Державної податкової служби у Донецькій області, рішенням якої воно залишено без змін, а скарга без задоволення.
Як вже було зазначено вище, в обгрунтування позову позивач, з посиланням на приписи п.86.7. ст. 86 Податкового кодексу України, зазначає про порушення відповідачем його права на участь у розгляді заперечень та прийняття спірного податкового повідомлення-рішення на підставі неіснуючого акта перевірки, але суд не приймає зазначених доводів позивача у зв'язку з тим, що фактично відповідачем не порушено його право на оскарження податкового повідомлення-рішення (правового акту індивідуальної дії), оскільки він скористався таким правом як в порядку адміністративного, так і в порядку судового оскарження. Як встановлено в судовому засіданні, в спірному податковому повідомленні-рішенні в номері акту перевірки допущена технічна помилка, що не є підставою для скасування спірного рішення суб'єкта владних повноважень.
Однак суд зазначає, що предметом доказування в цій справі є обставина реальності господарської операції позивача з ПП «Екосфера», правильність відображення її в податковому обліку та правильність формування податкового кредиту.
Спір виник через висновки податкового органу про те, що правочин, який укладений позивачем з ПП «Екосфера», не був спрямований на реальне настання правових наслідків та є нікчемним.
Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
У розумінні пп. 14.1.36. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПКУ), господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відтак, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні вищенаведених норм є: здійснення її субєктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямованість на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності (продукція, роботи чи послуги), які мають вартісний характер і цінове вираження.
Судом встановлено, що між позивачем та ПП «Екосфера» укладено договір на придбання бульдозера від 26.04.2011р. № 70/012/2250, згідно з яким постачальник (ПП «Екосфера») зобов'язується передати, а покупець (позивач) прийняти та оплатити бульдозер ДЗ-171 на базі трактора Т-130 на умовах, передбачених цим договором. Згідно з пунктом 2.1. вказаного договору, кількість, якість, номенклатура товару зазначаються в специфікаціях до договору, які є його невід'ємною частиною. Пунктом 3.2. договору визначено, що поставку товару здійснює постачальник у відповідності до міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів «Инкотермс-2000». Відповідно до пункту 10.5. договору, строк його дії встановлено до 31.12.2011р.
Виконання умов укладеного між позивачем та ПП «Екосфера» договору знайшло своє відображення в податковому та бухгалтерському обліку позивача, а саме: специфікації до зазначеного договору, актах приймання, видатковій та податковій накладних, інвентарній картці обліку основних засобів.
Поставка товару відбувалась у травні 2011 року. В специфікації до договору визначений строк поставки - травень 2011 року, умови поставки - СРТ у відповідності до правил «Инкотермс-2000». Розрахунки між суб'єктами господарювання за товар проводилися у безготівковій формі, здійсненні в повному обсязі. Даний факт не є спірним між сторонами.
Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені Податковим кодексом України.
Підпунктом 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 ПКУ установлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до п.п. 198.1. та 198.2. ст. 198 ПКУ, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем з ПП «Екосфера» в періоді, в якому податковим органом встановлені порушення, на виконання умов договору придбання бульдозера від 26.04.2011р. № 70/012/2250 складено видаткову накладну від 17.05.2011р. № 27 та податкову накладну від 17.05.2011р. № 27 на суму з податком на додану вартість 642000,00 грн., з яких ПДВ 107000,00 грн. Відповідно до зазначеної видаткової накладної від 17.05.2011р. № 27 та акту приймання від 17.05.2011р. б/н ПП «Екосфера» поставив, а ПрАТ «ЦЗФ «Колосниківська» в складі комісії отримав бульдозер ДЗ-171 на базі трактора Т-130 на суму з податком на додану вартість 642000,00 грн.
Бульдозер ДЗ-171 на базі трактора Т-130 позивачем оприбутковано, оформлено інвентарну картку обліку основних засобів від 17.05.2011р. № 1343 і, відповідно до наявного у справі свідоцтва про реєстрацію великотонажного транспортного засобу, зареєстровано в органах ДАІ.
Податковий кредит звітного періоду, відповідно до п. 198.3. ст. 198 ПКУ, визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно п. 198.6. ст. 198 ПКУ, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11. статті 201 цього Кодексу.
Виходячи із положень вищевказаної норми закону, лише відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість. І тільки у разі не підтвердження на момент перевірки податкового кредиту податковими накладними платник податку може бути притягнутий до відповідальності.
Суд враховує, що наявність податкових накладних є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Від встановлення цієї обставини залежить оцінка податкових накладних як правової підстави для віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.
Дослідженням в судовому засіданні зазначеної вище податкової накладної від 17.05.2011р. №27, виписаної ПП «Екосфера» за результатами здійснення фінансово-господарської діяльності з позивачем в рамках договору від 26.04.2011р. № 70/012/2250, судом встановлена її відповідність вимогам діючого законодавства, зокрема ст. 201 ПКУ. Отже, наявними в матеріалах справи документами підтверджено формування позивачем податкового кредиту за травень 2011 року на підставі належним чином оформленої податкової накладної, що свідчить про відсутність перешкод, визначених пунктом 198.6. статті 198 ПКУ, для включення зазначеної суми до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду.
Згідно з частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.
Згідно зі статтею 3 цього ж Закону, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до частини 1 статті 9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Таким чином, враховуючи умови договору, видаткова накладна, акт приймання, інвентарну картку обліку основних засобів, реєстраційний талон, що містяться в матеріалах справи, є належними доказами, що підтверджують поставку товару позивачеві. Правильність формування суми спірного податкового кредиту підтверджується, окрім податкових накладних, первинними документами.
Судом встановлено, що контрагент позивача - ПП «Екосфера» на момент вчинення спірної фінансово-господарської операції був юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законом порядку, знаходився на податковому обліку в ДПІ у м. Дніпродзержинську та був платником податку на додану вартість.
Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.
Таким чином, постачальник позивача ПП «Екосфера» на час здійснення господарської операції мав статус юридичної особи, та як наслідок мав право здійснювати господарську діяльність шляхом укладення договорів на поставку товарів та був наділений правом видачі податкових накладних, що обумовлює спеціальну податкову правосуб'єктність.
Суд не приймає до уваги посилання відповідача на акт від 21.09.2011р. № 258/7/23-408/35281815 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Екосфера» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків та зборів, їх реальності та повноти відображення в обліку з податку на додану вартість за травень, червень 2011 року, оскільки фактично його перевірка не проводилась, первинні документи, складені на виконання умов вищезазначеного договору, податковим органом не досліджувались. Крім того, як встановлено в судовому засіданні з пояснень представника відповідача, нестач або надлишків товарно-матеріальних цінностей, отриманих позивачем за результатами здійснення господарської діяльності за період, який був предметом перевірки, органом державної податкової служби не встановлено, бульдозер фактично є в наявності.
Таким чином, суд вважає безпідставними посилання відповідача в акті від 24.02.2012р. №921/23-15/00176584 документальної невиїзної позапланової перевірки ПрАТ «ЦЗФ «Колосниківська» на необгрунтованість формування позивачем податкового кредиту за наслідками здійснення господарської діяльності з ПП «Екосфера».
В свою чергу, обставина реального здійснення господарської операції та правильність її відображення в податковому обліку доведена в цій адміністративній справі на підставі досліджених доказів.
Стосовно доводів відповідача, що договір від 26.04.2011р. № 70/012/2250, укладений між позивачем та ПП «Екосфера», є нікчемним, суд зазначає наступне.
Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до частини 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
Згідно з частиною 1 статті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Суд бере до уваги, що умовою для кваліфікації правочину як нікчемного через те, що він порушує публічний порядок, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому, визначальне значення має встановлення персоналій посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник.
В процесі розгляду справи відповідачем доказів, крім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не надано, відомостей про наявність інших доказів, які могли б бути витребувані судом, відповідачем не надано.
Водночас позивачем з посиланням на належні докази, що долучені до матеріалів справи, доведено обставину реального здійснення господарських операцій.
Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Разом з тим, як встановлено в судовому засіданні з пояснень представників сторін, кримінальних справ відносно посадових осіб позивача та ПП «Екосфера» щодо порушення податкового та іншого законодавства в сфері економічних відносин, зокрема щодо укладення та виконання договору від 26.04.2011р. № 70/012/2250, не порушувалось, обвинувальні вироки суду з цього приводу відсутні.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Суд приходить до висновку, що первинні документи, які наявні в матеріалах справи, є належними доказами в розумінні частини 4 ст. 70 КАС України при підтвердженні обставини реальності правочину, укладеного з ПП «Екосфера», та правильності його відображення в податковому обліку позивача.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на викладене, судом встановлено, що спірний договір з ПП «Екосфера» спричинив зміну майнового стану позивача, тобто є реальним, спірна сума податкового кредиту сформована на підставі достовірних первинних документів, які підтверджують рух активів у процесі здійснення господарської операції позивача, у договорі наявна господарська мета.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись, ст.ст. 2, 7-11, 17, 69-71, 72, 86, 94, 158-163, 185-186, 254 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Центральна збагачувальна фабрика «Колосниківська» до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 20.03.2012р. № 0000011602 - задовольнити в повному обсязі.
Скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.03.2012р. № 0000011602, винесене Макіївською об'єднаною державною податковою інспекцією Донецької області Державної податкової служби, яким Приватному акціонерному товариству «Центральна збагачувальна фабрика «Колосниківська» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 107000,00 грн.
Присудити з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Центральна збагачувальна фабрика «Колосниківська» понесені витрати у вигляді сплати судового збору в сумі 1070 (одна тисяча сімдесят) грн. 00 коп.
Повний текст постанови виготовлено 01.10.2012р., її вступну та резолютивну частини проголошено в судовому засіданні 24.09.2012р. в присутності представників сторін та приєднано до матеріалів справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Ушенко С. В.