Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
03 жовтня 2012 р. Справа № 2а/0570/11456/2012
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 11 год. 15 хв.
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Тарасенко І.М.
при секретарі Бебешко Ю.О.
за участю:
представника позивача Пугача Р.І.,
представника відповідача Єгорової Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Донецьк, вул.50 Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Управління Держкомзему у місті Донецьку Донецької області про визнання протиправними і незаконними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_3 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління Держкомзему у місті Донецьку Донецької області про визнання протиправними і незаконними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 25.01.2012 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1000 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки 1410137700:024:0345). Даний договір був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований у реєстрі за №351.
25.04.2012 року ОСОБА_3 звернулась із заявою до управління Держкомзему у м.Донецьку Донецької області для здійснення державної реєстрації переходу права власності на дану земельну ділянку за нею.
Однак, 18.06.2012 року листом управління Держкомзему у м. Донецьку Донецької області зарекомендувало перекласти договір купівлі - продажу земельної ділянки. Підставою для фактичної відмови в державній реєстрації за позивачем переходу права власності на земельну ділянку площею 0,1000 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 є те, що в договорі купівлі-продажу вказано, що державний акт на право власності на земельну ділянку виданий органами Держкомзему, тобто невідповідність поданого документа вимогам діючого законодавства.
На думку позивача дані дії управління Держкомзему у м. Донецьку Донецької області про фактичну відмову провести реєстрацію за ОСОБА_3 переходу права власності на земельну ділянку площею 0,1000 га для будівництва і обслуговування жилого будинку , господарських споруд по АДРЕСА_1 є незаконними та противоправними.
02.10.2012 року позивачем через канцелярію суду надана заява про зміну позовних вимог, відповідно до яких просить визнати противоправними і незаконними дії Управління Держкомзему у м. Донецьку Донецької області по не проведенню за ОСОБА_3 державної реєстрації переходу права власності на придбану на підставі договору купівлі-продажу від 25.01.2012 року земельну ділянку та зобов'язати Управління Держкомзему у м. Донецьку Донецької області провести розгляд заяви щодо здійснення відмітки про перехід права власності на земельну ділянку площею 0,1000 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21.01.2012 року.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги, викладені в адміністративному позові підтримав, просив їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача - Управління Держкомзему у місті Донецьку Донецької області в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовної заяви, надала суду письмові заперечення, відповідно до яких зазначила, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 06.05.2009 року №439 «Про деякі питання посвідчення права власності на земельну ділянку» нотаріус, у разі посвідчення цивільно-правового договору про відчуження земельної ділянки або видані свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку, проставляє на державному акті відмітку про перехід права власності на земельну ділянку. Власник земельної ділянки подає до територіального органу Держкомзему заяву щодо здійснення відмітки про перехід права власності на земельну ділянку та наступні документи: державний акт з відміткою нотаріуса про перехід права власності на земельну ділянку; цивільно-правовий договір про відчуження земельної ділянки у разі набуття права власності на земельну ділянку за таким договором або свідоцтво на спадщину. Позивачем було надано договір купівлі-продажу земельної ділянки від 25.01.2012 року №351, який суперечить нормам діючого законодавства, оскільки в ньому не вірно вказана дата державної реєстрації державного акта, а саме вказано, що державний акт на право власності видано «03.12.2010 року Донецькою міською радою Донецької області», що не відповідає дійсності, тому, як зазначена дата підписання держакта Головою Донецької міської ради замість дати реєстрації 22.02.2011 рік, яка є датою видачі державного акта на право власності на земельну ділянку. Оскільки, органом який реєструє та здійснює видачу державних актів на право власності на земельну ділянку є Управління Держкомзему у місті Донецьку Донецької області, а також враховуючи те, що станом на 03.02.2010 року на вимогами ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку не виникло, тобто відповідні права на земельну ділянку ОСОБА_4 не набула, вважаємо цей запис помилкою, яка підлягає виправленню.
Враховуючи те, що управлінням було повідомлено позивача про те, що реєстрація переходу прав власника на земельну ділянку може бути здійснена після усунення нотаріусом зазначених помилок, представник відповідача вважає вимоги ОСОБА_3 безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного представник відповідача просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Так, відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядну, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Позивач - фізична особа ОСОБА_3, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2.
Відповідач - Управління Держкомзему у м. Донецьку Донецької області здійснює свої повноваження відповідно до Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів, затвердженого Постановою КМУ від 19.03.2008 року № 224 Державний комітет із земельних ресурсів, є територіальним органом Держкомзему - центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Пунктом 7 Положення встановлено, що Держкомзем здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі і затверджує положення про них.
Таким чином, відповідач є суб'єктом владних повноважень та здійснює в даних правовідносинах надані їм діючим законодавством повноваження.
В судовому засіданні встановлено, що між ОСОБА_4 (Продавець) та ОСОБА_3 (Покупець) 25 січня 2012 року було укладено договір купівлі - продажу земельної ділянки, відповідно до якого продавець продала, а покупець купила для будівництва і обслуговування жилого будинку господарських будівель і споруд земельну ділянку площею 0,1000 га, розташованої по АДРЕСА_1 у межах: від А до В - землі Донецької міської ради; від Б до А - межа діл. №69 по АДРЕСА_1, кадастровий номер 1410137700:00:024:0345. Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі за №351.
Дана земельна землянка належала ОСОБА_4 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №418695, виданого 22.02.2011 року на підставі рішення Донецької міської ради від 23.12.2009 року №40/127 та зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №141013771000006.
В судовому засіданні встановлено, що з метою зареєструвати договір купівлі-продажу земельної ділянки ОСОБА_3 звернулась з заявою до Управління Держкомзему у м. Донецьку Донецької області для здійснення державної реєстрації переходу права власності права власності на земельну ділянку за нею, що також не заперечувалось представником відповідача.
Управління Держкомзему у м. Донецьку Донецької області листом від 15.05.2012 року за №02-11-40 повідомило ОСОБА_3, що для здійснення відмітки щодо переходу права власності на земельну ділянку, їй необхідно усунути недоліки в договорі купівлі-продажу земельної ділянки від 25.01.2012 року №351 в нотаріальному порядку, а саме в договорі не вірно вказана дата реєстрації державного акта.
05.07.2012 року ОСОБА_3 знов звернулась до Управління Держкомзему у м.Донецьку Донецької області з заявою про реєстрацію за нею переходу права власності на земельну ділянку.
Однак, листом від 03.08.2012 року за №02-11-62 Управління Держкомзему у м.Донецьку Донецької області зазначило, що для здійснення відмітки щодо переходу права власності на земельну ділянку їй необхідно надати документи, а саме договір купівлі-продажу з вірною вказаною датою реєстрації державного акта.
Позивач з даними діями відповідача не погоджується та вважає їх незаконними та протиправними.
З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.
Приписами пункту 1 ст. 182 ЦКУ передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Відповідно до пункту 1 статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно із п. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
У відповідності до п. 1 ст. 334 Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Разом з тим, відповідно до ст. 125 та п.1 ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.
Відносини щодо проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон).
Відповідно до статті 1 цього Закону державна реєстрація прав на об'єкт незавершеного будівництва та їх обтяжень у випадках, установлених законом, проводиться у порядку, визначеному цим Законом, з урахуванням особливостей правового статусу такого об'єкта.
Згідно із частиною 1 статті 2 Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Пунктом 1 статті 4 Закону передбачено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування.
Статтею 17 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачені вимоги до документів, що додаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень.
У відповідності до пунктів 3 та 4 статті 132 Земельного кодексу України додатком до угоди, за якою здійснюється відчуження земельної ділянки приватної власності, є державний акт на право власності на земельну ділянку, що відчужується (або відчужувалась). Угоди про перехід права власності на земельну ділянку підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Як вже зазначалось судом раніше, ОСОБА_3 неодноразово зверталась до Управління Держкомзему м. Донецька Донецької області з заявою та у відповідності до законодавства були надані необхідні документи для здійснення за нею реєстрації переходу права власності на земельну ділянку за договором купівлі-продажу.
Проте, Управлінням Держкомзему у м. Донецьку Донецької області були надані відповіді, відповідно до яких ОСОБА_3 було роз'яснено, що їй необхідно усунути недоліки в договорі купівлі-продажу земельної ділянки від 25.01.2012 року за №351 в нотаріальному порядку.
Разом з тим, приписами статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачений виключний перелік підстав з яких може бути відмовлено в проведенні державної реєстрації на нерухоме майно. Даний перелік є вичерпним.
Однак, суд звертає увагу відповідача на те, що Управлінням Держкомзему у м. Донецьку Донецької області не надано ОСОБА_3 офіційної відмови в проведенні державної реєстрації на підставі договору купівлі-продажу на земельну ділянку.
Крім того, суд зазначає, що підставами для відмови у державні реєстрації земельної ділянки чітко визначені пунктом 13-4 «Порядку ведення Поземельної книги» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 року №1021.
Відповідно до частини 13-4 цього Порядку Територіальний орган Держземагенства відмовляє у державній реєстрації земельної ділянки у разі, коли заяву подала особа, яка не може бути заявником відповідно до цього Порядку; земельна ділянка розташована на території іншої адміністративно-територіальної одиниці; документи подані не в повному обсязі або не відповідають вимогам, установленим цим Порядком; на титульному аркуші документації із землеустрою, у матеріалах документації із землеустрою, що містять графічне зображення земельної ділянки, та/або документах, що містять відомості про координати поворотних точок меж земельної ділянки, їх частин, обмежень, угідь, відсутня позначка територіального органу Держземагентства про кадастровий номер земельної ділянки (дати його визначення та внесення відомостей про земельну ділянку до автоматизованої системи).
У разі відмови у державній реєстрації земельної ділянки територіальний орган Держземагентства протягом трьох робочих днів готує висновок про відмову в такій реєстрації та повертає подані документи для доопрацювання за актом приймання-передачі.
Як вбачається з листів Управління Держкомзему у м. Донецьку Донецької області від 15.05.2012 року за №02-11-40 та від 03.08.2012 року за №02-11-62 не вказано жодної з підстав для відмови у державній реєстрації переходу права власності на придбану ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 25.01.2012 року, відповідні висновки про відмову в державній реєстрації відповідачем не складались, подані позивачем документи для доопрацювання за актом приймання-передачі не повертались.
Таким чином, суд вважає, що у судовому засіданні відповідачем не доведено правомірності своїх дій щодо відмови у розгляді заяви щодо здійснення відмітки про перехід права власності на земельну ділянку відповідно до вимог закону за ОСОБА_3.
Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_3 до Управління Держкомзему у місті Донецьку Донецької області про визнання протиправними і незаконними дії та зобов'язання провести державну реєстрацію - задовольнити повністю.
Визнати протиправними і незаконними дії Управління Держкомзему у місті Донецьку Донецької області по не проведенню державної реєстрації переходу права власності на придбану ОСОБА_3 на підставі договору купівлі - продажу від 25.01.2012 року земельну ділянку площею 0,1000 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1.
Зобов'язати Управління Держкомзему у м. Донецьку Донецької області провести розгляд заяви ОСОБА_3 щодо здійснення відмітки про перехід права власності на земельну ділянку відповідно до вимог закону та здійснити державну реєстрацію переходу права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,1000 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21.01.2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрованого у реєстрі за №351.
Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 03 жовтня 2012 року.
Повний текст постанови складений 08 жовтня 2012 року.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надісланням апеляційної скарги особою, яка її подає до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складання постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Тарасенко І.М.