04 жовтня 2012 р. Справа № 2а/0470/9669/12
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіБоженко Наталії Василієвни
при секретаріЛуговій В.О.
за участю:
представників позивача представника відповідача Чернети В.Є., Шевченко О.Г. Гармаш О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «СТАЛЬСЕРВІС» до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування повністю податкових повідомлень рішень від 22.06.2012 р. №0104152301 та №0104142301, -
Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «СТАЛЬСЕРВІС» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Державної податкової служби, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська від 22.06.2012 р. №0104152301, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 276117,53 грн. (основний платіж - 232888,63 грн., штрафна (фінансова) санкція - 43228,90 грн.) та від 22.06.2012 р. №0104142301, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 345062,91 грн. (основний платіж - 291 090,79 грн., штрафна (фінансова) санкція - 53972,12 грн..
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, винесені на підставі Акту перевірки від 05.06.2012 року №2242/22/31646329, є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки висновки, викладені в акті перевірки є безпідставними, необґрунтованими, суперечать чинному законодавству, здійсненні з неправильним застосуванням норм матеріального права та податкового законодавства.
Представники позивача у судовому засіданні підтримали заявлені позовні вимоги та просили позов задовольнити повністю, з підстав викладених в позовній заяві. Крім того, додали, що висновки в Акті перевірки зроблено на підставі припущень та з посиланням на Акти перевірок контрагентів. Також надали суду додаткові письмові пояснення, які містяться в матеріалах адміністративної справи.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі та просив у задоволенні позову відмовити, надав письмові заперечення, які містяться в матеріалах адміністративної справи та пояснив в судовому засіданні, що до податкового органу надійшли матеріали перевірок контрагентів позивача, в яких зазначено, що правочини мають ознаки нікчемності, оскільки у підприємств відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби. Вищезазначене свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків, в т.ч. щодо сплати належних сум податків та обов'язкових платежів. Тобто, угоди носять фіктивний характер. Отже, позивачем надавались видаткові та податкові накладні, акти виконаних робіт (послуг) без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків. Операції купівлі-продажу між ПП «Промспецтех», ТОВ «НПК «Ресурспром» та позивачем не причиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними. Таким чином позивач отримав грошові кошти від невстановлених осіб за нікчемними правочинами. Також до податкового органу надійшов Акт перевірки контрагента позивача ТОВ «Укрпромтехснаб», яким встановлено, що підприємство за юридичною адресою не знаходиться, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання. сировина для здійснення діяльності відсутня, що свідчить про здійснення господарської діяльності поза межами правового поля. Враховуючи норми законодавства та встановлене в ході перевірки укладення нікчемних правочинів між ТОВ НВП «Стальсервіс», ПП «Промспецтех», ТОВ «НПК «Ресурспром», ТОВ «Укрпротехснаб» позивачу правомірно виставлені податкові повідомлення-рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «СТАЛЬСЕРВІС» зареєстроване виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 25.02., перебуває на податковому обліку в Лівобережній міжрайонній державній податковій інспекції м. Дніпропетровська Державної податкової служби, як платник податків та зареєстроване як платник податку на додану вартість відповідно до свідоцтва №100279695 від 22.04.2010 року.
Лівобережною міжрайонною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська Державної податкової служби на підставі направлень від 12.04.2012 року №331, 330, 334, 327, 326, 322, згідно пп.77.1 ст.71 Податкового кодексу України та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання проведено планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «СТАЛЬСЕРВІС» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.10 р. по 31.12.11 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.10 р. по 31.12.11 р..
За результатами перевірки складено акт від 05.06.2012 року №2242/22/31646329 «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ НВП «СТАЛЬСЕРВІС» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.10 р. по 31.12.11 р.», яким встановлено зокрема, що ТОВ НВП «СТАЛЬСЕРВІС» було допущено порушення п.4.1.6 ст.4, абз.4, пп.5.3.9 п.5.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 291 090,79 гривень, у тому числі: у 3 кварталі 2010 року на суму 67439, 15 гривень, у 4 кварталі 2010 року на суму 148445, 34 гривень, у 1 кварталі 2011 року на суму 74 976, 30 гривень, у 4 кварталі 2011 року на суму 230,00 гривень; пп.3.1.1 п.3.1 ст.3. п.4.1 ст.4 (з урахуванням п.1.7 ст.1), пп.7.2.1 п.7.2, пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.186.1 ст.186, пп.188.1 ст. 188, ст.187 Податкового кодексу України у складі податкових зобов'язань з податку на додану вартість за липень, серпень, жовтень, листопад 2010 року, січень, лютий 2011 року відображені обсяги операцій, які здійсненні на підставі нікчемних правочинів між ТОВ НВП «Стальсервіс» та ТОВ «Союз Опт», ПП «Базис Торг», ПП «Промспецтех», ТОВ «НПК «Ресурспром» в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 230598,63 гривні, у тому числі: у липні 2010 року у сумі 52417,32 гривні, у серпні 2010 року у сумі 1534,00 гривень, у жовтні 2010 року у сумі 33334, 24 гривні, у листопаді 2010 року у сумі 83332,03 гривні, у січні 2011 року у сумі 16666,76 гривень, у лютому 2011 року у сумі 43314,28 гривень; п.185.1 ст.185, 198.3 ст.198, п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, пп.7.2.3, пп.7.2.6, п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» завищено податковий кредит за рахунок включення до складу податного кредиту податкових накладних, отриманих від ТОВ «Укрпромтехснаб», ТОВ «Технолюкс» на загальну суму ПДВ 2290,00 гривень в тому числі: за грудень 2010 року на суму 2090,00 гривень, за жовтень 2011 року на суму 200,00 гривень.
Позивачем, відповідно до пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України, було подано заперечення до акту перевірки від 05.06.2012 року, такі заперечення були розглянуті відповідачем та листом від 22.06.2012 року за № 12619/10/22 надана відповідь про те що, результати акту перевірки №2242/22/31646329 від 05.06.2012 року є правомірними та такими, що не суперечать діючому законодавству.
На підставі зазначеного акту перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 22.06.2012 р. №0104152301, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 276117,53 грн. (основний платіж - 232888,63 грн., штрафна (фінансова) санкція - 43228,90 грн.) та податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 22.06.2012 р. №0104142301, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 345062,91 грн. (основний платіж - 291 090,79 грн., штрафна (фінансова) санкція - 53972,12 грн.).
В порядку адміністративного оскарження позивачем була подана скарга на вищезазначені податкові повідомлення-рішення від 13.07.2012 року за №140 та 27.07.2012 року отримав поштою від Державної податкової служби в Дніпропетровській області рішення про продовження розгляду скарги.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесених на підставі такого висновку спірного акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд зазначає наступне.
Судовим розглядом справи встановлено, що зауважень до складання первинних документів позивача з контрагентами не було, однак у зв'язку з тим, що до відповідача надійшли матеріали позапланових документальних невиїзних перевірок суб'єктів господарювання, з якими позивач мав взаємовідносини у період з 01.10.2010 року по 31.03.2011 року, податковим органом були зроблені висновки про порушення позивачем законодавства України, а саме акт від ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська надійшов акт від 20.07.2011 року №1160/231/36841884 по ПП «Промспецтех» з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість за період з 25.11.2009 року по 01.07.2011 року, яким встановлено, що відповідно до ч.1,5 ст.203, п.1,2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України, зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу припису закону (відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби). Правочини, укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб. Перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. В зв'язку тим, що угоди поставок є нікчемними та є нікчемними в силу припису закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язанні з його недійсністю. В даному випадку відсутні як база, так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток. Вищевикладене свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків, в т.ч. щодо сплати належних сум податків та обов'язкових платежів. Тобто такі угоди носять фіктивний характер. Акт перевірки від 06.06.2011 року №1160/231/36841884 по ТОВ «НПК «Ресурспром» з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість за січень, лютий 2011 року та Акт перевірки ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська від 20.05.2011 року за №1558/23-610/32688548 по ТОВ «Укрпромтехснаб» з питань дотримання податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та плати податку на додану вартість за період з 01.12.2010 року по 28.02.2011 року якими встановлені аналогічні підстави та порушення викладені в вищезазначеному акті ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська від 20.07.2011 року №1160/231/36841884. Акт невиїзної перевірки від 12.03.2011 року за №42/23/36206752 ДПІ у Жовтневому районі м.Запоряжжя по ТОВ «Союз «Опт» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.12.2008 року по 12.03.2011 року, яким встановлено порушення ч.1,3,5 ст.203, п.1,2 ст.215, ст.216 Цивільного кодексу України, відсутність об'єктів оподаткування, які підпадають під визначення ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість». Акт невиїзної перевірки від 06.04.2011 року №10/22/36165986 Сквирської МДПІ Київської області щодо ПП «Базис торг» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства, яким встановлено порушення ч.1,3,5 ст.203, п.1,2 ст.215, ст.216 Цивільного кодексу України. Акт перевірки від 03.02.2012 року № 510/23/36639887 щодо підприємства ТОВ «Технолюкс», яким встановлено порушення ст.ст. 185, 187, 188, 198 Податкового кодексу України та ч.1,5 ст.203, п.1,2 ст.215, п.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України, у зв'язку з тим, що не можливо підтвердити реальність здійснення господарських операцій за жовтень 2011 року. Таким чином, у зв'язку з тим, що податковим органом були отриманні такі акти, то відповідачем було зроблено висновок, що надані позивачем документи не є такими, що підтверджують факт здійснення фінансово-господарських операцій.
Однак з такими висновками податкового органу суд не погоджується з огляду на наступне.
В ході судового розгляду справи, судом встановлено, що між позивачем (постачальник) та ТОВ НВП «Ресурспром» (покупець) було укладено договір поставки від 17.02.2011 року за №ДПП-000018/11 (власна продукція позивача). Відповідно до умов якого постачальник зобов'язується продати та передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити профіль стальний гнутий, а також комплектуючі вироби (товар). Відповідно до п.1.2 договору від 17.02.2011 року найменування товару, умови оплати, асортимент, кількість, ціна за одиницю та загальна сума партії товару, а також умови та строки передачі товару зазначаються в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.
На момент укладення угоди ТОВ НВП «Ресурспром» було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі (Т1 а.с.237) та було платником податку на додану вартість, що не заперечується сторонами.
На підтвердження реальності укладення угоди до суду надані специфікація №01-02.11 від 17.02.2011 року, видаткова накладна №РН-0000130 від 17.02.2011 року, товарно-транспортна накладна №130 від 17.02.2011 року, довіреність №0/17 від 17.02.2011 року на отримання цінностей, податкова накладна №285 від 17.02.2011 року на суму 59886, 18 гривень, виписка з банку від 17.02.2011 року про сплату за товар в розмірі 59 886,18 гривень. Господарська операція була відображена позивачем в податковому обліку.
Також, між НВП «Стальсервіс» (продавець) та ПП «Промспецтех» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу від 28.10.2010 року за №ДПП00134/10 (власна продукція позивача). Відповідно до умов якого продавець зобов'язується продати та передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити профіль стальний гнутий, а також комплектуючі вироби (товар). Відповідно до п.1.2 договору від 28.10.2010 року найменування товару, умови оплати, асортимент, кількість, ціна за одиницю та загальна сума партії товару, а також умови та строки передачі товару зазначаються в накладних, які є невід'ємною частиною договору.
На момент укладення договору ПП «Промспецтех» було платником податку на додану вартість та зареєстроване в ЕДР (Т1 а.с. 191, 238).
На підтвердження реальності укладення угоди до суду надані специфікації №1 від 28.10.2010 року, №2 від 09.11.2010 року, №3 від 27.12.2010 року, №4 від 29.12.2010 року, №5+ від 14.01.2011 року, №6 від 15.02.2011 року, видаткові накладні, а саме №РН-0000195 від 31.03.2011 року, №РН-0000131 від 21.02.2011 року, №0000008 від 11.01.2011 року, №РН-0005829 від 29.12.2010 року, №РН-0005824 від 28.12.2010 року, №РН-0005678 від 12.11.2010 року, №РН-0005677 від 12.11.2010 року, №РН-0005676 від 10.11.2010 року, №РН-0005621 від 03.11.2010 року, № РН-0005598 від 28.10.2010 року, товарно-транспортні накладні, а саме №195 від 31.03.2011 року, №131 від 21.02.2011 року, №8 від 11.01.2011 року, №5829 від 29.12.2010 року, №5824 від 28.12.2010 року, № 5678 від 12.11.2010 року, №5677 від 12.11.2010 року, №5676 від 10.11.2010 року, №5621 від 03.11.2010 року, №5598 від 28.10.2010 року, податкові накладні №373, №14, №7720, №7724, №7598, №7597, №7596, №7595, №7594, №7593, №7298. На підтвердження розрахунків надано платіжні доручення (Т.1 а.с. 212-225) та банківські виписки, які містяться в матеріалах справи. Господарська операція була відображена позивачем в податковому обліку.
Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Укрпромтехснаб».
Позивачем надано до суду на підтвердження господарської операції, а саме купівлі-продажу шлаку відвального виробництва ВАТ ДМЗ ім.Петровського у ТОВ «Укрпромтехснаб» накладну №РН-0113-26 від 13.01.2011 року на суму 9234,00 гривень, накладну №1225-21 від 25.12.2010 року на суму 3 306,00 гривень, податкову накладну №120936 від 09.12.2010 року на загальну суму 12540,00 гривень, виписку банку про сплату позивачем ТОВ «Укрпромтехснаб» 12540,00 гривень. На підтвердження розрахунків платіжне доручення №2555 від 09.12.2010 року. Судом встановлено, що на момент виникнення взаємовідносин ТОВ «Укрпромтехснаб» було зареєстроване в ЄДР (Т1 а.с.242). Господарська операція була відображена позивачем в податковому обліку.
При цьому в судовому засіданні представник позивача щодо взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Укрпромтехснаб» пояснив що, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку від 22.01.2009 року ТОВ НВП «Стальсервіс» є власником земельної ділянки площею 0,3720 га за адресою: м.Дніпропетровськ, вул. Гаванська, в районі будівлі 9-б (Т 2 а.с.29) та для благоустрою цієї земельної ділянки придбало шлак об'ємом 500 м.куб у ТОВ «Укрпромтехснаб». На підтвердження реальності угоди також надано кошторис планування вищевказаної земельної ділянки та акт списання №СпТ-000198 від 29.04.2011 року.
Згідно із пояснень представника позивача перевезення зазначеного шлаку здійснювало ТОВ «Трансспецбуд». На підтвердження перевезення до суду надано акт здачі-прийняття наданих послуг № ТС-0000001 від 24.01.2011 року, податкова накладна №1 від 24.01.2011 року, а також платіжне доручення №67 від 26.01.2011 року на підтвердження сплати послуг та банківську виписку. На момент виникнення взаємовідносин ТОВ «Трансспецбуд» було зареєстроване в ЄДР (Т1 а.с.241, Т2 а.с.32).
Крім того, податковим органом порушень щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Трансспецбуд» не встановлено та податкові зобов'язання не нараховані.
Що стосується взаємовідносин позивача з ТОВ «Техно Люкс», а саме використання крану позивачем надано до суду акт здачі-прийняття робіт від 07.10.2011 року, рахунок-фактуру №СФ-0000006 від 04.10.2011 року, податкову накладну №100711 від 07.10.2011 року на загальну суму 1200,00 гривень, платіжне доручення №961 від 12.10.2011 року та виписку банку про сплату вартості послуги (Т1 а.с.162-167). Господарська операція була відображена позивачем в податковому обліку.
В судовому засіданні представник позивача щодо взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Техно Люкс» пояснив що, протягом вересня 2011 року по жовтень 2011 року було створене робоче місце зварювальника та відповідно діючим стандартам стіни, підлога, стеля (дах) повинні бути зроблені з вогнетривких матеріалів. Дах робочого місця зварювальника ТОВ НВП «Стальсервіс» зроблений з металу та являє собою металоконструкцію вагою близько три тони, таким чином підняти та встановити дах можливо лише за допомогою крану, в зв'язку з чим позивач звернувся за послугами до ТОВ «Техно Люкс». На підтвердження введення в експлуатацію робочого місця зварювальника суду надано акт приймання-передачі основних засобів від 01.11.2011 року та картка рахунку №1522 (Т2 а.с.27-28).
Щодо взаємовідносин позивача з підприємством ТОВ «Союз «Опт».
На підтвердження взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Союз «Опт» до суду надана видаткова накладна №РН-0003273 від 07.07.2010 року, видаткова накладна №РН-0003330 від 09.07.2010 року, видаткова накладна №РН-0004515 від 21.08.2010 року, податкова накладна №4250 від 07.07.2010 року на загальну суму 89 764,90 гривень, податкова накладна №4318 від 09.07.2010 року на загальну суму 134 974, 10 гривень, податкова накладна №5767 від 21.08.2010 року, платіжне доручення №5 від 07.07.2010 року, платіжне доручення №47 від 08.07.2010 року, №101 від 18.08.2010 року, №1827 від 30.08.2010 року, виписки банку, довіреність на прийняття цінностей №423396/107 від 07.07.2010 року, №3 від 19.08.2010 року.
Щодо взаємовідносин позивача з підприємством ПП «Базис Торг».
На підтвердження взаємовідносин між позивачем та ПП «Базис Торг» до суду надана видаткова накладна РН-0004601 від 27.08.2010 року, податкова накладна №5864 від 25.08.2010 року на загальну суму 9204,00 гривень, довіреність на прийняття цінностей №1212 від 27.08.2010 року, платіжне доручення №1057 від 25.08.2010 року, на підтвердження сплати 9204, 00 гривень та виписки банку.
В судовому засіданні чітких пояснень щодо підстав нарахування податкових зобов'язань позивачу по взаємовідносинам з ТОВ «Союз «Опт» та ПП «Базис Торг» суду не надано, а також в письмових запереченнях не зазначено та будь-яких доказів не надано.
Представником позивача в судовому засіданні зазначено, що податковим органом раніше була здійснена перевірка позивача по взаємовідносинам з ТОВ «Союз «Опт» та ПП «Базис Торг» та порушень не було встановлено, що підтверджується актом перевірки №405/08-02/3-31646329 від 11.03.2011 року за період з 01.04.2008 року по 30.09.2010 року.
Також судом встановлено, що взаємовідносини позивача з ТОВ «Союз «Опт» та ПП «Базис Торг» відбувались протягом липня, серпня 2010 року, а перевірка позивача відповідно до результатів якої винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення проводилась за період 01.10.2010 року по 31.12.2011 року, тобто зазначені в акті перевірки порушення по цим підприємствам вийшли за межі періоду перевірки.
Так, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, що передбачено ст.61 Конституції України.
Згідно приписів ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцію є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
У відповідності до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо не неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Статтею 185 Податкового кодексу України від 02.12.2010, № 2755-VI встановлені об'єкти оподаткування. Згідно з п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Згідно статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разу здійснення операції з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності) та інші. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Також, відповідно до пп.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» 03.04.1997 № 168/97-ВР (чинного на момент виникнення правовідносин) податкова накладна повинна містити обов'язкові реквізити.
Відповідно до п.п. 7.2.6. п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно п.п.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 даного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Як встановлено судом, позивачем включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми, сплачені в ціні придбаних робіт (послуг), на підставі належним чином оформлених податкових накладних, невідповідність податкових накладних вимогам закону податковим органом не зазначена, судом не встановлено.
Аналіз вищезазначених норм законодавства, яке регулює порядок формування податкового кредиту, не передбачають позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту в разі порушення його контрагентами вимог податкового законодавства та правил ведення господарської діяльності по ланцюгу постачання.
Згідно ст.186 Податкового кодексу України місцем постачання товарів є: а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах «б» і «в» цього пункту); б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою; в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.
Статтею 187 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Згідно статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (чинного на момент виникнення правовідносин) об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.
Відповідно до п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.
Згідно пп.4.1.6 п.4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий дохід включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.
Згідно п.5.1 ст.5 цього Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Пунктом 1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальних формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Пп.5.2.1 п.5.2 до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.
Відповідно пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Судом встановлено, що понесені позивачем в охоплений перевіркою період витрати підтверджуються належним чином оформленими розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами.
Отже, доводи представників відповідача стосовно недійсності вказаного правочину є такими, що суперечать письмовим доказам наявним в матеріалах справи.
В ході судового розгляду справи не було встановлено факту узгодженості дій позивача з його контрагентами з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності х такими діями контрагентів чи сприяння ухиленню контрагентам від виконання податкових зобов'язань. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказів, які одержанні з дотриманням закону. Таких доказів податковим органом суду не надано.
Також відсутність контрагента позивача за юридичною адресою не може свідчити про вчинення ним дій, не спрямований на реальне настання юридичних наслідків, а також слугувати підставою для позбавлення позивача права на формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.
Посилання податкового орану на відсутність у контрагентів позивача умов, необхідних для здійснення господарських операцій, само пособі не свідчить про фіктивність господарських операцій, адже підприємство-постачальник може здійснювати реальні торгові операції і необов'язково має бути виробником товару.
Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.
При цьому, ч.1 ст.203 Цивільного кодексу передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Разом з тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним, жодних рішень компетентних органів, які б свідчили про відсутність у контрагентів позивача відповідної правоздатності та доказів заниження або завищення звичайної ціни на товари та послуги відповідачем не надано.
Правова позиція суду щодо необхідності надання таких доказів на підтвердження правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду, яка викладена в ухвалах від 03.04.2012 року по справі №К/9991/9897/11, від 25.09.2012 року за №К-1174-10, від 20.09.2012 року за №К/9991/73694/11, від 08.08.2012 року за №К/9991/42669/12, від 01.08.2012 року за №К/9991/88124/11, від 22.08.2012 року за №К/9991/42289/12.
Згідно ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України докази повинні бути належними та допустимими. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд, згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, з урахуванням викладеного вище, суд зазначає, що досліджені судом первинні документи в сукупності свідчать про реальність здійснення позивачем господарських операцій і факт використання придбаного товару та послуг у власній господарській діяльності та, як наслідок, правомірність віднесення позивачем сум до складу податкового обліку.
Оцінуючи, письмові доказі дослідженні судом в ході судового розгляду у їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено нікчемність/недійсність/фіктивність спірних правочинів та порушень, які визначені в акті перевірки належними та допустимими доказами, оскільки судом не встановлено відповідність законодавству оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 22.06.2012 року за №0104152301, №0104142301, тому позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами ч. 1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства, згідно з якими, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Виходячи з цього, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2146 гривень 00 копійок підлягає компенсації з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 11, 71, 72, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «СТАЛЬСЕРВІС» до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування повністю податкових повідомлень рішень від 22.06.2012 р. №0104152301 та №0104142301 - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська від 22.06.2012 р. №0104152301, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 276117,53 грн. (основний платіж - 232888,63 грн., штрафна (фінансова) санкція - 43228,90 грн.)
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська від 22.06.2012 р. №0104142301, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 345062,91 грн. (основний платіж - 291 090,79 грн., штрафна (фінансова) санкція - 53972,12 грн.).
Присудити з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «СТАЛЬСЕРВІС» (код ЄДРПОУ 31646329) судові витрати у розмірі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) гривень 00 копійок.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 09.10.2012 року.
Суддя Н.В. Боженко