01 жовтня 2012 року Справа № 2а/0370/2511/12
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Ксензюка А. Я.,
при секретарі судового засідання Піянзіну О. К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Луцького міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів,
Луцький міський центр зайнятості (далі - Луцький МЦЗ) звернулась в суд із позовом про стягнення з ОСОБА_1 299 грн. 51 коп. матеріальної допомоги в період професійного навчання та 1 427 грн. 04 коп. коштів затрачених державою на його навчання.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав умов договору № 035012021300003 Луцького МЦЗ з громадянином щодо його професійного навчання, а саме: не пройшов повного курсу навчання, не відвідував заняття без поважних причин, у зв'язку з чим наказом № 9-«В-СНН» від 31 травня 2012 року його відраховано з навчання. Оскільки ОСОБА_1 самостійно припинив навчання без поважних причин, позивач вважає, що затрачені на його навчання кошти в розмірі 1 427 грн. 04 коп., а також сума виплаченої матеріальної допомоги у період професійного навчання у розмірі 299 грн. 51 коп. підлягають поверненню.
Позивач в судове засідання не прибув, 27 вересня 2012 року представником позивача подано клопотання про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує повністю.
Відповідач 1 жовтня 2012 року подав заяву, у якій позовні вимоги визнав повністю, розгляд справи просив проводити у його відсутності. Тому суд вважає можливим вирішення справи на підставі наявних в ній доказів.
Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність задовольнити позов з таких підстав.
Правові, економічні та організаційні основи зайнятості населення України і його захисту від безробіття, а також соціальної гарантії з боку держави в реалізації громадянами права на працю визначає Закон України «Про зайнятість населення».
Відповідно до статті 18 Закону України «Про зайнятість населення» для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Державна служба зайнятості складається з: Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості, центрів організації професійного навчання незайнятого населення і центрів професійної орієнтації населення, інспекцій по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення.
Підпункт "н" пункту 4 Положення про державну службу зайнятості, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 1991 року №47 «Про затвердження положень щодо застосування Закону УРСР «Про зайнятість населення» визначає, що державна служба зайнятості відповідно до покладених на неї завдань реєструє безробітних, забезпечує їх працевлаштування, в тому числі за бажанням направляє безробітних на сезонні роботи та оплачувані громадські роботи, виплачує допомогу по безробіттю, матеріальну допомогу по безробіттю, надає одноразову матеріальну допомогу безробітним та членам їх сімей, які перебувають на їх утриманні, а також матеріальну допомогу громадянам, які проходять підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості, надає безпроцентні позики безробітним для зайняття підприємницькою діяльністю.
В абзаці 5 пункту 7 вищезгаданого Положення визначено, що районні, міськрайонні, міські та районні центри зайнятості несуть відповідальність за раціональне використання коштів державного фонду сприяння зайнятості населення, що знаходяться в їх розпорядженні.
За таких підстав, органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у даних спірних відносинах є Луцький міський центр зайнятості, який входить до складу державної служби зайнятості.
Стаття 2 Закону України «Про зайнятість населення» визначає, що безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.
Судом встановлено, що відповідно до поданої заяви від 6 лютого 2012 року ОСОБА_1 зареєстрований в Луцькому МЦЗ, йому надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю.
З дослідженої судом заяви ОСОБА_1 від 6 лютого 2012 року про надання статусу безробітного вбачається, що відповідач не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримує, не має права на пенсію.
Крім того, відповідно до договору №035012021300003 від 13 лютого 2012 року, укладеного між Луцьким МЦЗ та ОСОБА_1, останній направлений в Професійно-технічне училище Луцького національного технічного університету за спеціальністю, навчальною програмою «слюсар з ремонту автомобілів» зі строком навчання з 15 лютого 2012 року по 12 липня 2012 року.
Розпорядженням директора Професійно-технічного училища Луцького національного технічного університету С. М. Козачука відраховано з 31 травня 2012 року зі складу слухачів з числа незайнятого населення, група № 2 за професією «слюсар з ремонту автомобілів» ОСОБА_1 за невідвідування занять.
Згідно з пунктом 3.1.2. Договору у разі припинення навчання без поважних причин або відмови працювати за професією(спеціальністю), набутою в результаті професійного навчання з громадянина стягується загальна сума витрат на професійне навчання, включаючи суму виплаченої матеріальної допомоги у період професійного навчання, витрат на проїзд до місця навчання і назад та витрат на проживання.
Відповідно до статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застрахованим особам у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості виплачується матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації відповідно до умов надання допомоги по безробіттю та в розмірах, передбачених статтями 22 і 23 цього Закону, і не підлягає зменшенню. Виплата матеріальної допомоги здійснюється з першого дня навчання. Тривалість виплати матеріальної допомоги зараховується до загальної тривалості виплати допомоги по безробіттю і не може її перевищувати. Порядок надання матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики за погодженням з правлінням Фонду.
З розрахунку вартості професійного навчання відповідача вбачається, що в період стажування на навчання ОСОБА_1 витрачено державні кошти на загальну суму 1 726 грн. 55 коп., в тому числі 299 грн. 51 коп. матеріальної допомоги в період професійного навчання та 1 427 грн. 04 коп. коштів на навчання.
Проаналізувавши вищевикладене, суд вважає, що відповідач, за не дотримання умов договору, повинен повернути кошти, затрачені на його навчання.
Отже, загальна сума коштів, затрачених державою на навчання відповідача становить 1 726 грн. 55 коп.
Доказів про сплату коштів в сумі 1 726 грн. 55 коп. центру зайнятості відповідач суду не подав.
Відповідно до частини 3 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 299 грн. 51 коп. матеріальної допомоги в період професійного навчання та 1 427 грн. 04 коп. коштів затрачених державою на його навчання задовольнити повністю.
Керуючись статтями 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття», Закону України «Про зайнятість населення», суд
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Луцького міського центра зайнятості 299 (двісті дев'яносто дев'ять) грн. 51 коп. матеріальної допомоги в період професійного навчання та 1 427 (одна тисяча чотириста двадцять сім) грн. 04 коп. коштів затрачених державою на його навчання.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя А. Я. Ксензюк