12 вересня 2012 р. Справа №2а/0470/10337/12
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючий суддяВерба І.О.
при секретарі судового засіданняЧмона А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Ленінського відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, третя особа на стороні відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська про визнання незаконною та скасування постанови, -
ОСОБА_3 29 серпня 2012 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Ленінського відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська, з позовними вимогами про визнання незаконною та скасування постанови державного виконавця Ленінського відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції про відкриття виконавчого провадження від 4 липня 2012 року про стягнення з ОСОБА_3 боргу в сумі 1540,80 грн. на підставі вимоги №601У від 11 травня 2011 року Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач вважає постанову відповідача про відкриття виконавчого провадження протиправною, оскільки вимога пенсійного фонду про сплату боргу не є виконавчим документом, є підставою для звернення до суду, а не до виконавчої служби, отже, постанову про відкриття виконавчого провадження винесено протиправно.
Представник позивачау судовому засіданні позов підтримав, після оголошеної перерви у судове засідання не прибув, телефонограмою повідомив, що позовні вимоги підтримує та просить розглянути справу без його участі.
Представник відповідача надав заперечення проти позовної заяви, просив у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю, надав заяву про розгляд справи за його відсутності. В обґрунтування заперечень відповідачем зазначено, що виконавчі дії по виконанню виконавчого документа проведені неупереджено, у порядок та строки визначені Законом України «Про виконавче провадження».
Представник третьої особи у судове засідання не прибув, надав клопотання, у якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
З урахуванням неявки сторін, відповідно до вимог статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши письмові докази, проаналізувавши чинне законодавство, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи із наступного.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_3 є суб'єктом підприємницької діяльності, який обрав особливу систему оподаткування, та є платником страхових внесків.
З пояснень Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська вбачається, що станом на 12 вересня 2012 року ОСОБА_3 має заборгованість зі сплати страхових внесків за 2010 рік в сумі 1540,80 грн., у тому числі: за липень-вересень 2010 року в сумі 758,46 грн., за жовтень-грудень 2010 року в сумі 782,34 грн.
11 листопада 2011 року фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 було направлено вимогу про сплату боргу від 11 травня 2011 року №Ф-601-У на суму 1540,80 грн., яку позивач особисто отримав 16 листопада 2011 року, що підтверджується підписом на поштовому повідомленні про вручення рекомендованого поштового відправлення.
При цьому, зазначену вимогу від 11 травня 2011 року №Ф-601-У позивачем не оскаржено, спір щодо суми заборгованості не заявлявся. Вимога набрала чинності 29 листопада 2011 року.
Управлінням ПФУ в Ленінському районі м. Дніпропетровська супровідним листом від 20 червня 2012 року за вих. №6451/08-26 направлено вимогу про сплату боргу на виконання до Ленінського відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції.
Постановою Ленінського відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції від 4 липня 2012 року відкрито виконавче провадження за вимогою №601У, виданою 11 травня 2011 року Управлінням ПФУ в Ленінському районі м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_3 на користь Управління ПФУ в Ленінському районі м. Дніпропетровська у розмірі 1540,80 грн., та надано добровільний строк для виконання до 11 липня 2012 року.
Позивачем у позовній заяві зазначено, що він отримав оскаржувану постанову 23 серпня 2012 року.
Вирішуючи заявлений спір по суті, суд виходить із наступного.
Порядок сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування передбачено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) та Інструкцією «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року №21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції 16 січня 2004 року за №64/8663 (далі - Інструкція №21-1), відповідно до яких на відповідача покладено обов'язки по нарахуванню, обчисленню і сплаті в установлені строки та в повному обсязі внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до підпункту 4 пункту 8 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV (із змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 8 липня 2010 року №2461-VІ, закон набрав чинності 17 липня 2010 року) фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.
Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше, ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
1 січня 2011 року набрав чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року №2464-VI. Згідно частини 7 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.
На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини 3 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-IV територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Згідно частини 4 цієї статті вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Вимога про сплату недоїмки або рішення суду про стягнення недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.
Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» зі статті 106 Закону №1058-IV були виключені частини з першої по дев'яту.
Проте, згідно положень частини 4 статті 25 Закону №2464-VI вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Судом встановлено, що позивач має несплачену заборгованість зі сплати страхових внесків за 2010 рік, вимога №601У від 11 травня 2011 року є виконавчим документом, отже, пенсійний фонд при стягненні зазначеної заборгованості з позивача має керуватися положеннями Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-IV, оскільки Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року №2464-VI набрав чинності 1 січня 2011 року.
З огляду на викладене, перевіривши оскаржуване рішення на відповідність вимогам частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд доходить висновку, що постанова державного виконавця Ленінського відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції про відкриття виконавчого провадження від 4 липня 2012 року про стягнення з ОСОБА_3 боргу в сумі 1540,80 грн. на підставі вимоги №601У від 11 травня 2011 року Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська є такою, що винесена у відповідності до вимог чинного законодавства України.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для задоволення позову.
Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Ленінського відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська, про визнання незаконною та скасування постанови - відмовити повністю.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 17 вересня 2012 року.
Суддя І.О. Верба