09.10.2012
Справа № 2704/6189/12
(повний текст)
09 жовтня 2012 року Нахімовський районний суд м.Севастополя в складі:
головуючого -судді - Семенуха Т.Б.
при секретарі - Філімоновій А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, що завдана працівником та моральної шкоди
Приватний підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та просила стягнути на її користь 46072,32грн у якості відшкодування збитків, що були завдані внаслідок розкрадання товарно-матеріальних цінностей позивача. Крім того, позивач просить стягнути з відповідачки моральну шкоду в розмірі 3500грн, що була спричинена заявами відповідачки про несплату їй заробітної плати.
Вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_2 знаходилася з позивачкою у трудових відносинах, працювала у неї продавцем у період з 28.03.2006 року по 11.09.2009 року. Після звільнення відповідачки була проведена інвентаризація та встановлена нестача товарно-матеріальних цінностей на суму 46072грн.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала, та пояснила, що фактично вказану суму відповідач отримувала у якості заробітної плати у період своєї роботи. Однак зараз відповідач стверджує, що заробітну плату вона не отримувала, а тому ОСОБА_1 вважає, що отримані нею раніше товарно-матеріальні цінності на загальну суму 46072,32 грн є розкраданням, яке допустила відповідачка, а тому вказана сума повинна бути стягнути з нею у повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, причин нез'явлення суду не надала, суд вважає можливим розглянути справу у її відсутність.
Суд, вислухав пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, знаходить позовні вимоги такими, що задоволенню не підлягають.
Як встановлено судом, ОСОБА_2 з 16.05.2006 року працювала на посаді продавця промислових товарів у магазині НОМЕР_1, згідно трудового договору від 16.05.2006 року. Трудовій договір був розірваний 28.08.2009 року за п.2 ст.40 КЗпП України та знятий з реєстрації 18.09.2009 року (а.с.3).
У відповідності до ст.130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.
У відповідності до ст.134 п.3 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству коли шкода завдана діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку.
Як вбачається з тексту позовної заяви, позивач стверджує, що ОСОБА_2 самовільно заволоділа матеріальними цінностями на суму 46072грн. До правоохоронних органів позивач не зверталася, інших допустимих доказів того, що відповідач неправомірно заволоділа матеріальними цінностями суду не надала, доказів того, що в діях ОСОБА_2 є склад злочину у порушення ст.60 ЦПК України не надала.
Крім того, суд враховує, що позивач у судовому засіданні визнала, що фактично між ними мала місце домовленість, що відповідачка отримує товарно-матеріальні цінності в рахунок заробітної плати, а тому суд приходить до висновку, що таке отримання товарів або грошів є правомірним та не тягне за собою наслідків відшкодування шкоди.
Крім того, суд звертає увагу на пропуск строку на звернення до суду, передбачений ст.233 КЗпП України.
Так про нестачу грошів позивачу стало відомо 01.07.2009 року (а.с.5), однак до суду позивач звернувся тільки у липні 2012 року, тобто з пропуском однорічного строку, питання щодо поновлення строку не заявлялось.
Крім того, суд не вбачає підстав для задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди, оскільки її спричинення позивача зв'язує з розповсюдженням про неї відомостей, що порочать її ділову репутацію, однак у зв'язку з тим, що позивач не ставить питання про спростування недостовірної інформації щодо неї, підстав для задоволення таких вимог немає.
Враховуючи все вищевказане, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 такими, що задоволенню не підлягають.
На підставі ст. 130, 131, 132, 133, 134, 135-1, 136, 138, 233 КЗпП України, керуючись ст.ст. 10,11,209,212,214-215 ЦПК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, що завдана працівником та моральної шкоди відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду міста Севастополя через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.
Суддя-підпис
Копія вірна
Суддя Нахімовського райсуду
м.Севастополя Т.Б.Семенуха