Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
05 вересня 2012 р. № 2-а- 8516/12/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Кухар М.Д.,
при секретарі - Тайцеві А.Л.,
за участі: представника позивача - Лукашиної І.А.,
представника відповідача - Буряківського О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбудтехніка" до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -
Позивач, Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбудтехніка», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.06.2012 року №0000642212 про донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 42 037, 0 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 8 937, 0 грн.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд їх задовольнити. В обґрунтування позову зазначив на те, що Відповідачем була проведена документальна виїзна позапланова перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Промбуд-Монтажінвест» (код ЄДРПОУ 36987611) за період грудень 2010року по березень 2011 року, з ТОВ «Промтехноопт» (код ЄДРПОУ 37092055) за період вересень 2011 року, за результатами якої відповідачем був складений акт перевірки №747/221/33478487 від 29.05.2012 року (далі за текстом - акт перевірки №747/221/33478487 від 29.05.2012 року). На підставі вказаного акту перевірки №747/221/33478487 від 29.05.2012 року Відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.06.2012 року №0000642212 про донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 42 037, 0 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 8 937, 0 грн.
Позивач вважає, що прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення від 15.06.2012 року №0000642212 є незаконним та підлягає скасуванню у повному обсязі.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що обставини, які викладені у акті перевірки, неправомірно кваліфіковані як порушення, що передбачені п.п.7.2.1, п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168 /97-ВР від 03.04.1997року, із змінами та доповнення, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.6, п.201.7, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, вищевказані порушення встановлено відповідачем при довільному трактуванні норм права та при грубому порушенні норм податкового законодавства України.
Також позивач зазначив, що основою встановленого відповідачем порушення слугували складені Державною податкової інспекцією у Жовтневому районі м. Харкова акти перевірки від 28.03.2011 року №464/23-03-05/36987611, від 05.05.2011 року №896/23-03-05/ 36987611, від 30.06.2011 року №1475/23-03-05/36987611, згідно яких встановлено ТОВ «Промбуд-Монтажінвест»» порушення ч.1, 5 ст.203, 215, п.1 ст.216, ст..228 ЦК України, що полягає у неможливості реального здійснення господарських операцій з постачальниками та покупцями у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України у перевіряємому періоді, а також від 14.12.2011 року №324/23-03-05/ 37092055 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Протехноопт», згідно якого встановлено відсутність факту реального вчинення господарських операцій за вересень-жовтень 2011 року.
Позивач не погоджується з вказаним висновком Відповідача та зазначає, що обґрунтування Відповідачем нікчемності правочинів з підстав вказаних вище не ґрунтується на нормах діючого законодавства України та свідчить про поверхневе проведення перевірки.
Вдповідач, Західна міжрайонна державна податкова інспекція м. Харкова Харківської області Державної податкової служи, проти адміністративного позову заперечував у повному обсязі з посиланням на акт перевірки №747/221/33478487 від 29.05.2012 року.
Представник відповідача стверджує, що угоди укладені між позивачем та ТОВ «Промбуд-Монтажінвест», ТОВ «Промтехноопт»» не були реально вчинені, а за таких обставин господарські операції за такими угодами не можуть спричинять правові наслідки в бухгалтерському та податковому обліку позивача.
Суд, вислухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
Судом встановлено, що відповідачем була проведена документальна виїзна позапланова перевірки Позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Промбуд-Монтажінвест» (код ЄДРПОУ 36987611) за період грудень 2010року по березень 2011 року, з ТОВ «Промтехноопт» (код ЄДРПОУ 37092055) за період вересень 2011 року, за результатами якої Відповідачем був складений акт перевірки №747/221/33478487 від 29.05.2012 року.
На підставі вказаного акту перевірки №747/221/33478487 від 29.05.2012 року відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.06.2012 року №0000642212 про донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 42 037, 0 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 8 937, 0 грн.
Як зазначено відповідачем у висновку акта перевірки №747/221/33478487 від 29.05.2012 року позивачем в порушення: п.п.7.2.1, п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7, п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7, п.п.7.4.1 п.7.4 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та Порядку заповнення податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України №165 від 30.05.1997 року, із змінами та доповненнями, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4 ст.201Податкового кодексу України неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суми податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Промбуд-Монтажінвест» на загальну суму 12 870, 0 грн. за період грудень2010 року-березень 2011, що призвело зо заниження податку на додану вартість на загальну суму 12 870, 0 грн. за період грудень2010 року - березень 2011 року; п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4 ст.201Податкового кодексу України неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суми податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Промтехноопт» на загальну суму 29167, 0 грн., що призвело зо заниження податку на додану вартість на загальну суму 29 167, 0 грн. за період вересень 2011 року; п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України встановлено нереальність здійснення господарських операцій по взаємовідносинам ТОВ «Спецбудтехніка» з контрагентом постачальником ТОВ «Промбуд-Монтажінвест» на загальну суму 33414, 0 грн. по ланцюгу до «вигодо набувачів» ТОВ «Індастріал Білдінг Груп»; п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1.ст.188 Податкового кодексу України встановлено нереальність здійснення господарських операцій по взаємовідносинам ТОВ «Спецбудтехніка» з контрагентом постачальником ТОВ «Промбуд-Монтажінвест» на загальну суму 33414, 0 грн. по ланцюгу до «вигодо набувачів» ТОВ «Індастріал Білдінг Груп».
Позивач є латником податку на додану вартість згідно свідоцтва №29463275 від 23.05.2005 року про реєстрацію платника податку на додану вартість (індивідуальний податковій номер 334784820355), також відповідно до довідки про взяття на облік платника податку від 14.12.2010 року №508 перебуває на обліку у відповідача з 08.08.2003року за №5237.
Так, основні підстави для включення сум ПДВ у зв'язку із придбанням товарів та послуг до податкового кредиту визначені у пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) , згідно із яким податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду».
Також, відповідно до п.п. 7.4.5 пункту 7.4 ст.7 вказаного Закону передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Згідно п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Також, згідно з п.п.198.3. ст..198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з п.п.198.6 ст. 198 зазначеного Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Виходячи з наведених норм, суд дійшов висновку, платник податку має право включити до податкового кредиту суми ПДВ, сплачені (нараховані) платником податку у зв'язку із придбанням товарів та послуг (робіт), які у подальшому будуть використовуватись в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, при цьому датою виникнення такого права є дата першої із подій, встановленими Закону України «Про податок на додану вартість» та Податковим кодексом України.
Між тим, суд зазначає, формування податкового кредиту з податку на додану вартість за господарським операціями з метою подальшого визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість повинно бути підтверджено належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції.
Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат податкового кредиту з податку на додану вартість за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Частинами 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Згідно зі ст. 3 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.
Таким чином, первинні документи, оформлені з додержанням норм чинного законодавства, засвідчують факт господарської операції та спричиняють правові наслідки у бухгалтерському та податковому обліку.
Судом встановлено що між позиваечем та ТОВ «Промтехноопт» було укладено договір купівлі-продажу №10 від 01.09.2011 року, згідно п.1.1 якого продавець (ТОВ «Протехноопт») зобов'язується передати у власність покупця автозапчастини для автомобіля марки «FOTON» згідно Спеціфікації, яка є невід'ємною частиною даного договору (надалі-Товар), а покупець (Позивач) зобов'язується прийняти даний товар та оплатити його відповідно до умов даного договору.
Відповідно до п.3.1 вказаного Договору передбачено, що вартість товару по даному договору складає 175 000, 0 грн. (сто сімдесят п'ять тисяч грн.. 00 коп.), у тому числі 20% ПДВ у розмірі 29 166, 67 грн.
На підставі вказаного договору позивач отримав від ТОВ «Промтехнооптг» за поставлений товар податкову накладну від 30.09.2011 року №1018 на загальну суму 145833, 33 грн (у т.ч ПДВ-29166, 0грн) , а також видаткову накладну №б/н від 30.09.2010року на загальну суму 360 000, 0 грн (у т.ч.ПДВ -60000, 0 грн) та №78 від 30.09.2011 року на загальну суму 145833, 33 грн (у т.ч ПДВ-29166,0 грн).
За поставлений ТОВ «Промтезноопт» товар Позивач перерахував грошові кошти, що підтверджуються завіреними належним чином виписками з банку, що містяться в матеріалах справи.
Суд зазначає, що факт реальності здійснення господарської операції по вказаному Договору підтверджується наступними документами: доказ поставки ТОВ «Промтехноопт» на склад Позивача автозапчастин підтверджується товарно-транспортною накладною 26ААБ від 30.08.2011 року, а також подорожнім листом №747807до товарно -транспортних накладних (копії яких наявні в матеріалах справи); доказ отримання поставлених ТОВ «Промтехноопт» на склад Позивача автозапчастин по видатковою накладною №б/н від 30.09.2010року підтверджується журналом реєстрації довіреностей за 2011 року, який свідчить про отримання товару уповноваженою особою (Чекарьовим С.П..); доказ оприбуткування поставленого ТОВ «Промтехноопт» автозапчастин у бухгалтерському та складському обліку позивача підтверджується прибутковими накладними, журналами - ордерами і відомостями, копії яких наявні в матеріалах справи).
Судом встановлено, що придбані позивачем у ТОВ «Промтехноопт» автозапчастини були передані Позивачем ТОВ «Битекс» та ТОВ «Будівельна компанія «Перша Черноморська» в рамках укладених між ними Договорів №40 від 19.10.2011 року та №18 від 23.04.2012 року на виконання ремонту автомобілю відповідно.
Факт реальності здійснення господарської операції в рамках укладених між позивачем та ТОВ «Битекс», ТОВ «Будівельна компанія «Перша Черноморська» на виконання ремонту автомобілю підтверджується актами здачі-прийому робіт, актами безоплатної передачі матеріалів, запасних частин і деталей, податковими накладними, виписками з банку на перерахування грошових коштів ТОВ «Битекс», ТОВ «Будівельна компанія «Перша Черноморська», що знаходяться в матеріалах справи.
Також, судом встановлено, між позивачем та ТОВ «Індастріал білдінг груп» (код ЄДРПОУ 36817280) укладено наступні договори субпідряду: Договір №57 від 15.10.2010 року, предметом якого є виконання будівельно-монтажних робіт по вертикальному плануванню пташників 1-6 на об'єкті будівництва «Птахофабрика на 3 млн. курей с. Східне, Білозерського району Херсонської області»; Договір №64 від 15.10.2010 року, предметом якого є виконання будівельно-монтажних робіт по щебеневої підготовки пташників 2-3 на об'єкті будівництва «Птахофабрика на 3 млн. курей с. Східне, Білозерського району Херсонської області»; Договір №61 від 01.11.2010 року, предметом якого є виконання будівельно-монтажних робіт зовнішних мереж водопроводу та каналізації на об'єкті будівництва «Птахофабрика на 3 млн. курей с. Східне, Білозерського району Херсонської області».
Суд, досліджуючи вищенаведені договори між позивачем з ТОВ «Індастріал Білдінг Груп» вказує на те, що факт реальності господарської операції по вказаній угоді підтверджуються завіреними копіями податкових накладниих, актами приймання виконаних робіт, довідками про вартість виконаних будівельних робіт, відомостій ресурсів,актами цільового використання матеріалів, актами приймання - передачі виконаних робіт, виписками з банку про перерахування грошових коштів від ТОВ «Індастріал Білдінг груп», що містяться в матеріалах справи.
Судом встановлено, що на виконання вищенаведеноих договорів субпіряду позивачем було укладено наступні договори субпідряду з ТОВ «Промбуд-Монтажінвест»: Договір №11 від 01.03.2011 року, предметом якого є виконання робіт по вертикальному плануванню пташників 1-6 на об'єкті будівництва «Птахофабрика на 3 млн. курей с. Східне, Білозерського району Херсонської області»; Договір №6 від 02.02.2011 року, предметом якого є виконання робіт по вертикальному плануванню пташників 1-6 на об'єкті будівництва «Птахофабрика на 3 млн. курей с. Східне, Білозерського району Херсонської області»; Договір №38 від 02.12.2010 року, предметом якого є виконання робіт по заміні ґрунту та по щебеневої підготовки пташників 2-3 на об'єкті будівництва «Птахофабрика на 3 млн. курей с. Східне, Білозерського району Херсонської області»; Договір №5 від 02.02.2011 року, предметом якого є виконання будівельно-монтажних робіт зовнішних мереж водопроводу та каналізації на об'єкті будівництва «Птахофабрика на 3 млн. курей с. Східне, Білозерського району Херсонської області».
Суд зазначає, що факт виконання будівельно-монтажних робіт, що надані ТОВ «Промбуд-Монтажінвест» в рамках укладених з позивачем договорів субпідряду підтверджується актами приймання виконаних робіт (форма №КБ-2в), довідками про вартість виконаних робіт (форма №КБ-3), податковими накладними, які наявні в матеріалах справи.
За виконані ТОВ «Промбуд-Монтажінвест» згідно договорів субпідряду позивач перерахував грошові кошти, що підтверджується платіжними дорученнями (наявні в матеріалах справи).
Також, між позивачем та ТОВ «Промбуд-Монтажінвест» були укладені договори підряду №39 від 02.12.2010 року та №12 від 12.03.2011 року, предметом виконання яких є виконання робіт по благоустрою території за адресою:перю. Метизний, 14-а.
Суд зазначає, що факт виконання будівельно-монтажних робіт, що надані ТОВ «Промбуд-Монтажінвест» в рамках укладених з позивачем договорів субпідряду підтверджується актами приймання виконаних робіт (форма №КБ-2в), довідками про вартість виконаних робіт (форма №КБ-3), податковими накладними, які наявні в матеріалах справи.
За виконані ТОВ «Промбуд-Монтажінвест» згідно договорів підряду позивач перерахував грошові кошти, що підтверджується платіжними дорученнями (наявні в матеріалах справи).
Договори субпідряду укладені між Позивачем та ТОВ «Індастріал Білдінг Груп», а також договори субпідряду (підряду) та поставки укладені між позивачем та ТОВ «Промбуд-Монтажінвест», ТОВ «Промтехноопт» виконані кожною стороною цих договрів, що підтверджується первинними документами, які містяться в матеріалах справи.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідач у акті перевірки не посилається на фальшивість первинних документів, актом перевірки не спростовується факт про невідповідність відомостей, зазначених в цих первинних документах, фактичним обставинам, а тому укладені договори субпідряду між позивачем та ТОВ «Індастріал Білдінг Груп», та договори субпідряду (підряду) і поставки укладені між позивачем та ТОВ «Промбуд-Монтажінвест», ТОВ «Промтехноопт», є дійсними, тобто є такими, що реально вчинені між підприємствами і спрямовані на реальне настання правових наслідків.
Як встановлено судом під час розгляду справи, відповідачем не виявлено дефектів форми, змісту або походження первинних документів, які в силу ст.9 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст..44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.
Суд не погоджується з висновками відповідача щодо неможливості ТОВ «Спецбудтехніка» реального здійснення фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України у перевіряємому періоді, оскільки наведене не відповідає наступному:
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких необхідно для чинності правочину.
Згідно з ч.1 ст.204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності (нікчемності) правочину є недодержання в момент правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3, 5, 6 ст.203 зазначеного Кодексу.
Також, згідно ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Згідно ч.1ст.228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Частино 3 ст. 228 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Виходячи з наведених норм, правочин є нікчемним, якщо сторонами в момент його вчинення не додержані встановлені законом вимоги, які прямо свідчать про недійсність такого правочину або якщо такий правочин визнаний судом недійсним.
Також, відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України та згідно з позицією Верховного суду, викладеною у Узагальненнях «Практик розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 24.11.2008 року - законодавцем закріплено презумпцію правомірності правочину. Правомірність є конститутивною ознакою правочину, як юридичного факту.
Таким чином, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсний.
Суд зазначає, що доказами укладання нікчемного договору або факту відображення в обліку показників господарських операцій., які в дійсності не відбулись, є обвинувальний вирок суду або визнання у судовому порядку правочину недійсними, або якщо нікчемність правочину прямо встановлено законом.
Суд вказує, що відповідачем не надано жодного доказу, які могли б свідчити про укладання договорів, які не спрямовані на настання правових наслідків.
Враховуючи наведене, суд зазначає, що висновок відповідача у акті перевірки №747/221/33478487 від 29.05.2012 року неможливості ТОВ «Спецбудтезніка» реального здійснення фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України у перевіряємому періоді є помилковим та таким, що не відповідає ч.1 ст.205, ч.2 ст.207 ч.1 ст.208 , ст. 228 ЦК України.
Суд зазначає, що укладені договори субпідряду між позивачем та ТОВ «Індастріал Білдінг Груп» №57 від 15.10.2010 року, №64 від 15.10.2010 року, №61 від 01.11.2010 року, а також договору субпідряду (підряду) з ТОВ «Промбуд-Монтажінвест» №11 від 01.03.2011 року, №6 від 02.02.2011 року, №38 від 02.12.2010 року, №5 від 02.02.2011 року, договір купівлі-продажу з ТОВ «Протехноопт» №10 від 01.09.2011 року є такими, що відповідають вимогам ч.1 ст.205, ч.2 ст.207 ч.1 ст.208 , ст..228 ЦК України.
Сторонами за вказаними договорами погоджені всі істотні умови і досягнуті домовленість щодо їх виконання, виконання цих договорів підтверджується первинними документами, тобто роботи фактично були виконані, мали реальний характер, і використані у господарській діяльності Позивача.
Судом не встановлено фактів, які б свідчили про те, що зміст договорів не відповідають діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та те, що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків (зборів).
Отже, суд дійшов висновку, що встановлені відповідачем у висновку акту перевірки порушення позивачем п.п.7.2.1, п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168 /97-ВР від 03.04.1997року, із змінами та доповнення, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.6, п.201.7, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України з підстав того, що угоди укладені між Позивачем ТОВ «Промбуд-Монтажінвест», ТОВ «Промтехноопт» не спрямовані на реальне настання правових наслідків не знаходить свого підтвердження в матеріалах справи, а за таких обставин посилання відповідачем на обставини як ознаки нереальності укладених договорів не підтверджуються жодним доказом та є помилковими..
Таким чином, суд погоджується з позивачем щодо правомірності включення до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Промбуд-Монтажінвест», ТОВ «Протехноопт» у перевіряємому періоді.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В ході вирішення питання щодо законності прийнятого суб'єктом владних повноважень рішень суд відповідно до вимог ст.2 КАС України зобов'язаний перевірити чи прийнято воно: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частинами 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, суд вважає не доведеними відповідачем, належними і допустимими доказами обставин та фактів, на які він посилається в обґрунтування відповідності нормам чинного законодавства прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та наявними правові підстави для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбудтехніка" до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити у повному обсязі.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 15.06.2012 року №0000642212 про донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 42 037, 0 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 8 937, 0 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбудтехніка" судові витрати в розмірі 509.74 грн. (п'ятсот дев'ять гривень 74 коп.).
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови виготовлено 10.09.2012 року.
Суддя Кухар М.Д.