Справа № 193/10/1570
05 жовтня 2012 року
м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді - Бутенко А.В.,
судді - Завальнюка І.В.,
судді - Токмілової Л.М.,
за участю секретаря -Рачкова О.І.,
за участю сторін:
позивач - ОСОБА_1 (особисто)
прокурор - Зінюта М.С. (по посвідченню)
представник відповідача - Єлісєєва А.В (за довіреністю)
треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, представник ТОВ «Одеський хлібозавод №2» - не з'явилися.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Фонду державного майна України за участю третіх осіб: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ТОВ «Одеський хлібозавод №2», за участю прокуратури Малиновського району м. Одеси про визнання неправомірними дії суб'єкта владних повноважень щодо включення до акту оцінки та плану приватизації ВАТ „Південна паляниця" вартості гуртожитку та зобов'язання вчинити певні дії,
До Одеського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 до Фонду державного майна України за участю третіх осіб: ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання неправомірними дії суб'єкта владних повноважень щодо включення до акту оцінки та плану приватизації ВАТ „Південна паляниця" вартості гуртожитку, зобов'язання вчинити певні дії та виділення 0,0004 частини майна в натурі.
Ухвалою суду від 10.06.2010 року провадження у справі щодо частини позовних вимог про виділення 0,0004 частини майна в натурі -закрито.
До участі у справі на боці позивача залучено прокуратуру Малиновського району м. Одеси (а.с.53-56)
Ухвалою суду від 02.12.2011 року до участі у справі залучено ТОВ «Одеський хлібозавод №2»у якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
08.02.2012 року ОСОБА_1 надала заяву про збільшення позовних вимог, в якій визначила остаточні вимоги у вигляді визнання неправомірними дії Фонду державного майна України щодо включення до акту оцінки та плану приватизації ВАТ «Південна паляниця»вартості трьохповерхової будівлі гуртожитку, яке рахується в статутному фонді ВАТ «Південна паляниця»за адресою: 65005, м. Одеса, вул. Прохорівська, 47, а знаходиться за адресою: 65005, м. Одеса, вул. Запоріжзька,7, та зобов'язання внести зміни до Наказу Фонду державного майна України від 01.04.1997 року «Про затвердження акту оцінки плану приватизації ВАТ «Південна паляниця»та в усі розпорядчі документи, які стосуються вищезазначеної трьохповерхової будівлі, на яку отримано свідоцтво про право власності ТОВ «Одеський хлібозавод №2»від 09.10.2003 року, у тому числі до переліку майна, переданого до статутного фонду ВАТ «Південна паляниця» в частині виключення з вартості статутного фонду ВАТ «Південнна паляниця»вартості трьохповерхової будівлі гуртожитку за інвентарним номером №10018 (а.с.73-74 т.ІІ).
У судовому засіданні позивач та представник прокуратури підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити, зіславшись на обставини, викладені у позовній заяві та додатках до неї.
Представник відповідача із посиланням на правомірність дій відповідача просила у позові відмовити.
Треті особи: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у судове засідання не з'явилися. На адресу суду надійшла заява ОСОБА_5 від 08.02.2012 року (а.с.91 т.ІІ) та заява ОСОБА_4 від 04.03.2012 року (а.с.90 т.ІІ), в яких просили розглянути справу за їх відсутності та просили позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Крім того, 13.04.2012 року від відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Головного управління юстиції в Одеській області надійшов актовий запис про смерть ОСОБА_3 від 22.11.2010 року. На підставі положень ст.128 КАС України справа слухалась за їх відсутності, за наявними в матеріалах справи доказами.
Представник третьої особи ТОВ «Одеський хлібозавод №2»у судове засідання також неодноразово не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи (а.с.204 т.ІІ), а тому на підставі положень ст.128 КАС України справа слухалась за його відсутності.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, прокурора, суд встановив наступне.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про приватизацію державного майна» державну політику в сфері приватизації здійснюють Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах, органи приватизації в Автономній Республіці Крим, що становлять єдину систему державних органів приватизації в Україні. Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах, органи приватизації в Автономній Республіці Крим діють на підставі Закону України "Про Фонд державного майна України", цього Закону, інших законів України з питань приватизації.
Відповідно до пункту 1, 3, 5 Тимчасового положення про Фонд державного майна України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 07 липня1992 року № 2558-XII (який діяв на час виникнення спірних правовідносин), Фонд державного майна України (Фонд) є державним органом, який здійснює державну політику в сфері приватизації державного майна, виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю. Фонд у своїй діяльності підпорядкований і підзвітний Верховній Раді України. У своїй діяльності Фонд керується Конституцією і законодавчими актами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а також цим Положенням.
Згідно з частиною 2 статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім тих, для яких законом установлено інший порядок судового вирішення. У пункті 1 частини 1 статті 3 цього Кодексу справу адміністративної юрисдикції визначено як переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частиною 2 статті 17 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Предметом позовних вимог у справі є визнання протиправними дій, зокрема, Фонду державного майна України щодо включення до акту оцінки та плану приватизації ВАТ «Південна паляниця»вартості трьохповерхової будівлі гуртожитку за інвентарним номером №10018, яка перебувала в статутному фонді ВАТ «Південна паляниця»за адресою: 65005, м. Одеса, вул. Прохорівська, 47, а знаходиться за адресою: 65005, м. Одеса, вул. Запоріжзька,7.
Зміст викладених у позовній заяві вимог, а також аналіз норм Закону України «Про приватизацію державного майна», Тимчасового положення про Фонд державного майна України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 07 липня1992 року № 2558-XI (який діяв на час виникнення спірних правовідносин), свідчить, що вирішуваний спір є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб'єкта владних повноважень - Фонду державного майна України, який реалізував у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством України владні управлінські функції в сфері приватизації державного майна.
Відтак, дану справу належить розглядати та вирішувати в порядку адміністративного судочинства. Така правова позиція суду узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалах від 12 липня 2011 року у справі № К-26807/10, від 28 жовтня 2010 року у справі № К-22768/10.
По суті заявлених позовних вимог судом встановлено, що ВАТ «Південна паляниця»створено відповідно до наказу Фонду державного майна України №16-АТ від 29.07.1997 року (а.с.76-79 т.І) у процесі приватизації державного підприємства хлібопекарної промисловості «Одесахліб»шляхом перетворення (а.с.64-75 т.І).
Відповідно до переліку нерухомого майна, що передавалось у власність ВАТ «Південна паляниця»згідно з Наказом ФДМУ №16-АТ від 29.07.1997 року до складу приватизованого майна увійшли гуртожитки у кількості 3 одиниць(а.с.80 т.І), а саме: гуртожитки (2 одиниці -за інв. номерами №10016 та №10018) та гуртожиток сімейного типу (1 одиниця - за інв. номером №10012).
Зазначені гуртожитки увійшли до статутного фонду ВАТ «Південна паляниця»за адресою: м. Одеса, вул. Прохорівська, 47, - за місцем розташування структурного підрозділу ВАТ «Південна паляниця»- Одеського хлібозаводу №2.
У 1999 році за рішенням наглядової ради ВАТ «Південна паляниця» на базі структурного підрозділу цього ВАТ -Одеського хлібозаводу №2 (а.с.33-38 т.ІІ), було створено ТОВ «Одеський хлібозавод №2»(а.с.39-40 т.ІІ). Для формування статутного фонду до ТОВ «Одеський хлібозавод №2»від ВАТ «Південна паляниця», згідно акту приймання-передачі №1 від 30.12.1999 року було передано майно у вигляді будівель, споруд, обладнання, в якому під порядковим номером № 24 значиться «Будівля гуртожитку»(інвентарний номер 10116) без зазначення його адреси та підтверджується також переліком майна, переданого ВАТ «Південна паляниця»для формування цілісного майнового комплексу ТОВ «Одеський хлібозавод №2»(а.с.95-105 т.ІІ).
Судом також встановлено, що Розпорядженням від 08.09.2003р. № 1008/01-04 Малиновської райадміністрації Одеської міської ради (а.с.32 т.ІІ), гуртожитку Одеського хлібозаводу №2 присвоєна поштова адреса по вул. Запоріжська, 7, на підставі чого Розпорядженням Малиновської райадміністрації м.Одеси - право власності на будівлю гуртожитку по вул. Запоріжська, 7 було зареєстровано за TOB "Одеський хлібозавод № 2" (а.с.41-48 т.ІІ), про що видане відповідне свідоцтво (а.с.52 т.ІІ).
В подальшому, ВАТ "Південна паляниця" було ліквідовано в процедурі банкрутства за рішенням господарського суду Одеської області від 16.05.2006 р., виключене з ЄДРПОУ - 21.06.2006 року.
Згідно з листом TOB "Одеський хлібозавод № 2" від 24.09.2008 року, зазначений гуртожиток обліковується на балансі вказаного товариства (а.с.13 т.ІІ).
Таким чином, зазначений гуртожиток увійшов до статутного фонду ВАТ Південна паляниця", а потім був переданий і перебуває до теперішнього часу у статутному фонді TOB "Одеській хлібозавод № 2". До складу приватизованого майна підприємства гуртожиток увійшов з урахуванням уточнень щодо його адреси, а саме: м. Одеса, вул. Запоріжська, 7.
Тобто, відповідно до акту оцінки від 01.04.1997 року, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 01.04.1997р., плану приватизації від 26.06.1997року внесено до статутного фонду вартість гуртожитку по вул. Запоріжська, 7 у місті Одесі, в якому позивач зареєстрована та проживає більше 20 років.
Право власності на гуртожиток по вул. Запоріжській, 7 у місті Одесі, підтверджено свідоцтвом про право власності.
Однак, позивач з цим не погодилась, та як зазначено у позовній заяві просить визнати неправомірними дії Фонду державного майна України щодо включення до акту оцінки та плану приватизації ВАТ «Південна паляниця»вартості трьохповерхової будівлі гуртожитку, яка рахується в статутному фонді ВАТ «Південна паляниця»за адресою: 65005, м. Одеса, вул. Прохорівська, 47, а знаходиться за адресою: 65005, м. Одеса, вул. Запоріжзька,7, та зобов'язати відповідача внести зміни до Наказу Фонду державного майна України від 01.04.1997 року «Про затвердження акту оцінки плану приватизації ВАТ «Південна паляниця»та в усі розпорядчі документи, які стосуються вищезазначеної трьохповерхової будівлі, у тому числі до переліку майна, переданого до статутного фонду ВАТ «Південна паляниця»в частині виключення з вартості статутного фонду ВАТ «Південнна паляниця»вартості трьохповерхової будівлі вказаного гуртожитку.
Оцінюючи оскаржені дії суб'єкта владних повноважень, суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України та доходить до висновку про їх правомірність та безпідставність вимог ОСОБА_1, а тому у задоволенні позовних вимог позивача слід відмовити, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На час приватизації правовідносини сторін регулювалися Законом України «Про приватизацію державного майна»№ 2163-ХП від 04.03.1992 року, Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду»№ 2482-XII від 19.06.1992 року, із змінами і доповненнями в редакції, чинній на той час, Постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.1993 року «Про затвердження Методики оцінки вартості об'єктів приватизації»та іншими законодавчими актами.
На підставі Методики оцінки вартості об'єктів приватизації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 1993 року № 717, розробленої відповідно до Закону України «Про приватизацію державного майна»від 04.03.1992 р. № 2163-ХІІ та Положення про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються, а також майна державних підприємств та організацій, яке передається в оренду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.1993 р. № 158, була проведена інвентаризація та оцінка майна, як цілісного майнового комплексу, що підлягає викупу.
Згідно з п.п. 8,9 Методики оцінки вартості об'єктів приватизації, оцінка здійснюється на підставі балансу підприємства. Оцінка майна цілісних майнових комплексів здійснюється у такій послідовності: проведення повної інвентаризації майна; розроблення передаточного балансу; визначення вартості об'єкта приватизації згідно з даними інвентаризаційного балансу; складання акта оцінки вартості цілісного майнового комплексу.
Передаточний баланс розробляється за результатами проведеної інвентаризації для здійснення оцінки вартості майна.
Методикою встановлено, що оцінці вартості об'єкта приватизації повинна передувати його повна інвентаризація, проведена відповідно до Положення про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються, а також майна державних підприємств та організацій, яке передається в оренду, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.1993 року №158.
Гуртожиток, що розташований за адресою: 65005, м. Одеса, вул. Запоріжзька,7, увійшов до інвентаризаційного опису основних засобів та переданий у власність ВАТ «Південна паляниця». Після чого, за актом приймання-передачі №1 від 30.12.1999 року, було передано майно у вигляді будівель споруд, обладнання, в тому числі вказаного гуртожитку, до статутного фонду ТОВ «Одеський хлібозавод №2».
Таким чином, приватизація цілісного майнового комплексу була проведена відповідно до плану його приватизації, складання якого передбачено ст. 14 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств»та відповідно до чинного на той період законодавства, що підтверджується матеріалами справи.
Стаття 42 п. 4 Методики оцінки вартості об'єктів приватизації, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 1993 року № 717 виключає з вартості майна цілісного майнового комплексу державний житловий фонд, який приватизується відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».
Відповідно до п. 9 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», в редакції Закону № 3981-ХІІ від 22.02.1994 року, яка діяла на час приватизації, в разі банкрутства підприємств, зміни форми власності або ліквідації підприємств, установ, організацій, у повному господарському віданні яких перебуває державний житловий фонд, останній (крім гуртожитків) одночасно передається у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських Рад народних депутатів, тобто при зміні форми власності підприємства, у повному господарському відданні якого знаходиться державний житловий фонд, передача гуртожитків до комунальної власності не передбачалась.
Враховуючи відсутність норм закону щодо обов'язкової передачі гуртожитків, що належали державним підприємствам, в комунальну власність при приватизації цих підприємств, суд вважає, що на той час орган приватизації правильно включив вартість спірного гуртожитку до вартості цілісного майнового комплексу ВАТ «Південна паляниця», що підлягало приватизації, оскільки на час проведення приватизації цілісного майнового комплексу ВАТ «Південна паляниця»діючим законодавством не було передбачено заборони щодо приватизації гуртожитків.
Заборону на приватизацію будівель гуртожитків встановлено лише Законом України «Про внесення змін до деяких законів України з питань забезпечення захисту житлових прав громадян, які проживають у гуртожитках»від 03.03.2005 року №2453-ІV, який набрав чинності з 05.04.2005 року, відповідно до положень якого у ч. 2 п. 9 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»слова «(крім гуртожитків)»замінено словами «(у тому числі гуртожитки)»; а абзац 2 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про приватизацію державного майна» після слів «земельного та житлового фондів»доповнено словами «у тому числі гуртожитків», а отже на момент проведення приватизації таких обмежень чинним на той час законодавством встановлено не було.
Отже, на момент проведення приватизації ВАТ «Південна паляниця» будівля гуртожитку не відносилася до об'єктів державного житлового фонду, який підлягав приватизації громадянами України чи підлягав передачі у комунальну власність Одеської міської ради та могла бути включена до вартості майна підприємства, яке підлягало приватизації.
Такий висновок суду повністю узгоджений з висновком, який викладений в Постанові Верховного Суду України по справі № 3/039-08/5 від 08.11.2010 року щодо неоднакового застосування касаційним судом норм матеріального права.
Доводи позивача про те, що в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13.04.2011 року міститься висновок, який суперечить постанові Верховного Суду України від 08.11.2010 року у справі № 3/039-08/5, у зв'язку з чим зміст останньої не потрібно враховувати під час прийняття рішення по даній справі, не ґрунтуються на правильному розумінні норм процесуального права, зокрема, ст. 244-2 КАС України, де викладено імперативне правило обов'язковості рішення Верховного Суду України у подібних правовідносинах.
Відповідно до ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Згідно з ч.1 ст.58 Конституції України закони й інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
За загальним правилом, нормативні акти не мають зворотної дії в часі.
Пряма дія припускає застосування акту у зв'язку з юридичними фактами, що виникли після введення його в дію.
Зворотна дія припускає застосування акту у зв'язку з юридичними фактами, що виникли до введення його в дію.
Отже, суд приходить до висновку, що Фонд державного майна України щодо включення до акту оцінки та плану приватизації ВАТ «Південна паляниця» вартості гуртожитку, яку включено до статутного фонду ВАТ «Південна паляниця»діяв в межах наданих повноважень та у відповідності до вимог чинного на той час законодавства України.
Крім того, відповідно до преамбули Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», із змінами, внесеними згідно із Законами на час виникнення спірних правовідносин, метою приватизації державного житлового фонду є створення умов для здійснення права громадян на вільний вибір способу задоволення потреб у житлі, залучення громадян до участі в утриманні і збереженні існуючого житла та формування ринкових відносин. При цьому п. 2 ст.2 було передбачено заборону на приватизацію кімнат в гуртожитках.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" № 40/97-ВР від 5.02.1997 року, ч.1 ст.1 та п.1 ст.2 цього закону викладено в іншій редакції та визначено, що приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України. До об'єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму. Кімнати у гуртожитках цим законом до об'єктів приватизації також не було включено.
Правові, майнові, економічні, соціальні, організаційні умови щодо забезпечення реалізації конституційного права на житло громадян, які тривалий час на законних підставах
проживають у гуртожитках, призначених для проживання одиноких громадян або для проживання сімей, визначені Законом України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків»N 500-VI лише 4.09.2008 року.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 28.09.2000 року №10-рп/2000, включення кімнат у гуртожитках державного житлового фонду до переліку об'єктів, що не підлягають приватизації, було зумовлено тимчасовим характером надання жилих приміщень. З огляду на це, не можна розцінювати як обмеження прав і свобод людини і громадянина визначення Верховною Радою України конкретних об'єктів державного житлового фонду, які не підлягають приватизації виходячи з цільового призначення жилих приміщень та інших обставин, пов'язаних з особливістю їх правового режиму, що унеможливлюють передачу цих жилих приміщень у приватну власність. Разом з тим, встановлюючи заборону на приватизацію зазначених об'єктів державного житлового фонду, законодавець передбачив гарантії компенсаційного характеру для громадян, які мешкають у таких квартирах (будинках). В разі зміни правового статусу об'єктів житлового фонду за тих чи інших обставин, внаслідок чого стала можливою приватизація цього майна, громадяни не позбавлені права вирішувати це питання в порядку, передбаченому Законом, в тому числі шляхом звернення за захистом порушеного права до суду загальної юрисдикції.
Тому суд звертає увагу на те, що позивач не позбавлений права звернутися з іншими позовними вимогами в порядку цивільного судочинства, якщо вважає, що дії або бездіяльність ТОВ «Одеський хлібозавод №2»порушують її права, свободи чи інтереси в якості особи, яка проживає в даному гуртожитку.
Положеннями ч.2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач довів суду належними та допустимими в спірних правовідносинах доказами, з посиланням на відповідні положення діючого на той момент законодавства, правомірність своїх дій та необґрунтованість позовних вимог позивача.
З урахуванням встановлених у судовому засіданні обставин справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2, 71, 94, 158-163 КАС України, суд,-
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Фонду державного майна України за участю третіх осіб: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ТОВ «Одеський хлібозавод №2», за участю прокуратури Малиновського району м. Одеси про визнання неправомірними дії Фонду державного майна України щодо включення до акту оцінки та плану приватизації ВАТ «Південна паляниця»вартості трьохповерхової будівлі гуртожитку, яка рахувалась в статутному фонді ВАТ «Південна паляниця»за адресою: 65005, м. Одеса, вул. Прохорівська, 47, а знаходиться за адресою: 65005, м. Одеса, вул. Запорізька,7 та зобов'язання внести зміни до Наказу Фонду державного майна України від 01.04.1997 року «Про затвердження акту оцінки плану приватизації ВАТ «Південна паляниця»та в усі розпорядчі документи, які стосуються вищезазначеної трьохповерхової будівлі, на яку отримано свідоцтво про право власності, ТОВ «Одеський хлібозавод №2»від 09.10.2003 року, у тому числі до переліку майна, переданого до статутного фонду ВАТ «Південна паляниця»в частині виключення з вартості статутного фонду ВАТ «Південнна паляниця»вартості трьохповерхової будівлі гуртожитку за інвентарним номером №10018 - відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний колегією суддів 09 жовтня 2012 року.
Головуючий суддя Бутенко А.В.
Суддя Завальнюк І.В.
Суддя Токмілова Л.М.
.