Справа № 2a-10399/08/1570
04 жовтня 2012 року
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «Трансбуд»Відкритого акціонерного товариства «Одеський завод радіально-свердлильних верстатів»до Управління Пенсійного фонду України у Малиновському районі м.Одеси про визнання рішення Управління Пенсійного фонду України у Малиновському районі м.Одеси від 27.12.2007 року №№2309,2310, 2311,2312,2315,2316,2317,2318,2319,2320,2326 не чинними, -
З позовом до суду звернулось Дочірнє підприємство «Трансбуд»Відкритого акціонерного товариства «Одеський завод радіально-свердлильних верстатів»до Управління Пенсійного фонду України у Малиновському районі м.Одеси про визнання рішення Управління Пенсійного фонду України у Малиновському районі м.Одеси від 27.12.2007 року №№2309,2310,2311,2312,2315,2316,2317,2318,2319,2320,2326 не чинними.
В судовому засіданні 02.10.2012 року судом, на підставі положень ч.4 ст.122, ч.6 ст.128 КАС України, прийнято рішення розглянути справу в порядку письмового провадження, оскільки в судове засідання прибув представник позивача, представник відповідача не прибув до судового засідання, але надав клопотання про розгляд справи за його відсутності від 21.09.2012 року №29881/2012.
Дослідивши наявні в справі письмові докази суд встановлює наступні факти та обставини:
Відповідачі на підставі ст.1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" є місцевими підрозділом центрального органу державної виконавчої влади та згідно ст.10 цього ж Закону здійснюють повноваження щодо нарахування, встановлення, перерахунку та виплати державних пенсій громадянам, а також на підставі ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»здійснюють повноваження щодо встановлення порушень пенсійного законодавства з боку платників внесків, застосування штрафних санкцій та пені за порушення строків їх внесення, а тому на підставі положень ст.55 Конституції України, п.1 ч.2 ст.17, ст.104 КАС України позовні вимоги щодо оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності з цих питань віднесені до компетенції адміністративних судів і повинні розглядатись в порядку адміністративного судочинства.
Позивач зареєстрований в якості платника страхових внесків Управлінням Пенсійного фонду України у Малиновському районі м.Одеси за №РН-5421.
27.12.2007 року Управлінням Пенсійного фонду України в Малиновському районі м.Одеси були винесені рішення №№2309,2310,2311,2312,2315,2316,2317,2318,2319, 2320,2326 (а.с.25-37) відповідно до положень п.12 ч.9 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», якими позивачу були нараховані штрафні санкції та пені на загальну суму 25050,13 грн.
Представник позивача зазначає, що вказані рішення не є законними, адже вони не відповідають положенням ч.3 ст.20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та п.10 Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженої постановою Правління ПФУ від 19.12.2003 року №21-1 (надалі -Інструкція).
Представник відповідача у власних запереченнях проти позову (а.с.38-41) зазначив, що оскаржені рішення відповідача прийняті у відповідності до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та Інструкції за порушення позивачем граничних строків сплати страхових внесків.
Суд оцінюючи оскаржені рішення посадових осіб відповідачів, у відповідності до положень ч.3 ст.2 КАС України приходить до висновку про їхню невідповідність законові з наступних підстав:
Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»введено, крім існуючого податкового механізму забезпечення надходжень до Пенсійного фонду, механізм страхових внесків.
Відповідно до ст.1 цього Закону поняття «страхові внески», що використовується в Законі, включає в себе збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачений згідно з законодавством, що діяло раніше. Частина 3 ст.4 Закону передбачає, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення. Частина перша цієї статті до законів про пенсійне забезпечення відносить: Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Законами України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про недержавне пенсійне забезпечення», закони, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, і міжнародні договори з пенсійного забезпечення. Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»від 26.06.1997 року і Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»не входять до цього переліку.
Статтею 20 цього ж Закону встановлена обов'язковість та граничні строки сплати страхувальниками страхових внесків.
Пунктом 2 ч.9 ст.106 Закону визначена відповідальність страхувальників за порушення граничних строків сплати страхових внесків у вигляді штрафу в розмірі від 20% до 50% в залежності від днів прострочення та пеня в розмірі 0,1% від суми прострочення за кожний день прострочення платежу.
Підставою для нарахування штрафних санкцій та пені позивачу стали дані декларацій страхувальника за відповідні податкові періоди (а.с.136-159) та електронного реєстру Управління ПФУ в Малиновському районі м.Одеси щодо цього конкретного страхувальника, який поданий до суду у вигляді розрахунку фінансових санкцій та пені (а.с.59-62).
Оскільки представник позивача заперечував проти вірності вказаних даних відповідача, судом ухвалою від 08.08.2011 року (а.с.193-194) була призначена судово-економічна експертиза по справі.
Згідно даних судово-економічної експертизи від 12.09.2012 року №99 (а.с.206-214) судовий експерт Бочкарьова Емілія Іванівна прийшла до висновку (п.1) про те, що надані на дослідження рішення Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м.Одеси від 27.12.2007 року №№2309,2310,2311,2312,2315,2316,2317,2318,2319,2320,2326 за формою та змістом не відповідають положенням частин 2,3,6 ст.20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та п.10 Інструкції, адже вони не містять посилання на документи, що підтверджують суму страхових внесків, фінансових санкцій та строк їх уплати, документи, що підтверджують суму та дату погашення недоїмки за страховими внесками та боргу за фінансовими санкціями.
Представник відповідача, відповідно до приписів ч.2 ст.71 КАС України, не надав до суду інших додаткових доказів правомірності оскаржуваних рішень відповідача, які б спростовували висновки судового експерта, які викладені у висновку від 12.09.2012 року №99.
Оскільки судом під час офіційного з'ясування обставин справи встановлено протиправність висновків посадових осіб відповідача - суб'єкта владних повноважень, суд на підставі положень ч.2 ст.162 КАС України зобов'язаний ухвалити рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі -визнати протиправним та скасувати оскаржені рішення Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м.Одеси про нарахування штрафних санкцій та пені позивачу за несвоєчасну сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Судові витрати розподілити у відповідності до вимог ст.94 КАС України.
Керуючись ст.ст.94,158-163 КАС України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України у Малиновському районі м.Одеси від 27.12.2007 року №№2309,2310, 2311,2312,2315,2316,2317,2318,2319,2320,2326.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення постанови.
Суддя Єфіменко К.С.
04 жовтня 2012 року .
.
.
.
.