Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
01 жовтня 2012 р. Справа № 2а/0570/10213/2012
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 13.00
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Маслоід О.С.
при секретарі Вишневській О.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний
банк» (м. Донецьк)
до Інспекції з питань захисту прав споживачів в Херсонській області
про скасуванню припису
за участю
представників сторін: від позивача - Зайцев О.М.
від відповідача - не з'явився
Публічне акціонерне товариство «Перший Український міжнародний банк» (надалі позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів в Херсонській області про визнання дій неправомірними та скасування припису, винесеного відповідно до акту № 00000206 від 21.06.2012 року.
Заявою від 01.10.2012 року позивач змінив позовні вимоги та просив суд скасувати припис, винесений відповідачем відповідно до акту № 00000206 від 21.06.2012 року.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги наступним. Акт не був наданий відповідачеві для ознайомлення та підпису, у ньому не зазначений зміст порушення. Спірний припис не направлено позивачеві рекомендованим листом, заходи на виконання припису сформовані не конкретно. Крім цього, усі пункти кредитного договору відповідають діючому законодавству та є цілком справедливими. Заявник підписав кредитний договір, кредит отримав, до суду не звертався за визнання цього договору недійсним.
Відповідач представника у судове засідання не направив, про дату, місце та час розгляду справи повідомлений належним чином, заперечень на позов та заяв до суду не надав.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
21.05.2012 року до відповідача звернувся споживач ОСОБА_2 із скаргою щодо порушення позивачем законодавства про захист прав споживачів.
На підставі вказаної заяви відповідачем були видані наказ № 67 від 11.06.2012 року та направлення на проведення перевірки від 21.06.2012 року. 21.06.2012 року відповідачем була проведена позапланова перевірка дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів Херсонським відділенням № 1 позивача, за результатами якої складений акт № 00000206 від 21.06.2012 року перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів.
Перевіркою виявлені порушення позивачем ст. 11, 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме: кредитний договір № 6916457 від 01.10.2008 року в частині п. 2.1.4., п. 2.2. та п. 3.5.7. містить в собі не рівні умови, порушує принципи рівності сторін, є несправедливим, порушує принцип справедливості, наслідком якого є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
На підставі результатів перевірки та з метою припинення порушень законодавства про захист прав споживачів, керуючись ст.. 26 Закону України «Про захист прав споживачів» позивачеві наданий припис до вказаного акту, який містить на 5 аркуші акту.
Вказаним приписом позивача зобов'язано усунути недоліки, що зазначені у акті, у тому числі кредитний договір привести у відповідність вимог законодавства.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (надалі Закон).
Ст. 6 Закону визначено, що підставами для здійснення позапланових заходів є, зокрема, звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства. Позаплановий захід у цьому разі здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення.
Під час проведення позапланового заходу з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов'язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення державного нагляду (контролю).
Згідно ст.. 7 Закону для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ, який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.
На підставі наказу оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу, яке підписується керівником або заступником керівника органу державного нагляду (контролю) (із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові) і засвідчується печаткою.
За результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, складає акт.
Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.
В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом. Якщо суб'єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями. Зауваження суб'єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід'ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю).
У разі відмови суб'єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис.
Один примірник акта вручається суб'єкту господарювання або уповноваженій ним особі, а другий - зберігається в органі державного нагляду (контролю).
На підставі акта, який складено за результатами здійснення планового заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, протягом п'яти робочих днів з дня завершення заходу складається припис, розпорядження або інший розпорядчий документ про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.
Припис - обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб'єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.
Розпорядчі документи щодо усунення порушень вимог законодавства можуть бути оскаржені до відповідного центрального органу виконавчої влади або суду в установленому законом порядку.
Як вже зазначалося, у акті перевірки зазначено, що п. 2.1.4., п. 2.2., п. 3.5.7. кредитного договору містять в собі не рівні умови, порушують принцип рівності сторін, є несправедливими, порушують принцип справедливості, наслідком якого є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача, що є порушенням ст.. 11, 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів» (надалі Закон № 1023).
До матеріалів справи позивачем надана нотаріально завірена копія кредитного договору № 6916457 від 01.10.2008 року (надалі кредитний договір).
Згідно п. 2.1.4. кредитного договору споживач - позичальник повинен укласти договір страхування на користь банка у страхувальника, схваленого банком. Зміна умов цього договору без угоди банка - вигодонабувача заборонено.
П. 2.2. кредитного договору зазначає, що для умов договору, які повинні бути виконанні позичальником після підписання договору до отримання кредиту, встановлений строк. У разі їх не виконання у цей строк, кредит позичальник не отримає і договір буде вважатися розірваним
У п. 3.5.7. кредитного договору перелічені події, за умови настання яких, банк отримує право вимагати дострокового повернення усього кредиту або його частини.
Згідно ст.. 11 Закону № 1023 договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.
Згідно ч. 5 ст. 11 до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими:
1) для надання кредиту необхідно передати як забезпечення повну суму або частину суми кредиту чи використати її повністю або частково для покладення на депозит, або викупу цінних паперів, або інших фінансових інструментів, крім випадків, коли споживач одержує за таким депозитом, такими цінними паперами чи іншими фінансовими інструментами таку ж або більшу відсоткову ставку, як і ставка за його кредитом;
2) споживач зобов'язаний під час укладення договору укласти інший договір з кредитодавцем або третьою особою, визначеною кредитодавцем, крім випадків, коли укладення такого договору вимагається законодавством та/або коли витрати за таким договором прямо передбачені у складі сукупної вартості кредиту для споживача;
3) передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки;
4) встановлюються дискримінаційні стосовно споживача правила зміни відсоткової ставки.
У відповідності до вимог ч.6 ст. 11 споживач має право протягом чотирнадцяти календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин. Перебіг цього строку розпочинається з моменту передачі споживачеві примірника укладеного договору.
Згідно ч. 8 ст. 11 споживач має право достроково повернути споживчий кредит, у тому числі шляхом збільшення суми періодичних виплат. Кредитодавцю забороняється відмовляти споживачу в прийнятті платежу у разі дострокового повернення споживчого кредиту.
Ч. 10 ст. 11 передбачено, що якщо кредитодавець згідно з договором про надання споживчого кредиту одержує внаслідок порушення споживачем умов договору право на вимогу повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, або на вилучення продукції чи застосування іншої санкції, він може використати таке право лише у разі:
1) затримання сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла щонайменше - на три календарні місяці; або
2) перевищення сумою заборгованості суми кредиту більш як на десять відсотків; або
3) несплати споживачем більше однієї виплати, яка перевищує п'ять відсотків суми кредиту; або
4) іншого істотного порушення умов договору про надання споживчого кредиту.
Аналіз наведених норм доводить наступне. До деяких умов договору із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах. Споживач має право відкликати свою згоду на укладення договору, достроково повернути споживчий кредит. У визначених випадках кредитодавець одержує право на вимогу повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав тощо.
Ст. 18 Закону № 1023 зазначено про визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача. Зокрема, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.
Ч. 2 ст. 18 передбачено, що умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
У ч. 3, 4 ст. 18 зазначені деякі умови договору, які вважаються несправедливими та зазначено, що перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним.
Ч. 6, 7 ст. 18 передбачено, що у разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача: такі положення також підлягають зміні або договір може бути визнаним недійсним у цілому.
Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.
Ст. 19 Закону № 1023 заборонено здійснення нечесної підприємницької практики, яка включає у себе вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції та будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.
Цією статтею визначені положення підприємницької практики, яка вводить в оману або є агресивною та зазначено, що правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.
Співставлення зазначених вимог Закону № 1023 та п.п. 2.1.4, 2.2., 3.5.7 кредитного договору спростовує висновки відповідача, викладені у акті перевірки.
Зазначені умови кредитного договору не є несправедливими, не суперечать принципу добросовісності, відповідно відсутній істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
Суд зазначає, що Україна як соціальна, правова держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом. Кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Держава захищає також права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт.
Одним із фундаментальних принципів приватноправових відносин є принцип свободи договору, закріплений у п. 3 ст. 3 Цивільного кодексу України. Разом з тим зазначена свобода є обмеженою - межі дії цього принципу визначаються критеріями справедливості, добросовісності, пропорційності, розумності.
У своєму рішенні у справі про захист прав споживачів кредитних послуг від 10 листопада 2011 року N 15-рп/2011 справа N 1-26/2011 Конституційний Суд України зазначає, що держава, встановлюючи законами України засади створення і функціонування грошового та кредитного ринків, має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і охоронюваними законом правами та інтересами споживачів їх кредитних послуг.
Згідно ст.. 627 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У разі якщо споживач вважає, що його права порушуються, Закон № 1023 надає йому право відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин.
Крім цього, згідно ст. 18 Закону № 1023 споживач має право у судовому порядку звернутися до суду щодо визнання кредитного договору цілком або деяких його умов недійсними. У разі коли зміна положення або визнання кредитного договору недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача, такі положення також підлягають зміні. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.
Якщо в результаті застосування умов договору, що обмежують права споживача, споживачеві завдано збитків, вони повинні відшкодовуватися винною особою у повному обсязі. Споживач має право на відшкодування збитків, завданих йому виробником (виконавцем, продавцем), у зв'язку з використанням останнім переваг свого становища у виробничій чи торговельній діяльності.
Згідно ст.. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
У своїй заяві до відповідача заявник-споживач ОСОБА_2 не зазначає, що його примушували укладати кредитний договір. Він самостійно обрав свого контрагента, був ознайомлений із умовами договору, добровільно його підписав, тобто сторони досягли згоди з умов кредитного договору.
До цього ж, у акті перевірки відповідачем зазначено, що заявнику-споживачеві буде рекомендовано звернутися до суду за захистом своїх прав.
Належних доказів звернення заявника-споживача до суду за захистом своїх прав суду не надано.
Умови кредитного договору не підпадають ані під перелік несправедливих умов у договорах, визначених ст..18 Закону № 1023, ані під критерії визначення таких умов.
Згідно ст. 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. З моменту вираження третьою особою наміру скористатися своїм правом сторони не можуть розірвати або змінити договір без згоди третьої особи, якщо інше не встановлено договором або законом.
У п. 2.1.4. кредитного договору викладені вказані вимоги Закону № 1023.
Як вже зазначалося ч. 10 ст. 11 Закону № 1023 передбачено право банку на дострокове повернення кредиту за умови, які викладені у цій нормі.
Суд зазначає, що вимоги п. 3.5.7. кредитного договору відповідають вказаній нормі Закону № 1023.
Аналіз наведених умов кредитного договору доводить, що вони направлені на підтримання розумного балансу між комерційними інтересами банку щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і охоронюваними законом правами та інтересами споживача кредитних послуг.
Ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, відповідачем суду не доведена правомірність складання припису про усунення порушень, виявлених під час здійснення перевірки.
У відповідності до вимог ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За таких обставин, відповідачем безпідставно, необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення, недобросовісно, без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких було спрямоване складання припису, був складений спірний припис, відповідно позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа.
З огляду за це, витрати позивача по сплаті судового збору у сумі 32 грн. 19 коп. підлягають відшкодуванню за рахунок коштів Державного бюджету.
Враховуючи викладене та керуючись Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законами України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», «Про захист прав споживачів», ст.ст. 2, 122-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства, суд -
Позов задовольнити.
Скасувати припис Інспекції з питань захисту прав споживачів в Херсонській області, винесений відповідно до акту перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів № 00000206 від 21.06.2012 року.
Стягнути з коштів Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» витрати по сплаті судового збору у сумі 32 грн. 19 коп.
Зазначена постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 08 жовтня 2012 року.
Суддя Маслоід О.С.