2
Справа №22ц/0590/9682/12 Головуючий 1 інстанції Хандурін В.В.
Категорія 32 Доповідач Алексєєв А.В.
Іменем України
27 вересня 2012 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
Головуючого - Новосядлої В.М.
Суддів - Алексєєва А.В., Канурної О.Д.
при секретарі - Федоровій А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою державного підприємства «Добропіллявугілля» на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 30 травня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Добропіллявугілля», третя особа по справі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в місті Добропілля, про відшкодування моральної шкоди, -
Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 30 травня 2012 року був частково задоволений позов, стягнуто з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 15000 гривень.
В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду скасувати і постановити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову, оскільки судом першої інстанції було порушено вимоги матеріального та процесуального права, а саме, позивачем не було доведено, якими саме неправомірними діями відповідача йому була спричинена моральна шкода, не встановлена вина відповідача у заподіянні шкоди.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач працював у відповідача з 1 вересня 1977 року по 16 лютого 2012 року та під час перебування у трудових відносинах отримав професійне захворювання - хронічне обструктивне захворювання легенів 2 ступеню, фаза загострення, при корінцевий і нижньодольовий пневмоконіоз, легенева недостатність другого ступеню та хронічну пояснично - крестцова радікулопатія в стадії затухаючого загострення з помірними статико - динамічними порушеннями і больовим компонентом. Висновком МСЕК від 15 грудня 2009 року позивачу вперше встановлено 50% втрати професійної працездатності у зв'язку з професійним захворюванням та визнано інвалідом третьої групи.
В судове засідання сторони не з'явилися. Повідомлені про дату та час розгляду справи, просили розглянути справу в їх відсутність.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає відхиленню, рішення суду підлягає залишенню без змін, з наступних підстав.
Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про відшкодування моральної шкоди. У позовній заяві позивач зазначив, що він в наслідок роботи у небезпечних та шкідливих умовах праці у відповідача отримав професійне захворювання. Просив на підставі статті 237-1 КЗпП України стягнути з відповідача відшкодування моральних страждань в наслідок професійного захворювання та його наслідками в сумі 70000 грн.
З матеріалів цивільної справи вбачається, що позивач з 1 вересня 1977 року по 16 лютого 2012 року знаходився у трудових відносинах з відповідачем.
Під час виконання трудових обов'язків у шкідливих та небезпечних умовах праці позивач отримав професійне захворювання хронічне обструктивне захворювання легенів 2 ступеню, фаза загострення, при корінцевий і нижньодольовий пневмоконіоз, легенева недостатність другого ступеню та хронічну пояснично - крестцова радікулопатія в стадії затухаючого загострення з помірними статико - динамічними порушеннями і больовим компонентом, про що був складений акт за формою П-4 від 2 грудня 2009 року (а.с.9).
Згідно виписки з акту огляду МСЕК від 15 грудня 2009 року встановлено з 8 грудня 2009 року стійку втрату працездатності 50% та третя група інвалідності (а.с.11)
Таким чином, на час отримання трудового каліцтва між позивачем і відповідачем існували трудові відносини, які регулюються Кодексом законів про працю України.
Відповідно до частини 2 статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або на уповноважений ним орган.
За частиною 4 цієї ж статті власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.
Відповідно до статті 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
За наведених підстав та встановлених обставин суд першої інстанції дійшов до обгрунтовного висновку про те, що підприємством не були забезпечені безпечні умови праці позивача, а тому відповідач має нести перед ним відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди у відповідності до норм Кодексу законів про працю України. Також судом першої інстанції обґрунтовано з урахуванням усіх обставин справи, характеру та ступеню моральних страждань частково задоволені позовні вимоги та стягнуто з відповідача на користь позивача відшкодуванням моральної шкоди в сумі 15000 грн.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що в суді недоведена вина відповідача, відсутні підстави для відшкодування моральної шкоди, спростовуються наведеним та задоволенню не підлягають.
Інші доводи апеляційної скарги також не впливають на правильні правові висновки суду першої інстанції.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного та у відповідності до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу відповідача, а судове рішення залишає без зміни, як ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу державного підприємства «Добропіллявугілля» відхилити.
Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 30 травня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: