Справа № 2-а-368/11/2213
Головуючий у 1-й інстанції: Горгулько Н.А.
Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.
01 жовтня 2012 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючий суддя: Мельник-Томенко Ж. М.
судді: Білоус О.В. Залімський І. Г.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Полонському районі Хмельницької області та апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на постанову Полонського районного суду Хмельницької області від 07 лютого 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_3, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_2, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21 до управління Пенсійного фонду України в Полонському районі Хмельницької про перерахунок пенсії,
Позивачі звернулися до Полонського районного суду Хмельницької області з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Полонському районі Хмельницької області про визнання дій протиправними та зобов'язання відповідача перерахувати пенсію з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і провести відповідні виплати за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, та з 01 січня 2010 року по день постановлення рішення судом, з урахуванням виплачених сум та в подальшому.
Постановою Полонського районного суду Хмельницької області від 07.02.2011 року позов задоволено частково, а саме визнано незаконною відмову відповідача у виплаті щомісячної соціальної допомоги позивачам як дітям війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком щомісячно та зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату державної соціальної допомоги як дітям війни позивачам за період шестимісячного терміну, що передує даті звернення до суду , а саме з 28.02.2010 року, для ОСОБА_14, ОСОБА_15, з 01.03.2010 року для ОСОБА_16, ОСОБА_2, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21 з 02.03.2011 року по 07.02.2011 року в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком щомісячно з урахування виплачених сум.
Мінімальну пенсію за віком обчислювати, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2010 рік".
Не погоджуючись з даною постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. В свою чергу позивачі також подали апеляційні скарги в яких просять скасувати вказану постанову та постановити нову якою позовні вимоги задоволити в повному обсязі.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 підлягають задоволенню, а апеляційна скарга управління Пенсійного фонду України у Полонському районі Хмельницької області підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження при апеляційному розгляді справи, позивачі мають статус дітей війни та відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" мають право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Ст. 7 вказаного Закону передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене колегія суддів не приймає до уваги положень ч. 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч. 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій призначених згідно з цим законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсій за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачам конституційної гарантії та права на отримання щомісячної державної соціальної 30 % доплати до пенсії, як дитині війни.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється, у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Право позивачів на отримання підвищення до пенсії відповідно до вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не залежить від наявності чи відсутності грошових коштів та належного фінансування, таке право надане державою і закріплено Законом України "Про соціальний захист дітей війни".
Оскільки таке право декларовано державою, то відповідно держава, через створені нею органи, в даному випадку органи Пенсійного фонду України, і несе обов'язок по своєчасній та повній виплаті підвищення до пенсії саме у розмірах, які нею ж визначені та закріплені в Законі.
Як вбачається з матеріалів справи, на момент звернення позивачів до суду, нарахування доплати до їх пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" відповідачем не здійснено. Всупереч положенням вищенаведеної норми права позивачам щомісячне підвищення до пенсії виплачувалось відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530.
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України "Про соціальний захист дітей війни" має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530. Отже, відповідач не правомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 6 зазначеного Закону.
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність у позивачів права на підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача нарахувати позивачу щомісячне підвищення до пенсії у розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період шестимісячного терміну, що передує даті звернення до суду , а саме з 28.02.2010 року, для ОСОБА_14, ОСОБА_15, з 01.03.2010 року для ОСОБА_16, ОСОБА_2, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21 з 02.03.2011 року по 07.02.2011 року невірно застосував норми процесуального права.
Згідно ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про пропущення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому, зважаючи на те, що позивачами надано докази звернення до 9 вересня 2010 року до місцевого загального суду з позовною заявою в межах строку, визначеного Цивільним процесуальним кодексом України, яка не була розглянута у зв'язку з ухваленням Конституційним Судом України Рішення від 9 вересня 2010 року № 19-рп/2010 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами", колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про неповажність причин пропуску строку звернення до суду позивачів, натомість для захисту порушених прав позивачів мав застосовуватись трирічний строк звернення до суду, передбачений ЦПК України.
Судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання. Воно не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому змінювати правове регулювання суспільних відносин, а тому не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача надалі нараховувати та виплачувати пенсію в нових розмірах.
Таким чином, враховуючи вищезазначене, право позивачів на отримання щомісячного підвищення до пенсії у розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни " підлягають захисту за три роки від дня звернення до суду та по день постановлення рішення судом.
В силу п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Враховуючи викладене, беручи до уваги положення ст. 195 КАС України, яким суду апеляційної інстанції надано право перегляду рішень суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 183-2, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України , суд, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Полонському районі Хмельницької області залишити без задоволення. Апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 задовольнити повністю.
Постанову Полонського районного суду Хмельницької області від 07 лютого 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_3, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_2, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21 до управління Пенсійного фонду України в Полонському районі Хмельницької про перерахунок пенсії, - скасувати та прийняти нову.
Позов задоволити частково.
Визнати бездіяльність управління Пенсійного фонду України у Полонському районі Хмельницької області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_3, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_2, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21 підвищення до пенсії в розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" протиправною.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Полонському районі Хмельницької області нарахувати та виплатити підвищення до пенсії у розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", тобто 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, визначеної відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_7 з 30.08.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 07.02.2011 року включно з урахуванням виплачених сум; ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_3, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 з 31.12.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 07.02.2011 року включно з урахуванням виплачених сум; ОСОБА_14, ОСОБА_15 з 01.09.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 07.02.2011 року включно з урахуванням виплачених сум; ОСОБА_16, ОСОБА_2, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21 з 02.09.2010 року по по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 07.02.2011 року включно з урахуванням виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Відповідно до ч. 10 ст. 183-2 КАС України у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції є остаточним та оскарженню не підлягає.
Головуючий Мельник-Томенко Ж. М.
Судді Білоус О.В.
Залімський І. Г.
,