ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-51/10243-2012 26.09.12
За позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «ХЛІБОПРОДУКТ»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАС-трейд»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -Товариство з обмеженою відповідальністю «АСТС»
про стягнення 62 011,23 грн.
Суддя Пригунова А.Б.
Представники:
від позивача: Гаврилюк О.О.
від відповідача: не з'явились
від третьої особи: не з'явились
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАС-трейд»про стягнення 62 011,23 грн. заборгованості за договором про переведення боргу №1 від 24.06.2011 року. Вимоги позивача обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором про переведення боргу №1 від 24.06.2011 року, за умовами якого відповідач зобов'язувався виконати грошові зобов'язання третьої особи за договором-доручення №33/3 від 01.02.2011 року щодо повернення позивачу суми попередньої оплати товару.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.2012 року порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на
20.08.2012 року за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи; при цьому залучено до участі у розгляді справи третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -Товариство з обмеженою відповідальністю «АСТС».
20.08.2012 року представником позивача через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва подано пояснення і документи у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2012 року строк вирішення спору продовжено на п'ятнадцять днів, розгляд справи відкладено в порядку
ст. 77 Господарського процесуального кодексу України на 26.09.2012 року.
У дане судове засідання з'явився представник позивача, який підтримав заявлені позовні вимоги.
Представники відповідача та третьої особи у дане судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, відзиву на позовну заяву та пояснень з приводу обставин спору суду не надали.
Частиною 2 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»визначено, що в Єдиному державному реєстрі повинні міститися, зокрема, відомості щодо місцезнаходження юридичної особи.
Ухвали Господарського суду міста Києва у даній справі направлялись на зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців адреси відповідача та третьої особи -03142, м. Київ, вул. Семашка, 15, кв. 252 та 62480, Харківська обл., Харківський р-н, село Пономаренки, вул. Красноармійська, 19, кв. 11 відповідно.
Вищезазначені ухвали отримувались відповідачем та третьою особою, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень та клопотанням відповідача про відкладення розгляду справи.
Вищий господарський суд України у п. 11 інформаційного листа від 15.03.2007 р.
№ 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Клопотань про відкладення розгляду справи в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України від відповідача та третьої особи у справі до Господарського суду міста Києва не надходило.
Беручи до уваги наведене, а також враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що нез'явлення представників відповідача та третьої особи у судове засідання не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.
Рішення у даній справі відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України прийнято за результатами оцінки поданих позивачем доказів, оригінали яких оглянуто судом.
У судовому засіданні 26.09.2012 року на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -
01.02.2011 року між позивачем та третьою особою було укладено доручення №33/3 за умовами якого третя особа зобов'язувалась від імені, за винагороду і за рахунок позивача здійснити маркетинговий пошук та оформлення необхідної документації, укласти контракт купівлі/продажу «турецького гороху»- нуту у кількості 8 064,96 кг., загальною вартістю 100 812,00 грн. з допустимою похибкою вартості товару до 10 %.
Пунктом 1.1.5 договору позивач та третя особа визначили строк поставки позивачу товару -08.04.2011 року.
Згідно з п. 1.2 договору після виконання доручення третя особа зобов'язувалась у триденний строк усно повідомити про це позивача. Третя особа вважається такою, що виконала свої зобов'язання по договору після підписання сторонами акту здачі-приймання робіт (надання послуг).
Відповідно до п. 1.3 договору позивач зобов'язався протягом двох робочих днів після підписання вищевказаного акту сплатити третій особі винагороду у розмірі
850,00 грн.
Згідно з п. 6.1 договору договір вступає в силу з дати підписання та діє до його повного виконання.
З метою укладання третьою особою від імені позивача договору купівлі-продажу, позивачем було перераховано на рахунок третьої особи 100 812,00 грн.,
що підтверджується платіжним дорученням та банківською випискою, копії яких містяться в матеріалах справи.
У терміни, передбачені п. 1.1.5 договору доручення, третя особа своїх зобов'язань за договором не виконала, обумовлений договором товар позивачу не передала.
Доказів, що спростовували б вищенаведене матеріали справи не містять.
24.06.2011 року між третьою особою та відповідачем було укладено договір №1 про переведення боргу, за умовами якого третя особа перевела своє зобов'язання щодо повернення позивачу 100 812,00 грн., одержаних від позивача на виконання умов договору доручення, на відповідача, внаслідок чого відповідач замінив третю особу, як зобов'язану сторону у договорі доручення, укладеному між позивачем та третьою особою.
Згідно з п. 2 договору про переведення боргу відповідач зобов'язався здійснити замість третьої особи оплату 100 812,00 грн. на користь позивача, які останній перерахував третій особі за договором доручення.
На виконання умов договору про переведення боргу, відповідачем було перераховано на користь позивача 40 812,00 грн., що підтверджується банківськими виписками від 25.06.2011 року та 30.08.2011 року, надані позивачем до матеріалів справи.
20.03.2012 року позивач звернувся до відповідача з вимогою №52, в якій просив перерахувати залишок заборгованості за договором про переведення боргу, в сумі 60 000,00 грн.
Вищевказана заборгованість за договором про переведення боргу на час розгляду справи відповідачем не погашена.
Доказів, що спростовували б викладене, матеріали справи не містять, та відповідачем у визначеному законом порядку не спростовано.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі ст. 1000 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.
Відповідно до ст. 1001 Цивільного кодексу України договором доручення може бути визначений строк, протягом якого повірений має право діяти від імені довірителя.
Згідно зі ст. 1003 Цивільного кодексу України договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.
Статтею 1006 Цивільного кодексу України визначено перелік обов'язків, зокрема, повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання його доручення; після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення; негайно передати довірителеві все одержане у зв'язку з виконанням доручення.
Судом встановлено, що сторони в договорі доручення визначили юридичні дії, які підлягали виконанню третьою особою, а саме придбання третьою особою обумовленого договором товару та його передача в обумовлений договором строк до 08.04.2011 року, проте останні не були виконані третьою особою.
А відтак, виходячи з приписів ст. 1006 Цивільного кодексу України, третя особа зобов'язана була повернути позивачу грошові кошти в сумі 100 812,00 грн., які останнім були перераховані третій особі для купівлі обумовленого договором товару.
Відповідно до ст. 520 Цивільного кодексу України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) за згодою кредитора, якщо інше не передбачено договором.
Згідно зі ст. 521 Цивільного кодексу України форма правочину щодо зміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень ст. 513 Цивільного кодексу України, якою передбачено укладання зазначеного договору у такій самій формі, як і правочин на підставі якого виникло зобов'язання.
Судом встановлено, що між третьою особою та відповідачем укладений договір про переведення боргу, за умовами якого зобов'язання третьої особи щодо повернення позивачу 100 812,00 грн. було переведено на відповідача, при цьому, позивач не заперечував проти заміни боржника.
А відтак, укладанням договору про переведення боргу, відповідач набув обов'язок сплатити на користь позивача грошові кошти в сумі 100 812,00 грн.
Разом з тим, судом встановлено, що свій обов'язок за договором про переведення боргу відповідач виконав частково, сплативши позивачу 40 812,00 грн. і на час розгляду даної справи невиконаним залишається зобов'язання в сумі 60 000,00 грн.
Виходячи з положень ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, суд приходить до висновку, що невиконання відповідачем до цього часу своїх зобов'язань зі сплати 60 000,00 грн. на користь позивача, набутого за договором про переведення права вимоги є порушенням ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та приписів ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.
За таких обставин, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення 60 000,00 грн. в повному обсязі.
Крім того, посилаючись на приписи ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України позивач просить у суду стягнути з відповідача 660,00 грн. інфляційних втрат та 1 351,23 грн. 3% річних.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що за договором про переведення боргу, відповідач набув зобов'язання зі сплати на користь позивача 100 812,00 грн., строк виконання якого на час укладання договору настав.
Оскільки до цього часу зобов'язання відповідача залишилось невиконаним в сумі 60 000,00 грн., позивач вправі на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України вимагати сплати відповідачем інфляційних втрат та 3% річних за весь період прострочення платежу.
З наданого позивачем до матеріалів справи розрахунку інфляційних втрат та 3% річних вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з вересня 2011 року до квітня 2012 року та 3% річних за період з 01.09.2011 року до 31.05.2012 року.
Судом встановлено, що у вищезазначених періодах прострочка відповідача становила 60 000,00 грн.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, наданий позивачем до матеріалів справи, з урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, а відтак вимоги позивача про стягнення з відповідача 660,00 грн. інфляційних втрат та 1 351,23 грн. 3% річних підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до п. 2. ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, ?
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАС-трейд» (03142,
м. Київ, вул. Семашка, 15/252) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем при виконанні судового рішення, на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібопродукт» 60 000 (шістдесят тисяч) грн. 00 коп. основного боргу,
660 (шістсот шістдесят) грн. 00 коп. інфляційних втрат, 1 351 (одна тисяча триста п'ятдесят одна) грн. 23 коп. 3% річних та 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено 01.10.2012 р.
Суддя Пригунова А.Б.