Справа № 1807/4162/12
Провадження № 2-а/1807/329/12
"03" жовтня 2012 р.
Конотопський міськрайонний суд Сумської області
в складі: головуючого судді Галяна С.В.
при секретарі Кучер Л.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Конотопі справу за позовом ОСОБА_1 до територіальної державної інспекції з питань праці у Сумській області, державного інспектора праці територіальної державної інспекції з питань праці у Сумській області Димитрової Тетяни Олександрівни про скасування постанови, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом та прохає скасувати постанову № 18-03-018/035 від 04 липня 2012 року державного інспектора праці Димитрової Т.О., що винесена стосовно нього. Свої вимоги мотивує тим, що постановою № 18-03-018/035 від 04 липня 2012 року державного інспектора праці територіальної державної інспекції з питань праці у Сумській області Димитрової Т.О. він притягнений до адміністративної відповідальності за порушення ст. 188-6 КУпАП в виді штрафу в розмірі 1071 грн. за те , що він не виконав вимог інспектора праці про укладання трудового договору, замість наявного контракту з працівниками та реєстрацію трудових договорів. Як вказано у ст. 21 КЗпП України, сфера дії контракту передбачена законами України . Він є приватним підприємцем, тому і має право укласти контракт з своїми працівниками, відповідно до ст. 46 ГК України. Вказана стаття якраз і є тим законодавчим підґрунтям для укладення контракту, що передбачене п.3 ст. 21 КЗпП України. Виходячи з цього , є незаконними вимогами державного інспектора праці про скасування та необхідності укладених трудових договорів. Також безпідставним є посилання на необхідність реєстрації трудових договорів у службі зайнятості відповідно до ст. 24-1 КЗпП України, оскільки, у нього з працівниками укладено контракти, а як видно з Постанови КМ України № 260 від 08.06.2001 р., на яку посилається інспектор праці, реєстрації підлягають тільки передбачені вказаною Постановою форми договорів. Також діюче законодавство не передбачає обов»язкової реєстрації контракту, що укладений роботодавцем з працівником. Тому вважає, що враховуючи вищевикладене, він не можу бути притягнений до відповідальності за ст. 188-6 КУпАП , оскільки вказана стаття передбачає відповідальність тільки за невиконання з законних вимог інспектора праці, а як вбачається, в даному випадку, вимоги інспектора праці не ґрунтуються на законі.
За таких обставин вважає притягнення його до адміністративної відповідальності безпідставним, а тому прохає скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення № 18-03-018/035 від 04 липня 2012 року.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідач: територіальна державна інспекція з питань праці у Сумській області в судове засідання не з"явилася, просить розглядати справу без участі її представника. Надала письмові заперечення проти позову, мотивуючи тим, що під час проведення перевірки дотримання законодавства про працю фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 ( акт первинної перевірки від 24.05.2012 № 18-03-018/0365-0293) було виявлено ряд порушень законодавства про працю, а саме: наявність пунктів контрактів, які погіршують становище працівників у порівнянні з законодавством України про працю та які є недійсними (ст. 9 КЗпП України); не дотримання норм ч.3 ст. 21, ст.ст. 24, 24-1 КЗпП України при укладанні трудових договорів з найманими працівниками; не дотримання положень ст.ст. 57,95,96,107, ч. 1 ст.115 КЗпП України, вимог Наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 08.06.2001 № 260 «Про затвердження Форми трудового договору між працівником і фізичною особою та Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою». Пунктом 2.7 Інструкції із порядком складанням акту, припису, протоколу та постанови, затвердженої Наказом Державної інспекції України з питань праці від 28.03.2012 № 18 (далі - Інструкція) передбачено, що контроль за виконанням припису є обов»язковим у діяльності державного інспектора праці. По закінченні терміну, визначеного приписом для усунення виявлених порушень, виникає право на проведення державним інспектором праці повторної контрольної перевірки виконання припису. Пунктом 2.8 Інструкції передбачено, що в акті за наслідками контролю виконання припису фіксуються результати виконання кожної вимоги припису; за результатами перевірки виконання припису інспектор праці аналізує виявлення правопорушення з наступним обов»язковим реагуванням - складанням протоколів про адміністративні правопорушення, винесенням постанови про накладання штрафу. За результатами перевірки ОСОБА_1 внесено припис від 24.05.2012 № 18-03-018/0365-0293 про усунення вищезазначених порушень в місячний термін. Згідно з наданою відповіддю фізичною особою-підприємцем було вжито ряд заходів по усуненню виявлених порушень. Однак, контрольною перевіркою виконання припису на підставі наданих документів встановлено, що ОСОБА_1 не виконані в повному обсязі законні вимоги державного інспектора праці щодо усунення порушень законодавства про працю, які вказані в приписі від 24.05.2012 № 03-018/0365-0293, за що передбачена відповідальність згідно зі ст. 188-6 КУпАП, а саме: невиконання законних вимог посадових осіб органів спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з державного нагляду за додержанням законодавства про працю щодо усунення порушень законодавства про працю. Зокрема, не усунуто порушення вимог ч.3 ст. 21 КЗпП України, якою передбачено, що сфера застосування контракту визначається законами України. Тобто, контракт може бути укладений лише в тих випадках, коли це прямо зазначено в законодавстві, в іншому випадку роботодавець не вправі укласти такий контракт. Вищезазначене положення про дубльоване і в п.3 Постанови Кабінету Міністрів України від 19.03.1994 № 170 «Про впорядкування застосування контрактної форми трудового договору», відповідно до якого: прийняття (наймання) на роботу працівників шляхом укладання з ними контракту власником або уповноваженим ним органом , громадянином може здійснюватись у випадках, прямо передбачених законами. Твердження позивача про те, що ст.46 Господарського кодексу України (підприємці мають право укладати з громадянами договори щодо використання їх праці) є підґрунтям з найманими працівниками контрактів є безпідставними та необґрунтованими, оскільки ч.3 ст. 21 КЗпП України є спеціальною нормою по відношенню до вищезазначеної статті Господарського кодексу України та якою слід керуватися при укладанні контрактів у випадках, прямо передбачених законами. Тобто, ОСОБА_1 не маж жодних законних підстав для укладання контрактів з найманими працівниками. Статтею 24-1 КЗпП України передбачено, що у разі укладання трудового договору між працівником і фізичною особою фізична особа за нотаріальним дорученням уповноважена нею особа повинна у тижневий строк з моменту фактичного допущення працівника до роботи зареєструвати укладений у письмовій формі трудовий договір у державній службі зайнятості за місцем свого проживання у порядку, визначеному Міністерством праці та соціальної політики України та пункту 2 Наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 08.06.2001 р. № 260 « Про затвердження Форми трудового договору між працівником і фізичною особою та Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичної особою» згідно з яким: «укладений у письмовій формі трудовий договір між працівником і фізичною особою у трьох примірниках фізична особа повинна подати на реєстрацію до державної служби зайнятості за місцем свого проживання у тижневий строк з моменту фактичного допущення працівника до роботи». Проте ОСОБА_1 не дотримані вимоги вищезазначених положень нормативно-правових актів та жодним чином не відреаговано на усунення, які були відображені в приписі від 24.05.2012 № 03-018/0365-0293. З огляду на викладене, постанову від 04.07.2012 № 18-03-018/035 про накладання штрафу відповідно до ст. 188-6 КУпАП вважає законною, і такою, що повністю відповідає нормам чинного законодавства України, а вимоги позивача про скасування постанови - необґрунтованими та безпідставними.
Державний інспектор праці територіальної державної інспекції з питань праці у Сумській області Димитрова Т.О. в судове засідання не з"явилася, надала заяву про розгляд справи без її участі. Проти позову заперечує, підтримує заперечення надані територіальною державною інспекцією з питань праці у Сумській області.
Вислухавши пояснення позивача, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
У відповідності зі ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб»єкта владних повноважень обов»язок щодо доказування правомірності свого рішення , дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Статтею 251 КУпАП передбачено , що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані , на основі яких у визначеному законом порядку орган ( посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення , винність даної особи в його вчиненні та інші обставини , що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності , потерпілих , свідків, висновком експерта, речовими доказами.
Згідно ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані , на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин , що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі , та інші обставини , що мають значення для правильного вирішення справи.
В судовому засіданні встановлено, що 24 травня 2012 року при перевірці додержання законодавства про працю приватним підприємцем ОСОБА_1 були встановлено ряд порушень законодавства про працю, а саме : наявність пунктів контрактів, які погіршують становище працівників у порівнянні з законодавством України про працю та які є недійсними (ст. 9 КЗпП України); не дотримання норм ч.3 ст. 21, ст.ст. 24, 24-1 КЗпП України при укладанні трудових договорів з найманими працівниками; не дотримання положень ст.ст. 57,95,96,107, ч. 1 ст.115 КЗпП України, вимог Наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 08.06.2001 № 260 «Про затвердження Форми трудового договору між працівником і фізичною особою та Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою». За результатами перевірки ОСОБА_1 внесено припис від 24.05.2012 № 18-03-018/0365-0293 про усунення вищезазначених порушень в місячний термін. Згідно з наданою відповіддю фізичною особою-підприємцем було вжито ряд заходів по усуненню виявлених порушень. Однак, контрольною перевіркою виконання припису на підставі наданих документів встановлено, що ОСОБА_1 не виконані в повному обсязі законні вимоги державного інспектора праці щодо усунення порушень законодавства про працю, які вказані в приписі від 24.05.2012 № 03-018/0365-029. Зокрема, усі 6 найманих працівників продовжують працювати за контрактами, що суперечить вимогам ч.3 ст. 21 КЗпП України, якою передбачено, що сфера застосування контракту визначається законами України. Відповідно до ст. 24-1 КЗпП України трудові договори які укладаються між приватними підприємцями та найманими працівниками підлягають обов"язковій реєстрації в центрі зайнятості, а жоден з вищевказаних договорів у центрі зайнятості не зареєстрований ( а.с. 4,5). Постановою № 18-03-018/035 від 04 липня 2012 ОСОБА_1 був притягнений до адміністративної відповідальності за ст.188-6 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 1071 грн.( а.с.2,3).
Суд вважає, що розглядаючи справу державний інспектор праці Димитрова Т.О. прийшла до не вірного висновку про те , що ОСОБА_1 не виконав вимоги інспектора праці про укладення трудового договору замість наявного контракту з працівниками.
Контракт - це угода, що має законну силу, між двома і більше сторонами про вчинення чи невчинення певних дій. Контракт є синонімом поняття «договір», що застосовується в цивільних, господарських, сімейних та трудових відносинах.
Контракт у трудовому праві за юридичною природою - це угода про працю; від звичайного трудового договору відрізняється тим, що:
- завжди укладається в письмовій формі;
- у ньому можуть установлюватися додаткові (крім тих, які зазначені в трудовому законодавстві) підстави щодо його розірвання;
- зазвичай має строковий характер;
- при його розірванні (відповідно до Положення про порядок укладення контракту при прийнятті (найманні) на роботу працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 року № 170) можливе й відшкодування моральної шкоди;
- сфера його застосування визначається законами України.
Особливість контракту, в його спеціальному цільовому призначенні як регулятора трудових відносин на ринку праці й робочої сили. Як особлива форма трудового договору, контракт регулює не лише трудові, а й тісно пов'язані з ними інші суспільні відносини - соціально-побутові та економічні. Таким чином, порівняно з традиційним трудовим договором контракт охоплює ширше коло правовідносин. Упровадження контрактної форми в трудових правовідносинах обумовлено прагненням роботодавців залучати до роботи найкваліфікованіших і творчо найактивніших працівників. Ця форма трудового договору дає можливість раціональніше регулювати чисельність та якісний склад персоналу, поліпшувати структуру зайнятості, в разі потреби додатково залучати кваліфікованих працівників зі сторони. Перевага контракту перед звичайним трудовим договором полягає в тому, що контракт дає змогу максимально індивідуалізувати кожну конкретну угоду про працю, наповнити її специфічним змістом: детально регламентувати права та обов'язки сторін, режим праці й відпочинку, соціально-побутові умови, форму й розмір винагороди за роботу та інші додаткові умови.
Частиною третьою статті 21 КЗпП контракт визначається як особлива форма трудового договору, в якому терміни його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (разом з матеріальною), умови матеріального забезпечення й організації праці працівника, умови розірвання трудового договору, зокрема й довгострокового, можуть встановлюватися угодою сторін.
Трудовий контракт, як і трудовий договір - це вольовий двосторонній акт, угода двох суб'єктів, спрямована на виникнення трудових відносин. Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП сторонами трудового договору, а отже, і контракту є працівник і роботодавець.
Як вказано у ст. 21 КЗпП України, сфера дії контракту передбачена законами України .
Відповідно до ст. 46 ГК України підприємці мають право укладати з громадянами договори щодо використання їх праці. При укладенні трудового договору (контракту, угоди) підприємець зобов"язаний забезпечити належні і безпечні умови праці, оплату праці не нижчу від визначеної законом та її своєчасне одержання працівниками, а також інші соціальні гарантії, включаючи соціальне й медичне страхування та соціальне забезпечення відповідно до законодавства України.
ОСОБА_1 є приватним підприємцем, тому і має право укласти контракт з своїми працівниками, відповідно до ст. 46 ГК України. Вказана стаття якраз і є тим законодавчим підґрунтям для укладення контракту, що передбачене п.3 ст. 21 КЗпП України.
Враховуючи вище викладене, вимогами державного інспектора праці про необхідності укладення ОСОБА_1 з найманими працівниками трудових договорів замість наявних контрактів є незаконними.
Суд вважає, що державний інспектор праці Димитрова Т.О. прийшла до вірного висновку про те , що ОСОБА_1 не виконав вимоги інспектора праці про необхідність реєстрації трудових договорів у службі зайнятості відповідно до ст. 24-1 КЗпП України оскільки, контракт відповідно до ст. 21 КзпП України є особливою формою трудового договору.
А тому суд вважає, що в діях позивача є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 188-6 КУпАП , але в той же час , приймаючи рішення про накладення адміністративного стягнення державний інспектор праці Димитрова Т.О. не врахувала всіх обставин справи і застосував занадто суворий вид стягнення.
Суд, на підставі ст. 11 ч.2 КАС України , вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог з метою повного захисту прав, свобод і інтересів позивача та змінити вказану постанову в частині адміністративного стягнення, звільнивши ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення і обмежитись усним зауваженням.
Керуючись ст.ст. 251, 287-289 , 188-6 КУпАП, ст. 46 ГК України, ст.ст. 21, 24-1 КЗпП України, ст.ст. 10, 11, 69-71 КАС України , суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову № 18-03-018/035 від 04.07.2012 року по справі про адміністративне правопорушення, винесену інспектором праці територіальної державної інспекції з питань праці у Сумській області Димитровою Тетяною Олександрівною відносно ОСОБА_1 в частині адміністративного стягнення змінити, звільнивши ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення і обмежитись усним зауваженням.
Суддя: С. В. Галян