Справа № 1490/2508/12 27.09.2012 27.09.2012 27.09.2012
Справа №22ц-1490/1725/12 Суддя першої інстанції Боброва І.В.
Категорія 57 Суддя-доповідач апеляційного суду Козаченко В.І.
27 вересня 2012 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого Козаченка В.І.,
суддів: Шаманської Н.О., Царюк Л.М.,
при секретарі судового засідання Шпонарській О.Ю.,
за участю: представника позивачки ОСОБА_2 та представника відповідача Дідух К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 17 квітня 2012 р. за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства ,,ВТБ Банк" (далі - ПАТ ,,ВТБ Банк") і приватного нотаріуса про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
13 лютого 2012 р. ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ПАТ ,,ВТБ Банк" і приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису від 9 грудня 2011 р. щодо звернення стягнення на квартиру позивачки АДРЕСА_1 для погашення 505175 грн. 11 коп. заборгованості позичальника ОСОБА_6 перед банком по кредитному договору, укладеному між ними 6 червня 2008 р.
Свою вимогу позивачка обґрунтовувала тим, що вказаний виконавчий напис був учинений нотаріусом із грубими порушеннями вимог Закону України ,,Про нотаріат" та Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, оскільки між сторонами існує спір про розмір заборгованості.
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 17 квітня 2012 р. у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачка, посилаючись на неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення ним вимог процесуального права, просила рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Вислухавши суддю - доповідача, дослідивши надані докази та перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що у нотаріус учинив спірний виконавчий напис без порушень законодавства, оскільки банком були надані документи, які підтверджують безспірність заборгованості боржника ОСОБА_6 перед стягувачем.
Між тим, не з усіма висновками місцевого суду можна погодитись, оскільки не всі вони відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Так, спірні правовідносини регулюються нормами Закону України ,,Про нотаріат" від 2 вересня 1993 р. N3425-XII (з наступними змінами)(далі - Закон N3425-XII), Закону України ,,Про бухгалтерській облік та фінансову звітність" від 16 липня 1999 р. N 996-XIV (з наступними змінами) (далі - Закон N 996-XIV), положеннями Інструкції ,,Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України", затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 р., (в редакції, чинній на час оформлення виконавчого напису) (далі - Інструкція) та Постанови КМ України від 29 червня 1999 р. ,,Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" (далі - Перелік документів).
Відповідно до статей 87, 88 Закону N3425-XII для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Указаний вище Перелік документів передбачає можливість стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно. Для одержання виконавчого напису в цьому випадку подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Відповідно ст. 9 Закону N 996-XIV належними доказами, що підтверджують наявність або відсутність заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені в порядку цієї статті, які встановлюють розмір заборгованості.
Крім цього, пунктами 284, 286, 287 указаної Інструкції, яка була чинна на час оформлення виконавчого напису, передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені вказаним Переліком документів.
Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені в указаному Переліку документів.
Виконавчий напис, крім іншого, має містити: строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, у тому числі пеня, штраф, проценти, якщо такі належать до стягнення; розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника.
З матеріалів справи вбачається, що 6 червня 2008 р. ВАТ ,,ВТБ Банк", який у наступному змінив свою назву на ПАТ ,,ВТБ Банк", і ОСОБА_6 був укладений кредитний договір, за яким позичальник отримав від банку 4000 доларів США кредиту на строк до 6 червня 2023 р. під 15% річних.
В той же день, з метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань по вказаному договору, між банком і позивачкою ОСОБА_4 був укладений іпотечний договір, за яким вона передала в іпотеку банку належну їй чотирикімнатну квартиру АДРЕСА_1.
Крім того, виконання позичальником кредитних зобов'язань було забезпечено договором поруки, укладеним в той же день між банком і ОСОБА_7.
Оскільки названий позичальник несвоєчасно та не в повному обсязі повертав указані кредитні кошти, то за позовом ПАТ ,,ВТБ Банк" рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 12 травня 2010 р., залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 7 жовтня 2010 р., з ОСОБА_6 і ОСОБА_7 в солідарному порядку стягнуто на користь банку 41785,02 долара США, що еквівалентно 318042 грн. 50 коп., заборгованості по вказаному кредитному договору, яка утворилась у позичальника станом на 17 червня 2009 р., в тому числі в доларах США: 39507,55 - по тілу кредиту, 2126,85 - по відсотках, 133,85 - пені та 16,77 - 3% річних.
Для примусового виконання указаного судового рішення 12 грудня 2010 р. Центральним районним судом м. Миколаєва видано виконавчий лист, який знаходиться на виконанні Заводського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції.
Тому, для уникнення подвійної цивільної відповідальності, яка ст. 61 Конституції не допускається, банк при звернені до нотаріуса, відповідно до вимог Закону N 996-XIV, зобов'язаний був надати документи, які підтверджують розмір заборгованості по вказаному кредитному договору, що утворилась як до, так і після 17 червня 2009 р. А також зазначити яка сума заборгованості погашена (чи не погашена) у ході примусового виконання судового рішення.
Між тим, у спірному виконавчому написі вказано, що звернення стягнення на вказаний предмет іпотеки проводиться для погашення 62726,58 доларів США, що еквівалентно 500075 грн. 11 коп., заборгованості по тому ж кредитному договору, яка виникла за період з 9 січня 2009 р. по 15 вересня 2011 р. При цьому, складовою частиною цієї заборгованості зазначено і борг за тілом кредиту, відсотки за користування ним та пеня, розмір яких уже визначався в указаному судовому рішенні станом на 17 червня 2009 р.
Однак, у порушення вимог ч. 1 ст. 88 Закону N3425-XII, нотаріус не перевірив факту наявності чи відсутності між сторонами спору щодо кредитної заборгованості та не вияснив і не врахував її погашення за судовим рішенням.
Отже, нотаріус при вчиненні оспореної нотаріальної дій не переконався у безспірності заборгованості, не перевірив правильність її розрахунку та настання кінцевого терміну виконання зобов'язань, хоча це було його обов'язком.
Проте, вирішуючи спір, суд першої інстанції не звернув належної уваги на вказані вимоги норм матеріального права та зазначені обставини справи, хоча вони мають суттєве значення, оскільки свідчать про відсутність у нотаріуса необхідних доказів безспірності вимог іпотекодержателя, а тому дійшов помилкового висновку про законність його дій.
За таких обставин, відповідно до пунктів 1, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, оскаржене рішення в частині відмови в задоволенні вимог про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення цих позовних вимог.
В той же час оскаржене рішення в частині відмови в задоволенні вимог до приватного нотаріуса відповідає вимогам закону і підлягає залишенню без змін, оскільки нотаріус не є відповідачем у справі про визнання недійсним вчиненого ним виконавчого напису. У разі оспорення боржником правильності вимог, зазначених у виконавчому написі, справа за його заявою розглядається у позовному провадженні, в якому позивачем є боржник, а відповідачем - кредитор.
Наслідком ухвалення нового рішення, відповідно до ст. 88 ЦПК України, є присудження до стягнення з відповідача на користь позивачки 160 грн. 95 коп. судового збору, сплаченого нею при подачі позову та апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 309, 313 - 316 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 17 квітня 2012 р. в частині відмови в задоволенні вимог про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення цих вимог.
Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис від 9 грудня 2011 р., вчинений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_5, щодо звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_4, для погашення 505175 грн. 11 коп. заборгованості позичальника ОСОБА_6 перед ПАТ ,,ВТБ Банк" по кредитному договору, укладеному між ними 6 червня 2008 р.
Стягнути з публічного акціонерного товариства ,,ВТБ Банк" на користь ОСОБА_4 160 грн. 95 коп. судових витрат.
В іншій частині вказане рішення місцевого суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді:
< Текст >