01 жовтня 2012 року 10:20 Справа № 0870/6896/12
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Лазаренко М.С.,
при секретарі судового засідання Ширшові А.А.,
за участю представників:
за участю представників:
позивача - Тернового О.В.,
відповідача - Стародумової А.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Укренергоресурс»
до Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби
про визнання противоправним та скасування податкового повідомлення рішення від 11.05.2012 року №0000192310
У січні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Укренергоресурс» (далі - ТОВ «НВО «Укренергоресурс», позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя, відповідач), в якому, в якому просить визнати противоправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 11.05.2012 року №0000192310.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі та надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві. Зокрема вказує, що висновки перевіряючи не відповідають існуючим фактам та діючому податковому законодавству в зв'язку з чим вважає Акт перевірки неправомірним, а винесене податкове повідомлення - рішення, не законним, противоправним та таким, що підлягає скасуванню. Просив позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечив та надав пояснення, аналогічні викладеним у письмових запереченнях на позов. Зокрема вказав, що перевірка позивача проведена із дотриманням всіх вимог чинного законодавства, а тому доводи позивача про протиправність спірного рішення є недоведеними. Просив відмовити у задоволенні позову.
Відповідно до ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) сторонам проголошено вступну та резолютивну частину постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.
Відповідно до ст. 41 КАС України, у судовому засіданні здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: комплексу «Камертон».
Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи судом установлені наступні обставини.
В період з 10.04.2012 по 19.04.2012 Державної податковою інспекцією у Хортицькому районі м. Запоріжжя проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Укренергоресурс» з питань формування податкових зобов'язань і податкового кредиту за листопад 2011 року про що 26.04.2012 складено Акт перевірки №193/2310/37167743.
Проведеною перевіркою встановлено та у Акті зафіксовано порушення, пп. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України у вигляді заниження податку на додану вартість на загальну суму 35537 грн. 00 коп., в тому числі за листопад 2011 року на суму 35537 грн. 00 коп.
За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000192310/0 від 11.05.2012 року, відповідно до якого ТОВ «НВО «Укренергоресурс» було донараховано податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 44 421,25грн., у т.ч. 35 537,0грн. за основним платежем та 8 884,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
За приписами п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Як зазначено у пп.«а», «б» п. 185.1 ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
Згідно із п.198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Приписами указаної статті встановлено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
При цьому, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 ПК України).
Пунктом 44.1 ст.44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст.201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Статтею 201 ПК України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п.201.4 ст.201 ПК України).
Із матеріалів справи вбачається, що досліджені податковим органом документи, під час документальної перевірки, надані позивачем засвідчують реальність господарських операцій, вчинених ТОВ «НВО «Укренергоресурс» та ТОВ «Декос Альянс». Зокрема, товарність операцій підтверджується видатковими накладними ТОВ «Декос Альянс»: №РН-0002748 від 07.10.2011, №РН-0002749 від 13.10.2011, №РН-0002811 від 18.10.2011 та інш.
Товарність операцій підтверджується і Довіреностями на одержання цінностей, виписаних позивачем співробітникам для отримання товару від ТОВ «Декос Альянс»: №153- 1 від 07.10.2011, №156-1 від 13.10.2011, №158-1 від 18.10.2011, №166 від 20.10.2011, №168 від 24.10.2011 та інш. (нададуться суду в судовому засіданні), які відповідають вимогам «Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей», затвердженої 16.05.1996 наказом Міністерства фінансів України №99.
А також використання придбаного товару у своєї подальшої господарської діяльності позивачем, продажу іншим контрагентам, про що свідчать видаткові накладні ТОВ «НВО «Укренергоресурс»: №РН-0000294 від 07.10.2011; №РН-0000307; №РН-0000295 від 11.10.2011 та інш. (нададуться суду в судовому засіданні).
Пунктом 201.8 ст.201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу.
Із матеріалів справи вбачається, що безпосередній контрагент позивача на час здійснення відповідних господарських операцій були зареєстрований як платники ПДВ.
Крім того, судом встановлено, що включена позивачем до податкового кредиту сума відображена його контрагентами у податкових звітностях у повному обсязі. Указаний факт представниками відповідача не спростований.
Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3 ст.200 ПК України).
Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.
При придбанні товару покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість продавцю в ціні товару, який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність.
З наведеного випливає, що сама по собі несплата ПДВ продавцем, в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування, не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. В разі невиконання контрагентами по ланцюгу своїх обов'язків по сплаті податку на додану вартість до бюджету, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач правомірно відносив сплачений ним в ціні товару ПДВ до свого податкового кредиту.
У відповідності до пп. 14.1.181 п.14. 1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Крім того, суд вважає безпідставними та необґрунтованими доводи відповідача зроблені під час перевірки про нікчемність договору, укладених між позивачем та ТОВ «Декос Альянс».
Приписами Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом не дійсним (ст. 204).
Так, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ст.215); нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ст.236); недійний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ст.216).
Частиною 1 ст.215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Статтею 228 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Жодних доказів нікчемності правочинів у відповідності до приписів ЦК України, укладених позивачем із його контрагентами, відповідач суду не надав.
Із матеріалів справи вбачається та у судовому засіданні встановлено, що відповідні висновки про нікчемність договору, укладених між позивачем та ТОВ «Декос Альянс» зроблені відповідачем з огляду на відсутність перевізних документів.
З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Розділом 11 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).
Із наведеної норми вбачається, що факт відсутності товарно-транспортних накладних та дорожніх листів є порушенням договірних відносин між суб'єктами господарювання у сфері перевезення.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що у даному випадку наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних та дорожніх листів є дотриманням вимог Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в України, які не пов'язані із дотриманням вимог податкового законодавства та не може свідчити про відсутність реального постачання товару.
Крім того, постачання товару, у відповідності до договору поставки є обов'язком ТОВ «Декос Альянс», а тому позивач не може нести відповідальність за виконання чи невиконання ТОВ «Декос Альянс» вимог щодо оформлення перевізних документів із суб'єктом, який надавав транспортні послуги.
З урахуванням викладеного суд вважає, що оскаржуване рішення відповідача є протиправним.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.3 ст.2 КАС України).
Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Ураховуючи вище викладене, суд вважає, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, у зв'язку із чим позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись ст. ст.11, 161-163, 167 КАС України, суд
1.Адміністративний позов задовольнити.
2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби від 11.05.2012 року №0000192310 .
4.Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Укренергоресурс» судовий збір у розмірі 444 грн. (чотириста сорок чотири грн.21коп.).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанову в повному обсязі буде виготовлено відповідно до ч.3 ст.160 КАС України.
Копію постанови у повному обсязі сторони можуть отримати 11 жовтня 2012 року.
Суддя (підпис) М.С. Лазаренко