Категорія №8.2.1
Іменем України
25 вересня 2012 року Справа № 2а/1270/6314/2012
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Ципко О.В.,
секретарі судового засідання: Гаркуші Ю.О.,
за участю представників:
від позивача: Васильчикова О.В. (довіреність від 10.01.2012 р.№1),
від відповідача: Зелюкіна Є.І. (довіреність від 22.03.2012 р. № 19/10-025),
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Краснодонський завод "Автоагрегат" до Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000172340 від 21.03.2011,-
14.08.2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов зазначений адміністративний позов, в якому позивач просив суд визнати недійсним податкове повідомлення - рішення № 0000172340 від 21.03.2011р.,прийняте Краснодонською об'єднаною державною податковою інспекцєю в Луганській області Державної податкової служби у сумі 154 533,00 грн.
Позивач стверджує, що вказане податкове повідомлення - рішення є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства України, оскільки Публічне акціонерне товариство "Краснодонський завод "Автоагрегат" подало до відповідача податкову декларацію за грудень 2010 року, в якій в рядку 3 розрахунку бюджетного відшкодування за грудень 2010 року задекларована сума податкового кредиту попереднього податкового періоду (листопад 2010 року), фактично сплачена постачальником у листопаді 2010 року в сумі 154 533,00 грн. та в рядку 25 податкової декларації "сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню" також зазначена сума в розмірі 154 533,00 грн.
31.08.2012 року за вищезазначеним позовом було відкрито провадження та справу було призначено до судового розгляду.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, дав пояснення, аналогічні викладеному в позові, просив задовольнити їх в повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав. В своїх запереченнях зазначив наступне. Краснодонською об'єднаною державною податковою інспекцією в Луганській області Державної податкової служби було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 154 533 грн. за грудень 2010 р. на розрахунковий рахунок, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01.11.2010 по 31.11.2010 р. Актом перевірки встановлено, що згідно з поданою позивачем податковою декларацією з податку на додану вартість за грудень 2010 р. та розрахунком суми бюджетного відшкодування сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок складає 154 533 грн. Таким чином, законодавством України передбачено, що однією з обов'язкових підстав включення сум до складу податкового кредиту з ПДВ є фактична сплата цих сум. Відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість», право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість що неможливо встановити без аналізу результатів перевірки контрагентів по взаємовідносинах з позивачем.
Представник відповідача стверджує, що на час розгляду справи, відповіді на запити про проведення зустрічних перевірок не отримані по наступним контрагентам: ТОВ «Даві» - обсяг операції складає 94,8 тис. грн., в т.ч. ПДВ 15,8 тис. грн.; ТОВ «МД Холдинг» - обсяг операції складає 315,5 тис. грн., в т.ч. ПДВ 52,4 тис. грн.; ТОВ «МОсТ ПЛАСТ» - обсяг операції складає 90,3 тис. грн., в т.ч. ПДВ 15,0 тис. грн.; ПП «Ельба-Інвест» - обсяг операції складає 8,2 тис. грн., в т.ч. ПДВ 3,0 тис. грн. тощо.
Враховуючи вищевикладене, представник відповідача просив суд відмовити в задоволені позову в повному обсязі.
Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", на органи державної податкової служби покладено обов'язки щодо здійснення контролю за додержанням податкового законодавства.
Згідно ст. ст. 10, 11 зазначеного Закону, до компетенції державних податкових інспекцій віднесено забезпечення обліку платників податків, контроль за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, функцій щодо перевірки достовірності цих документів стосовно правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків.
Судом встановлено, що Публічне акціонерне товариство "Краснодонський завод "Автоагрегат" зареєстроване виконавчим комітетом Краснодонської міської ради Луганської області 17.08.1998 року за № 1 387 120 0000 000391. Код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ: 00231290. Місцезнаходження суб'єкта господарювання: Україна, 94430, Луганська область, м.Краснодон, вул.Заводська, 1 (а.с.11).
ПАТ "Краснодонський завод "Автоагрегат" взято на податковий облік Краснодонською об'єднаною державною податковою інспекцією в Луганській області Державної податкової служби.
Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від № 100348210, індивідуальний податковий номер 002312912078 зареєстровано платником ПДВ (а.с.12).
З матеріалів справи вбачається, що ПАТ "Краснодонський завод "Автоагрегат" була подана до відповідача податкова декларація за грудень 2010 року, якою було заявлена до бюджетного відшкодування з державного бюджету сума 154 533,00 грн.(а.с.15-16).
Згідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.
Відповідно до п.п. 200.10 ст.200 Податкового кодексу України встановлено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.
П.п.2011 ст. 200 Податкового кодексу України встановлено, що за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.
Судом встановлено, що Краснодонською ОДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ КЗ «Автоагрегат» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 154 533 грн. за грудень 2010 р. на розрахунковий рахунок, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01.11.2010 по 31.11.2010 р.
Результати перевірки оформлені актом від 21.03.2011р. № 231/23-00231290, в якому встановлені порушення п.1.8 с.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) ЗАТ «Краснодонський завод «Автоагрегат» завищено суму бюджетного відшкодування за грудень 2010 року на 154 533,00 грн. (а.с.21-24).
На підставі акту перевірки відповідачем, 21.03.2011 року було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000172340, яким зменшено суму грошового зобов'язання (а.с.20).
Відповідно до п. 1 Прикінцевих положень Податкового кодексу України, який набрав чинності з 1 січня 2011 року, пунктом 2 Кодексу визнано такими, що втратили чинність з 1 січня 2011 року, зокрема Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Закон України «Про податок на додану вартість».
Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Таким чином, при прийнятті рішення судом застосовуються норми законів, що діяли на момент виникнення правопорушення.
Як вбачається з матеріалів справи, під час складання акту перевірки відповідач визначив, що згідно довідки щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду (ряд.24 податкової декларації звітного період) усього 154533 грн. За результатами попередньої перевірки ЗАТ «Краснодонський завод «Автоагрегат» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за грудень 2010 року, яка виникла за рахунок від"ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.11.2010 по 30.11.2010 року не можливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за грудень 2010 року у сумі 154533 гри. що пов'язано з неотриманням відповідей на запити про проведення зустрічних звірок.
Судом спростовується посилання відповідача про не можливість підтвердження заявленої суми бюджетного відшкодування за грудень 2010 року у сумі 154533 грн., у зв'язку з неотриманням відповідей на запити про проведення зустрічних звірок наступним. З матеріалів справи, а саме: з запитів Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області Державної податкової служби (а.с. 142-144,146-147,156-157,159-161,163-164) вбачається, що запити про проведення зустрічних звірок були скеровані після складання акту перевірки, а тому висновок про не підтвердження проведення зустрічних звірок є необґрунтований.
Суд з правомірністю зазначеного висновку не погоджується, виходячи з наступного.
Відповідно до п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який діяв на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст.7 цього Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього ж Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм Закону, платник податку може бути позбавлений права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді, які не підтверджені податковими накладними.
Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
Згідно з абз. 3 п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 цього ж Закону при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Виходячи зі змісту п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).
Крім того, відповідно до п.п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 зазначеного Закону, платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.
Отже, виходячи з аналізу вищенаведених норм Закону, виходячи з суті бюджетного відшкодування, визначеній в пункті 1.8 статті 1 названого Закону, таке відшкодування полягає у поверненні з бюджету надмірно сплаченого податку, при цьому умовою бюджетного відшкодування податку згідно підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 цього ж Закону виступає фактична сплата цього податку постачальнику товарів (послуг) в ціні придбання таких товарів (послуг), тому платник податку може бути позбавлений права на бюджетне відшкодування виключно у зв'язку з відсутністю фактичної сплати суми податку у попередніх податкових періодах постачальникам таких послуг або за відсутності відповідних податкових накладних та скарг на постачальників.
Як вбачається з матеріалів справи, податкові накладні у позивача наявні, а факти оплати підтверджені відповідними платіжними дорученнями (а.с.25-87).
Відповідно до п.п.7.7.11 п.7.7 ст. 7 цього Закону не має права на отримання бюджетного відшкодування:
а) особа, яка: була зареєстрована як платник цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів за рішенням Кабінету Міністрів України); мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); не провадила діяльність протягом останніх дванадцяти календарних місяців;
б) особа, яка є платником єдиного податку за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності, що передбачають сплату цього податку у спосіб, відмінний від встановленого цим Законом, або звільнення від такої сплати.
Тому судом не приймаються посилання відповідача на те, що у позивача відсутнє право на отримання бюджетного відшкодування за період грудень 2010р. у сумі 154533 грн. на підставі п.п. 7.7.11 Закону «Про податок на додану вартість», оскільки позивач не відповідає жодному з зазначених вище критеріїв.
Зокрема, правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (надалі -Закон № 996).
Відповідно до ст.1 Закону № 996 господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.
Згідно зі ст.3 Закону № 996 метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частиною 2 даної статті передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством, а фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Судом встановлено, що між позивачем та контрагентами укладались договори, відповідно до умов яких продавець приймав на себе зобов'язання протягом терміну визначеного у договорі передати у власність продукцію, а покупець в свою чергу зобов'язувався прийняти та оплатити вартість продукції.
Згідно частини 1 статті 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Згідно пункту 2 статті 180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
На підтвердження взаємовідносин з контрагентами, позивачем також надані до суду податкові накладні, що знаходяться в матеріалах справи.
Також суд звертає увагу на той факт, що Закон України «Про податок на додану вартість» не передбачає надання даних податкових декларацій контрагентів платника податків і не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання від'ємного значення суми поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб.
Згідно з ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем в ході розгляду справи не доведено, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення № 0000172340, яким занижено податок на додану було прийнято законно та обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх фактичних обставин, тому воно підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а відповідно до ст.105 КАС України позивач має право вимагати скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Краснодонський завод "Автоагрегат", за таких обставин вони підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Краснодонський завод "Автоагрегат" до Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000172340 від 21.03.2011 року задовольнити.
Визнати недійсним податкове повідомлення - рішення № 0000172340 від 21.03.2011 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Краснодонський завод "Автоагрегат" судові витрати у сумі 1 545,33 грн. (одна тисяча п'ятсот сорок п'ять грн. 33 коп.)
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено та підписано 01.10.2012 року.
СуддяО.В. Ципко