Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
24 вересня 2012 р. Справа № 2а/0570/8493/2012
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 13 год. 15 хв.
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Тарасенко І.М.
при секретарі Бебешко Ю.О.
за участю
позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Шевердіної Г.В. діє за довір. від 10.01.2012р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Донецьк, вул. 50 Гвардійської дивізії, 17 адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Маріупольського міського управління Головного управління міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області за участю третьої особи - Управління Державного казначейства України в Донецькій області про зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Маріупольського міського управління Головного управління міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області за участю третьої особи - Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області про зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 15 січня 1991 року ОСОБА_1 проходив службу в органах Міністерства внутрішніх справ України на посаді старшого дільничного інспектора Жовтневого РВ при Маріупольському головному управлінні УМВС України в Донецькій області та мав спеціальне звання капітан міліції.
В грудні місяці 2006 року у зв'язку з погіршенням стану здоров'я ОСОБА_1 звернувся до Маріупольського ГУ УМВС України в Донецькій області з рапортом про звільнення з органів Міністерства внутрішніх справ України за власним бажанням через стан здоров'я.
Наказом Головного управління МВС України в Донецькій області № 447 о/с від 28 грудня 2006 року капітан міліції ОСОБА_1 старший дільничний інспектор міліції сектору дільничних інспекторів міліції Жовтневого райвідділу Маріупольського міську правління був звільнений з органів МВС України відповідно до пункту 65 «а» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України (за віком).
Крім того, позивач зазначив, що в період звільнення, в ході проходження медичної комісії, у нього було виявлено вісім діагнозів захворювань пов'язаних з проходженням служби в Міністерстві внутрішніх справ. 06.02.2007 року комісією МСЕК в м. Донецьку у нього було визнано 25% втрати здоров'я та працездатності.
На думку позивача в період з 2002 року по 2006 рік, відповідачем занижувався рівень його заробітної плати шляхом встановлення меншого посадового окладу ніж передбачено діючим законодавством. Заниження розміру заробітної плати в свою чергу потягло зменшення розміру грошового утримання для визначення пенсії та вихідної допомоги.
Компенсацію за не надане формене обмундирування в період проходження служби, відповідач також, відмовляється нараховувати.
Позивач, вважає, що такими незаконними діями відповідача, йому заподіяна матеріальна та моральна шкоди, оскільки він постійно знаходиться в стані нервового зриву та втратив спокій.
В процесі розгляду справи позивач постійно уточнював позовні вимоги.
Таким чином, з урахуванням уточнень, позивач просить суд визнати його звільнення з органів внутрішніх МВС України, як виконане із грубим порушенням нормативних актів, пов'язаних з проходженням медичної комісії; визнати використані бухгалтерією параметри грошового забезпечення, як безпідставно заниженими, істотно змінюючи його соціальний рівень в бік погіршення; визнати у відповідності до п. 131 ст. 14 розділу 2 наказу МВС України №501 від 2005 року грошовий атестат і довідку про додаткові доходи за 24 місяці, а також стягнути з відповідача: заборгованість у заробітній платі за період з 2002 року по 2006 рік у розмірі 46 155, 25 грн.; невиплачену частину вихідної допомоги у розмірі 6311,74 грн.; не виплачену страховку (одноразову грошову допомогу) 25% у розмірі 8454,22грн.; не виплачену компенсацію замість не виданого обмундирування у розмірі 5197,66 грн.; не виплачену частину пенсії у розмірі 6685,56 грн.; місячне грошове забезпечення у відповідності до ст.ст. 116 і 117 КЗпП України у розмірі 33564,30 грн.; моральний збиток у розмірі 8563,75грн.
Разом з тим, постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13 серпня 2008 року у справі №2-а-945/08 позов ОСОБА_1 до Маріупольського міського управління Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, третя особа на стороні відповідача - Головне управління державного казначейства України в Донецькій області про визнання дій та рішень неправомірними, поновлення на роботі, відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задоволено частково. В іншій частині позову відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2008 року у справі № 22-а-13806/08 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 серпня 2008 року у справі №2-а-945/08 - залишено без задоволення, постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 серпня 2008 року за позовом ОСОБА_1 до Маріупольського міського управління Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, третя особа на стороні відповідача - Головне управління державного казначейства України в Донецькій області про визнання дій та рішень неправомірними, поновлення на роботі, відшкодування матеріальної та моральної шкоди - скасовано. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 червня 2012 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 серпня 2008 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2008 року в частині вимог про стягнення одноразової грошової допомоги у зв'язку із втратою працездатності та зобов'язання провести нарахування пенсії з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням скасовані. А справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
В судовому засіданні позивач підтримав та просив в частині вимог про стягнення одноразової грошової допомоги у зв'язку із втратою працездатності та зобов'язання провести нарахування пенсії з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, вважала їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, надала суду письмові заперечення проти позову, відповідно до яких зазначила, що 06.02.2007 року позивачу МСЕК було встановлено 25% втрати непрацездатності, на цей момент була чинною та застосовувалась до таких правовідносин постанова Кабінету Міністерства України від 29 червня 1991 року № 59. Але, тільки у листопаді 2007 року позивач звернувся до суду з позовом про порушення його прав. Крім того, відповідачем в підтвердження цього факту надано довідку про те, що ОСОБА_1 до Маріупольського міськуправління в 2006-2007 роках з жодним звернення не звертався. Також, з особової справи позивача не вбачається, що ОСОБА_1 звертався з будь-якими заявами до Маріупольського міськуправління про отримання страхової суми.
Разом з тим, представник відповідача пояснила, що перерахування пенсії на підставі Постанови КМУ №1522 від 02.11.2006 року функції з призначення та виплати пенсій особам рядового і начальницького складу з 01.01.2007 року було передано органам Пенсійного фонду. Всі нарахування та подальші перерахування здійснювались позивачу Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області. Однак, 11.09.2012 року матеріали були повернуті до Маріупольського міськуправління, у зв'язку з неможливістю направлення їх до Головного управління пенсійного фонду України в Донецькій області, так як відсутні підстави для перерахування пенсії на підставі наданих документів.
Таким чином, представник відповідача просила у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пп. 1, 2 ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.
Крім того, відповідно до ч.2 ст. 5 КАС України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Так, в судовому засіданні встановлено, що з 15 січня 1991 року по 29 грудня 2006 роки ОСОБА_1 проходив службу в органах Міністерства внутрішніх справ України, на посаді капітана міліції - старшого дільничного інспектора міліції сектора дільничних інспекторів міліції Жовтневого райвідділу Маріупольського міського управління.
У відповідності до витягу з наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області від 28 грудня 2006 року за №447 о/с «По особовому складу» капітана міліції ОСОБА_1 старшого дільничного інспектора міліції сектора дільничних інспекторів міліції Жовтневого райвідділу Маріупольського міського управління було звільнено у відставку за пунктом 65 «а» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України (за віком). Вислуга років станом на 25.12.2006 рік складає календарна - 18 років 03 місяці 01 день; пільгова - 24 роки 10 місяців 28 днів. Вислуга років для виплати грошової допомоги складає 18 років 03 місяці 01 день.
З матеріалів справи вбачається, зокрема, з свідоцтва про хворобу №227/404 від 14.12.2006 року, що ОСОБА_1 є обмежено придатний до військової служби, захворювання пов'язано з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Згідно виписки з акту огляду МСЕК від 06.02.2007 року ОСОБА_1 встановлено 25% втрати професійної працездатності.
Позивачем до матеріалів справи додано розрахунок суми, яка підлягає стягненню на його користь, а саме: одноразова грошова допомога (страховка) у розмірі 8454,22грн. та частина пенсії у розмірі 6685,56 грн.
Позивач вважає такі дії відповідача не законними та неправомірними у зв'язку з чим, на його думку порушуються його права та інтереси.
З цього приводу суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 15 частини першої статті 3 КАС публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Будь-яка публічна служба є державною службою.
Суспільні відносини, пов'язані зі створенням правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу, регулює Закон України «Про державну службу». Згідно зі статтями 9 цього Закону правовий статус окремих категорій державних службовців регулюється Конституцією України, спеціальними законами.
Спеціальним законодавством урегульовані питання, пов'язані із прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням із неї (її припиненням). До таких законодавчих актів належать, зокрема, Закон України «Про міліцію».
Крім того, суд звертає увагу на те, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб» статтю 23 Закону України «Про міліцію» викладено в новій редакції, якою зокрема, замість обов'язкового державного страхування запроваджено виплату одноразової грошової допомоги.
Відповідно до частини 6 статті 23 Закону України «Про міліцію» у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
У відповідності до змін статті 23 Закону України, постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 за № 707 затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, яким установлено, що виплати згідно з цією постановою здійснюються з 01 січня 2007 року за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання Міністерства внутрішніх справ.
Як вже зазначалось судом раніше, ОСОБА_1 є обмежено придатний до військової служби, захворювання, яке пов'язано з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Крім того, висновком МСЕК від 06.02.2007 року ОСОБА_1 встановлено 25% втрати професійної працездатності.
Тобто, суд звертає увагу відповідача на те, що на час визначення позивачу ступеня втрати працездатності, а саме у лютому 2007 року, ОСОБА_1 мав право на отримання одноразової грошової допомоги в порядку та на умовах, як то передбачено постановою КМУ № 707 від 12.05.2007 року.
У відповідності до пункту 5 постанови КМУ № 707 від 12.05.2007 року Для виплати грошової допомоги в разі поранення (контузії, травми або каліцтва) чи установлення групи інвалідності працівник міліції, податкової міліції подає органу внутрішніх справ, органу державної податкової служби за місцем проходження служби: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги згідно з додатком.
Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 16 червня 2007 року звернувся з заявою до начальника Головного управління УМВС в Донецькій області про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з тим, що йому встановлено 25% втрати працездатності.
Однак, виплати одноразової грошової допомоги позивач не отримував.
Питання відносно строків звернення позивача з заявою або рапортом в судовому засіданні не був спірним.
На підставі п. 3 постанови КМУ № 707 від 12.05.2007 року, розмір грошової допомоги визначається відповідно до грошового забезпечення за останньою посадою, яку особа рядового або начальницького складу займала на день загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва), установлення інвалідності.
До грошового забезпечення, виходячи з якого здійснюється розрахунок грошової допомоги працівнику міліції, включається посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, відсоткова надбавка за вислугу років та щомісячна надбавка в розмірі 100 відсотків грошового забезпечення (окладів грошового забезпечення та надбавки за вислугу років) згідно із законодавством.
До грошового забезпечення, виходячи з якого здійснюється розрахунок грошової допомоги працівнику податкової міліції, включається посадовий оклад, оклад за спеціальним званням та відсоткова надбавка за вислугу років згідно із законодавством.
Пункт 3 в редакції Постанови КМ N 386 ( 386-2009-п ) від 22.04.2009 }
5. Для виплати грошової допомоги в разі поранення (контузії, травми або каліцтва) чи установлення групи інвалідності працівник міліції, податкової міліції подає органу внутрішніх справ, органу державної податкової служби за місцем проходження служби:
заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги згідно з додатком;
довідку медико-соціальної експертної комісії щодо визначення ступеня втрати працездатності внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва) та (або) установлення групи інвалідності;
довідку про грошове забезпечення;
копію сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові, видачу документа та місце реєстрації (довідку органу реєстрації або відповідного житлово-експлуатаційного підприємства, організації чи органу місцевого самоврядування про місце реєстрації або місце перебування заявника); копію ідентифікаційного номера.
Дана норма повністю рекомендується з ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»
Таким чином, суд не бере до уваги посилання представника відповідача на те, що позивач до Маріупольського міського управління в 2006-2007 роках зі зверненням про виплату одноразової грошової допомоги не звертався, оскільки це спростовується матеріалами справи, а тому вимоги щодо нарахування одноразової грошової допомоги підлягають задоволенню.
Що стосується позовних вимог щодо зобов'язання провести нарахування пенсії з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, суд зазначає наступне.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до частини третьої статті 43 Закону N 2262-XII (у редакції Закону від 15 червня 2004 року) пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством.
Пунктом 30 статті 77 Закону № 3235-IV дію зазначеної норми зупинено на 2006 рік, а частинами першою та другою статті 40 цього Закону установлено інший порядок визначення заробітку (грошового забезпечення) для обчислення пенсій військовослужбовцям.
Отже, на початку 2006 року існувало дві законодавчі норми щодо обчислення розміру пенсій при їх призначенні колу осіб, на яких поширюється дія Закону № 2262-XII. Одна з цих норм містилася у спеціальному законі, а інша - в законі про Державний бюджет України.
Разом з тим, Законом № 3591-IV внесено зміни до Закону № 2262-XII, зокрема, змінено назву цього Закону, зміст і редакцію окремих статей та доповнено його новими статтями. Так, статтю 43 викладено в іншій редакції, хоча положення частини третьої цієї статті залишились у тому вигляді, що й на час звільнення позивача з військової служби та призначення йому пенсії.
У відповідності до пунктів 1,3 статті 1-1 Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в редакції від 04 квітня 2006 року законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів. Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Прикінцеві положення Закону № 3591-IV не містять застережень щодо зупинення дії статті 11 та частини третьої статті 43 Закону № 2262-XII на 2006 рік, хоча набрання чинності окремими його нормами, зокрема і частини дванадцятої статті 43, законодавець відтерміновував.
Відповідно до частини 3 статті 43 цього Закону в редакції, що діяла на час призначення пенсії позивачу, пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством.
Як вбачається з грошового атестату №100 від 03.01.2007 року ОСОБА_1 було нараховане грошове забезпечення з 01 по 29 грудня 2006 року, що є порушенням Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в редакції, що діяла на час спірних відносин, оскільки грошове забезпечення повинно бути нараховане відповідачем за останній повний відпрацьований місяць.
Крім того, відповідно до ст. 23-1 Закону України «Про міліцію» (в редакції, що діяла на час спірних відносин) пенсійне забезпечення працівників міліції після звільнення їх зі служби в органах внутрішніх справ здійснюється в порядку та на умовах, встановлених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Таким чином, при здійсненні нарахування грошового забезпечення необхідно керуватися Законом України «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту у військовослужбовців» від 04.04.2006 року, а не нормами Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік».
Також суд зазначає, що відповідно до п. 1 ст. 99 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу, які мають право на пенсійне забезпечення на умовах Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», пенсії призначаються (перераховуються) органами Пенсійного фонду України.
До введення в дію цього Закону нарахування пенсії здійснювалось органами внутрішніх справ.
Відповідно до ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справ керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, виходячи з вищенаведених правових норм та досліджених обставин, суд вважає, що відповідачем у судовому засіданні не доведено правомірність своїх дій стосовно нарахування та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із втратою працездатності та відносно нарахувань пенсії з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
При цьому, враховуючи вимоги п.1 ч.2 чт.162 КАС України, суд вважає необхідним та достатнім способом захисту прав позивача обрати саме зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу, у зв'язку із втратою працездатності та зобов'язання відповідача здійснити нарахування пенсії з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням.
Однак, що стосується вимог позивача щодо стягнення певних сум, суд відмовляє в цій частині, оскільки вказані нарахування будуть здійснені відповідачем у даній справі.
Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Маріупольського міського управління Головного управління міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області за участю третьої особи - Управління Державного казначейства України в Донецькій області про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Зобов'язати Маріупольське міське управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату одноразової грошової допомоги, у зв'язку із втратою працездатності.
Зобов'язати Маріупольське міське управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області провести ОСОБА_1 нарахування пенсії з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням.
Постанова виготовлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частини у судовому засіданні 24 вересня 2012 року.
Повний текст постанови складений 28 вересня 2012 року.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надісланням апеляційної скарги особою, яка її подає до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складання постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Тарасенко І.М.