03 жовтня 2012 р. Справа № 2а/0470/10042/12
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіЗлатіна Станіслава Вікторовича
при секретаріЛісна А.М.
за участю:
представника позивача представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4, Духневич Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської обалсті Державної податкової служби про визнання протиправною та скасування податкового повідомлення-рішення
27.08.2012 року ОСОБА_6 звернулася з позовом до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0004161705 від 28.04.2012 року про сплату податкового зобов'язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб у розмірі 1591,64 грн. на ОСОБА_6 (АДРЕСА_1).
Ухвалою суду від 28.08.2012 року позовну заяву залишено без руху.
05.09.2012 року позивач через відділ діловодства суду подав необхідні документи.
Ухвалою суду від 05.09.2012 року відкрито провадження у адміністративній справі.
Ухвалою суду від 26.09.2012 року замінено первинного позивача - ОСОБА_6 належним позивачем - фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6 та замінено відповідача - Державну податкову інспекцію у Жовтневому районі м. Дніпропетровська належним відповідачем - Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є платником єдиного податку, а тому відповідно до п.п.297.1.4 п.297.1 ст. 297 Податкового кодексу України не є платником податку на землю.
Позивач у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги.
Відповідач у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначаючи про те, що оскаржуване податкові повідомлення-рішення прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідач зазначив, що нежитлове приміщення на правах власності належить громадянці ОСОБА_6, а не фізичні особі-підприємцю ОСОБА_6, таким чином громадянка ОСОБА_6 є платником земельного податку, оскільки фізична особа-підприємець не є платником земельного податку лише за земельні ділянки які використовуються нею для провадження господарської діяльності, тобто за ті земельні ділянки, які надані йому у встановленому порядку саме для здійснення підприємницької (господарської) діяльності. Якщо земельна ділянка під будівлями (спорудами), їх частинами або нежилими приміщеннями у будинках, яка знаходиться у користуванні фізичної особи і не надавалась їй в установленому порядку для здійснення підприємницької діяльності, то така фізична особа повинна сплачувати за таку земельну ділянку земельний податок на загальних підставах.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
Позивач являється фізичною особою - підприємцем, що підтверджується копією Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Серія НОМЕР_1 від 05.09.2007 року та Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців станом на 21.09.2012 року, які знаходяться у матеріалах справи.
ОСОБА_6 належить право власності на частину нежитлового приміщення розташованого у АДРЕСА_2, що підтверджується копією Договору купівлі-продажу частини нежитлового приміщення від 02.08.2007 року та копією Інформаційної довідки з реєстру прав власності на нерухоме майно Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради від 03.03.2011 року № 2560.
Судом також встановлено, що 28.04.2012 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004161705, яким визначено позивачу податкове зобов'язання зі сплати земельного податку у розмірі 1591,64 гривень за період за 2012 рік.
Судом на підставі пояснень представників відповідача встановлено, що податкове повідомлення-рішення № 0004161705 від 28.04.2012 року стосується сплати земельного податку за земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2.
Як вбачається з матеріалів справи податкове зобов'язання з податку на землю визначено пропорційно до належного позивачу на праві власності нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2.
Оскільки користування будівлею (спорудою) неможливо без користування земельною ділянкою, на якій вона розташована, а плата за землю справляється саме за користування земельною ділянкою, обов'язок щодо сплати сум податкових зобов'язань із земельного податку у нового власника будівлі (споруди) виникає не з дати оформлення права землекористування, а з дати фактичного користування земельною ділянкою. Це підтверджується розвитком правового регулювання цього питання. Положення щодо переходу права на власності або права користування земельною ділянкою в разі відчуження житлового будинку, будівлі або споруди закріплені статтею 377 Цивільного кодексу України (в редакції станом на день виникнення спірних правовідносин), у відповідності до якої при переході права власності на будівлю або споруду до громадян або юридичних осіб, до останніх переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Аналогічну позицію займає також Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 22.04.2010 року по справі № К-13021/07 (А27/132) за позовом ВАТ «Завод «Дніпропрес» до Спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську про скасування податкових повідомлень-рішень.
Верховний Суд України у своїй постанові від 24.12.2010 року по справі № 21-59а10 по справі за позовом ТОВ «Європа-вікно» до Калуської ОДПІ Івано-Франківської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення зазначає, що залишаючи в силі рішення суду першої інстанції про задоволення позову, касаційний суд виходив із того, що право власності чи право користування земельною ділянкою виникає лише після державної реєстрації документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, а також державної реєстрації договору оренди. Цей висновок є наслідком порушення правил застосування норм права: перевагу було надано положенням Закону України «Про плату за землю» та Земельному кодексу України (статті 125, 126), які регулюють випадки набуття права власності чи права користування на земельну ділянку, як окремий об'єкт та які щодо спірних відносин є загальними. У той же час перевагу мають спеціальні норми, що регулюють випадки набуття права власності на землю чи права користування нею внаслідок придбання споруди, розміщеної на земельній ділянці, за наведених обставин, - стаття 120 Земельного кодексу України та стаття 377 Цивільного кодексу України.
У відповідності до ч.2 ст.120 Земельного кодексу України якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Таким чином, з моменту придбання ОСОБА_6 частини нежитлової будівлі до останньої перейшло право користування частиною земельної ділянки, за адресою: АДРЕСА_2, на якій розміщена частина нежитлової будівлі.
Одним із видів розпоряджання власністю є право власника використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом; законом можуть бути встановлені умови використання власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності (стаття 320 Цивільного кодексу України).
З Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців станом на 21.09.2012 року вбачається, що видом діяльності позивача як фізичної особи-підприємця є, зокрема, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
Судом також встановлено, що з квітня 2011 року та з січня 2012 року позивач є платником єдиного податку, що підтверджується копіями Свідоцтва про сплату єдиного податку Серія НОМЕР_2 від 01.04.2011 року та Свідоцтва платника єдиного податку серія НОМЕР_3 від 31.05.2012 року.
У вказаних вище свідоцтвах позивачем обрано вид діяльності як надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
У відповідності до п.п.297.1.4 п.297.1 ст. 297 Податкового кодексу України платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів, зокрема, земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності.
Аналогічні положення також містилися і в п. 6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва» № 727 від 03.07.1998 року та п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2000 року № 507 «Про роз'яснення Указу Президента України № 727 від 03.07.1998 року».
Згідно статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Таким чином, операції з надання в оренду нежитлового приміщення підпадають під визначення підприємництва, оскільки операції зі здавання нерухомого майна в оренду за своєю суттю є операціями з надання послуг; орендна плата включає в себе не лише компенсацію витрат, але й відповідний прибуток орендодавця.
Надання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 частин нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 в оренду підтверджується копіями договорів оренди, що укладені позивачем з контрагентами, а також копіями актів виконаних послуг, які знаходяться у матеріалах справи.
На підставі викладеного, суд вважає, що орендодавець - платник єдиного податку звільняється від сплати податку за землю.
Аналогічну позицію займає і Верховний Суд України у постанові від 22.06.2004 року по справі № 28/506.
На підставі викладено суд вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, податкове повідомлення-рішення № 0004161705 від 28.04.2012 року
Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись ст.ст. 11, 50, 70, 71, 72, 86, 159-163 КАС України, суд -
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0004161705 від 28.04.2012 року про сплату податкового зобов'язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб у розмірі 1591,64 грн. на ОСОБА_6 (АДРЕСА_1).
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_6 судовий збір у розмірі 107,30 гривень.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 03 жовтня 2012 року
Суддя С.В. Златін