справа № 0670/5690/12
категорія 10.1
01 жовтня 2012 р. м. Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Єфіменко О.В., розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в м.Бердичеві та Бердичівському районі Житомирської області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у сумі 1732,80 грн,-
встановив:
Управлінням Пенсійного фонду України в м.Бердичеві та Бердичівському районі Житомирської області (надалі - управління) заявлено позов до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за липень - грудень 2010 року на користь управління у сумі 1732,80 грн.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, скорочене провадження застосовується в адміністративних справах щодо стягнення грошових сум, які ґрунтуються на рішеннях суб'єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження.
Суд вирішив за можливе розглянути справу у порядку скороченого провадження на підставі наявних у ній доказів та 29 серпня 2012 року прийняв ухвалу про відкриття скороченого провадження у справі та надав строк відповідачу для надання заперечень чи заяви про визнання позову.
ОСОБА_1 прислав заперечення на адміністративний позов в якому зазначив, що не згоден з позовними вимогами тому - що з 1 січня 2004 року до 15 липня 2011 року працював на спрощеній системі оподаткування і не здійснював відрахувань на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування керуючись своїм правом робити такі відрахування в добровільному порядку. Крім того, відповідач вказує, що він як платник єдиного податку сплачує збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України у складі єдиного податку. Позивач просив забезпечити докази шляхом витребування в управління таких документів: номер окремого рахунку виконавчого територіального органу у м. Бердичеві Пенсійного фонду і документ про реєстрацію приватного підприємця ОСОБА_1
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
ОСОБА_1 зареєстрований в управлінні Пенсійного фонду України в м.Бердичеві та Бердичівському районі 23 травня 2012 року за №251110326 як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до ст. 15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-ІV (далі - Закон).
Як визначено приписами п.п. 4 п. 8 розділу ХV Закону фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом. Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.
Згідно із статтею 2 Закону України "Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати" та статтею 53 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік", розмір мінімальної заробітної плати в Україні становив з 01 липня 2010 року - 888 грн., з 01 жовтня 2010 року - 907 грн., з 01 грудня 2010 року - 922 грн.
Відповідно до пункту 4.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663 (далі - Інструкція), розмір страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування для платників встановлюється за ставкою 33,2 % суми фактичних витрат на оплату праці працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати.
Частиною 6 статті 20 Закону передбачено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для відповідача є квартал.
Враховуючи вище наведене, мінімальний розмір страхового внеску на одну особу становив у липні-вересні 2010 року - по 294,82 грн. за місяць, у жовтні-листопаді 2010 року - по 301,12 грн. за місяць, у грудні 2010 року - 306,10 грн.
Відповідно до наданих позивачем розрахунків (а.с.5-6 ) та як вбачається із позовної заяви, за ІІІ-IV квартали 2010 року за відповідачем рахується заборгованість по страхових внесках на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 1732,80 грн.
Позивачем на адресу відповідача направлялась рекомендованим листом вимога про сплату боргу від 15 липня 2011 року за № Ф 1262 (а.с. 6), яка відповідачем не отримана, а повернута позивачеві з поштовою відміткою "повернуто за закінченням терміну зберігання"
Відповідно до абз. 7- 8 пункту 8.3. Інструкції вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під підпис або надіслано листом з повідомленням про вручення, та якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого місця її знаходження з повідомленням про вручення за порядком оформлення зазначених поштових відправлень, установлених Кабінетом Міністрів України.
Отже, за таких обставин суд вважає, що вимога належним чином направлялась позивачем і вважається врученою.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.
Згідно з ч. 12 ст. 20 Закону страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Відповідно до частини 3 статті 106 Закону у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.
Відповідно до абзацу 8 частини 3 статті 106 вказаного Закону у разі звернення органу Пенсійного фонду з позовом про стягнення недоїмки до суду передбачені законодавством заходи досудового врегулювання спорів не застосовуються.
Наявність заборгованості зі страхових внесків відповідачем не спростована, ним надіслано лише заперечення на позов, відповідач не оскаржив вимогу в судовому порядку. Суд не вважає за доцільне витребувати також документи, зазначені відповідачем, оскільки ним не доведено, що вони мають значення для правильного вирішення справи.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги управління Пенсійного фонду України в м.Бердичеві та Бердичівському районі Житомирської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у сумі 1732,80 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 23, 160, 162, 163, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
Позов управління Пенсійного фонду України в м.Бердичеві та Бердичівському районі Житомирської області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у сумі 1732,80 грн - задовольнити.
Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ід. н. НОМЕР_1) на користь управління Пенсійного фонду України в м.Бердичеві та Бердичівському районі Житомирської області заборгованість у сумі 1732 (тисяча сімсот тридцять дві) грн. 80 коп. на р/р 25600312650, МФО 311647 в філії ЖОУ АТ "Ощадбанк України" м. Житомир.
Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Єфіменко О.В.