07 вересня 2012 року Справа № 2а/0370/2515/12
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Валюха В.М.,
при секретарі судового засідання Головатій І.В.,
за участю представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Остапюка С.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернулася з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби (далі - Луцька ОДПІ Волинської області ДПС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.05.2012 року № 0002151701.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Луцькою ОДПІ Волинської області ДПС проведена документальна позапланова перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 в частині здійснення фінансово-господарських операцій з ТзОВ «Медео-Захід» за серпень, вересень 2010 року, про що складено акт № 1179/17-2/НОМЕР_2 від 14.05.2012 року.
Перевіркою встановлено такі порушення, допущені позивачем:
- частини першої статті 201, частин першої - шостої статті 203, статей 215, 216, 228, 662, 655, 656, 628, 638, 664 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем при придбанні товарів, відповідно до частин першої, п'ятої статті 203, пунктів 1, 2 статті 215, статті 228 ЦК України зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу закону;
- пункту 1.4 статті 1, підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», позивачем в серпні 2010 року, вересні 2010 року віднесено до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 6974,00 грн. з вартості придбання товарів (робіт, послуг) за нікчемними правочинами, господарські операції не підтверджені; за результатами перевірки підлягає донарахуванню ПДВ в сумі 6974,00 грн., а саме: за серпень 2010 року - 1994,00 грн., вересень 2010 року - 4980,00 грн.
На підставі акту перевірки № 1179/17-2/НОМЕР_2 від 14.05.2012 року Луцькою ОДПІ Волинської області ДПС 28.05.2012 року прийняте податкове повідомлення-рішення № 0002151701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 10461,50 грн., у тому числі за основним платежем - 6974,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3487,00 грн.
Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржене в адміністративному порядку, рішенням ДПС у Волинській області від 11.07.2012 року первинну скаргу позивача задоволено частково, оскаржуване податкове повідомлення-рішення про визначення грошового зобов'язання частково скасовано в сумі 1743,50 грн. зайво застосованої штрафної (фінансової) санкції, а в іншій частині - 8717,50 грн. (основний платіж - 6974,00 грн., штрафна (фінансова) санкція - 1743,50 грн.) залишено без змін.
Позивач не погоджується із вказаним податковим повідомленням-рішенням, з огляду на таке.
Відповідачем були порушені вимоги пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України (ПК України), оскільки перевірка проводилася в період з 25.04.2012 року по 04.05.2012 року, в той час, як наказ та направлення про її проведення вручено позивачу тільки 03.05.2012 року.
Податковий орган прийшов до безпідставного висновку про нікчемність правочинів, укладених з ТзОВ «Медео-Захід» у серпні 2010 року на придбання будівельних матеріалів та у вересні 2010 року на придбання комп'ютерного обладнання, та про безтоварність господарських операцій. Зокрема, під час перевірки не було враховано, що позивач є суб'єктом господарювання, має орендовані приміщення магазинів із складськими приміщеннями, транспортний засіб та найманих працівників, а також не було враховано необхідність проведення ремонтних робіт в орендованих приміщеннях, можливість їх здійснення власними силами, необхідність комплектування розрахункових кас магазинів комп'ютерним обладнанням, факт самостійної купівлі і доставки в орендовані приміщення вказаних товарів.
Позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ Волинської області ДПС від 28.05.2012 року № 0002151701.
В ході судового розгляду справи позивач подала до суду клопотання про уточнення позовних вимог, просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ Волинської області ДПС від 11.07.2012 року № 0003831701 (а. с. 74).
В поданих до суду письмових запереченнях проти позову від 15.08.2012 року № 985/10/10-007 (а. с. 23-24) представник відповідача адміністративний позов не визнав та надав пояснення такого змісту.
В ході перевірки було встановлено, що без укладення відповідного договору позивач отримала від ТзОВ «Медео-Захід» дві видаткові та податкові накладні, відповідно до яких передбачалася поставка будівельних матеріалів та комп'ютерного обладнання на загальну суму 41837,00 грн., в т. ч. ПДВ - 6974,00 грн. На підставі отриманих податкових накладних від 31.08.2010 року № 130813 та від 28.09.2010 року № 280900 позивачем включено до податкового кредиту декларацій з ПДВ за серпень і вересень 2010 року ПДВ в сумах відповідно 1994,00 грн. та 4980,00 грн.
Перевіркою постачальника товарів - ТзОВ «Медео-Захід» (акти перевірок Луцької ОДПІ Волинської області ДПС № 46/23-3/35594018 від 14.03.2012 року, № 339/23-2/35594018 від 20.01.2012 року) встановлено порушення товариством частини п'ятої статті 203, частини першої, другої статті 215, статті 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах при придбанні та продажу товарів (робіт, послуг), товар по вказаних правочинах не був переданий в порушення статей 662, 655, 656 ЦК України. Перевірками встановлена відсутність у ТзОВ «Медео-Захід» необхідних умов для ведення господарської діяльності.
Позивачем не доведено факту придбання товарів у ТзОВ «Медео-Захід», зокрема, не надано для перевірки товарно-транспортні накладні, які б підтверджували доставку товару від ТзОВ «Медео-Захід», рахунки-фактури, документи складського обліку, доручення на отримання товару та ін. Відтак, з урахуванням актів перевірки контрагента, зроблено висновок про відсутність господарських операцій з придбання товарів у ТзОВ «Медео-Захід».
Представник відповідача просить у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
В судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, клопотанні про уточнення позовних вимог, просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ Волинської області ДПС від 11.07.2012 року № 0003831701.
Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнав з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову, просить у його задоволенні відмовити повністю.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що фізична особа - підприємець ОСОБА_3, чий правовий статус підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця серії НОМЕР_3 (а. с. 48), знаходиться на обліку як платник податків у Луцькій ОДПІ Волинської області ДПС, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 21.01.2009 року № 67 (а. с. 49), зареєстрована платником ПДВ з 23.11.2009 року, про що видано Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ від 23.11.2009 року № НОМЕР_4 (а. с. 50).
Луцькою ОДПІ Волинської області ДПС проведена документальна позапланова перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 в частині здійснення фінансово-господарських операцій з ТзОВ «Медео-Захід» за серпень, вересень 2010 року, про що складено акт № 1179/17-2/НОМЕР_2 від 14.05.2012 року (а. с. 8-21).
В ході перевірки було встановлено, що без укладення відповідного договору позивач отримала від ТзОВ «Медео-Захід» дві видаткові та податкові накладні, відповідно до яких передбачалася поставка будівельних матеріалів та комп'ютерного обладнання на загальну суму 41837,00 грн., в т. ч. ПДВ - 6974,00 грн. На підставі отриманих податкових накладних від 31.08.2010 року № 130813 та від 28.09.2010 року № 280900 позивачем включено до податкового кредиту декларацій з ПДВ за серпень і вересень 2010 року ПДВ в сумах відповідно 1994,00 грн. та 4980,00 грн. Перевіркою постачальника товарів - ТзОВ «Медео-Захід» (акти перевірок Луцької ОДПІ Волинської області ДПС № 46/23-3/35594018 від 14.03.2012 року, № 339/23-2/35594018 від 20.01.2012 року) встановлено порушення товариством частини п'ятої статті 203, частини першої, другої статті 215, статті 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах при придбанні та продажу товарів (робіт, послуг), товар по вказаних правочинах не був переданий в порушення статей 662, 655, 656 ЦК України. Перевірками встановлена відсутність у ТзОВ «Медео-Захід» необхідних умов для ведення господарської діяльності. Позивачем не надано для перевірки товарно-транспортні накладні, які б підтверджували доставку товару від ТзОВ «Медео-Захід», рахунки-фактури, документи складського обліку, доручення на отримання товару та ін. Відтак, з урахуванням актів перевірки контрагента, зроблено висновок про відсутність господарських операцій з придбання товарів у ТзОВ «Медео-Захід».
Перевіркою встановлено такі порушення, допущені позивачем:
- частини першої статті 201, частин першої - шостої статті 203, статей 215, 216, 228, 662, 655, 656, 628, 638, 664 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем при придбанні товарів, відповідно до частин першої, п'ятої статті 203, пунктів 1, 2 статті 215, статті 228 ЦК України зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу закону;
- пункту 1.4 статті 1, підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», позивачем в серпні 2010 року, вересні 2010 року віднесено до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 6974,00 грн. з вартості придбання товарів (робіт, послуг) за нікчемними правочинами, господарські операції не підтверджені; за результатами перевірки підлягає донарахуванню ПДВ в сумі 6974,00 грн., а саме: за серпень 2010 року - 1994,00 грн., вересень 2010 року - 4980,00 грн.
На підставі акту перевірки № 1179/17-2/НОМЕР_2 від 14.05.2012 року Луцькою ОДПІ Волинської області ДПС 28.05.2012 року прийняте податкове повідомлення-рішення № 0002151701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 10461,50 грн., у тому числі за основним платежем - 6974,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3487,00 грн. (а. с. 23).
Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржене в адміністративному порядку, рішенням ДПС у Волинській області від 11.07.2012 року № І/376/10-206 первинну скаргу позивача задоволено частково, оскаржуване податкове повідомлення-рішення про визначення грошового зобов'язання частково скасовано в сумі 1743,50 грн. зайво застосованої штрафної (фінансової) санкції, а в іншій частині - 8717,50 грн. (основний платіж - 6974,00 грн., штрафна (фінансова) санкція - 1743,50 грн.) залишено без змін (а. с. 24-29).
11.07.2012 року Луцькою ОДПІ Волинської області ДПС прийняте податкове повідомлення-рішення № 0003831701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 8717,50 грн., у тому числі за основним платежем - 6974,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1743,50 грн. (а. с. 129), та яке було направлено позивачу поштовим зв'язком 03.09.2012 року, що підтверджується фіскальним чеком (а. с. 120).
Пунктом 56.18 статті 56 ПК України від 02.12.2010 року № 2755-VI (чинного з 01.01.2011 року, з наступними змінами та доповненнями) передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.
Згідно із частиною другою статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюються на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частин першої, другої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку суду, відповідач не довів правомірність податкового повідомлення-рішення від 11.07.2012 року № 0003831701, з огляду на таке.
Відповідно до пункту 1.7 статті 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (з наступними змінами та доповненнями, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно із підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього ж Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 цього Закону є видана платником податку на вимогу покупця податкова накладна із заповненням всіх обов'язкових реквізитів.
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року від 16.07.1999 року № 996-XIV (з наступними змінами та доповненнями) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Таким чином, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
З урахуванням наведених норм чинного законодавства України та доводів Луцької ОДПІ Волинської області ДПС про нікчемний характер правочинів, укладених між позивачем та ТзОВ «Медео-Захід», судом при розгляді справи підлягали з'ясуванню обставини щодо реального здійснення господарських операцій, за якими позивачем сформований податковий кредит, використання в господарській діяльності придбаних товарів, належного оформлення первинних документів.
З матеріалів справи вбачається, що позивач у серпні та вересні 2010 року придбала у ТзОВ «Медео-Захід» будівельні матеріали на загальну суму 11960,00 грн. (в т. ч. ПДВ - 1994,00 грн.) та комп'ютерне обладнання на загальну суму 29877,00 грн. (в т. ч. ПДВ - 4980,00 грн.) без укладення договору в письмовій формі. Вказані господарські операції оформлені належним чином складеними первинними документами - податковими та видатковими накладними (а. с. 36-37, 53-54), оплата за придбані товари проведена у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями (а. с. 35). По вказаних операціях позивач сформувала податковий кредит, відповідні суми були включені до декларацій з ПДВ за серпень та вересень 2010 року (а. с. 55-65).
Крім того, як слідує із пояснень представника позивача, отримані від ТзОВ «Медео-Захід» товари були використані в господарській діяльності позивача.
Так, зокрема, будівельні матеріали були використані для здійснення власними силами поточного ремонту в магазині по пр. Волі, 23 в м. Луцьку, а комп'ютерне обладнання було встановлено в магазинах по пр. Волі та по вул. Винниченка в м. Луцьку, що підтверджується актом приймання виконаних робіт за кількістю та якістю від 31.08.2010 року (а. с. 66), актом списання № СпТ-000010-2010 від 31.08.2010 року (а. с. 67), оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 10 (а. с. 68). Здійснення позивачем підприємницької діяльності у сфері торгівлі та наявність орендованих нежитлових приміщень під магазини підтверджується, зокрема, торговими патентами на право здійснення торговельної діяльності (а. с. 115), ліцензіями на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами (а. с. 111-114), договорами оренди нежитлових приміщень (а. с. 103-110).
Таким чином, на думку суду, позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження того, що поставка товарів (будівельних матеріалів та комп'ютерного обладнання) від ТзОВ «Медео-Захід» фактично відбулася і товари використані в господарській діяльності позивача. Надані позивачем первинні документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».
Суд не бере до уваги покликання представника відповідача на акти перевірок Луцької ОДПІ Волинської області ДПС щодо ТзОВ «Медео-Захід», оскільки відповідачем не подано доказів на підтвердження відсутності матеріальних та трудових ресурсів у ТзОВ «Медео-Захід», висновки Луцької ОДПІ Волинської області ДПС ґрунтуються на аналізі баз даних податкового органу з відомостями про чисельність працюючих та податкової звітності, без фактичного з'ясування контролюючим органом реального майнового стану суб'єкта господарювання та перевірки його фінансово-господарської діяльності за період, коли виникли спірні правовідносини. При цьому, суд також враховує, що відповідачем не надані докази того, що ТзОВ «Медео-Захід» погодилося із висновками вказаних актів та не оскаржувало прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення.
Не можуть вважатися підставою для зменшення позивачу податкового кредиту з ПДВ дані податкової звітності його контрагента, оскільки Луцькою ОДПІ Волинської області ДПС не враховано, що такі обставини не можуть бути достатнім доказом неспроможності виконання тих чи інших господарських операцій, підприємство - контрагент не було позбавлене можливості використовувати у господарській діяльності орендовані основні засоби, техніку, устаткування, транспортні засоби, використовувати найману працю шляхом укладення не трудових, а цивільно-правових договорів з фізичними особами на виконання тих чи інших робіт, укладати договори з перевізниками про надання послуг з перевезення вантажів.
На думку суду, відсутність у позивача ТТН на транспортування товару, отриманого від ТзОВ «Медео-Захід», не може бути самостійною підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту з ПДВ, оскільки договір поставки товару не укладався у письмовій формі, твердження представника позивача про те, що обов'язок з поставки будівельних матеріалів було покладено на контрагента відповідачем не спростовані. Крім того, з пояснень представника позивача слідує, що комп'ютерне обладнання після його придбання позивач перевозила автомобілем, право користування яким підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію транспортного засобу серії САА 832407 (а. с. 85), і такі твердження відповідачем також не спростовані.
Суд також враховує, що відповідно до статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року № 2344-ІІІ (з наступними змінами та доповненнями) автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення, зокрема, у водія перевізника повинна бути товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України. З цього слідує, що ТТН повинен мати перевізник для пред'явлення особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки руху, та допускається можливість мати інший встановлений законодавством документ на вантаж, крім ТТН.
Крім того, по операціях придбання позивачем у ТзОВ ««Медео-Захід» товару не встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, наявності протиправного умислу на укладення правочинів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а, отже, віднесення їх до категорії нікчемних та таких, що не спрямовані на настання реальних наслідків.
Судом не встановлено фактів визнання недійсними установчих документів юридичної особи ТзОВ «Медео-Захід», також відсутній обвинувальний вирок суду, яким були б засуджені винні особи за створення фіктивного підприємства ТзОВ ««Медео-Захід» чи видачу податкових накладних від цього підприємства, по яких сформував податковий кредит позивач.
З огляду на реальний характер операцій, можливі порушення контрагентом ТзОВ «Медео-Захід» податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення позивача як добросовісного платника податків права на формування податкового кредиту з ПДВ.
Отже, на думку суду, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, позивачем дотримані умови формування податкового кредиту з ПДВ серпні та вересні 2010 року по операціях з придбання товарів у ТзОВ «Медео-Захід», висновки податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи.
Відтак, з наведених вище підстав, виходячи з наданих суду статтею 162 КАС України повноважень, адміністративний позов підлягає до задоволення повністю шляхом прийняття постанови про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Луцької ОДПІ Волинської області ДПС від 11.07.2012 року № 0003831701.
Згідно із частиною першою статті 94 КАС України на користь позивача слід присудити з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 107,30 грн., сплачений квитанцією від 02.08.2012 року (а. с. 2).
Керуючись частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 КАС України, на підставі Податкового кодексу України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби від 11 липня 2012 року № 0003831701.
Присудити з Державного бюджету України на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 107 гривень 30 копійок (сто сім гривень тридцять копійок).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 12 вересня 2012 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.М.Валюх