Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
27 вересня 2012 р. Справа № 2а/0570/10042/2012
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 11-15
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Смагар С.В.
при секретарі Поповій І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк
до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби
про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25 липня 2012 року № 0000481701
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_2 - за дов. від 10.09.2012р.
від відповідача: Мезенцева В.М. - за дов. від 14.03.2012р.
Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 заявлено позов до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25 липня 2012 року № 0000481701, яким донараховано податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в загальній сумі 4196 грн. 10 коп.
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на відсутність підстав для донарахування відповідачем податку на доходи фізичних осіб, та зазначає, що його витрати підтверджуються первинними (розрахунковими) документами та наявність недоліків у фіскальних чеках не є підставою для виключення витрат при придбанні товарно-матеріальних цінностей зі складу валових витрат позивача.
Відповідач проти позовних вимог заперечує, вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте у відповідності до вимог діючого законодавства.
Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрований виконавчим комітетом Донецької міської ради 14 листопада 2005 року, знаходиться на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби.
Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Згідно з підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.
5 червня 2012 року у зв'язку із отриманням податкової інформації відповідачем здійснений запит до позивача № 4961/10/17-113 про надання пояснень та копій документів про фінансово-господарську діяльність позивача за період з 1 квітня 2009 року по 31 грудня 2011 року та включення результатів такої діяльності до податкового обліку з відповідним її відображенням у податкових деклараціях з податку на доходи фізичних осіб. Судом встановлено, що податковою інформацією є доповідна записка начальника управління податкового контролю на адресу начальника відповідача від 21 травня 2012 року № 300 щодо розгляду питання про проведення позапланової документальної перевірки у зв'язку із тим, що позивачем був поданий уточнюючий звіт про використання реєстраторів розрахункових операцій та розрахункових книжок, який не передбачений законодавством, та змінений розмір виручки за серпень 2011 року з 13166 грн. 30 коп. на 17236 грн. 20 коп. та доданий звітний чек із сумою 17236 грн. 20 коп.; згідно наданої декларації про майновий стан і доходи та додатку № 7 сума чистого доходу склала 13306 грн. 77 коп., сам валового доходу 158625 грн. 20 коп., при тому що витрачено на придбання товару 104318 грн. 44 коп., на оплату праці 30026 грн. 99 коп., інші витрати 10973 грн.; однак дані декларації не відповідають дійсності, у зв'язку із тим, що вартість ліцензій на право реалізації алкогольних напоїв та тютюнових виробів складає 2500 грн. у квартал, а торгового патенту 429 грн. на місяць, що за рік складає 15148 грн. Отже, в доповідній записці здійснюється висновок щодо приховування позивачем реальних обсягів реалізації товару. 13 червня 2012 року позивачем листами № 13/06 та № 13/06-1 були надані пояснення та надані копії документів для перевірки.
Відповідно до пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. 22 червня 2012 року керівником відповідача прийнятий наказ № 436 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача, 4 липня 2012 року прийнятий наказ № 474 про продовження строку проведення документальної позапланової виїзної перевірки. Згідно з пунктом 81.1 статті 81 цього Кодексу посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки. Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки. Судом встановлено, що відповідач був допущений позивачем до проведення позапланової документальної виїзної перевірки. Суд зазначає, що головним у спірних правовідносинах є наявність чи відсутність порушення законодавства з питань оподаткування з боку позивача, внаслідок чого суд не вбачає можливості щодо скасування спірного податкового повідомлення-рішення за формальними ознаками.
Відповідачем з 25 червня по 3 липня 2012 року була проведена позапланова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня по 31 грудня 2011 року, наслідки якої викладені в акті перевірки від 10 липня 2012 року № 1346/17-1/НОМЕР_2 (надалі - акт перевірки).
За висновками вищенаведеного акту перевірки відповідачем 25 липня 2012 року прийняте податкове повідомлення-рішення відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України № 7417/10/17-2/НОМЕР_2 ( № 0000481701), яким збільшено грошове зобов'язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб у загальній сумі 4196 грн., у тому числі за основним платежем 3356 грн. 88 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 839 грн. 22 коп. З пояснень представників сторін судом встановлено, що саме дане податкове повідомлення-рішення є предметом спору в межах даної адміністративної справи.
Правовою підставою визначення податку на доходи фізичних осіб спірним податковим повідомленням-рішенням наведені норми підпункту 164.2.6 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167, підпункту 168.1.3 пункту 168.1 статті 168, пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України.
Як вбачається з акту перевірки, в порушення вищенаведених норм позивачем занижено податок на доходи фізичних осіб за 2011 рік на суму 3356 грн. 88 коп. Відповідач в акті перевірки зазначає, що під час перевірки встановлено завищення позивачем загальної суми витрат за 2011 рік на суму 22379 грн. 24 коп. у зв'язку із відсутністю документального підтвердження первинними документами (розрахунковими документами) витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей на суму 22379 грн. 24 коп. (додаток № 7 до акту). Позивачем в декларації про доходи за 2011 рік № 106907 від 6 лютого 2012 року задекларований дохід у розмірі 13306 грн. 77 коп., за даними перевірки розмір доходу складає 35686 грн. 01 коп.
Відповідно до підпункту 164.2.6 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: оподатковуваний дохід (прибуток), не включений до розрахунку загальних оподатковуваних доходів минулих податкових періодів та самостійно виявлений у звітному періоді платником податку або нарахований органом державної податкової служби згідно із цим Кодексом.
Згідно з пунктом 177.2 статті 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Пункт 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначає, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Згідно з пунктом 138.4 даної статті витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Пунктом 177.4 статті 177 Податкового кодексу України передбачено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.
На підтвердження витрат на придбання товару за готівку протягом 2011 року позивачем податковому органу до перевірки були надані фіскальні чеки. Порядок оформлення розрахункових документів при проведенні розрахункових операцій за готівку в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР (надалі - Закон № 265). Відповідно до статті 2 Закону № 265 розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну. З акту перевірки вбачається, що відповідач посилається на те, що законодавчо визначено випадки звільнення продавця від обов'язкового надання покупцю оформлених за встановленою формою касових чеків, надрукованих реєстратором розрахункових операцій. Суд приймає посилання позивача на те, що в акті чітко не визначено, чому саме відповідач не приймає надані позивачем фіскальні чеки у якості первинних документів, що підтверджують витрати позивача на придбання товару. Одночасно, суд зазначає, що відповідно до пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до органу державної податкової служби за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються органом державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях. Участь керівника відповідного органу державної податкової служби (або уповноваженого ним представника) у розгляді заперечень платника податків до акта перевірки є обов'язковою. Такі заперечення є невід'ємною частиною акта (довідки) перевірки. Рішення про визначення грошових зобов'язань приймається керівником органу державної податкової служби (або його заступником) з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). 19 липня 2012 року позивачем подані заперечення до відповідача до акту перевірки, на які відповідач надав відповідь листом від 23 липня 2012 року № 7345/10/17-213, якою висновки акту перевірки були залишені без змін. З даної відповіді на заперечення вбачаться, що фіскальні чеки, надані позивачем до перевірки містять однакові порядкові номери, внаслідок чого не визнаються як розрахункові документи, а отже не є первинними документами, що підтверджують витрати позивача на придбання товару.
Відповідно до статті 8 Закону № 265 форма, зміст розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, а також форма та порядок подання звітності, пов'язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій або використанням розрахункових книжок, встановлюються Державною податковою адміністрацією України. Наказом Державної податкової адміністрації України від 1 грудня 2000 року № 614 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 5 лютого 2001 року за № 105/5296) затверджене Положення про форму та зміст розрахункових документів, відповідно до пункту 3.1 якого фіскальний касовий чек на товари (послуги) (далі - касовий чек) - це розрахунковий документ, надрукований реєстратором розрахункових операцій при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги). Пункт 3.2 даного Положення визначає, що касовий чек повинен містити такі обов'язкові реквізити: назву господарської одиниці; адресу господарської одиниці; для СГ, що зареєстровані як платники ПДВ, - індивідуальний податковий номер платника ПДВ, який надається згідно з Законом України "Про податок на додану вартість"; перед номером друкуються великі літери "ПН"; для СГ, що не є платниками ПДВ, - ідентифікаційний код за ЄДРПОУ або ідентифікаційний номер за ДРФО, перед яким друкуються великі літери "ІД"; якщо кількість придбаного товару (отриманої послуги) не дорівнює одиниці виміру, - то кількість, вартість придбаного товару (отриманої послуги); вартість одиниці виміру товару (послуги); найменування товару (послуги); літерне позначення ставки ПДВ праворуч від надрукованої вартості товару (послуги); позначення форми оплати (готівкою, карткою, у кредит, чеками тощо) та суму коштів за даною формою оплати; загальну вартість придбаних товарів (отриманих послуг) у межах чека, перед якою друкується слово "СУМА" або "УСЬОГО"; для СГ, що зареєстровані як платники ПДВ, окремим рядком - літерне позначення ставки ПДВ, розмір ставки ПДВ у відсотках, загальну суму ПДВ за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами), на початку рядка - великі літери "ПДВ"; порядковий номер касового чека, дату (день, місяць, рік) та час (година, хвилина) проведення розрахункової операції; фіскальний номер реєстратора розрахункових операцій, перед яким друкуються великі літери "ФН"; напис "ФІСКАЛЬНИЙ ЧЕК" та логотип виробника.
Позивачем суду надані копії фіскальних чеків та під час судового розгляду справи з пояснень представника позивача та його клопотань судом було встановлено, що у позивача відсутні оригінали фіскальних чеків. Під час судового розгляду справи представником позивача були надані суду засвідчені Товариством з обмеженою відповідальністю «Сладкая жизнь», Товариством з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістік» та Приватним підприємством «Бєль» копії фіскальних чеків, однак дані фіскальні чеки не відповідають тим копіям чеків, які є у позивача та які надавалися позивачем податковому органу до перевірки, внаслідок чого не можуть бути прийняті судом у якості письмових доказів з боку позивача. Крім цього, згідно з довідкою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку від 24 липня 2012 року № 322-15-17/5-1-30936954 розрахунки між ОСОБА_1 та ТОВ «Сладкая жизнь» здійснювалися у безготівковій формі, однак представником позивача заперечувалися дані обставини. Відповідно до пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Згідно з частиною 4 статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України оригінали письмових доказів, що є у справі, повертаються судом після їх дослідження, якщо це можливо без шкоди для розгляду справи, або після набрання законної сили судовим рішенням у справі за клопотанням осіб, які їх надали. У справі залишається засвідчена суддею копія письмового доказу. Частина 4 статті 70 КАС України передбачає, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що позивачем ні під час перевірки податковому органу, ні суду під час судового розгляду справи не надані первинні документи, які підтверджують витрати на придбання товарно-матеріальних цінностей, які задекларовані у декларації про доходи за 2011 рік в сумі 22379 грн. 24 коп. Судом також досліджена книга обліку доходів і витрат позивача, копія якої долучена до матеріалів справи, та встановлено, що у графі 4 «реквізити документа, що підтверджує понесені витрати» зазначені номери накладних, а не фіскальних чеків. Суд зазначає, що накладні посвідчують отримання товару, а не здійснення розрахунку за товар; діюче законодавство передбачає здійснення розрахунків у безготівковій формі або за готівку, у спірних відносинах позивач зазначає щодо здійснення розрахунків за придбаний товар саме за рахунок готівки, однак оригіналів фіскальних чеків, які мають бути видані продавцем відразу по закінченню розрахункової операції в розумінні пункту 2 частини 1 статті 3 Закону № 265, та мають зберігатися тільки у покупця, позивачем не надано. З урахуванням зазначеного, суд не приймає посилання позивача на акт звірки взаємних розрахунків, та не приймає доводи позивача на те, що придбання товару дійсно мало місце, оскільки це не стосується предмету спору, щодо відсутності придбаного товару та недійсності правочинів відповідач не зазначав ні в акті перевірки чи відповіді на заперечення до акту, ні під час судового розгляду справи. Отже, вирішуючи дану справу, суд виходить з того, що на момент перевірки та під час судового розгляду справи у позивача відсутні оригінали первинних документів (фіскальних чеків), які підтверджують витрати позивача на придбання товару за готівку, а не з певних недоліків фіскальних чеків (щодо порядкових номерів чеків), оскільки спір стосується порушення позивачем норм Податкового кодексу України, а не норм Закону № 265.
Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач довів правомірність спірного податкового повідомлення-рішення в порядку частини 2 статті 71 КАС України, позивачем доводи податкового органу не спростовані, внаслідок чого позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню у повному обсязі.
Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25 липня 2012 року № 0000481701, яким донараховано податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в загальній сумі 4196 грн. 10 коп., відмовити повністю.
Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 27 вересня 2012 року. Постанова у повному обсязі складена 2 жовтня 2012 року.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Смагар С.В.