Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
24 вересня 2012 р. Справа № 2а/0570/12487/2012
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 12год. 45хв.
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Мозгової Н.А..
при секретарі Проніні Д.С.
за участю представника заявника Міщенко Л.П.
особи, відносно якої подано подання не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за поданням Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби до Державного підприємства «Дирекція з реструктуризації шахтного фонду» про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, -
Державна податкова інспекція у Куйбишевському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з поданням про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна Державного підприємства «Дирекція з реструктуризації шахтного фонду».
Подання мотивоване тим, що станом на 20.09.2012 року за ДП «Дирекція з реструктуризації шахтного фонду» значиться податковий борг зі сплати податку на додану вартість у сумі 7281055,31 грн., у зв'язку з чим винесені перша податкова вимога № 1/231 від 13.04.2009р. та друга податкова вимога №2/427 від 14.08.2009року, які були отримані 10.07.2009року та 30.10.2009року відповідно, але залишені без виконання.
Правовою підставою визнання правомірним та обґрунтованим рішення про застосування адміністративного арешту представник заявника під час розгляду справи вважає норми ст. 67 Конституції України, ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990р. № 509-ХІІ, ст.ст. 41, 94 Податкового кодексу України.
Позивач зазначає, що п. 94.1. ст. 94 Податкового кодексу України встановлено, що адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.
Заявник повідомленням від 19.09.2012р. повідомив ДП «Дирекція з реструктуризації шахтного фонду» про проведення 20.09.2012р. податковим керуючим Міщенко Л.П. перевірки стану збереження майна, що перебуває у податковій заставі. Повідомлення отримано відповідачем 19.09.2012р.
Проте, 20.09.2012р. платник податків фактично не допустив податкового керуючого до проведення перевірки, про що складено акт про перешкоджання платником податків виконанню повноважень податкового керуючого від 20.09.2012р.
Відповідно до пп. 94.6.1. п. 94.6. ст. 94 Податкового кодексу України, керівник органу державної податкової служби (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна.
Відповідно до пп. 3.1.6. п. 3.1. розділу ІІІ Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010р. № 1042, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за № 1437/18732, арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі.
Згідно із п.п. 4.1, 4.3 розділу IV Порядку, керівник органу державної податкової служби (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених пунктом 3.1 розділу III цього Порядку, та на підставі звернення відповідного підрозділу, який у межах своїх повноважень встановлює такі обставини, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків.
Рішення про застосування арешту майна платника податків надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається особисто під розписку платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна.
Виконуючим обов'язки начальника ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька Донецької області ДПС 20.09.2012р. прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків.
Представник заявника у судовому засіданні подання підтримав, надав суду пояснення, аналогічні викладеним в поданні, та письмові докази в його підтвердження і просить подання задовольнити.
Представник особи, відносно якої подано подання, до судового засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином за зареєстрованою у встановленому законом порядку юридичною адресою. Надав заяву про визнання вимог подання у повному обсязі, просив розглядати справу без його участі.
За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника особи, відносно якої подано подання.
Відповідно до ч. 1 ст. 136 КАС України, позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.
Частиною 3 статті 136 КАС України передбачено, що судове рішення у зв'язку з визнанням адміністративного позову ухвалюється за правилами, встановленими статті 112 КАС України.
Згідно вимог статті 112 КАС України, зокрема, у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову. Крім того, суд не приймає визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.
Суд зазначає, що до провадження на підставі подання податкового органу можуть застосовуватися загальні норми Кодексу адміністративного судочинства України в частині, що не суперечить спеціальним нормам ст. 183-3 цього Кодексу. Тому сторони у процесі розгляду подання податкового органу користуються всіма правами, які мають позивач та відповідач згідно з нормами Кодексу адміністративного судочинства України, за винятком тих, що не можуть бути реалізовані за змістом статті 183-3 зазначеного Кодексу.
Відтак, визнання вимог подання не суперечить спеціальним нормам ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, суд приймає визнання вимог подання, оскільки ці дії не суперечать закону і не порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника заявника, дослідивши в судовому засіданні всі обставини справи і перевіривши їх наявними в ній доказами, суд встановив наступне.
Державне підприємство «Дирекція з реструктуризації шахтного фонду» (код ЄДРПОУ 36061246; 83102, Донецька область, м. Донецьк, вул. Стадіонна, буд. 1) є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Донецької міської ради 01.08.2008р., перебуває на податковому обліку з 04.08.2008р. за № 11956.
Відповідно до п. 94.10. ст. 94 Податкового кодексу України, арешт на майно може бути накладено рішенням керівника органу державної податкової служби (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.
Наведена норма Податкового кодексу України кореспондує з п. 2 ч. 1 ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого провадження у справах за зверненням органів державної податкової служби при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.
Таким чином, процедура підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків може бути ініційована шляхом внесення подання в порядку ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України.
Перевірка обґрунтованості накладення адміністративного арешту передбачає встановлення судом наявності підстав для застосування адміністративного арешту, визначених п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України. Предметом перевірки є відповідність рішення керівника податкового органу (його заступника) про накладення адміністративного арешту на майно платника податків умовам, за яких таке рішення може бути ухвалено.
Відповідно до п.п. 94.2.6. п. 94.2. ст. 94 Податкового кодексу України, арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі.
Разом з тим, відповідно до п. 94.1. ст. 94 Податкового кодексу України, адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.
Відповідно до п. 91.3. ст. 93 Податкового кодексу України, податковий керуючий, окрім іншого, описує майно платника податків, що має податковий борг, в податкову заставу, здійснює перевірку стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі, проводить опис майна, на яке поширюється право податкової застави, для його продажу у випадках, передбачених цим Кодексом.
На виконання ст. 91 розділу II Податкового кодексу України та ст. 8 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» Наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010р. № 1039, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за № 1434/18729, затверджено Положення про проведення перевірок стану збереження майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Це Положення регламентує правила проведення перевірок стану збереження майна, яке перебуває в податковій заставі.
Метою проведення перевірки стану збереження майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, є встановлення фактичної (фізичної) наявності у платника податків такого майна та документального підтвердження його руху за даними бухгалтерського та податкового обліку, що ведеться платником податків.
Згідно із розділом ІІ цього Положення, перевірка стану збереження майна платника податків проводиться у разі поширення на майно платника податків права податкової застави.
Право на проведення перевірки стану збереження майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, надано органам державної податкової служби України в особі податкового керуючого.
Виконання повноважень щодо проведення перевірок стану збереження майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, покладається на податкових керуючих.
Перевірка стану збереження майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, може проводитись протягом робочого дня платника податків, починаючи з дня опису майна у податкову заставу.
Для проведення перевірки стану збереження майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, оформлюється повідомлення про проведення перевірки стану збереження майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Підставою для оформлення вказаного повідомлення є погоджене керівником (заступником керівника) за місцем обліку платника податків подання податкового керуючого, в якому зазначається обґрунтування необхідності проведення перевірки стану збереження майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Перевірка стану збереження майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, може проводитись безпосередньо у платника податків (за його місцезнаходженням, за місцезнаходженням майна, що перебуває у податковій заставі, в інших місцях зберігання такого майна) або у відповідному органі державної податкової служби.
Як вбачається з матеріалів справи майно платника податків знаходиться у податковій заставі, про що свідчать витяги про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 07.07.2011року за №32058389.
Відповідно до пункту 59.1. статті 59 Податкового Кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу.
Станом на 20.09.2012 року за ДП «Дирекція з реструктуризації шахтного фонду» значиться податковий борг з податку на додану вартість у сумі 7281055,31грн., у зв'язку з чим винесені перша податкова вимога № 1/231 від 13.04.2009р. та друга податкова вимога №2/427 від 14.08.2009року, які були отримані 10.07.2009року та 30.10.2009року відповідно, але залишені без виконання.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідно до вимог п. 91.3. ст. 91 Податкового кодексу України, податковий керуючий має право здійснювати перевірку стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі, оскільки майно платника податків, що має податковий борг, знаходиться у податковій заставі.
Згідно із п.п. 3.1., 3.2., 3.3. Положення про проведення перевірок стану збереження майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010р. № 1039, про проведення перевірки стану збереження майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, податковий керуючий попередньо повідомляє такого платника податків.
Безпосередньо при проведенні перевірки стану збереження майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, податковий керуючий пред'являє платнику податків такі документи: службове посвідчення працівника органу державної податкової служби; копію наказу органу державної податкової служби про призначення податковим керуючим такого платника податків; повідомлення про проведення перевірки стану збереження майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, підписане керівником органу державної податкової служби та зареєстроване у такому органі державної податкової служби.
Вказані документи є достатніми для проведення перевірки стану збереження майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, і оформлення додаткових документів не є необхідним.
Відповідно до п. 3.8. Положення про проведення перевірок стану збереження майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010р. №1039, у разі недотримання податковим керуючим вимог, передбачених цим Положенням, платник податків може не допустити податкового керуючого до проведення перевірки стану збереження майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, а також повідомити про факт порушення керівника відповідного органу державної податкової служби або оскаржити дії податкового керуючого відповідно до чинного законодавства.
В матеріалах справи міститься повідомлення заявника про проведення 20.09.2012р. перевірки стану збереження активів податковим керуючим Міщенко Л.П. від 19.09.2012р., яке отримано посадовою особою підлприємства 19.09.2012року, що свідчить про те, що платник податків був попередньо повідомлений про проведення перевірки стану збереження майна.
Проте, відповідач 20.09.2012р. фактично не допустив податкового керуючого Міщенко Л.П. до проведення перевірки стану збереження активів, про що складено акт про перешкоджання платником податків виконанню повноважень податкового керуючого від 20.09.2012р.
Пунктом 91.4. ст. 93 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо платник податків, що має податковий борг, перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, такий податковий керуючий складає акт про перешкоджання платником податків виконанню таких повноважень у порядку та за формою, що встановлюються центральним органом державної податкової служби.
Відповідно до п.п. 94.6.1. п. 94.6. ст. 94 Податкового кодексу України, керівник органу державної податкової служби (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна.
На виконання ст. 94 розділу II Податкового кодексу України та ст. 8 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» Наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010р. № 1042, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за № 1437/18732 затверджений Порядок застосування адміністративного арешту майна платника податків.
Відповідно до п.п. 3.1.6. п. 3.1. розділу ІІІ цього Порядку, арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі.
Згідно із п.п. 4.1., 4.2. розділу IV Порядку, керівник органу державної податкової служби (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених пунктом 3.1 розділу III цього Порядку, та на підставі звернення відповідного підрозділу, який у межах своїх повноважень встановлює такі обставини, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків.
Обґрунтованість арешту на майно, накладеного рішенням керівника (його заступника) органу державної податкової служби, має бути перевірена судом протягом 96 годин.
Відповідно до п.п. «а» п. 4.3. розділу IV Порядку, рішення про застосування арешту майна платника податків надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається особисто під розписку платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна.
Як встановлено судом, виконуючим обов'язки начальника ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька Донецької області ДПС 20.09.2012р. прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків.
Відповідно до ч. 2 п. 94.5. ст. 94 Податкового кодексу України, умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника відповідного органу державної податкової служби на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном.
Враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що рішення виконуючого обов'язки начальника ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька Донецької області ДПС про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків від 20.09.2012р. є обґрунтованим.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги визначені податковим органом у поданні підлягають задоволенню у повному обсязі.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 183-3, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Подання Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби до Державного підприємства «Дирекція з реструктуризації шахтного фонду» про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків - задовольнити у повному обсязі.
Визнати правомірним та обґрунтованим рішення Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про застосування адміністративного арешту майна від 20.09.2012р.
Постанову прийнято у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 24.09.2012 року. Повний текст постанови у відповідності з вимогами ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України складений 26.09.2012 року.
Постанова суду підлягає негайному виконанню.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанови, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Мозговая Н. А.