Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
20 вересня 2012 р. Справа № 2а/0570/8411/2012
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 12 год. 45 хв.
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Козаченка А.В.
при секретарі Широбокові І.В.
за участю:
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача Воронцової А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Донецькій області про визнання незаконною та скасування постанови від 09.06.2012р. №56/2,-
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Донецькій області про визнання незаконною та скасування постанови від 09.06.2012р. №56/2.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що за результатами позапланової перевірки кафе по АДРЕСА_1 відповідачем складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, яким встановлено експлуатацію об'єкта будівництва в порушення ч.8 ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
На підставі даного протоколу відповідачем винесено постанову від 09.06.2012р. №56/2 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності в сумі 98 460,00 грн., яку позивач вважає незаконною з наступних підстав.
Позивач є власником нерухомого майна - будівлі кафе з прибудовою готелю, що знаходиться по АДРЕСА_1, у зв'язку з чим в 2009 році позивачем здійснено прибудову до вищевказаної будівлі, загальною площею 358,1 кв.м., на яку рішенням Господарського суду Донецької області від 25.01.2011р. визнано за позивачем право власності.
Право власності на зазначене майно позивач не зареєстрував у зв'язку з набранням чинності 12.03.2011р. Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», який передбачає обов'язкове введення об'єктів будівництва до експлуатації, у зв'язку з чим позивачем подано до відповідача Декларацію про початок виконання будівельних робіт від 06.03.2012р., яка зареєстрована відповідачем 30.03.2012р.
Також, позивач зазначає, що у даному випадку експлуатація об'єкту реконструкції, як суб'єктом господарюванням, ним не здійснювалась, та факти такої експлуатації під час перевірки відповідачем не встановлені.
На підставі викладеного позивач просив визнати незаконною та скасувати постанову відповідача від 09.06.2012р. №56/2 про накладення штрафу в сумі 98 460,00 грн.
Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, надав пояснення аналогічно викладеному в позові, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та пояснив, що в порушення вимог ст.7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» акт перевірки не підписаний посадовою особою Інспекції ДАБК, у зв'язку з чим відповідач не мав законних підстав для складання протоколу про адміністративне правопорушення та для винесення постанови про накладення штрафу.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вважав їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, просив відмовити в задоволені позовних вимог.
Заслухавши пояснення позивача та його і відповідача представників, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що згідно до Указу Президента України від 08.04.2011р. №439/2011 «Про затвердження Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України», Державна архітектурно-будівельна інспекція України є правонаступником прав та обов'язків Державної архітектурно-будівельної інспекції - урядового органу, що діяв у системі Міністерства регіонального розвитку та будівництва України.
Державна архітектурно-будівельна інспекція є центральним органом виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю, контролю у сфері житлово-комунального господарства. Державна архітектурно-будівельна інспекція відповідно до покладених на неї завдань здійснює контроль за виконанням приписів про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів та правил, у сфері житлово-комунального господарства; проводить перевірки відповідності виконання підготовчих та будівельних робіт, будівельних матеріалів, виробів і конструкцій, що застосовуються у будівництві, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, технічним умовам, затвердженим проектним вимогам, рішенням; розглядає справи про правопорушення у сферах містобудівної діяльності, житлово-комунального господарства з прийняттям відповідних рішень.
Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області утворена згідно з Постановою Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Державної архітектурно-будівельної інспекції» від 23.05.2011р. №549.
Згідно з п. 3 Положення про інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в АРК, областях, мм. Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 19.11.2007р. №317, основними завданнями Інспекції є, у тому числі, виконання в межах компетенції дозвільних, реєстраційних функцій та здійснення контролю й нагляду в сфері будівництва, містобудування та архітектури (державний архітектурно-будівельний контроль).
Згідно п.п.8 п.1 Положення про інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю в Донецькій області, основним завданням Інспекції є, у тому числі, виконання в межах повноважень здійснення контролю за дотриманням юридичними і фізичними особами вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих і будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів.
Таким чином, відповідач є суб'єктом владних повноважень та здійснює в даних правовідносинах надані йому діючим законодавством України повноваження.
З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пп. 1, 2 ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.
Крім того, відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
22.01.1999р. Виконавчим комітетом Донецької міської ради ОСОБА_1 зареєстрований я фізична особа-підприємець, у зв'язку з чим внесено відповідний запис про державну реєстрацію та видане відповідне свідоцтво (а.с.6-7).
Згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, інвентаризаційної справи на об'єкт нерухомості (а.с.9-32), позивач є власником нерухомого майна - будівлі кафе (літ. А-1, площею 681,9 кв.м.) з прибудовою готелю (літ. А1-1, площею 177,2 кв.м.), що знаходиться по АДРЕСА_1.
Згідно Договорів оренди від 12.12.2011р. та від 20.12.2011р., Акта приймання-передачі від 02.01.2012р. (а.с.38, 61-65) вищевказана будівля передана позивачем в оренду третім особам, а саме: ФОП ОСОБА_6 - 257 кв.м. (торгівельні площі, роздягалка для працівників, мийна, кухня та додаткові приміщення) для діяльності кафе та ПП «ІНФОРМАЦІЯ_1» - 30 кв.м. для ведення підприємницької діяльності.
В 2009 році позивачем здійснено прибудову до вищевказаної будівлі, а саме: прибудову кафе літ. А11-1, загальною площею 358,1 кв.м., з тамбурами літ. а та літ. а7, ганком літ. а8, погребом літ. а6, а також прибудови літ. а10, а12, а13, та терасу літ. а11, на яку рішенням Господарського суду Донецької області від 25.01.2011р. визнано за позивачем право власності (а.с.33-34).
30.03.2012р. відповідачем зареєстровано Декларацію про початок виконання будівельних робіт від 06.03.2012р. «Реконструкція існуючого кафе з літнім майданчиком та гостьовою автостоянкою по АДРЕСА_1», замовник - ФОП ОСОБА_1 (а.с.35-37).
На підставі листа Управління державної служби боротьби з економічною злочинністю Головного управління МВС України в Донецькій області від 17.05.2012р. №2/2936, наказу відповідача від 21.05.2012р. №80 про проведення позапланового заходу державного архітектурно-будівельного контролю та посвідчення на здійснення позапланової перевірки №7/5-07-2932 від 25.05.2012р., відповідачем проведено позапланову перевірку позивача щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності під час реконструкції кафе по АДРЕСА_1 (а.с.53-56).
За результатами вказаної перевірки відповідачем складено Акт від 25.05.2012р., яким виявлено факт експлуатації прибудов до вищевказаного об'єкту нерухомості, а саме: літ. А11-1, а10, а11, а12, а13, без введення в експлуатацію, у зв'язку з чим за порушення позивачем ч.8 ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» відповідачем складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 25.05.2012р., котрі отримані позивачем, про що свідчать його власноручні підписи в даних документах (а.с.57-60).
Постановою від 09.06.2012р. №56/2 згідно п.6 ч.2 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» позивача притягнено до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в сумі 98 460,00 грн., котра отримана позивачем, про що свідчить його власноручний підпис в даній постанові (а.с.8).
Суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.
При цьому, відповідно до п. 1 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 р. № 553, державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється Держархбудінспекцією та її територіальними органами.
Згідно п. 5 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється Інспекціями за територіальним принципом (у межах областей) у порядку проведення планових та позапланових перевірок.
Відповідно до п. 7 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи інспекції.
Підставами для проведення позапланової перевірки є, в тому числі, і лист правоохоронного органу щодо проведення перевірки законності виконання будівельних робіт.
Відповідно до п.11 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою КМ України №553 від 23.05.2011р. (далі за текстом Порядок №553), посадові особи інспекцій під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю мають право: 1) безперешкодного доступу на місце будівництва об'єкта, або місцезнаходження суб'єкта господарювання, який провадить господарську діяльність, пов'язану із створенням об'єктів архітектури; 2) складати протоколи про вчинення правопорушень та акти перевірок, і накладати штрафи у межах повноважень, передбачених законом; 3) видавати обов'язкові для виконання приписи щодо: усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт; 4) проводити перевірку відповідності виконання підготовчих та будівельних робіт вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил, затвердженим проектним вимогам, рішенням, технічним умовам, своєчасності та якості проведення передбачених нормативно-технічною і проектною документацією зйомок, замірів, випробувань, а також ведення журналів робіт, наявності у передбачених законодавством випадках паспортів, актів та протоколів випробувань, сертифікатів та іншої документації; 5) проводити перевірку стану дотримання суб'єктами містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, в тому числі під час застосування будівельної продукції; 6) здійснювати контроль за додержанням суб'єктами господарювання ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури; 7) залучати до проведення перевірок представників центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, громадських організацій (за погодженням з їх керівниками), фахівців науково-дослідних, дослідно-конструкторських, експертних та проектних установ; 8) отримувати в установленому законодавством порядку від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, фізичних осіб інформацію та документи, необхідні для здійснення державного архітектурно-будівельного контролю; 9) вимагати у випадках, передбачених законодавством, вибіркового розкриття окремих конструктивних елементів будинків і споруд, проведення зйомки і замірів, додаткових лабораторних та інших випробувань будівельних матеріалів, виробів і конструкцій; 10) забороняти за вмотивованим письмовим рішенням керівника відповідної інспекції чи його заступника експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію; 11) здійснювати фіксування процесу проведення перевірки з використанням аудіо- та відеотехніки. Посадовим особам інспекції забороняється вимагати інформацію та документи, не пов'язані із здійсненням державного архітектурно-будівельного контролю.
Пунктом 17 Порядку №553 передбачено, що у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт (далі - припис).
Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідачем правомірно (саме на підставі листа правоохоронного органу) і в межах повноважень проведено вищевказану позапланову перевірку позивача.
Проте, абзацом 1 п.12 Порядку №553 передбачено, що посадові особи інспекції під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю зобов'язані, зокрема, у повному обсязі, об'єктивно та неупереджено здійснювати державний архітектурно-будівельний контроль у межах повноважень, передбачених законодавством.
Згідно п.15 Порядку №553, форми актів та інших документів, які складаються під час або за результатами здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затверджуються Мінрегіоном.
Відповідно до п.16 Порядку №553, за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою інспекції складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.
Пунктом 18 Порядку №553 встановлено, що акт перевірки складається у двох примірниках. Один примірник надається суб'єкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, а другий залишається в інспекції.
Акт перевірки підписується посадовою особою інспекції, яка провела перевірку та суб'єктом містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль.
Згідно п.21 Порядку №553, якщо суб'єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, не погоджується з актом перевірки, він підписує його із зауваженнями, які є невід'ємною частиною такого акта.
У разі відмови суб'єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, підписати акт перевірки та припису, посадова особа інспекції робить у акті відповідний запис.
У разі відмови суб'єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, від отримання акта та припису, вони надсилаються йому рекомендованим листом з повідомленням.
За таких обставин, суд вважає, що під час перевірки будівництва прибудов до кафе за адресою: АДРЕСА_1 та складання акту перевірки від 25.05.2012р. відповідачем порушено вищевказані положення Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.
Також, суд зазначає, що згідно ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до I - III категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації. Форма декларації про готовність об'єкта до експлуатації, порядок її подання і реєстрації визначаються Кабінетом Міністрів України.
Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до IV і V категорій складності, здійснюється на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації шляхом видачі інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Форма акта готовності об'єкта до експлуатації, форма сертифіката, порядок його видачі, розмір та порядок внесення плати за видачу сертифіката визначаються Кабінетом Міністрів України. Акт готовності об'єкта до експлуатації підписується замовником, генеральним проектувальником, генеральним підрядником або підрядником (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників), субпідрядниками, страховиком (якщо об'єкт застрахований).
Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у разі необхідності під час розгляду питань, пов'язаних з видачею сертифіката, може звернутися до державних органів з метою отримання відповідних висновків. Неподання таких висновків у визначений інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю строк не є підставою для продовження строку видачі сертифіката або відмови в його видачі.
Прийняття рішення про реєстрацію (відмову у реєстрації) декларації про готовність об'єкта до експлуатації, видачу (відмову у видачі) сертифіката здійснюється інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дати подання відповідних документів.
Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації або видачі сертифіката.
Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю відмовляють у реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації, якщо така декларація подана чи оформлена з порушенням встановлених вимог.
Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю відмовляють у видачі сертифіката з таких підстав: 1) неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу сертифіката; 2) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах; 3) невідповідність об'єкта проектній документації на будівництво такого об'єкта та вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил. Відмова у реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації та видачі сертифіката надається замовнику в письмовому вигляді у строк, передбачений для реєстрації декларації або видачі сертифіката.
Експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється.
Зареєстрована декларація про готовність об'єкта до експлуатації або сертифікат є підставою для укладення договорів про постачання на прийнятий в експлуатацію об'єкт необхідних для його функціонування ресурсів - води, газу, тепла, електроенергії, включення даних про такий об'єкт до державної статистичної звітності та оформлення права власності на нього. Підключення закінченого будівництвом об'єкта, прийнятого в експлуатацію, до інженерних мереж здійснюється протягом десяти днів з дня відповідного звернення замовника до осіб, які є власниками відповідних елементів інженерної інфраструктури або здійснюють їх експлуатацію.
Замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про готовність об'єкта до експлуатації, та за експлуатацію об'єкта без зареєстрованої декларації або сертифіката.
Замовник зобов'язаний протягом семи календарних днів з дня введення в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта письмово поінформувати про це місцевий орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням об'єкта будівництва.
Замовник зобов'язаний передати закінчений будівництвом та підключений до інженерних мереж житловий будинок, що споруджувався із залученням коштів фізичних та юридичних осіб, об'єднанню співвласників або власнику, або експлуатуючій організації протягом трьох місяців з дня його прийняття в експлуатацію.
Відповідно до п.6 ч.2 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення, зокрема, експлуатація або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації чи акті готовності об'єкта до експлуатації: об'єктів IIІ категорії складності - у розмірі дев'яноста мінімальних заробітних плат.
Допитаний у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_7 надав пояснення, що він працює у відповідача головним державним інспектором, 25.05.2012р. він разом з працівником УДСБзЕЗ ОСОБА_8 проводили позапланову перевірку дотримання позивачем вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності у будинку за адресою: АДРЕСА_1. Під час проведення перевірки за вказаною адресою, він побачив, що будівля кафе експлуатується, а саме в залі були накрити столи і був плакат з привітанням випускників. На запитання представника позивача, свідок надав пояснення, що безпосередньо обслуговування з боку персоналу кого-небудь у приміщенні кафе він не бачив, також надав пояснення, що спірна постанова від 09.06.2012р. №56/2 була прийнята на підставі саме акту перевірки від 25.05.2012р, копія і оригінал якого досліджувалися у судовому засіданні. На запитання суду у зв'язку з чим вказаний акт перевірки не підписаний безпосередньо перевіряючим (головним державним інспектором), надав пояснення, що акт підписаний іншими особами, присутніми при перевірці.
Допитані у судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, надали пояснення, що вони орендують у позивача певні приміщення за адресою: АДРЕСА_1. Зал кафе, вказаний на фотографіях, ані позивачем, ані іншими особами не експлуатується, вхід у цей зал на протязі останнього часу (у тому числі і в травні 2012 року) завжди запертий на замок.
Позивач у судовому засіданні також надав пояснення, що вхід у вказаний на фотографіях зал на протязі останнього часу (у тому числі і в травні 2012 року) завжди запертий на замок, він цей зал в якості кафе не експлуатує, а 25.05.2012 року він збирався зі своїми друзями відсвяткувати свій день народження, який був у нього 15.05.2012 року.
За таких обставин, суд вважає, що у судовому засіданні не доведений факт експлуатації позивачем приміщень вищевказаного об'єкту нерухомості, що перевірялися, відповідно до їх цільового призначення. При цьому суд звертає увагу, що намір експлуатувати приміщення в певній день і безпосередньо експлуатація приміщення відповідно до цільового призначення не є тотожними поняттями.
Судом не приймаються заперечення відповідача щодо тієї обставини, що до введення в експлуатацію самовільно збудованих приміщень, позивачу заборонено експлуатацію взагалі всіх приміщень (у тому числі і введених в експлуатацію) за адресою: АДРЕСА_1, оскільки такі твердження не ґрунтуються на діючому законодавстві і, як вважає суд, не перешкоджають використанню власником вже введених в експлуатацію приміщень відповідно до їх цільового призначення.
Таким чином, виходячи з вищенаведених правових норм та досліджених обставин, суд вважає, що відповідачем у судовому засіданні не доведений факт правомірності винесення оскаржуваної постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
При цьому, враховуючи вимоги п.1 ч.2 чт.162 КАС України, суд вважає необхідним та достатнім способом захисту прав позивача обрати саме скасування постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області №56/2 від 09.06.2012р.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Рішення, прийнятті суб'єктом владних повноважень, в даному випадку постанова про накладення штрафу, можуть породжувати підстави для змін майнового стану фізичної чи юридичної особи.
Зокрема, реалізація таких рішень може призводити до зменшення або збільшення майна особи. Відповідно оскарження такого рішення спрямоване на захист порушеного права у публічно-правових відносинах з метою збереження належного особі майна.
За практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яка впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення штрафних санкцій тощо, є майновою.
З огляду на викладене адміністративними позовами майнового характеру є вимоги щодо незаконність рішень про стягнення штрафних санкцій, тощо.
Таким чином, звернені до суду вимоги про визнання незаконним та скасування рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень, безпосереднім наслідком яких є зміна складу майна позивача, є майновими.
Такої ж правової позиції дотримується Вищий адміністративний суд України в листі № 165/11/13-12 від 18 січня 2012 року.
Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 № 3674-VI (із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 6 жовтня 2011 року № 3828-VI), розміри ставок судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру встановлюється ставка судового збору в розмірі 1 % розміру майнових вимог, але не менше 0,1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 2 розмірів мінімальних заробітних плат.
Згідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
У відповідності до Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» від 22.12.2011р. №4282-VI, розмір мінімальної заробітної плати станом на 1 січня 2012 року складає 1073,00 грн.
Таким чином, суд вважає обґрунтованою суму сплаченого позивачем судового збору саме в розмірі 984,60 грн., у зв'язку з чим він підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Донецькій області про визнання незаконною та скасування постанови від 09.06.2012р. №56/2, задовольнити.
Скасувати постанову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області від 09.06.2012р. №56/2 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 984,60 грн.
Постанова в повному обсязі виготовлена 24.09.2012р.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Постанова в адміністративній справі може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання через Донецький окружний адміністративний суд апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Козаченко А.В.