Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
02 жовтня 2012 р. Справа № 2а/0570/12406/2012
приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардейської дивізії, 17
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Циганенка А.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Прокурора м. Тореза Донецької області в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в м.Торезі Донецької області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 727,27 гривень,
20 вересня 2012 року Прокурор м. Тореза Донецької області в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в м.Торезі Донецької області (далі «позивач» або «УПФУ») звернувся до суду з адміністративним позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі «відповідач» або «ФОП ОСОБА_1.») про стягнення заборгованості по внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 727,27 гривень, мотивуючи свої вимоги тим, що заборгованість утворилась за період з липня по грудень 2010 року, у зв'язку із набуттям чинності Законом України від 8 липня 2010 року №2461-VI «Про внесення змін до законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яким були внесені зміни до підпункту 4 пункту 8 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України від 9 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Прокурор просив сягнути з відповідача заборгованість у розмірі 727 гривень 27 копійок.
Прокурор в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином.
Представник позивача у судове засідання не прибув, надіслав до суду клопотання № 141 від 02.10.2012, в якому підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив розглянути справу без участі його представника.
Відповідач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, надав до суду заяву від 17 вересня 2012 року, в якій позов визнав в повному обсязі.
Оскільки особи, які беруть участь у справі в судове засідання не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, тому справа відповідно до вимог частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України розглядається в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 зареєстрований Виконавчим комітетом Торезької міської ради Донецької області як фізична особа-підприємець 25 червня 2009 року, що підтверджується спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. ФОП ОСОБА_1 є платником єдиного податку.
01.02.2012 УПФУ була винесена вимога про сплату боргу № Ф-437 (далі - вимога). Згідно вимоги УПФУ вимагав від відповідача сплатити заборгованість зі сплати страхового внеску в сумі 1414,80 гривень, яка утворилася на 01.02.2012.
29.03.2011 вказана вимога була отримана відповідачем, про що свідчить підпис ОСОБА_1 на корінці вимоги. Відповідачем вимога № Ф-437 від 01.02.2012 не оскаржена.
При прийнятті постанови суд виходив з наступних мотивів, та керувався такими положеннями законодавства.
На підставі пункту 2 статті 121 Конституції України на органи прокуратури України покладено функції представництва інтересів держави у суді.
Відповідно до частини 2 статті 36-1 Закону України «Про прокуратуру» підставою представництва органами прокуратури України в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або державою.
Позивач, Управління Пенсійного фонду України в м.Торезі Донецької області, є органом виконавчої влади, який у спірних правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього ст. 12 Прикінцевих положень Закону України від 9 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV), «Положенням про Пенсійний фонд України», затвердженим Указом Президента України від 6 квітня 2011 року №384/2011.
Статтею 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.
З 1 січня 2011 року набрав чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 08.07.2010 (далі - Закон №2464-VI), яким введено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку вказаного внеску, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Відповідно до частини 7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.
На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача як страхувальника заборгованості із сплати страхових внесків до УПФУ за період з липня по грудень 2010 року, тобто щодо заборгованості, яка виникла до 1 січня 2011 року.
Відповідно до частини 3 статті 18 Закону №1058-IV страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.
Згідно частини 4 статті 20 Закону №1058-IV сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду.
На підставі частини 6 статті 20 Закону №1058-IV страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Відповідно до частини 12 статті 20 Закону №1058-IV страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Страхувальниками згідно з пунктом 5 статті 14 Закону №1058-IV є застраховані особи, зазначені в пунктах 3 і 4 статті 11 та частині першій статті 12 цього Закону.
Відповідно до пункту 3 статті 11 Закону №1058-IV загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Стаття 15 Закону №1058-IV передбачає, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону.
Законом України від 8 липня 2010 року №2461-VI «Про внесення змін до законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» були внесені зміни до підпункту 4 пункту 8 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України від 9 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Вказана норма була викладена в наступній редакції:
«4) фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.
Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески».
Нова редакція підпункту 4 пункту 8 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України від 9 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» набула чинності з моменту опублікування, тобто з 17.07.2010 (Газета «Голос України» №131 від 17.07.2010).
Відповідно до підпункту 1 частини 8 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV, в редакції, що діяла на час спірних правовідносин (липень-вересень 2010 року), страхові внески, що перераховуються до солідарної системи сплачуються страхувальниками та застрахованими особами на умовах і у порядку, визначених цим Законом та в розмірах, передбачених Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» для відповідних платників збору.
Статтею 1 Закону України від 26 червня 1997 року №400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №400/97-ВР) встановлено перелік осіб, що є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Зокрема, відповідно до пункту 3 статті 1 цього Закону, платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які не використовують працю найманих працівників.
Указ Президента України від 03.07.1998 №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», в редакції Указу Президента України від 28.06.1999 № 746/99, передбачає, що суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.
Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах:
до місцевого бюджету - 43 відсотки;
до Пенсійного фонду України - 42 відсотки;
на обов'язкове соціальне страхування - 15 відсотків (у тому числі до Державного фонду сприяння зайнятості населення - 4 відсотки) для відшкодування витрат, які здійснюються відповідно до законодавства у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, а також витрат, зумовлених народженням та похованням.
Відповідно до статті 2 Закону України від 20 жовтня 2009 року №1646-VI «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» з 1 липня 2010 року розмір мінімальної заробітної плати становив 888,00 гривень, з 1 жовтня - 907,00 гривень, з 1 грудня - 922,00 гривні.
Згідно з редакцією статті 1 Закону №1058-IV, що діяла на час спірних відносин, мінімальний страховий внесок це сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу).
Пунктом 2 статті 4 Закону №400/97-ВР на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлюються ставки збору у таких розмірах, зокрема, для платників збору, визначених пунктом 3 статті 1, та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, визначених пунктом 1 статті 1 цього Закону, - 33,2 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного пунктом 2 статті 2 цього Закону.
Таким чином, сума страхового внеску, яку мав сплатити ФОП ОСОБА_1 за період липень-грудень 2010 року складає 1792,80 гривень.
За даними картки особового рахунку громадянина - підприємця ФОП ОСОБА_1 за період з липня по грудень 2010 року сплатив 1254,53 гривень. Таким чином, заборгованість відповідача по сплаті страхових внесків становить 727 гривень 27 копійок.
Відповідно до частини 3 статті 106 Закону №1058-IV, що діяла на час винесення вимоги, у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки. У разі звернення органу Пенсійного фонду з позовом про стягнення недоїмки до господарського суду передбачені законодавством заходи досудового врегулювання спорів не застосовуються.
З урахуванням встановлених обставин у справі суд дійшов висновку, що позовні вимоги Прокурора м. Тореза Донецької області в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в м.Торезі Донецької області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 727,27 гривень підлягають задоволенню.
Питання розподілу судових витрат вирішити у відповідності до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 2, 8-12, 17-20, 69-72, 86, 94, 128, 158-164, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Управління Пенсійного фонду України в м.Торезі Донецької області заборгованість зі сплати страхових внесків в сумі 727 (сімсот двадцять сім) гривень 27 копійок.
Постанова набирає законної сили за правилами, встановленими статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду в порядку і строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, через Донецький окружний адміністративний суд.
Суддя Циганенко А.І.