21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
17 грудня 2008 р. Справа 7/58-08
за позовом: Підприємства з іноземними інвестиціями "Віталмар Агро", м. Київ.
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Калинівський комбікормовий завод", с. Корделівка, Калинівський район, Вінницька область.
про стягнення 130 682,83 грн.
Головуючий суддя Банасько О.О.
Cекретар судового засідання Юрчак Л.C.
Представники
позивача : Орехівська Л.М. - представник, довіреність від 15.12.2008 року б/н.
відповідача : не з'явився.
Подано позов про стягнення 130 682 грн. 83 коп. заборгованості за переданий відповідачу згідно договору від 19.05.2008 року № VS-209/08 товар, у тому рахунку 100 160 грн. 32 коп. основного боргу, 28 091 грн. 84 коп. пені, 1 302 грн. 84 коп. інфляційних втрат та 1 127 грн. 83 коп. 3 % річних.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про його час та місце був повідомлений належним чином - ухвалою про порушення провадження у справі від 04.11.2008 року, яка надсилалась рекомендованим листом з повідомлення про вручення поштового відправлення. Факт одержання вказаної ухвали підтверджується повідомленням про вручення поштового рекомендованого повідомлення № 1529271 наявному в матеріалах справи.
Не з'явившись в судове засідання відповідач подав відзив (від 15.12.2008 року № 187) в якому позовні вимоги вважає необґрунтованими та просить суд відмовити у позові посилаючись на неотримання всупереч п.6.1 Договору комерційного рахунку з відповідними реквізитами, що є підставою для проведення розрахунку на протязі 14 днів. Враховуючи вказаний факт відповідач вказує на те, що таким чином в нього не настало обов'язку сплатити вартість отриманої продукції, а у позивача відсутнє право на подачу позову оскільки не було заявлено вимогу на оплату в порядку ч.2 ст.530 ЦК України.
Позивач у запереченні на відзив поданому в судовому засіданні 17.12.2008 року вказує на те, що обставини стосовно невручення відповідачу документів передбачених п.6.1 Договору не відповідають дійсності. За посиланням позивача передача таких документів здійснювалась відповідачу безпосередньо при прийомі останнім товару. Як вказує позивач наведене підтверджується тим, що 07.07.2008 року та 17.07.2008 року відповідачем було здійснено платежі за отриманий по Договору товар на суму 11 000 грн. 00 коп.. На думку позивача, такі дії відповідача свідчать про визнання ТОВ "Калинівський комбікормовий завод" зобов'язання по оплаті заборгованості по Договору та отриманням ним документів зазначених в п.6.1 Договору. Також позивач у запереченні на відзив посилається на ч.1 ст.614 ЦК України згідно якої вказує, що доведення відсутності вини у порушенні зобов'язання покладається на особу, яка порушила зобов'язання. При цьому позивач зазначає, що дії відповідача по припиненню подальших розрахунків свідчать про наявність вини з його сторони.
За письмовим клопотанням представника позивача розгляд справи здійснюється без технічної фіксації судового процесу та за наявними у справі документами відповідно до ст.75 ГПК України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
19.05.2008 року між Підприємством з іноземними інвестиціями "Віталмар Агро" (Продавець) та ТОВ "Калинівський комбікормовий завод" (Покупець) було укладено договір № VS-209/08.
Відповідно до п.п.1.1, 2.1 Договору Продавець зобов'язувався поставити та передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити кукурудзу фуражну на умовах викладених в Договорі в кількості 90,00 метричних тонн +/- 5 % за вибором Покупця на базисі поставки DDU ТОВ "Калинівський комбікормовий завод" в тлумаченні "Інкотермс-2000".
Згідно п.п. 4.1, 11.3 Договору ціна однієї тонни кукурудзи становить 1 400 грн. 00 коп..
Відповідно до п.5.1 Договору поставка всієї партії товару повинна бути здійснена до 26.05.2008 року, а оплата згідно п.6.1 Договору мала відбуватися по факту поставки відповідної партії протягом 14 банківських днів з дати отримання копій таких документів: комерційний рахунок Позивача з вказанням кількості кукурудзи, її договірної вартості з ПДВ; реєстру автомобілів з вказанням № акта, № накладної, вага нетто.
На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 111 160 грн. 32 коп.. На підтвердження факту передачі відповідачу товару позивач надав від суду видаткові накладні № РН-0000187 від 22.05.2008 року, № РН-0000126 від 23.05.2008 року, довіреність серія ЯОА № 187912, товарно-транспортні накладні № 223684 від 21.05.2008 року, № 223683 від 21.05.2008 року, № 223685 від 23.05.2008 року, № 223686 від 23.05.2008 року.
Дослідивши вказані вище первинні документи судом встановлено, що видаткові накладні містять посилання на Договір від 19.05.2008 № VS-209/08, а кількість товару у накладних відповідає тій кількості, яка зазначена у товарно-транспортних накладних.
Так, у видатковій накладній від 22.05.2008 року зазначена кількість товару у розмірі 46,970 тн., що є сумою кількості товару переданої відповідачу за товарно-транспортними накладними від № 223684 від 21.05.2008 року (24,020 тн.), № 223683 від 21.05.2008 року (22,950 тн.), а у видатковій накладній від 23.05.2008 року зазначена кількість товару у розмірі 32,430 тн., що є сумою кількості товару переданої відповідачу за товарно-транспортними накладними від № 223685 від 23.05.2008 року (22,55 тн.), № 223686 від 23.05.2008 року (9,88 тн.).
Відповідач за отриманий по Договору товар провів розрахунок на суму 11 000 грн. 00 коп, що підтверджується виписками банківської установи з особового рахунку сторін за 07.07.2008 року (5 000 грн. 00 коп.), 17.07.2008 року (6 000 грн. 00 коп.) наданими як позивачем так і відповідачем.
Таким чином сума боргу відповідача становить 100 160 грн. 32 коп. (111 160,32 - 11 000,00). Вказана сума заборгованості, також підтверджується карткою рахунку № 361 наданою позивачем, в якій відображено дебетові та кредитові обороти між контрагентами.
При цьому суд взяв до уваги те, що у відзиві відповідач не висловив заперечень ні щодо кількості отриманого від позивача товару, ні щодо розміру заборгованості.
За таких обставин суд вважає суму боргу в розмірі 100 160 грн. 32 коп. доведеною позивачем.
Виходячи з викладеного суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення суми основного боргу беручи до уваги наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. За приписом ч.2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього кодексу.
Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема із договорів та інших правочинів.
Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. При цьому згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Дослідивши надані сторонами документи, суд дійшов висновку про безпідставність посилання відповідача на відсутність у нього зобов'язання на оплату з огляду на таке.
Судом встановлено, що всупереч обставинам викладеним у відзиві відповідач провів розрахунок з позивачем за отриманий згідно Договору від 19.05.2008 року № VS-209/08 товар, що вбачається із виписок банківських установ за 07.07.2008 року та 17.07.2008 року в яких вказано призначення платежу відповідачу "оплата за кукурудзу з-но договору № VS-209/08 від 19.05.08 Р.". Наведені дії відповідача по проведенню розрахунку суд розцінює, як визнання останнім свого зобов'язання по оплаті боргу, який виник внаслідок неналежного виконання умов Договору.
До того ж позивачем на адресу відповідача було надіслано претензію (від 01.09.2008 року № 402) з вимогою оплати заборгованості по Договору. Факт надіслання претензії та отримання її відповідачем підтверджується фіскальним чеком від 03.09.2008 року № 4926, описом вкладення в цінний лист, повідомленням про вручення поштового відправлення № 8024561 доданими до позовної заяви.
Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Однак після заявлення претензії відповідачем не було проведено оплати боргу перед позивачем.
Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З викладеного вище вбачається, що відповідач прострочив виконання зобов'язання обумовленого Договором, оскільки фактично розпочавши його виконання (оплата боргу 07.07.2008 року та 17.07.2008 року) в подальшому припинив оплачувати товар. Порушення зобов'язання зі сторони відповідача щодо оплати товару продовжилось навіть і після заявлення позивачем вимоги на оплату боргу.
Частина 1 ст. 614 ЦК України встановлює, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому, згідно ч.2 названої статті, відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідач всупереч ст.33 ГПК України на момент розгляду справи в суді не надав доказів, які б спростовували вимоги позивача.
Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення вимог позивача в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 100 160 грн. 32 коп..
Стосовно заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та 3 % річних судом встановлено наступне.
Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватися в т.ч. неустойкою.
Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", згідно з п.п. 1, 3 якого розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином, яким би способом не визначався в договорі розмір неустойки, він не може перевищувати той розмір, який встановлений законом як граничний (якщо він встановлений).
З огляду на викладене, враховуючи встановлення Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" граничного розміру відповідальності за прострочення платежу у вигляді пені (розмір якої не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня), за прострочку платежу за договором може бути стягнута лише сума пені, яка не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.
У п.10.1 Договору сторони встановили, що у випадку невиконання будь-якою із сторін зобов'язань, визначених Договором, сторона, що не виконує умови Договору виплачує іншій стороні пеню в розмірі 0,2 % від загальної суми, непоставленого в строк товару (не здійсненого платежу) за кожен день прострочення зобов'язання.
Як вбачається із наданого позивачем розрахунку суми пені, остання обраховувалась за період з 13.06.2008 року по 27.10.2008 року включно (137 днів). При цьому в розрахунку зазначено її розмір який складає 0,2 % від суми заборгованості за 1 день прострочення.
Із врахуванням викладеного вище суд дійшов висновку про помилковість розрахунку пені розмір якої складає 0,2 % за один день прострочення від суми заборгованості.
Разом з цим суд погоджується із періодом, за який обраховував позивач пеню (з 13.06.2008 року по 27.10.2008 року) з огляду на наступне.
Як вже вказувалось раніше, згідно п.6.1 Договору оплата за товар мала відбуватися по факту поставки відповідної партії протягом 14 банківських днів з дати отримання копій таких документів: комерційний рахунок Позивача з вказанням кількості кукурудзи, її договірної вартості з ПДВ; реєстру автомобілів з вказанням № акта, № накладної, вага нетто.
Позивач як в позовній заяві, так і в запереченні на відзив вказував, що передача документів (в т.р. рахунку-фактури, реєстру автомобілів) відбулась одночасно із передачею товара -23.05.2008 року.
Відповідач у відзиві заперечує отримання від позивача переліку документів встановлених п.6.1 Договору.
Однак позивачем було надано суду рахунок-фактуру від 23.05.2008 року в якій сума вартості товару відповідає загальній сумі поставленого 21.05.2008 року та 23.05.2008 року товару. При цьому суд також враховує той факт, що відповідач проводив оплату заборгованості за договором (07.07.2008 року та 17.07.2008 року) навіть до заявлення вимоги на оплату позивачем (01.09.2008 року). Вказані дії свідчать про інформованість відповідача про наявність у нього зобов'язання перед позивачем по оплаті боргу та фактично знівельовують спростування викладені у відзиві.
Беручи до уваги вимоги ч.2 ст.530 ЦК України, постанову НБУ № 107 від 21.04.2008 року згідно якої розмір розмір облікової ставки НБУ становить 12 % судом здійснено перерахунок пені за період з 13.06.2008 року по 27.10.2008 року -137 днів (23.05.2008 року + 14 банківських днів = 12.05.2008 року останній день оплати).
Після проведеного перерахунку сума пені складає 9 255 грн. 47 коп.. З врахуванням викладеного в стягненні 18 836 грн. 37 коп. пені слід відмовити.
Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання і що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних за результатами чого встановлено помилковість в їх нарахуванні з урахуванням наступного.
Стосовно заявленої до стягнення суми інфляційних втрат судом встановлено, що позивачем проведено розрахунок суми заборгованості в розмірі 100 160 грн. 32 коп. за період з червня по вересень 2008 року в результаті чого отримано інфляційні втрати в розмірі 1 302 грн. 84 коп..
За період з 24.09.2008 року по 27.10.2008 року сума інфляційних втрат становить 1 702 грн. 73 коп..
Також судом здійснено перевірку правильності нарахування позивачем інфляційних втрат в розмірі 1 302 грн. 84 коп., які були ним заявлені за період з червня по вересень включно 2008 року на суму заборгованості в розмірі 100 160 грн. 32 коп.. Суд вважає проведений позивачем розрахунок в цій частині неправильним, оскільки нарахування інфляційних втрат зроблено без врахування проведеного відповідачем 07.07.2008 року та 17.07.2008 року погашення боргу. Беручи до уваги викладене вірною є сума інфляційних втрат, яка дорівнює 1 360 грн. 08 коп..
Помилка, аналогічна вказаній вище допущена позивачем і при обрахунку 3 % річних. Проведений судом перерахунок 3 % річних з урахуванням того, що відповідач погашав заборгованість 07.07.2008 року та 17.07.2008 року привів до того, що розмір 3 % річних становить в такому випадку 1 154 грн. 47 коп., а не 1 127 грн. 83 коп., які заявив до стягнення позивач.
Як вбачається із викладеного судом при перевірці було встановлено неправильність обрахунку позивачем 3 % річних та інфляційних втрат, але суд задовольняє заявлену позивачем до стягнення суму 3 % річних (1 127 грн. 83 коп.) та інфляційних втрат (1 302 грн. 84 коп.) в межах вимог позивача.
Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 49 ГПК України.
При розподілі судових витрат суд враховує положення викладене в абзаці 2 п.4.2 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.199 року № 02-5/78, згідно якого якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.
Керуючись ст.11, ч.ч.1, 2 ст.509, ст.ст. 525, 526, ч.ч. 1, 2 ст. 530, ст.546, ч.1 ст. 548, ч.3 ст.551, ст.610, ч.1 ст.612, ч.ч.1, 2 ст.614, ст.625 ЦК України, ст.193, ч.6 ст. 231, ч.2 ст.343 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, ч.ч.1, 5 ст. 49, ст. 75, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Калинівський комбікормовий завод", вул.Київська, 1, с.Корделівка Калинівського району Вінницької області, 22445 - (інформація про реквізити - код ЄДРПОУ - 00686530, р/р № 26001844 у Вінницькій філії ВАТ "Кредитпромбанк", МФО - 302623) на користь Підприємства з іноземними інвестиціями "Віталмар Агро", вул.П.Мирного, 16/13, літ.А, м.Київ, 01011 - (інформація про реквізити - код ЄДРПОУ - 30855748, р/р № 26000013061200 в АБ "Інг банк Україна", МФО-300539) -100 160 грн. 32 коп. -основного боргу, 9 255 грн. 47 коп. -пені, 1 127 грн. 83 коп. - 3 % річних, 1 302 грн. 84 коп. -інфляційних втрат, 1 118 грн. 46 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою державного мита та 100 грн. 99 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В стягненні 18 836 грн. 37 коп. пені відмовити.
4. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.
5. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом.
Суддя Банасько О.О.
Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 22 грудня 2008 р.
віддрук.3 прим.:
1 - до справи.
2 - позивачу - Підприємство з іноземними інвестиціями "Віталмар Агро", вул. Пимоненка, 13, корп. 4, м. Київ, 04050.
3 - відповідачу - ТОВ "Калинівський комбікормовий завод", вул. Київська, 1, с. Корделівка, Калинівський район, Вінницька область, 22445.