10 грудня 2008 р.
№ 20/49
Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:
Бернацької Ж.О. -головуючої (доповідач),
Остапенка М.І.,
Харченка В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Центр "Пульс" на рішення господарського суду Рівненської області від 01.08.2008 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.09.2008 в справі № 20/49 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Поліпром" до товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Центр "Пульс" про стягнення суми
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явилися,
від відповідача: Савчука О.І., Балана М.Д., -
Позивач -товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Поліпром" у травні 2008 року звернувся до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до відповідача -товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Центр "Пульс" про стягнення 160754,55 грн. вартості поставленого деревинного вугілля за договором купівлі-продажу № 10-104-205 від 12.02.2003.
Рішенням господарського суду Рівненської області від 01.08.2008 (суддя Василишин А.Р.) позов задоволено частково: стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Центр "Пульс" на користь товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Поліпром" 146248,48 грн. боргу з підстав правомірності та обґрунтованості заявленої позовної вимоги, в частині стягнення 14506, 30 грн. заборгованості відмовлено за недоведеністю.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.09.2008 (колегія суддів: Краєвська М.В. -головуючий, Галушко Н.А., Орищин Г.В.) рішення господарського суду Рівненської області від 01.08.2008 залишено без змін з тих самих підстав.
Не погоджуючись з прийнятими рішенням та постановою, відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Центр "Пульс" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про їх скасування з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга відповідача обґрунтована неправильним застосуванням апеляційної інстанції норм матеріального права, порушенням норм процесуального права.
Заслухавши представників відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Поліпром" з товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Центр "Пульс" 12.02.2003 укладено договір № 10-104-205 купівлі-продажу деревинного вугілля.
Відповідно до пункту 1.1 договору встановлено, що продавець зобов'язується поставити товар згідно замовлення покупця, а покупець прийняти його у відповідності з накладними, які є невід'ємною частиною даного договору і оплатити товар у строки, вказані в пункті 3.3 договору.
Пунктами 3.2, 3.3 договору передбачено, що покупець оплачує поставлений товар шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця в гривнях України з відстрочкою платежу 90 (дев'яносто) банківських днів з моменту відвантаження.
Згідно пункту 5.1 договору товар вважається зданим продавцем і прийнятим покупцем по кількості відповідно до кількості, вказаної у товарно-супровідних документах; по якості відповідно до якості, вказаної у сертифікаті якості виробника.
Відповідно до пункту 3.1 договору кількість і ціна товару, яка поставляється по договору визначається специфікаціями та накладними до нього.
Згідно 1 статті 181 Господарського кодексу України допускається укладання господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.
Судами обох інстанцій правильно встановлено, що між сторонами справи виникли зобов'язання щодо передачі товару позивачем відповідачу та оплати поставленого товару відповідачем позивачу; невід'ємною частиною договору є додаткові угоди, специфікації та товарні накладні, підписані обома сторонами, які містять інформацію про асортимент, кількість і вартість товару отриманого відповідачем за договором.
Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що у специфікації № 1 до договору визначена ціна за товар, яка підписана керівниками сторін і скріплена відбитками їх печаток.
На підставі товарних (видаткових) накладних позивач передав відповідачу товар на загальну сумі 432320,05 грн.
Водночас судом першої інстанції встановлено, що відповідач частково повернув позивачу отриманий за накладними товар на суму 13471,8 грн.
Враховуючи вказане, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що факт прийняття відповідачем товару на підставі товарних (видаткових) накладних свідчить про його згоду з ціною та кількістю товару, вказаними у видаткових (товарних) накладних та про виникнення у відповідача обов'язку сплатити повну вартість отриманого товару на рахунок позивача.
Судами обох інстанції встановлено, що сторони підписали акти звірки взаєморозрахунків, у яких вказано про розмір і підстави виникнення непогашеної заборгованості відповідача перед позивачем та неоплачені відповідачем партії товару.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Суди обох інстанцій правильно встановили, що відповідач отримав товар, тому у нього виникло зобов'язання щодо її оплати.
Всупереч статті 33 Господарського процесуального кодексу України відповідач не довів факт повної та своєчасної оплати отриманого ним від позивача товару за договором.
Судами обох інстанцій встановлено, що відповідач надав копії платіжних доручень на загальну суму 272600 грн.
Відповідач доказів оплати прийнятого від позивача товару на суму 146248, 25 грн. не надав. Тому суди обох інстанцій дійшли правильного висновку щодо задоволення позовних вимог у сумі 146248, 25 грн.
Також суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відмови в частині стягнення 14506,3 грн. заборгованості за недоведеністю.
Посилання відповідача на пропуск строку позовної давності є безпідставним, враховуючи наступне.
Згідно частини 1 статті 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Відповідно до частини 3 статті 264 Цивільного кодексу України після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Таким чином суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що на момент підписання зазначених актів перебіг позовної давності переривався. Після переривання перебігу позовної давності - 22.05.2007, розпочався новий перебіг позовної давності, а час що минув до нового строку не зараховується. Відповідно загальна позовна давність (три роки) зі спору не сплила, тому суд правильно дійшов висновку про неможливість застосування наслідків, передбачених частиною 4 статті 267 Цивільного кодексу України.
Інші доводи касаційної скарги про порушення під час прийняття оскаржуваних судових актів норм матеріального та процесуального права свого підтвердження не знайшли.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли вичерпних висновків щодо встановлених обставин справи і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Таким чином рішення господарського суду та постанова апеляційного господарського суду є законними і обґрунтованими, тому підстав для їх скасування не вбачається.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Центр "Пульс" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Рівненської області від 01.08.2008 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.09.2008 в справі № 20/49 залишити без змін.
Головуючий, суддя:
Ж. Бернацька
Судді:
М. Остапенко
В. Харченко