16 грудня 2008 р.
№ 19/206а
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П.-головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.
розглянув касаційну скаргу комунального підприємства “Донецькміськводоканал», м. Донецьк (далі -КП “Донецькміськводоканал»)
на рішення господарського суду Донецької області від 15.07.2008 та
постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.09.2008
зі справи № 19/206а
за позовом КП “Донецькміськводоканал»
до Донецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Донецьк (далі -територіальне відділення АМК)
про визнання недійсним рішення.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
КП “Донецькміськводоканал» -Гнатюка О.І.,
територіального відділення АМК -Ахтімірової М.Г.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України
КП “Донецькміськводоканал» звернулося до господарського суду Донецької області з позовом про визнання недійсним рішення адміністративної колегії територіального відділення АМК від 10.04.2007 № 20 у справі № 02-26-82/2006 “Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» (далі -оспорюване рішення).
Рішенням господарського суду Донецької області від 15.07.2008 (суддя Дучал Н.М.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 23.09.2008 (колегія суддів у складі: суддя Старовойтова Г.Я. -головуючий, судді Акулова Н.В., Волкова Р.В.), у задоволенні позову відмовлено з мотивів законності та обґрунтованості оспорюваного рішення.
КП “Донецькміськводоканал» звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів у даній справі скасувати, а провадження у справі припинити відповідно до статті 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки, на думку скаржника, спір не підлягає вирішенню в господарських судах України. При цьому скаржник посилається на порушення названими судовми інстанціями приписів статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України), пункту 3 частини першої статті 12 ГПК України та статті 60 Закону України “Про захист економічної конкуренції» (далі -Закон).
У відзиві на касаційну скаргу територіальне відділення АМК заперечує проти доводів скарги і просить залишити судові рішення зі справи без змін, а касаційну скаргу -без задоволення.
Сторони відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Згідно з частиною другою статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. А згідно з частиною другою статті 4 названого Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення. Відповідно ж до приписів статті 60 Закону України “Про захист економічної конкуренції» рішення органів Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського суду.
У пункті 4 Інформаційного листа Верховного Суду України від 26.12.2005 № 3.2-2005 також зазначено: “Закони України можуть передбачати вирішення певних категорій публічно-правових спорів в порядку іншого судочинства (наприклад, стаття 60 Закону України “Про захист економічної конкуренції» встановлює, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення)».
Отже, розгляд даної справи здійснюється за правилами ГПК України.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень з даної справи з урахуванням такого.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- 06.12.2006 територіальним відділенням АМК було направлено КП “Донецькміськводоканал» запит № 02-38/5645(2) про надання названому відділенню у строк 12.12.2006 інформації щодо обґрунтованості тарифів на житлово-комунальні послуги;
- 12.12.2006 КП “Донецькміськводоканал» надіслало на адресу територіального відділення АМК листа № 09/7993, в якому зазначило, що запит відповідача направлено з порушенням вимог чинного законодавства та відмовило в наданні необхідної інформації;
- позивачем не заперечується факт неподання запитуваної територіальним відділенням АМК інформації в установлений строк та в повному обсязі;
- згідно з оспорюваним рішенням:
визнано, що КП “Донецькміськводоканал» вчинено порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону у вигляді неподання інформації на вимогу голови територіального відділення АМК від 05.12.2006 № 02-38/5645(2) у встановлені головою названого відділення строки;
на підставі частини п'ятої статті 52 названого Закону на КП “Донецькміськводоканал» накладено штраф у сумі 15 000 грн.;
Причиною спору в даній справі стало питання про наявність або відсутність підстав для визнання недійсним оспорюваного рішення, а причиною касаційного оскарження стало питання про наявність підстав для припинення провадження у справі.
Відповідно до статті 3 Закону України “Про Антимонопольний комітет України» основним завданням названого Комітету є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
Для реалізації завдань, покладених на Антимонопольний комітет України, в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі утворюються територіальні відділення Антимонопольного комітету України, повноваження яких визначаються названим Комітетом у межах його компетенції. Повноваження територіальних відділень Антимонопольного комітету України визначаються цим Законом, іншими актами законодавства (частини перша і друга статті 12 Закону України “Про Антимонопольний комітет України»).
Згідно з пунктом 5 статті 17 названого Закону голова територіального відділення Антимонопольного комітету України наділений, зокрема, такими повноваженнями: при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.
Аналогічний за змістом припис містить підпункт 5 пункту 8 Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затвердженого розпорядженням названого Комітету від 23.02.2001 № 32-р.
Статтею 22 Закону України “Про Антимонопольний комітет України» визначено, зокрема, що:
- вимоги голови територіального відділення Антимонопольного комітету України в межах його компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ним строки, якщо інше не передбачено законом;
- невиконання вимог голови територіального відділення Антимонопольного комітету України тягне за собою передбачену законом відповідальність.
Відповідно до статті 221 названого Закону суб'єкти господарювання, інші юридичні особи, їх посадові особи та працівники зобов'язані на вимогу голови територіального відділення Антимонопольного комітету України подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом, необхідну для виконання територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.
Пункт 13 статті 50 Закону України “Про захист економічної конкуренції» визначає неподання інформації, зокрема, територіальному відділенню Антимонопольного комітету України у встановлені головою такого відділення строки як порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Згідно з частиною другою статті 52 Закону України “Про захист економічної конкуренції» за порушення, передбачені, зокрема, пунктом 13 статті 50 цього Закону накладаються штрафи у розмірі до одного відсотка доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф. А відповідно до частини п'ятої цієї ж статті якщо доходу (виручки) немає або не надано розміру доходу (виручки) згаданий штраф накладається у розмірі до двох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
З огляду на викладене попередні судові інстанції дійшли вірного висновку про законність та обґрунтованість оспорюваного рішення.
Вищий господарський суд України не бере до уваги доводи касаційної скарги щодо необхідності припинення провадження у справі в зв'язку з тим, що даний спір, на думку скаржника, не підлягає вирішенню в господарських судах України з огляду на наведені приписи статей 2 та 4 КАС України і статті 60 Закону, відповідно до яких спір з цієї справи відноситься до підвідомчості господарського суду і підлягає вирішенню за правилами ГПК України, як це й здійснено попередніми судовими інстанціями.
Отже, визначених законом підстав для скасування оскаржуваних рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів не вбачається.
Керуючись статтями 1119 -11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
Рішення господарського суду Донецької області від 15.07.2008 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.09.2008 зі справи № 19/206а залишити без змін, а касаційну скаргу комунального підприємства “Донецькміськводоканал» - без задоволення.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Б. Львов