09 грудня 2008 р.
№ 18/73
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді М.В.Кузьменка,
судді І.М.Васищака,
судді В.М.Палій,
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
"Експо Пак"
на рішення господарського суду міста Києва від 03.04.2008р. та
постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2008р.
у справі №18/73
за позовом Акціонерного банку "Енергобанк" в особі філії Акціонерного банку
"Енергобанк" в м. Житомирі
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Експо Пак"
3-тя особа Відкрите акціонерне товариство "Житомирхліб"
про стягнення 1 794 555,50 грн.,
за участю представників сторін:
від позивача: Білоусенко Є.Ю., Самольотов І.І. -довіреності у справі,
від відповідача: не з'явився,
від 3-тьої особи: не з'явився,
Акціонерний банк "Енергобанк" в особі філії Акціонерного банку "Енергобанк" в м.Житомирі звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Експо Пак" і просив суд стягнути з останнього заборгованість по кредитних договорах №134 від 08.09.2005р. та №150 від 19.12.2005р. у сумі 1 794 555,0 грн. за рахунок коштів, отриманих від реалізації заставленого майна, яке належить відповідачу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв'язку з невиконанням позичальником -ВАТ "Житомирхліб" договірних зобов'язань, які виникли внаслідок укладання між ним та позивачем кредитних договорів №134 від 08.09.2005р. та №150 від 19.12.2005р., позивач має право достроково звернути стягнення на заставлене згідно укладених між позивачем та відповідачем договорів іпотеки та застави від 08.09.2006р. майно (предмет іпотеки) і задовольнити свої вимоги за його рахунок.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.03.2008р. залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача Відкрите акціонерне товариство "Житомирхліб" (а.с.39).
Рішенням господарського суду міста Києва від 03.04.2008р. (суддя О.В.Мандриченко), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2008р. (головуючий, суддя Отрюх Б.В., судді Верховець А.А., Тищенко А.І.), позов задоволено повністю: присуджено до стягнення з відповідача -ТОВ "Експо-Пак" заборгованість за кредитним договором №150 від 19.12.2005р. у розмірі 2 400 000,0 грн. за кредит, 369 057,0 грн. за відсотками по користуванню кредитом, 15 307,66 грн. пені; заборгованість за кредитним договором №134 від 08.09.2005р. у розмірі: 875 882,79 грн. за кредит, 137 789,56 грн. за відсотками по користуванню кредитом, 4 146,04 грн. пені, за рахунок коштів, отриманих від реалізації заставленого майна згідно з договором іпотеки від 08.09.2006р. та згідно з договором застави від 08.09.2006р., а саме майна, зазначеного у резолютивній частині рішення.
Вказані рішення та постанова мотивовані наявністю правових підстав для задоволення вимог позивача (кредитора) за рахунок майнового поручителя -відповідача шляхом стягнення коштів, отриманих від реалізації заставленого майна згідно з договорами іпотеки та застави від 08.09.2006р. у порядку, встановленому ст.39 Закону України "Про іпотеку" та ст.20 Закону України "Про заставу", у зв'язку з тим, що відносно боржника -ВАТ "Житомирхліб" ухвалою від 28.03.2007р. господарського суду Житомирської області порушено провадження у справі №4/41-Б про банкрутство та введений мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд їх скасувати як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Вирішуючи даний спір по суті заявлених вимог, судами двох інстанцій встановлено, що між позивачем -АБ "Енергобанк" в особі філії АБ "Енергобанк" в м.Житомирі та третьою особою -ВАТ "Житомирхліб" укладено договір №134 від 08.09.2005р. та додаткову угоду №1 до нього від 01.04.2006р. на відкриття кредитної лінії, за умовами якого ВАТ "Житомирхліб" зобов'язалося до 08.09.2007р. повернути АБ "Енергобанк" кредит у розмірі 1 296 235,95 грн., сплатити відсотки з його користування та можливу неустойку.
Також між ними укладено договір №150 від 19.12.2005р. та додаткову угоду №1 до нього від 01.04.2006р. на відкриття кредитної лінії, за умовами якого ВАТ "Житомирхліб" зобов'язалося до 18.12.2008р. повернути АБ "Енергобанк" кредит у розмірі 3 700 000,0 грн., сплатити відсотки за його користування та можливу неустойку.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаними кредитними договорами між позивачем та відповідачем -ТОВ "Еспо Пак" укладено договір іпотеки від 08.09.2006р., за умовами якого відповідачем надано у заставу нерухоме майно, а саме цілісний майновий комплекс, який складається з 15 будівель на суму 1 597 780,0 грн.
Також 08.09.2006р. між позивачем та відповідачем укладено договір застави, за умовами якого відповідачем у заставу надані основні засоби та виробниче обладнання на суму 196 775,50 грн.
Відповідно до п.3.4. кредитних договорів банк нараховує проценти із розрахунку встановленої у договорі процентної ставки і фактичної суми одержаного кредиту в останній робочий день місяця за календарний день, а позичальник сплачує проценти щомісячно до 05-го числа наступного за звітним місяцем.
Згідно п.4.2. кредитних договорів, п.5.3 договору іпотеки, п.п.2.1.4, 2.1.5, 2.1.6 договору застави АБ "Енергобанк" має право стягувати достроково з третьої особи всю суму заборгованості, включаючи проценти і пеню, при невиконанні договірних зобов'язань.
В силу п.5.2 договору іпотеки, якщо в момент настання строку виконання зобов'язань за кредитним договором вони не будуть виконані, а саме: при повному або частковому неповерненні у встановлений кредитним договором строк суми кредиту; та/або при несплаті або частковій несплаті у встановлені кредитним договором строк суми процентів; та/або при несплаті або частковій несплаті у встановлені кредитним договором строки сум неустойки (пені, штрафних санкцій), позивач (іпотекодержатель) набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов'язання.
Пунктом 5.5.1 договору іпотеки встановлено, що у випадку невиконання іпотекодавцем (відповідачем) письмової вимоги іпотекодержателя (позивача) про усунення порушених зобов'язань за цим та/або кредитним договором у встановлений позивачем строк, такі вимоги позивача задовольняються за рахунок предмета іпотеки.
Матеріалами справи підтверджується надсилання позивачем відповідачу письмової вимоги від 12.06.2007р. №04/01-77/1 про сплату протягом 30 днів з дня одержання вимоги заборгованості за кредитними договорами (а.с.22-23 т.1).
Як встановлено судами, сума боргу третьої особи -ВАТ "Житомирхліб" перед позивачем за кредитними договорами, виконання яких забезпечені іпотекою та заставою згідно договорів від 08.09.2006р., становить: за договором кредиту №134 від 08.09.2005р. -875 882,79 грн. заборгованості за кредитом, 137 789,56 заборгованості за відсотками по користуванню кредитом, 36 208,36 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту, 4 146,04 грн. пені за несвоєчасно сплачені відсотки за користування кредитом; за договором кредиту №150 від 19.12.2005р. -2 400 000,0 грн. заборгованості за кредитом, 369 057,83 грн. заборгованості за відсотками по користуванню кредитом та 15 307,66 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту.
Як зазначає позивач у своєму позові, станом на 15 листопада 2007 року загальна сума боргу третьої особи - ВАТ "Житомирхліб" складає 3 838 392,24 грн. та просить суд стягнути з відповідача - ТОВ "Експо-Пак" заборгованість по кредитних договорах в сумі 1 794 555,50 грн. (початкова ціна предмета застави та іпотеки), за рахунок коштів, отриманих від реалізації заставного майна, яке належить ТОВ "Експо-Пак".
Загальна заставна вартість переданих в іпотеку цілісного майнового комплексу та в заставу основних засобів та виробничого обладнання складає 1 794 555,50 грн.
Відповідно до п.3.1.4 договору іпотеки та пункту 2.1.5 договору застави, у випадку невиконання ВАТ "Житомирхліб" зобов'язань за кредитним договором позивач має право звернути стягнення на предмет іпотеки, реалізувати його відповідно до пункту 5 цього договору, та за рахунок вирученої від реалізації предмета іпотеки суми переважно перед іншими кредиторами задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, пов'язаних з реалізацією предмета іпотеки.
Встановивши, що третя особа не виконала свої зобов'язання за кредитними договорами та відносно неї ухвалою господарського суду Житомирської області від 28.03.2007р. порушено провадження у справі №4/41-Б про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, а відповідач, отримавши вимогу позивача про сплату заборгованості за кредитними договорами, ніяким чином не відреагував, суди двох інстанцій дійшли висновку про правомірність звернення позивача з даним позовом про стягнення з відповідача заборгованості за рахунок його майна.
Відповідно до ст.19 Закону України "Про заставу", ст.589 ЦК України, ст.7 Закону України "Про іпотеку", за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.
Між тим, ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 3 838 392,24 грн. за рахунок переданого в іпотеку та заставу майна останнього, суди двох інстанцій не врахували, що позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитними договорами у сумі 1 794 555,0 грн. за рахунок коштів, отриманих від реалізації заставленого майна, яке належить відповідачу. При цьому, на виконання вимог ст.55 ГПК України позивачем вказано ціну позову -1 794 555,0 грн. та на виконання вимог ст.ст.45, 57 ГПК України сплачено державне мито саме з цієї суми у розмірі 17 945,55 грн., що підтверджується платіжним доручення №750 від 06.12.2007р. (а.с.6 т.1).
Матеріали справи не містять заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог, поданої у порядку ст.22 ГПК України, та доказів доплати суми державного мита згідно з новою ціною, як то передбачено ст.46 ГПК України.
Наведене свідчить про те, що позивач виявив бажання задовольнити свої вимоги не у повному обсязі, а лише частково, на суму 1 794 555,0 грн. (в межах початкової ціни предмета застави та іпотеки), а тому у суду першої інстанції не було правових підстав для стягнення з відповідача 3 838 392,24 грн.
Порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке не було усунуто судом апеляційної інстанції, є підставою для скасування ухвалених у справі рішення та постанови.
Відповідно до статті 39 Закону України "Про іпотеку", у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки. Оскільки з огляду на встановлені ст.1117 ГПК України межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів не може виконати ці вимоги без з'ясування складових заявленого до стягнення розміру вимог у сумі 1 794 555,0 грн., то справа підлягає передачі на новий до суду першої інстанції.
Одночасно колегія суддів зважає і на те, що судом першої інстанції у своєму рішенні не визначено спосіб реалізації предмета іпотеки, а саме: чи шляхом проведення прилюдних торгів або шляхом надання позивачу права на продаж предмета іпотеки із застосуванням процедури продажу, встановленої ст.38 Закону України "Про іпотеку", тобто право на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві.
Не надано судами двох інстанцій оцінки й тому факту, що у позовній заяві позивач зазначає, що загальний борг третьої особи за кредитними договорами складає 3 838 392,24 грн., тоді як відповідно до ухвали господарського суду Житомирської області від 29.07.2008 р. у справі №4/41-Б про банкрутство ВАТ "Житомирхліб" борг останнього за цими договорами становить 3 330 102,11 грн., і саме ця сума визнана боржником та включена до реєстру кредиторів, затвердженого судом.
Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, відносно того, що ухвалою господарського суду Житомирської області від 29.07.2008 р. у справі №4/41-Б про банкрутство ВАТ "Житомирхліб" затверджено реєстр кредиторів, до якого виключена вимога позивача, в яку входить і сума даного позову -1 794 555,0 грн., колегія суддів не бере до уваги з огляду на таке.
Відповідно до ст.543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.
В силу ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Отже, лише сам факт включення вимог позивача до реєстру кредиторів ВАТ "Житомирхліб", не свідчить про припинення зобов'язання за кредитними договорами, забезпеченими іпотекою та заставою.
Згідно ч.2 ст.11 Закону України "Про іпотеку" у разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов'язанням.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Експо Пак" задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 03.04.2008р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2008р. у справі №18/73 скасувати.
3. Справу передати до господарського суду міста Києва на новий розгляд.
Головуючий, суддя М.В.Кузьменко
Суддя І.М.Васищак
Суддя В.М.Палій