83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
18.12.08 р. Справа № 17/162
Господарський суд Донецької області у складі судді Татенко В.М. розглянув у відкритому судовому засіданні справу, порушену:
за позовом: Державної екологічної інспекції у Донецькій області, м. Донецьк,
до відповідача: Відкритого акціонерного товариства «Донцемент», с. Новоамвросіївське,
про відшкодування 943'858,45 грн. збитків у зв'язку із самовільним зайняттям земельної ділянки
за участю представників сторін
від позивача: Сагоцький І.В., Дорохова Т.О. - довіреності,
від відповідача: Максимов О.М. - довіреність
Державна екологічна інспекція у Донецькій області звернулась до Відкритого акціонерного товариства «Донцемент» про стягнення з на рахунок Амвросіївської районної ради 943'858,45 грн. на відшкодування збитків, заподіяних у зв'язку із самовільним зайняттям відповідачем земельної ділянки площею 42,2 Га на території Благодатнівської селищної ради Амвросіївського району.
В обґрунтування вимог позивач посилається на акт перевірки дотримання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища ВАТ «Донцемент», складений Державною екологічною інспекцією у Донецькій області 18.03 - 07.04.2008р.,.
В якості правової підстави позову посилається на ст.ст. 172, 211 Земельного кодексу України; ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що позивач не є органом, повноважним здійснювати контроль за використанням земель стосовно наявності чи відсутності у землекористувачів прав на використання відповідних земельних ділянок, відтак - відповідач не має права нараховувати та стягувати збитки, які завдані самовільним використанням земельної ділянки; у даному випадку правом здійснення такого контролю наділений відповідний орган по контролю за використанням земельних ресурсів; права позивача самовільним використанням земельної ділянки не є порушеним, адже у разі наявності такого порушення стягувачем відповідних збитків наділений власник земельної ділянки яким є орган місцевого самоврядування. Крім того, за твердженням відповідача спірна земельна ділянка не є самовільно зайнятою ним, оскільки він її займає на підставі відповідного договору на право тимчасового користування землею від 03.10.1994 року, строк якого продовжений до підписання та реєстрації нового договору оренди цієї земельної ділянки.
Розгляд справи був закінчений 04.12.08р. У судовому засіданні оголошувалась перерва до 1330 18.12.2008р. для підготовки повного тексту рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача та третьої особи, господарський суд
03.10.1994р. на підставі рішення Благодатнівської сільською радою народних депутатів від 19.06.1994р. між останньою та «Амвросіївським цементним заводом», правонаступником якого є Відкрите акціонерне товариство «Донцемент» - відповідач по справі був укладений договір «на право тимчасового користування землею» (далі - «договір користування» а.с. 25-26), на підставі якого відповідач отримав від Благодатнівської сільської ради народних депутатів у тимчасове користування терміном 11 років земельну ділянку площею 41,2Га.
У період 18.03.-07.04.2008 року позивач здійснював перевірку виконання відповідачем вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища. За результатами перевірки був складений акт (а.с. 4-10), посилаючись на висновки якого позивач стверджує про те, що термін дії зазначеного договору користування сплив, відтак - спірна земельна ділянка займається відповідачем самовільно, внаслідок чого останній має сплатити на користь Амвросіївської районної ради збитки у сумі 943'858,45 грн., нарахованій позивачем згідно «Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу», затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 р. № 963 (далі - «Методика»).
Проте, з таким висновком суд погодитись не може та вважає його передчасним і не обґрунтованим належними доказами, виходячи з наступного.
Як раніше зазначено, договір користування був укладений у 1994 році, тобто - під час дії Земельного кодексу України в редакції 18 грудня 1990 року (далі - «ЗКУ 1990 року»). при чому, земельна ділянка надавалася у тимчасове користування на 11 років.
Частиною 1 ст. 7 ЗКУ 1990 року передбачалося, що користування землею може бути постійним або тимчасовим. За ч. 3 ст. 7 ЗКУ 1990 року тимчасове користування землею може бути короткостроковим - до трьох років і довгостроковим - від трьох до двадцяти п'яти років. У разі виробничої необхідності ці строки може бути продовжено на період, що не перевищує одного строку відповідно короткострокового або довгострокового тимчасового користування.
Статтею 27 ЗКУ 1990 року передбачалося, що право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який було надано земельну ділянку (п. 2 ч. 1). Відповідно до приписів ч. 5 цієї статті припинення права користування землею у випадках, передбачених пунктами 1 - 8 частини першої та частиною третьою цієї статті, провадиться у межах населених пунктів відповідною Радою народних депутатів, за межами населених пунктів - сільською, селищною, районною, міською, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Радою народних депутатів. За ч. 7 ст. 27 ЗКУ 1990 року право тимчасового користування землею припиняється шляхом розірвання договору.
Тобто, виходячи з диспозиції ст. 27 ЗКУ 1990 року право тимчасового користування земельною ділянкою у зв'язку із закінченням строку, на який ця ділянка надавалася, слід вважати припиненим лише після проведення процедури розірвання відповідного договору.
Доказів проведення Благодатнівською сільською радою народних депутатів процедури розірвання договору користування сторони суду не надали. Виходячи з листа Амвросіївської районної державної адміністрації № 16-1-522 від 11.07.2006 року (а.с. 47) остання не заперечує проти продовження строку дії згаданого договору до моменту реєстрації договору оренди спірної земельної ділянки, адже останній знаходиться в стадії оформлення.
За таких обставин слід визнати, що право відповідача на тимчасове користування спірною земельною ділянкою, не зважаючи на сплив встановлення договором користування одинадцятирічного строку, не припинилося і є діючим на цей час.
З 01.01.2004р набув чинності Цивільний кодекс (ЦК) України, який, виходячи з приписів його ч. 2 ст. 4 є «…основним актом цивільного законодавства України …».
Згідно абз. 2 п. 4 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Як встановлено судом правовідношення щодо землекористування виникли з 03.10.1994р (до набрання чинності ЦК України).та продовжують існувати до теперішнього часу. Таким чином, до згаданих правовідношень мають застосовуватись положення ЦК України .
Частиною 2 ст. 5 ЦК України встановлено, що акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
Згідно абз. 15 ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною землі» в редакції, що діяла на час його прийняття (19.06.2003р.) - під самовільним зайняттям земельних ділянок розумілися будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж у натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації. Тобто, навіть у разі припущення того, що термін тимчасового користування спірною земельною ділянкою закінчився зі спливом відведеного договором користування одинадцятирічного строку (03.10.2005р.) - вважати відповідача таким, що став займати земельну ділянку самовільно не можна, адже це не підпадає під диспозицію абз. 15 ст. 1 Закону в редакції від 19.06.2003р.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за порушення вимог земельного законодавства» від 15.04.2008р. редакція абзацу 15 ст. 1 згаданого Закону була змінена, а саме: під самовільним зайняттям земельної ділянки стали розумітися «…будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними…». Однак, норма в цій редакції не може бути застосована до відповідача, адже закон зворотної сили не має (ч. 2 ст. 5 ЦК України).
Це також підтверджується приписами ч. 3 ст. 22 Конституції України, за якою при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. І - неодноразово підкреслювалось Конституційним судом України у його рішеннях.
При прийнятті рішення судом також було враховано наступне.
За ч. 1 ст. 5 цього ж Закону державний контроль за використанням та охороною земель здійснює спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів.
Орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів згідно ч. 2 ст. 5 цього Закону здійснює Державний контроль за додержанням законодавства про охорону земель.
Порядок перевірки з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлений «Порядком планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель», затвердженим наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 12 грудня 2003 р. № 312, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 грудня 2003 р. за № 1223/8544 (далі - «Порядок перевірки»).
Виходячи з вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 7 Закону конкретизований перелік питань, що входить до компетенції спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів у сфері державного контролю за додержанням вимог законодавства України про охорону земель.
Так, до повноважень цих органів належать:
а) здійснення державного контролю за додержанням вимог законодавства України про охорону земель у частині:
- додержання органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами вимог законодавства України про охорону земель;
- консервації деградованих і малопродуктивних земель;
- збереження водно-болотних угідь;
- виконання екологічних вимог при наданні у власність і користування, в тому числі в оренду, земельних ділянок;
- здійснення заходів щодо запобігання забрудненню земель хімічними і радіоактивними речовинами, відходами, стічними водами;
- додержання встановленого законодавством України режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, а також територій, що підлягають особливій охороні;
- додержання вимог екологічної безпеки під час транспортування, зберігання, використання, знешкодження та захоронення хімічних засобів захисту рослин, мінеральних добрив, токсичних, радіоактивних речовин та відходів;
- додержання екологічних нормативів з питань використання та охорони земель;
- додержання вимог екологічної безпеки при розробленні нової техніки і технологій для обробки ґрунтів, а також під час проектування, розміщення, будівництва, реконструкції, введення в дію підприємств, споруд та інших об'єктів;
б) проведення лабораторного аналізу стану забруднення земель, у тому числі радіоактивного, в зонах безпосереднього впливу викидів і скидів підприємствами забруднюючих речовин, а також у разі виникнення аварій та надзвичайних ситуацій;
в) участь у розробці нормативно-правових актів у сфері охорони земель;
г) організація ліквідації екологічних наслідків аварій, залучення до цього підприємств, установ, організацій незалежно від підпорядкування та форм власності, а також громадян;
ґ) вирішення інших питань відповідно до закону.
Питання перевірки законності чи незаконності використання землі за ст. 6 Закону належить спеціально уповноваженому органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель.
Тобто, перевірка цих питань іншими органами виконавчої влади, у тому числі й підрозділами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, якими, зокрема, є обласні державні екологічні інспекції - діючим законодавством не передбачена.
Не зазначено таке право у Державних обласних екологічних інспекцій і у п. 4 «Положення про Державну екологічну інспекцію в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженому наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 19 грудня 2006 р. N 548, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 13 лютого 2007 р. за N 120/13387.
Таким чином, аналізуючи вищезазначене, господарський суд дійшов висновку про те, що позивач не є компетентним органом для здійснення контролю за законністю чи не законністю зайняття відповідачем спірної земельної ділянки. Відтак - не мав право саме за це нараховувати будь-які суми збитків. Посилання позивача на повноваження, визначені Методикою, є безпідставними, адже Методикою, передбачений порядок визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок не тільки самовільного зайняття земельних ділянок та використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, але й за зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, що й має контролювати відповідний орган державної екологічної інспекції.
Виходячи з ч. 2 ст. 4 ГПК України господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.
За таких умов у задоволенні позову має бути відмовлено.
З огляду на зазначене керуючись ст.ст. 33, 34 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-
У задоволенні позову відмовити.
Суддя