83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
18.12.08 р. Справа № 38/186пд
Господарський суд Донецької області у складі судді Радіонової О.О.
при секретарі судового засіданні Какуша Н.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Софі» м. Львів
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний Дім РДС» м. Єнакієве Донецької області
про визнання недійсним договору
за участю
представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Ошуркова І.Б. юрисконсульт за дов. № б/н від 01.06.2008р.
Суть спору:
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Софі» м.Львів, звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний Дім РДС» м. Єнакієве Донецької області про визнання недійсним дистриб'юторського договору від 28.01.2008 р. № 4-Д-1/15/2008.
Позивач у судові засідання не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце проведення судового засідання, що підтверджується відміткою канцелярії суду та поштовими повідомленнями № 10156641 з відміткою «Вручено 31.10.2008 р. особисто Дмитренко», № 10273990 з відміткою «Вручено 17.11.2008 р. особисто Дмитренко», № 10388844 з позначкою “ вручено 05.12.2008р. уповноваженій особі Дмитренко», тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, відповідно до вимог ст. 75 ГПК України.
05.11.2008р. на адресу господарського суду надійшов лист із Головного управління статистики у Донецькій області від 30.10.2008р. № 14/4-20/1990, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельний Дім РДС» значиться у ЄДРПОУ (ідентифікаційний код 22037363) як юридична особа та знаходиться за адресою: 86414, Донецька область, м.Єнакієве, просп.Берегового, 38А, який судом розглянутий та залучений до матеріалів справи.
13.11.2008р. від відповідача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи із посиланням на те, що позовної заяви відповідач не отримував, яке судом розглянуто, залучено до матеріалів справи та задоволено.
25.11.2008р. відповідач надіслав на адресу господарського суду відзив на позовну заяву № б/н від 12.11.2008р. із доказами його направлення позивачу, в якому позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на наступне.
Позивачем на адресу відповідача було направлено рекомендований лист, в якому замість позовної заяви та доданих документів було вкладено чисті листи паперу, у зв'язку з чим відповідач вважає, що позивач порушив ст.56 ГПК України, чим завадив своєчасно ознайомитися з позовом.
Відповідач у своєму відзиві посилається на те, що укладений між сторонами договір містить в собі лише загальні положення, які визначають права та обов'язки у зв'язку з поставками. Асортимент та кількість товару кожної партії поставки, його ціна узгоджується у кожному конкретному випадку сторонами, що вбачається із умов договору, зокрема, частиною 1,2,4,5.
У відзиві відповідачем вказано, що ціна товару узгоджена сторонами у специфікації (додаток № 1 до дистриб'юторського договору № 4-Д-1/15/2008 від 28.01.2008 р.).
Відповідач вважає, посилаючись на ст. 207 ГК України та ст. 215 ЦК України, що при підписанні дистриб'юторського договору № 4-Д-1/15/2008 від 28.01.2008 р., жодна з норм не була порушена.
Відповідач зазначає про те, що підписавши дистриб'юторський договір № 4-Д-1/15/2008 від 28.01.2008 р., сторони дійшли згоди відносно всіх умов даного договору.
Виходячи з умов договору, що є предметом спору, відповідач взяв на себе зобов'язання поставляти, а позивач приймати та своєчасно оплачувати товар на умовах, визначених договором.
Посилання позивача, що між сторонами не погоджено ціну договору відповідач вважає безпідставним, тому що згідно з ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Ціна договору, що виступає предметом спору, випливає зі змісту п.4.1 «Ціна товару визначається у специфікації, яка оформлена у вигляді додатка № 1» та п.5.1 «Кількість та асортимент кожної партії товару визначається у письмовій заявці по формі, яка вказана у додатку № 7 до договору, яка подається дистриб'ютором та погоджується з постачальником».
Відповідач у своєму відзиві також зазначив, що у Господарському суді Львівської області розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний Дім РДС» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Софі» про стягнення заборгованості за дистриб'юторським договором № 4-Д-1/15/2008 від 28.01.2008 р. На жодне судове засідання у господарський суд Львівської області позивач не з»явився, обґрунтованого відзиву суду не надав.
Як вважає відповідач, подання даного позову є приводом затягування процесу за позовом ТОВ “ТД»РДС» до ТОВ “ТД “Софі» про стягнення боргу за дистриб»юторським договором № 4-Д-1/15/2008 від 28.01.2008р. та не сплати суми заборгованості у повному обсязі.
Крім цього, відповідач повідомив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Софі» підписало акт звірки взаємних розрахунків від 29.09.2008 р. та вважає, що цим вони підтвердили свою заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний Дім РДС», яка складає 89 968грн.76коп.
Відзив судом розглянутий, прийнятий до уваги та залучений до матеріалів справи.
У судовому засіданні 18.12.2008р. відповідач надав суду дистриб»юторський договір № 4-Д-1/15/2008 від 28.01.2008р. та додатки до нього та інші документи у підтвердження викладених у відзиві обставин, які судом розглянуті, прийняті до уваги та залучені до матеріалів справи.
Перед початком розгляду справи по суті представника відповідача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно із ст. 22 ГПК України.
У судовому засіданні представник відповідача надав клопотання про відмову від фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом прийняте до розгляду, уваги та задоволено.
Відповідно до вимог ст. 81-1 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази по справі та вислухавши уповноваженого представника відповідача, господарський суд
28.01.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний Дім РДС» (за договором - постачальник, далі - відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Софі» ( за договором - дистриб'ютор, далі - позивач) було укладено дистриб'юторський договір № 4-Д-1/15/2008 від 28.01.2008 р. (далі-договір), згідно п.1.1 якого постачальник зобов'язується передати у власність дистриб'ютора товар в асортименті, вказаному у специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору, а дистриб'ютор зобов'язується прийняти товар, оплатити його вартість та здійснювати його реалізацію згідно умов цього договору, додатків та додаткових угод до цього договору.
Специфікацією № 1 від 28.01.2008р. до вказаного договору передбачені: штрих-код товару, найменування товару, кількість та ціна з урахуванням ПДВ.
Розділом 4 договору встановлені ціна товару та порядок оплати, а саме: ціна товару визначається у специфікації, оформленої у вигляді додатку № 1 до цього договору (п.4.1 договору).
У випадку зміни ціни постачальник зобов'язаний повідомити дистриб'ютора за 14 календарних днів до введення нових цін. Зміна ціни здійснюється шляхом укладення специфікації у новій редакції (п.4.4 договору).
У п.5.1 договору зазначено, що кількість та асортимент кожної партії товару визначається у письмовій заявці по формі, яка вказана у додатку № 7 до договору, яка подається дистриб'ютором та погоджується з постачальником.
Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 28.01.2009 р. (п. 9.1. договору).
Дистриб'юторський договір № 4-Д-1/15/2008 від 28.01.2008 р. підписаний сторонами у встановленому порядку та скріплений печатками підприємств.
Суд вважає договір дистриб'юторський договір № 4-Д-1/15/2008 від 28.01.2008 р. укладеним згідно вимог ст. 638 ЦК України.
Позивач посилається на те, що у укладеному між сторонами договорі не визначена ціна договору.
Отже, внаслідок того, що в договорі із відповідачем не було погоджено ціну договору, позивач вважає, що з оплаченого товару, який одержаний за договором, може не бути відшкодованим із бюджету податок на додану вартість у випадку звернення до суду відповідного органу державної податкової інспекції про визнання недійсним договору. При цьому позивач посилається на норми ст. 203 ч. 1, ст. 215 ч. 1 ЦК України.
На підставі цього, позивач просить суд визнати недійсним дистриб'юторський договір № 4-Д-1/15/2008 від 28.01.2008 р.
Відповідно вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивач у підтвердження позовних вимог посилається на дистриб'юторський договір № 4-Д-1/15/2008 від 28.01.2008 р., протокол № 01 узгодження розбіжностей по договору, правовстановлюючі документи тощо.
Відповідач посилається на відзив на позовну заяву від 12.11.2008р., на дистриб'юторський договір № 4-Д-1/15/2008 від 28.01.2008 р. із додатками, правовстановлюючі документи тощо.
Відповідно до ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно приписів чинного законодавства неподання додаткових матеріалів і доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень сторонами свідчить про те, що вони вважають наявні у справі докази достатніми, а суд відповідно до ст.ст. 43, 82 ГПК України надає їм належну оцінку та має право прийняти за наявними у матеріалах справи документами відповідне рішення.
Позивач обґрунтовує свої вимоги нормами Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України, тому судом при розгляді справи застосовані ці норми, бо суд не має право самостійно змінювати предмет або підстави позову.
Вирішуючи спори про визнання угод недійними, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п»ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.:
За приписами ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечить цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам судочинства ( ч. 1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності ( ч. 2 ); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі ( ч. 3), правочин має вчинятися у формі, встановленій законом ( ч.4), правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним ( ч. 5).
Як вбачається з матеріалів справи, оспорюваний дистриб'юторський договір № 4-Д-1/15/2008 від 28.01.2008 р. був укладений між юридичними особами, а саме: з боку постачальника - Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний Дім РДС» в особі директора Хмелевського А.В., з іншого боку - дистриб'ютора Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Софі» в особі директора Смолинця І.М.
За своєю правовою природою дистриб'юторський договір № 4-Д-1/15/2008 від 28.01.2008 р. є договором купівлі-продажу.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов»язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов»язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму ( ст. 655 ЦК України).
Укладений між сторонами договір містить в собі предмет ( розділ 1), зобов»язання сторін (розділ 2), умови та рекомендації (розділ 3), ціну товару та порядок оплати ( розділ 4), зокрема п.4.1 встановлено, що ціна товару визначається у специфікації, яка оформлюється додатком № 1 до даного договору, умови поставки ( розділ 5), прийомка товару ( розділ 6), відповідальність сторін ( розділ 7), форс-мажорні обставини ( розділ 8), строк дії договору ( розділ 9), вирішення спорі та додаткові умови та прикінцеві положення ( розділи 9,10).
Розділом 4 договору встановлені ціна товару та порядок оплати, а саме: ціна товару визначається у специфікації, оформленої у вигляді додатку № 1 до цього договору (п.4.1 договору).
Специфікацією № 1 від 28.01.2008р. до вказаного договору передбачені: штрих-код товару, найменування товару, кількість та ціна з урахуванням ПДВ.
Специфікація № 1 підписана обома сторонами та скріплена печатками підприємств.
Статтєю 632 ЦК України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
Пунктом 4 ст. 179 ГК України передбачено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Підписавши дистриб'юторський договір № 4-Д-1/15/2008 від 28.01.2008 р., вважається, що сторони дійшли згоди відносно всіх умов даного договору.
Статтєю 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ч.1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Змістом договору є ті умови, на яких сторони погодилися виконувати договір. Зміст договору як підстави виникнення цивільно-правового зобов'язання визначається тими правами та обов'язками, які взяли на себе учасники договору відповідно до умов договору, закріплені і сформульовані в договорі.
Пунктом 1 ст. 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
З аналізу ст. 691 ЦК можна дійти висновку про те, що ціна є несуттєвою умовою договору, оскільки зазначена стаття допускає можливість її встановлення, виходячи з умов договору, чи, якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
На підставі наведеного суд вважає, що позовні вимоги про визнання недійсним дистриб»юторського договору від 28.01.2008р. № 4-Д-1/15/2008 є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.
З урахуванням зазначеного, суд вважає, що витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу треба віднести на позивача.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 33, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
У позовних вимогах Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Софі» м.Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний Дім РДС» м. Єнакієве Донецької області про визнання недійсним дистриб'юторського договору від 28.01.2008 р. № 4-Д-1/15/2008., відмовити.
Рішення оголошено у судовому засіданні 18.12.2008року.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку із дня його прийняття.
Суддя Радіонова О.О.
Надруковано 4 примірника:
1 - до справи
3-сторонам у справі