Справа №22-2153/06 Головуючий в 1 інстанції:
Скорік С.А. Категорія 05
Доповідач: Приходько Л.А.
2006 року вересня місяця 05 дня колегія суддів судової пшіати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
головуючого Лісової Г.Є.
суддів Бездрабко В.О.
Приходько Л.А.
при секретарі Бондарчук В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 30 травня 2006 року в справі
за позовом
ОСОБА_2 до ОСОБА_3 ОСОБА_4, третя особа Кредитна спілка «Друге кредитне товариство» про витребування майна з чужого незаконного володіння, стягнення суми,
встановив:
В серпні 2005 року ОСОБА_1звернувся з позовом до ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння, зазначивши, що в червні 2002 року він придбав комплект торгового обладнання на загальну суму 10980.50грн, а саме комшіект стелажів, прилавок, ларь морозильний JUKA M400S, вітрина холодильна COLD W16/2K. Для придбання вказаного обладнання від оформив кредит в Кредитнім союзі «Друге кредитне товариство», з метою забезпечення кредиту придбане майно було передано у заставу Кредитному7 союзу. В липні 2002 року він позичив у відповідача ОСОБА_3 гроші в сумі еквівалентній 1300 доларів США, в забезпечення повернення боргу укладений договір залога, предметом якого є домашня побутова техніка, касовий апарат ЄРА 101.08, касовий апарат ЄРА 101.08Н, холодильна вітрина COLD, холодильний ларь JUKA, Холодильна шафа Indezit, трикамерний побутовий холодильник «Мінськ», трикамерний побутовий холодильник «Атлант», торгові металеві стелажі, прилавок. Пізніше він передав все натежне йому торгове обладнання в оренду ОСОБА_4, у якій воно знаходиться до теперішнього часу. З травня 2004 року Ткаченко відмовилася сплачувати йому орендну плату, оскільки ОСОБА_3 в зв'язку з несапатою затишку боргу в сумі 435 доларів США заявив своє право на все належне позивачу торгове обладнання, в то\гу числі і на обладнання, що є предметом застави по договору з Кредитною спілкою. Крім того, незаконними діями відповідача, він був позбавлений додаткового джерела доходу в сумі 4800грн. - орендної плати, яку ОСОБА_4 незаконно виплачує на користь позивача. Просив суд витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 комплект торгового обладнання на загаїьну суму 10980.50грн, а саме комплект стелажів, прилавок, ларь морозильний JUKA М400S, вітрина холодильна COLD W16/2K. Та стягнути з відповідача на його користь 4800грн. отриманих за користування належним йому майном.
Під час розгляду ОСОБА_1змінив позовні вимоги, зазначивши, відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та просив вилучити у ОСОБА_4 комплект стелажів, прилавок, ларь морозильний JUKA М400S, вітрину холодильна COLD W16/2K, ваги АР-1, холодильну камеру, електронний контрольно-касовий апарат ЕККА ЕРА 101.08. Визнати за ним право власності на вказане майно, стягнути з ОСОБА_4 на його користь кошти за користування майном в розмірі 4800грн.
Рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від ЗО травня 2006 року в задоволені позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення яким задовольнити його позов, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, та вимог заявлених в суді першої інстанції колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Право власника витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, встановлено ст.. 387 ЦК України.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпата.
Як вбачається з матеріалів справи 08 липня 2002 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладений відповідно до вимог ст. ст. 374, 375 ЦК України в редакції 1963 року договір позики в простий письмовій формі (а. с. 20) відповідно до якого ОСОБА_3 передав ОСОБА_1 гроші в сумі 5852грн. ( 1100 доларів США), які останній зобов'язався повернути до 08 листопада 2002 року. З метою забезпечення зобов'язання за вказаним договором між тими ж сторонами утсладений в простий письмовій формі договір застави. Предметом договору застави є рухоме майно, що належить ОСОБА_1, в тому числі торгівельне обладнання: касовий апарат ЕРА 101.08, зав.№663667, касовий апарат ЕРА 101.08Н зав.№27062, холодильна вітрина COLD , зав. №205079, морозильний ларь JUKA, зав. №05191, холодильна шафаіпсіеги зав. №1706,, трикамерний побутовий холодильник «Мінськ», трикамерний побутовий холодильник «Атлант», торгові метатеві стелажі розміром 2.7 х 1.95м2, скляний прилавок.
Зобов'язання за договором позики на час розгляду справи в суді в повному обсязі не виконані. Як вбачається з наданих до суду розписок по погашенню боргу борг на 29 листопада 2003 року становив суму еквівалентну 690 доларів США (а.с.48).
Відповідно до вимог ст. 590 ЦК України, в редакції 2003 року, ОСОБА_3 не звертався до суду з питанням звернення стягнення на предмет застави.
07 травня 2004 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4, відповідно до вимог ст. 759 ЦК України, укладений договір оренди торгового обладнання, відповідно до якого позивач передав на правах оренди торгівельне обладнання, зазначене в договорі застави ОСОБА_4 Тобто між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 склатися правовідносини, що регулюються параграфом 1 глави 58 ЦК України.
Договір оренди торгового обладнання укладений строком на один рік, до 07 травня 2005 року, проіе оскільки жодна з сіорін договору письмово не повідомила про розірвання договору, відповідно до умов п. 5.2 Договору, він був продовжений, та діє до теперішнього часу.
Договором, укладеним 08 вересня 2004 року, між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, в зв'язку з виниклою небезпекою втратити право на орендоване торгівельне обладнання за договором від 07 травня 2004 року, внаслідок звернення кредитором (ОСОБА_3) стягнення на це майно ОСОБА_4, відповідно до вимог ч. Зет. 528 ЦК України задовольнила вимогу кредитора без згоди боржника (ОСОБА_1), сплативши суму еквіватентну 500 доларів США, та набула права кредитора за договором позики, укладеним 08 липня 2002 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3
За таких обставин колегія суддів вважає, що оскільки ОСОБА_4 набула спірне ліайно (торгове обладнання) та користується ним на підставі договору оренди, укладеним між нею та позивачем 07 травня 2005 року, чинного до теперішнього часу позовні вимоги про витребування у неї безпідставно набутого майна (торгового обладнання) є необгрунтованими. З тих же підстав є необгрунтованими вимоги про стягнення з ОСОБА_4 доходів від безпідставно набутого майна.
Повно і правильно встановивши обставини справи, суд разом з тим допустив помилку в застосуванні норм матеріального права, зазначивши в рішенні, шо відповідно до ст. 181 ЦК України в редакції 1963 року ОСОБА_3 згідно з умовами договору застави, в зв'язку з невиконанням боржником договору позики, а ОСОБА_4 згідно з умовами договору від 08 серпня 2004 року, набули право власності на заставлене майно (торгове обладнання). Вказаний висновок суду першої інстанції не ґрунтується на законі, оскільки за договором застави, згідно ст.. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. Звернення стягнення, згідно зч.1ст.590 ЦК України, на предмет застави здійснюється за рішенням суду. Крім того, відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання ним чинності, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли, або продовжують існувати після набрання ним чинності. Оскільки договір позики та застави, укладений між позивачем та ОСОБА_3 до набрання чинності ЦК України, проте вони продовжують свою дію до тепершшьото часу, то до правовідносин, що виникли між сторонами повинні застосовуватися правові норми чинного Цивільного Кодексу.
На підставі наведеного колегія суддів вважає, що постановлене по суті рішення суду слід залишити без змін, виключивши з мотивувальної частини посилання на ст.ст. 181 ЦК України в редакції 1963 року як на підставу відмови в задоволені позову, та посилання на те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 набули право власності на спірне майно за договором застави, зазначивши що позов не підлягає задоволенню відповідно до положень ст.ст. 387,1212,1214 ЦК України.
Керуючись ст.ст. 303,307,308,314 ЦПК України, колегія суддів,-
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 15 травня 2006 року залишити без змін.
Виключити з мотивувальної частини рішення посилання на ст.ст. 181 ЦК України в редакції 1963 року як на підставу відмови в задоволені позову, та посилання на те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 набули право власності на спірне майно за договором застави, зазначивши що позов не підлягає задоволенню відповідно до положень ст.ст. 387,1212,1214 ЦК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили безпосередньо до Верховного Суду Ураїни.
Головуючий:
Судді: