13 вересня 2006 року м. Київ
головуючого, судді: Бутенка В.І.,
суддів: Сороки М.О.,
Горбатюка С.А.,
Лиски Т.О.,
Панченка О.І.
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Київського міського військового комісаріату про зобов'язання перерахувати розмір пенсії,
встановила:
У грудні 2004 року ОСОБА_1 звернувся із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що він проходив службу у Збройних Силах України та у 1981 році був звільнений у запас і йому була призначена пенсія. У 2004 році відповідач безпідставно відмовив йому у перерахунку пенсії у зв'язку із зміною розмірів грошового забезпечення, яка відбулася після його звільнення зі служби.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 8 червня 2005 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду м. Києва від 19 вересня 2005 року, в задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати оскаржувані рішення і постановити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що вказані позивачем надбавки відносяться до додаткових видів грошового забезпечення й приймаються в розрахунок при нарахуванні пенсії особам, які отримували її під час проходження служби і звільнені після її запровадження. Під час проходження служби позивач вказаних надбавок не отримував, оскільки звільнений до їх запровадження, а тому дія вищевказаних нормативних актів на нього не поширюється.
Згідно ч. 3 ст. 211 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) підставами касаційного оскарження судового рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права та відсутні передбачені ст. 227 КАС України підстави для їх обов'язкового скасування.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні касаційної скарги.
Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 221, 223, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів,
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 8 червня 2005 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 19 вересня 2005 року- без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді: