№ К-6785/06
19жовтня 2006 р. м. Київ
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,
суддів: Карася О.В., Шипуліної Т.М., Маринчак Н.Є., Степашка О.І.
при секретарі:
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргуПавлушку Р.С.
Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим
на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.04.05
у справі№ 2-23/1975.1-2005
господарського суду Автономної Республіки Крим
за позовомВідкритого акціонерного товариства «Феодосійський механічний завод»
доФеодосійської міжрайонної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим
провизнання недійсними податкових повідомлень-рішень
Рішенням господарського суду АР Крим від 18.01.2005 р., зміненим постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.04.2005 р., позов задоволено частково: визнані недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Феодосії від 20.12.2002 р. № 002096/2092/23-1/3 та від 12.05.2003 р. № 002695/2092/23-1/3/3 в частині визначення ВАТ «Феодосійський механічний завод» податкового зобов'язання за платежем з податку на прибуток у сумі 55877,57 грн., в тому числі: основний платіж - 45 166,11 грн. та штрафні санкції, накладені на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» - 10 711,46 грн.
Судові рішення вмотивовані тим, що позивач не допустив порушення вимог підпункту 12.1.5 пункту 12.1 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не збільшивши валовий доход на визнані судом суми непогашеної дебіторської заборгованості, яка виникла перед позивачем у МПП «ТО-Труд» в сумі 4 634,02 грн., у ДГП «Північукргеологія» в сумі 15 668,77 грн., у підприємства «Пограничник» в сумі 29 800,00 грн., у ВАТ «Нікопольський південно-трубний завод» в сумі 6 181,74 грн., у ВАТ «Алчевський металургійний комбінат» в сумі 121 683,26 грн., оскільки розмір вказаних заборгованостей МПП «ТО-Труд», ДГП «Північукргеологія», підприємства «Пограничник» та ВАТ «Нікопольський південно-трубний завод» відповідно до пункту 3 ст.6 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не давав позивачу підстав для звернення до суду із заявою про визнання цих боржників банкрутами, а вимоги позивача до ВАТ «Алчевський металургійний комбінат» виникли після порушення судом провадження у справі про визнання комбінату банкрутом.
Висновок судів попередніх інстанцій про безпідставне збільшення контролюючим органом сукупного оподатковуваного доходу позивача за ІІ та ІІІ квартали 2003 року на суми економічної вигоди, передбаченої пунктом 2.9 договору комісії №1 від 02.01.2004 р., укладеного з ТОВ «Динаміка», обґрунтований тим, що за умовами договору вказана економічна вигода є доходом комісіонера, тобто ТОВ «Динаміка», а не позивача / комітента/.
В касаційній скарзі Феодосійська МДПІ просить скасувати постановлені у справі судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в позові, посилаючись на невідповідність оскаржуваних судових рішень нормам матеріального права.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на момент перевірки позивача контролюючим органом, результати якої викладені в акті від 20.12.2002 р., в бухгалтерському обліку позивача значилася дебіторська заборгованість, яка виникла перед позивачем у МПП «ТО-Труд» в сумі 4 634,02 грн., у ДГП «Північукргеолгія» в сумі 15 668,77 грн., підприємства «Пограничник» в сумі 20 800,00 грн., у ВАТ «Алчевський металургійний комбінат» в сумі 121 683,26 грн. та у ВАТ «Нікопольський південно-трубний завод» в сумі 6 181,74 грн. Заборгованість в зазначених сумах була стягнута на користь позивача рішеннями судів, які вступили в законну силу, з метою примусового виконання яких були порушені виконавчі провадження. Останні, однак, були або закриті через відсутність майна боржників, на яке можна звернути стягнення, або зупинені у зв'язку з порушенням відносно боржників процедур у справах про визнання їх банкрутами.
Спір щодо відтворення в податковому обліку позивача зазначеної дебіторської заборгованості виник в ІІІ кварталі 2001 року.
Відповідно до підпункту 12.1.1 пункту 12.1 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції, діючій в цей час, платник податку - подавець товару має право зменшити суму валового доходу звітного періоду на вартість відвантажених товарів, у разі якщо покупець товарів затримує без узгодження з платником податку оплату їх вартості. Зменшення здійснюється у разі, якщо платник податку звернувся до суду із заявою про стягнення заборгованості з такого покупця або визнання його банкрутом. Підпунктом 12.1.5 цієї ж статті передбачалось, що у разі коли суд / арбітражний суд / приймає рішення на користь продавця, валові доходи такого продавця збільшуються на суму заборгованості, фактично відшкодованої покупцем.
У разі коли потягом тридцяти календарних днів після прийняття зазначеного рішення покупець не повертає суму заборгованості, визнаної судом / арбітражним судом /, продавець звертається протягом наступних тридцяти календарних днів до арбітражного суду із заявою про визнання такого покупця банкрутом. При цьому валові доходи продавця не збільшуються на суму визнаної заборгованості покупця протягом строку судового розгляду справи. У разі коли продавець не подає протягом зазначеного строку заяву до суду, він зобов'язаний збільшити валові доходи на суму заборгованості, визнаної судом / арбітражним судом /.
За змістом наведеної правової норми обов'язок платника податку збільшити валові доходи на суму заборгованості виникає, якщо його не звернення до суду із заявою про визнання боржника банкрутом не обумовлене відсутністю у нього для цього підстав, з якими спеціальне законодавство, що регулює правовідносини по визнанню боржника банкрутом, пов'язує право на порушення процедури банкрутства відносно боржника.
З огляду на встановлені обставини щодо розміру визнаних судом заборгованостей боржників перед позивачем та щодо порушення судом справи про визнання ВАТ «Алчевський металургійний комбінат» банкрутом за заявою інших кредиторів до визнання судом заборгованості останнього перед позивачем, а саме 10.09.1997 р., з введенням відносно комбінату процедури санації суди попередніх інстанцій з врахуванням пункту 3 ст.6 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» дійшли обґрунтованого висновку про відсутність у позивача передбачених законом підстав для звернення із заявами про визнання зазначених боржників банкрутами, а відтак і про відсутність з боку позивача порушення підпункту 12.1.5 пункту 12.1 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Відповідаючим встановленим обставинам справи та правильному застосуванню пункту 4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є і висновок судів попередніх інстанцій щодо відсутності у контролюючого органу законних підстав для збільшення позивачу бази оподаткування в ІІ-ІІІ кварталах 2001 року за рахунок сум економічної вигоди комісіонера згідно умов договору комісії №1 від 02.04.2001 р.
Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги стосовно неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.04.05- без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Усенко Є.А.
Судді Карась О.В.
Шипуліна Т.М.
Маринчак Н.Є.
Степашко О.І.
З оригіналом згідно
Суддя Усенко Є.А.