Категорія №11.5
Іменем України
20 вересня 2012 року Справа № 2а/1270/6898/2012
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Лагутіна А. А.,
при секретарі судового засідання: Рязанській Є. О.,
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: Бикова Н. Б. (довіреність № б/н від 12.07.2012 року),
від третьої особи: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження № 33799177 від 10.08.2012 року,-
10 вересня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_2 (далі - Позивач) до Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції Міністерства юстиції України(далі - Відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська (далі - Третя особа) про скасування постанови про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження № 33799177 від 10.08.2012 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне. Відповідачем 10.08.2012 року винесено постанову №33799177 про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню вимоги управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська про сплату боргу № Ф-308-у від 06.05.2012 року про стягнення з позивача 1288,80 грн.
Відповідно до розділу 8 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" з 01.01.2011 р. були виключені ч. ч. 1-9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а саме ч. 3 вказаної статті передбачався статус вимоги про сплату боргу як виконавчого документа. Відтак, відповідач відкрив виконавче провадження на підставі документа, який не є виконавчим.
Крім того, позивач зазначила, що у постанові від 10.08.2012 року №33799177 підставою для стягнення заборгованості вказана вимога про сплату боргу № Ф-308-у від 06.05.2012 року, але вказану вимогу позивач не отримувала. Нарочно в управлінні Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська позивачем отримано лише вимоги № 367 від 03.07.2012 року та № 476 від 06.08.2012 року.
Тому позивач вважав, що відповідач не мав підстав для відкриття виконавчого провадження та винесення відповідної постанови, та просив визнати незаконною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження № 33799177 від 10.08.2012 року.
Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, місце і час судового засідання повідомлявся належним чином, причини неявки суду невідомі.
Представник відповідача в судовому засіданні надав суду заперечення по справі (аркуші справи 22-23), проти задоволення позову заперечував.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, судом вживались заходи щодо його належного повідомлення про дату, місце і час судового засідання. Причини неявки суду невідомі.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що 10.08.2012 року відповідачем винесено постанову №33799177 про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню вимоги управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська про сплату боргу № Ф-308-у від 06.05.2012 року про стягнення з позивача 1288,80 грн.(аркуші справи 7,24).
Оскаржувану постанову винесено на підставі заяви управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська № 10112/03-1 від 11.07.2012 року про примусове виконання вимоги № Ф-308-у від 06.05.2012 року, яка була отримана відповідачем 07.08.2012 року (аркуш справи 25).
Відносини щодо здійснення примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) врегульовані Законом України "Про виконавче провадження" від 09.09.2010 № 2511-VI та за своєю природою є адміністративно-правовими.
Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим законом. Відповідно до цього закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, як, зокрема, рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.
Посилання позивача на те, що станом на час прийняття третьою особою вимоги про сплату боргу були виключені ч. ч. 1-9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а саме ч. 3 вказаної статті передбачався статус вимоги про сплату боргу як виконавчого документа, суд не бере до уваги з огляду на наступне.
Відповідно до п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 1 березня 2001 року N 121/2001, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України.
З 01 січня 2011 року набрав чинності Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року N 2464-VI , який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку (надалі -Закон № 2464).
За приписами ч.4. ст. 25 Закону № 2464 територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.
У разі якщо згоди з органом Пенсійного фонду не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти робочих днів з дня надходження рішення відповідного органу Пенсійного фонду або оскаржити вимогу до органу Пенсійного фонду вищого рівня чи в судовому порядку.
У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.
Із системного аналізу вищевказаних законодавчих норм вбачається, що вимога УПФУ про сплату боргу є виконавчим документом.
Відповідно до ст. 19 Закону 606 державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.
Частиною 1 ст. 25 Закону 606 встановлено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Вимоги до виконавчого документа встановлює ст.18 Закону 606.
Підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження передбачає ст. 26 Закону 606, відповідно до якої державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі:
1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання;
2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом;
3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання;
4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення;
5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення;
6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону;
7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів;
8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що управлінням Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська на адресу відповідача було направлено лист від 08.08.2012 року № 11476/03-1 про повернення вимоги № Ф-308-у від 06.05.2012 року без виконання, у зв'язку зі сплатою позивачем заборгованості в сумі 1288,80 грн. (аркуш справи 17,18).
Вказаний лист отримано позивачем 09.08.2012 року, що підтверджуються відбитком штампу Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції Міністерства юстиції України на копії листа управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська від 08.08.2012 року № 11476/03-1 та підписом уповноваженої особи відповідача (аркуш справи 17).
Відповідно до другого абзацу п.п. 2.1.4. п. 2.1. ч. 2 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 15.12.1999 року № 74/5, стягувач має право подати заяву про видачу дубліката виконавчого документа, про поновлення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, про відмову від стягнення й повернення виконавчого документа.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 47 Закону 606, виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо є письмова заява стягувача.
Як вбачається з матеріалів справи, на день винесення оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження державний виконавець мав заяву третьої особи про повернення вимоги без виконання, але в порушення п. 1 ч. 1 ст. 47 Закону 606, виніс постанову № 33799177 від 10.08.2012 року про відкриття провадження.
Статтею 5 Закону України "Про виконавче провадження" визначено права та обов'язки державних виконавців при примусовому виконанні рішень, встановлених цим Законом, а встановлені гарантії прав громадян і юридичних осіб у виконавчому провадженні - державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір в розмірі 32,19 грн., що підтверджується квитанцією № 7402101 від 07.09.2012 року (аркуш справи 2), тому дані витрати підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 11, 17, 18, 71, 72, 94, 158-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_2 до Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження № 33799177 від 10.08.2012 року задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції Міністерства юстиції України про відкриття виконавчого провадження № 33799177 від 10.08.2012 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 32,19 грн.(тридцять дві гривні дев'ятнадцять копійок).
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Відповідно до частини 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 25 вересня 2012 року.
СуддяА.А. Лагутін