24 вересня 2012 року 2а-2336/12/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н. Д., при секретарі судового засідання Корецькому І.О., за участю:
представника позивача: не з'явився,
представника відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
доБориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби
провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.01.2012 № 52/0000501700/128.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, щоприйняте відповідачем за результатами камеральної перевірки податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим, суперечить вимогам закону, грубо порушує права та охоронювані законом інтереси позивача, оскільки при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем застосовано норми закону, який втратив свою чинність. Крім цього, позивач зазначає, що не є платником орендної плати за землю,так як термін дії договору оренди земельної ділянки закінчився у березні 2010 року та вона передана власникові. З огляду на те, що відповідачем донараховані податкові зобов'язання за користування земельною ділянкою, яка фактично не перебувала у користуванні позивача, останній просив суд скасувати оскаржуване повідомлення -рішення.
Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у задоволені позову відмовити. В обґрунтування заперечень вказав, що оскаржуване рішення прийняте з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.
Сторони у судове засідання, призначене на 24.09.2012, не з'явились. Водночас, матеріали справи містять їх заяви про здійснення подальшого розгляду справи за їх відсутності (а.с. 82,83).
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1, яксуб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа, зареєстрований Виконавчим комітетом Бориспільської міської ради Київської області 04.12.1997 за № 23450170000000084, про що видано Свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи.
26 січня 2012 року на підставі пунктів 1, 3 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 № 509-XII, статей 75,76 та 86 розділу ІІ Податкового кодексу України, посадовою особою Бориспільської ОДПІ проведено камеральну перевірку податкової декларації (розрахунку) позивачавід 27.01.2011 № 178 по/з орендній платі за земельну ділянку державної та комунальної власності.
За результатами перевірки складений акт від 26.01.2011 № 1/172-2192900472 (надалі - Акт перевірки), який містить висновки про порушення позивачем пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України, що виявились у неподанні поновленої нормативно-грошової оцінки земельної ділянки за 2011 рік.
У ході з'ясування обставин справи судом встановлено, що висновок податкового органу ґрунтується на тому, що за даними витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 13.12.2010, виданого Управлінням Держкомзему у Бориспільському районі Київської області за № 10119-г за користувачем ФОП ОСОБА_1 рахується земельна ділянка в с. Рогозів загальною площею 5181 м2, нормативна грошова оцінка якої визначена у розмірі 1711430, 03 грн. У зв'язку з тим, що позивач у поданій декларації самостійно визначив суму податкового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності за 2011 рік у розмірі 6365, 66 грн., а за даними камеральної перевірки грошове зобов'язання зі сплати орендної плати за землю до бюджету за 2011 рік становить 51342, 90 грн., посадові особи податкового органу дійшли висновку про заниження позивачем податкового зобов'язання за даним видом платежу на суму 44977,24 грн.
На підставі Акта перевірки, з урахуванням вимог підпункту 54.3 статті 54 та пункту 120.1 статті 120 розділу ІІ Податкового кодексу України, Бориспільською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.01.2012 № 52/0000501700/128, відповідно до якого позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем орендна плата з фізичних осіб у розмірі 56021, 55 грн., у тому числі, за основним платежем -44977, 24 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -11244, 31 грн.
Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач скористався своїм правом оскаржити його в судовому порядку, звернувшись із даним позовом до суду.
Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Будь-які питання щодо оподаткування з 1 січня 2011 року регулюються Податковим кодексом України (далі - ПКУ) і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.
Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПКУ плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Як встановлено підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПКУ орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. При цьому відповідно до змісту ПКУ в подальшому слова "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності" визначаються як "орендна плата".
Справляння плати за землю здійснюється відповідно до положень розділу XIII ПКУ.
Підпунктом 288.1 статті 288 ПКУ визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об'єктом оподаткування - земельна ділянка, надана в оренду.
Згідно з пункту 288.4 статті 288 ПКУ розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.
Як вбачається з матеріалів справи, 29.11.2005 між Рогозівською сільською радою Київської області та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельною ділянки під розміщення торгівельно-ринкового комплексу в межах населеного пункту, термін дії якого 4 роки, починаючи з дати його реєстрації. Даний договір зареєстрований 02.03.2006 за № 010632300001. Відповідно до пункту 1.4. Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 163 470, 91 грн. Орендна плата встановлюється та справляється у грошовій формі за рік у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі та становить 4904,12 грн. Орендна плата сплачується щомісячно в рівних долях, не пізніше 15 числа місяця, який слідує за звітним місяцем (пункт 2.7 Договору).
Крім цього, відповідно до пункту 2.4 Договору, його умови зберігають свою чинність на строк його дії у випадках коли після набуття чинності Договором, законодавством встановлені інші правила, ніж передбачені Договором.
В силу положень підпункту 2.7.6 Договору розмір орендної плати може бути переглянутий (зменшений) за вимогою Орендаря у випадках невиконання Орендодавцем обов'язку повідомити Орендарю про права третіх осіб на земельну ділянку, а крім того один раз на рік у разі погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини Орендаря, що підтверджено документально. Сума, на яку зменшується орендна плата встановлюється за згодою сторін. За згодою сторін орендна плата також може бути проіндексована у погодженому сторонами порядку. У разі збільшення земельного податку розмір орендної плати за згодою сторін може бути збільшено на відповідну суму за вимогою Орендодавця але не частіше ніж раз на рік.
Водночас, відповідно до пункту 288.5 статті 288 ПКУ розмір орендної плати за оренду земельної ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII ПКУ; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII ПКУ.
Таким чином, річна сума платежу, що підлягає перерахуванню до бюджету суб'єктами господарювання, які орендують земельні ділянки державної та комунальної власності, визначається відповідно до умов договору, але з урахуванням вимог підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПКУ.
Пунктом 286.2 статті 286 ПКУ визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 Податкового кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.
При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
Отже, у разі зміни нормативної грошової оцінки землі, змінюється річна сума податкового зобов'язання по земельному податку та орендній платі за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Відповідно до роз'яснення Державної податкової служби (Вісник податкової служби України», листопад 2011 р., № 43 (663), с. 29), якщо у населеному пункті рішенням ради запроваджено нову нормативну грошову оцінку землі та в установленому порядку її оприлюднено, платники самостійно повинні звернутися до відповідного органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів для отримання довідки (витягу) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, перерахувати суму податкового зобов'язання по земельному податку та орендній платі за земельні ділянки державної і комунальної власності та подати зазначену довідку з податковою звітністю до податкового органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки.
Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, а саме листа Рогозівської сільської ради Київської області від 10.09.2012 № 623, остання повідомляє про те, що укладений між Рогозівською сільською радою Київської області та ФОП ОСОБА_1 договір оренди земельної ділянки втратив чинність з 02.03.2010 у зв'язку з закінченням терміну його дії. З моменту закінчення строку дії договору, земельна ділянка, що була предметом договору оренди, у фактичному користуванні ФОП ОСОБА_1 не перебувала. Договір оренди зазначеної земельної ділянки між Рогозівською сільською радою Київської області та ФОП ОСОБА_1 на новий строк не укладався.
Частиною другою пункту 288.1 статті 288 ПКУ визначено, що органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний орган державної податкової служби про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.
Положеннями статті 287 ПКУ встановлено особливості обчислення та сплати податку на землю у формі орендної плати.
Відповідно до положень пункту 287.1 статті 287 ПКУ, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.
Тобто, позивач, починаючи з 03.03.2010 не є землекористувачем зазначеної земельної ділянки, а відтак і платником орендної плати за землю.
Враховуючи викладене і приймаючи до уваги, що земельна ділянка фактично не знаходилась у користуванні позивача у 2011 році, у зв'язку із закінченням терміну дії договору оренди, суд дійшов висновку, щодо нарахування відповідачем грошового зобов'язання зі сплати орендної плати за земельну ділянку за 2011 рік є таким, що ґрунтується на неповному з'ясуванні обставин справи.
Крім цього, відповідно до пояснень позивача, ним у порядок та строки, визначені податковим законодавством, була у повному обсязі сплачена самостійно узгоджена сума податкового зобов'язання, відповідно до помилково поданої до податкового органу декларації з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності за 2011 рік у розмірі 6365, 66 грн. Вказана обставина не заперечувалась відповідачем.
Щодо застосування штрафних санкцій у розмірі 11244, 31 грн. то суд зазначає наступне.
Як вбачається зі змісту Акта перевірки від 26.01.2012 № 1/172-2192900472, відповідачем розрахунок штрафних (фінансових) санкцій здійснено на підставі підпункту 120.1.1 пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України.
Так, відповідно до підпункту 120.1.1 пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України (редакція кодексу, яка діяла на 19.05.2011), неподання платником податків - фізичною особою декларації чи включення до неї перекручених (недостовірних) даних про суми одержаних доходів, понесених витрат та якщо такі дії платника призвели до заниження суми оподатковуваного доходу, тягнуть за собою накладення на платника податків - фізичну особу штрафу у розмірі 25 відсотків від різниці між заниженою сумою податкового зобов'язання і сумою, визначеною податковим органом.
Разом з цим, суд звертає увагу сторін на ту обставину, що положення підпункту 120.1.1 пункт 120.1 статті 120 Податкового кодексу України втратили чинність з 06.08.2011 відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України»від 07.07.2011 № 3609-VI, у зв'язку з чим не підлягають застосуванню на дату прийняття оскаржуваного рішення.
За змістом положень частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, а саме без проявлення неупередженості; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє певні дії чи утримується від їх вчинення. Порушення хоча б одного із зазначених вище критеріїв є підставою для визнання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень протиправними.
Крім цього, відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На виконання цих вимог, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів належними та допустимими доказами того, що приймаючи оскаржуване рішення він діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на зазначене та беручи до уваги докази, наявні у матеріалах справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано. Вимог про відшкодування судових витрат позивач суду не заявляв. Таким чином, судові витрати стягненню з Державного бюджету на користь позивача не підлягають.
Керуючись статтями 11, 14, 70 - 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 26.01.2012 № 52/0000501700/128.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Панченко Н.Д.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 28 вересня 2012 р.