ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"19" вересня 2012 р. Справа № 2а-2710/12/0970
09 год. 15 хв.
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Тимощука О.Л.
при секретарі Маковійчук С.М.
за участю:
представника позивача - Переняка О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську
до відповідача: фізичної особи - підприємця ОСОБА_2
про стягнення заборгованості в сумі 560 грн.,-
Державна податкова інспекція в м. Івано-Франківську (надалі - позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 560 грн., мотивуючи тим, що відповідачем станом на 25.03.2011 року добровільно не сплачено до бюджету зобов'язання по сплаті єдиного податку в розмірі 560 грн., у зв'язку з цим, просить стягнути заборгованість в судовому порядку.
Представник позивача вимоги викладені в адміністративному позові підтримав в повному обсязі. Просив позов задовольнити повністю.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце судового розгляду адміністративної справи повідомлявся належним чином, проте поштове відправлення повернулося на адресу суду із зазначенням причини невручення (а.с16).
Згідно з пунктом 11 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Частиною 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин, розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Розглянувши позовну заяву, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши надані суду письмові докази та інші матеріали справи в їх сукупності, судом встановлено наступне.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 16.08.2012 року (а.с.7), державна реєстрація фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 проведена 04.12.1996 року.
Згідно із заявою про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності від 15.03.2010 року (а.с.8), відповідач перебуває на спрощеній системі оподаткування, що підтверджується корінцем свідоцтва про сплату єдиного податку НОМЕР_2 (а.с.10).
Порядок нарахування та сплати податків за спрощеною системою оподаткування регулюються положеннями Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" №727/98 від 03.07.1998р., із змінами та доповненнями, чинного на момент виникнення спірних правовідносин (надалі також - Указ),
Відповідно до частини 2 вищенаведеного Указу, суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.
Ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць (абз.2, п. 3 Указу).
Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи відповідач обрав основним видом господарської діяльності -"перевезення пасажирів легковим автомобілем" (а.с.7).
Судом встановлено, що ставка податку, що підлягає сплаті відповідачем до бюджету щомісячно, з урахуванням виду діяльності, становить 80,00 грн., відповідно до Додатку до рішення ХХІ сесії міської ради від 10.12.2007 р. яким закріплено ставки єдиного податку для суб'єктів підприємницької діяльності-фізичних осіб на території Івано-Франківської міської ради (а.с.23-24).
Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Приписами пункту 2 Указу Президента України від 03.07.1998 року № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", чинного на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що суб'єкти малого підприємництва-фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку. Суб'єкти малого підприємництва-фізичні особи сплачують єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державної казначейської служби України.
Відповідно до п. 5 вищезазначеного Указу, суб'єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно із законодавством України.
Згідно з матеріалами справи, відповідач свої податкові зобов'язання належним чином не виконував та не сплачував в повному обсязі до бюджету встановлену ставку єдиного податку, що призвело до виникнення заборгованості, яка станом на 25.03.2011 року становить 560 грн., що підтверджується довідкою від 25.03.2011 р. №164 про борг за платежами, що контролюються органами державної податкової служби (а.с.6) та витягу з облікової картки платника єдиного податку фізичної особи-підприємця (а.с.11-12).
Приписами частини 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Законом України від 02.12.2010 року № 2756-VI прийнятий Податковий кодекс України, який набрав чинності з 01.01.2011 року. Даний кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів.
Пунктом 14.1.175 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Згідно з пунктом 87.11 статті 87 Податкового кодексу України, орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Враховуючи, що на момент розгляду справи, відповідачем не надано підтвердження сплати заборгованості в розмірі 560 грн., а в судовому засіданні доведено порушення відповідачем вимог чинного законодавства щодо сплати єдиного податку внаслідок чого виникла заборгованість по його сплаті, суд дійшов висновку, що сума зазначеного боргу підлягає стягненню в судовому порядку.
Виходячи з викладеного, позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) в дохід бюджету заборгованість по сплаті єдиного податку в сумі 560 (П'ятсот шістдесят гривень) 00 коп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя: /підпис/ Тимощук О.Л.
Постанова складена в повному обсязі 24.09.2012 року.