Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
26 вересня 2012 р. Справа № 2а/0570/10699/2012
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 12 год. 30 хв.
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Голубової Л.Б.,
при секретарі
за участі секретаря судового засідання Платонової О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до управління Пенсійного фонду України в Київському районі
м. Донецька
Головного управління Пенсійного фонду України
в Донецькій області
про скасування рішень від 23 квітня 2012 року № 353, від 23 квітня
2012 року № 354, від 25 червня 2012 року № 123/02 та вимоги
про сплату боргу від 28 квітня 2012 року № Ф-35, визнання
неправомірними рішень про розгляд скарги від 05 червня 2012
року № 6468/08 та від 25 липня 2012 року № 8308/08
за участю:
представника позивача: ОСОБА_1 - особисто, ОСОБА_2, за дов. від 24
вересня 2012 року,
представника відповідача 1: Мартиненко Н.Л., за дов. від 12 вересня 2012 року № 16483,
представника відповідача 2: не з'явились
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька (далі - відповідач 1) та Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач 2) про скасування рішень від 23 квітня 2012 року № 353, від 23 квітня 2012 року № 354, від 25 червня 2012 року № 123/02 та вимоги про сплату боргу від 28 квітня 2012 року № Ф-35, визнання неправомірними рішень Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про розгляд скарги від 05 червня 2012 року № 6468/08 та від 25 липня 2012 року № 8308/08.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення відповідача 1 № 353, 354 датовані 23 квітня 2012 року, тобто, датою раніше, ніж акт перевірки від 28 квітня 2012 року, на підставі якого винесені вказані рішення. Рішення від 23 квітня 2012 року № 354 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплата чи несвоєчасну сплату єдиного внеску невірно розраховано, а саме: завищені суми штрафу та пені. Норма права, на підставі якої винесено оскаржувані рішення та вимога відповідача 1 втратила чинність з 01 січня 2012 року.
Крім того, на думку позивача, рішення відповідача 2 про розгляд скарг є необґрунтованими, неправомірними та винесеними в порушення статті 58 Конституції України.
Позивач у судовому засіданні надала пояснення, аналогічні у позові, просила позов задовольнити.
Відповідач 1 в судовому засіданні надав письмові заперечення від 10 вересня 2012 року, в яких просив відмовити у задоволенні позову через необґрунтованість позовних вимог нормами діючого законодавства.
Відповідач 2 також надав письмові заперечення від 10 вересня 2012 року, в яких просив відмовити у задоволенні позову через необґрунтованість позовних вимог нормами діючого законодавства, однак в судове засідання не з'явився.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши позивача, представника позивача, відповідача 1, суд,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування зареєстрована в управлінні Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька, що вказано у акті перевірки позивача від 28 квітня 2012 року № 213 та не заперечується сторонами.
Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та з 01 січня 2011 року платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, несе обов'язки з нарахування, обчислення, сплати вказаних внесків в установлені строки в повному обсязі.
Відповідачі у даній справі є суб'єктами владних повноважень, оскільки відповідно до вимог частин 1, 3 статті 21 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» від 17.03.2011р. територіальні органи центрального органу виконавчої влади утворюються як юридичні особи публічного права в межах граничної чисельності державних службовців та працівників центрального органу виконавчої влади і коштів, передбачених на його утримання, ліквідовуються, реорганізовуються за поданням міністра, який спрямовує та координує діяльність центрального органу виконавчої влади, Кабінетом Міністрів України.
Територіальні органи центрального органу виконавчої влади діють на підставі положень, що затверджуються керівником центрального органу виконавчої влади.
Згідно зі пунктом 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 384/2011, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра соціальної політики України.
Відповідно до пункту 7 Положення, Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 р. № 8-2 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25 лютого 2008 р. № 5-5) затверджено Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах.
Згідно із підпунктом 1.1 цього Положення управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Фонду, підвідомчими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Фонду.
Актом планової перевірки позивача від 28 квітня 2012 року № 213 (а.с. 18-51) встановлено, що позивачем порушено частину 1 статті 19 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-VІ від 09.07.2003 року, а саме:
За 2004 рік донараховано ФОП по ставці 32% на загальну суму 205,00 гривень;
за 2006 рік донараховано ФОП по ставці 32,3% на загальну суму 350,00 гривень та по ставці 1-2% у сумі 350,00 гривень;
за 2007 рік донараховано ФОП по ставці 33,2% на загальну суму 460,00 гривень та по ставці 0,5-2% у сумі 460,00 гривень;
за 2008 рік донараховано ФОП по ставці 33,2% на загальну суму 10,00 гривень та по ставці 2% у сумі 10,00 гривень;
Вказаною нормою Закону № 1058, у редакції що діяла на момент спірних правовідносин, передбачено, що страхові внески до солідарної системи нараховуються:
для роботодавця - на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці» ( 108/95-ВР ), виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру,що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності;
для страхувальників, зазначених у пункті 2 статті 14 цього Закону:
на суми, зазначені в абзаці другому частини першої цієї статті;
на суми грошового забезпечення та інших виплат військовослужбовцям та працівникам воєнізованих формувань у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
на суми допомоги або компенсації у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
для страхувальників, зазначених у пунктах 3 і 4 статті 14, - на суми страхових виплат в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
для осіб, зазначених у пункті 5 статті 14 цього Закону, - на суми доходу (прибутку), отриманого від відповідної діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб;
для членів колективних та орендних підприємств, сільськогосподарських кооперативів та фермерських господарств - на суми доходу, що розподіляється між членами колективних, орендних підприємств, сільськогосподарських кооперативів, фермерських господарств і підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб;
для осіб, які беруть добровільну участь, - на суми, визначені договором про добровільну участь.
Крім того, актом планової перевірки позивача від 28 квітня 2012 року № 213 встановлено, що позивачем порушено пункт 6 частини 2 статті 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме:
За 2004 рік платником було занижено страхових внесків по ставці 32% у сумі 65,60 гривень;
за 2006 рік платником було занижено страхових внесків по ставці 31,8% у сумі 111,30 гривень та по ставці 1-2% у сумі 7,00 гривень;
за 2007 рік платником було занижено страхових внесків по ставці 33,2% у сумі 152,72 гривень та по ставці 0,5-2% у сумі 2,30 гривень;
за 2008 рік платником було занижено страхових внесків по ставці 33,2% у сумі 3,32 гривень та по ставці 2% у сумі 0,20 гривень;
за 2010 рік платником було занижено страхових внесків по ставці 33,2% у сумі 6,00 гривень, завищено страхових внесків по ставці 33,2% у сумі 34,76 гривень.
23 квітня 2011 року управлінням Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька на підставі даних особових карток винесено рішення № 353 про застосування до позивача фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду на суму фінансових санкцій у розмірі 302,53 гривень та пені у розмірі 16,37 гривень за період з 21.06.2005 року по 11.02.2011 року (а.с.13). Правовою підставою застосування штрафних санкцій в рішенні вказано дві правові норми: пункт 2 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та частина 7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
23 квітня 2011 року управлінням Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька на підставі даних особових карток винесено рішення № 354 про застосування до позивача фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у сумі 561,01 гривень фінансових санкцій та 9,14 гривень пені за період з 21.02.2011 року по 21.02.2012 року (а.с.14).
Крім того, 28 квітня 2012 року управлінням Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька винесено рішення № 91/02 про застосування до позивача фінансових санкцій донарахування страхувальниками або органом Пенсійного фонду сум своєчасно не обчислених та не сплачених внесків на суму фінансових санкцій у розмірі 840,00 гривень (а.с.17) та вимогу про сплату боргу № Ф-35 на загальну суму недоїмки зі страхових внесків у розмірі 313,67 гривень (а.с.16).
Суд зауважує, що на підставі акту перевірки винесено лише вимогу про сплату боргу № Ф-35 від 28 квітня 2012 року на загальну суму недоїмки зі страхових внесків у розмірі 313,67 гривень та рішення № 91/02 від 28 квітня 2012 року.
Позивачем вказані рішення та вимога 14 травня 2012 року оскаржені до відповідача 1 та відповідача 2 у вигляді заперечень до акту перевірки № 213 від 28 квітня 2012 року (а.с. 52). Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 05 червня 2012 року № 6468/08 скаргу позивача було частково задоволено, рішення відповідача 1 № 91/02 від 28 квітня 2012 року скасовано, оскільки до розрахунку фінансової санкції не включені суми донарахування за 2004 рік та грудень 2007 року, відповідача 1 зобов'язано винести нове рішення (а.с.119-123). Дане рішення направлено на адресу позивача, однак згідно довідки поштового відділення повернулося назад через закінчення терміну зберігання (а.с. 126).
Таким чином, твердження позивача щодо не надіслання їй рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 05 червня 2012 року № 6468/08 спростовуються наданими відповідачем 2 доказами.
Рішення відповідача 1 від 23 квітня 2012 року № 353, 354 залишено без змін, а скаргу на вимогу про сплату боргу № Ф-35 від 28 квітня 2012 року повернуто без розгляду, оскільки скарга подана з порушенням строків, встановлених Порядком розгляду органами Пенсійного фонду України скарг на рішення про накладення штрафу, нарахування пені та заяв страхувальників при узгодженні ними вимоги про сплату недоїмки із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою ПФУ від 19.12.2003 року № 21-2.
25 червня 2012 року управлінням Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька винесено рішення № 123/02, замість скасованого відповідачем 2 рішення № 91/02 про застосування до позивача фінансових санкцій донарахування страхувальниками або органом Пенсійного фонду сум своєчасно не обчислених та не сплачених внесків на збільшену суму фінансових санкцій у розмірі 1171,40 гривень (а.с.15).
09 липня 2012 року позивачем знову оскаржено до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області всі раніш оскаржені рішення, вимогу та нове рішення від 25 червня 2012 року № 123/02 (а.с. 53-55). Однак, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 25 липня 2012 року № 8308/08 скаргу позивача стосовно рішення відповідача 1 від 25 червня 2012 року № 123/02 було залишено без задоволення, а в частині оскарження інших рішень та вимоги скаргу було повернуто без розгляду, оскільки позивач вже оскаржувала зазначені рішення та вимогу про сплату боргу (а.с. 56-57). Вказане рішення відповідача 2 було отримано 30 липня 2012 року позивачем особисто відповідно до поштового повідомлення (а.с. 136).
Частини першу - дев'яту статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на яку посилається відповідач 1 у прийнятих рішеннях від 23 квітня 2012 року № 353, від 25 червня № 123/02, вимозі від 28 квітня 2012 року № Ф-35 виключено згідно із Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. N 2464-VI з 01 січня 2011 року скасовано.
Згідно з пп. 1,2 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.
Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Як вбачається із оскаржуваних рішень від 23 квітня 2012 року № 353, від 25 червня № 123/02, відповідачем 1 як підставу для застосування штрафу застосовано пункти 2 та 4 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». У оскаржуваній вимозі 28 квітня 2012 року № Ф-35 правовою підставою вказано статтю 106 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» без зазначення частини.
Верховною Радою України 08 липня 2010 року прийнято Закон України №2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», який набрав чинності 01 січня 2011 року.
З набранням чинності зазначеним Законом, згідно підпункту «й» пункту 12 розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення», втратили чинність норми частини першої - дев'ятої статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Тобто, норми, на підставі якої відповідачем до позивача оскаржуваними рішеннями застосована відповідальність у вигляді штрафних санкцій та нарахування пені втратила чинність 01 січня 2011 року.
При цьому, суд також звертає увагу, що абзацом 6 пункту 7 розділу VIII Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
У оскаржуваних позивачем рішеннях від 23 квітня 2012 року № 353, від 25 червня № 123/02 та вимозі 28 квітня 2012 року № Ф-35 разом із нормами статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» як правову підставу зазначено Прикінцеві та перехідні положення Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Суд вважає правомірним визначення відповідачем 1 правовою підставою рішень про застосування відповідальності до страхувальників та вимог про сплату боргу за порушення норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» норму пункту 7 розділу VIII Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
З наведених підстав суд не приймає посилань позивача на факт втрати чинності частин першої - дев'ятої Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Посилання позивача на ухвалу Вищого адміністративного суду від 09 листопада 2011 року № К/9991/28551/11 суд також не бере до уваги, оскільки у адміністративній справі Донецького окружного адміністративного суду № 2а/0570/2961/2011 (головуючий - суддя Голубова Л.Б.) визнано недійсним рішення управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі міста Донецька з підстав скасування частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Позивач помилково розтлумачив дане рішення ВАСУ, що застосування штрафних санкцій на підставі Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» є неправомірним.
Щодо строків прийняття рішень від 23 квітня 2012 року № 353, 354 суд зазначає, що вказані рішення, винесені відповідачем за несвоєчасну сплату страхових внесків та єдиного внеску прийняті не на підставі акту планової перевірки від 28 квітня 2012 року, а на підставі даних картки особового рахунку позивача. Вказані рішення не містять посилань на акт планової перевірки.
Щодо розрахунку сум фінансових санкцій та пені у рішенні № 354 від 23 квітня 2012 року за несвоєчасну сплату єдиного внеску, сторони дійшли згоди про правомірність їх нарахування.
Заперечення позивача стосовно знаходження на спрощеній системі оподаткування, яке звільняє, на його думку, від сплати страхових внесків за підприємця за перевіряємий період та зобов'язує сплачувати внески лише за найманих осіб суд не приймає до уваги, виходячи з наступного.
Статтею 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» регулюються відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів на ці правовідносини може поширюватися лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що йому не суперечить. Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, перелік платників страхових внесків, їх права та обов'язки, порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.
Статтею 18 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, яка справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом, вони не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування, на ці внески не поширюється податкове законодавство, а отже, іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Таким чином, суд дійшов висновку, що страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не входять до системи оподаткування, на них не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати цих внесків.
Згідно з вимогами статті 15 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому Закону. Положення статті 14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992р. № 13-92 щодо звільнення від сплати збору на обов'язкове соціальне страхування платників фіксованого податку та 6 Указу Президента України від 3 липня 1998 р. № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» щодо звільнення суб'єктів малого підприємництва, які сплачують єдиний податок, від збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, суперечать спеціальній нормі права - Закону, а отже, не підлягають застосуванню у спірних правовідносинах.
Дана правова позиція викладена у постановах Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 15 травня 2007 року № 21-1142во06, від 29 травня 2007 року № 21-151во06.
За таких обставин суд доходить висновку, що позивач як страхувальник, не сплатив суми страхових внесків у строки, встановлені статтею 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та частиною 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», та у повному обсязі, що також підтверджується даними особових карток позивача по зазначених внесках за період з 2004 по 2011 року.
Щодо вимог про поновлення строків на оскарження рішень відповідачів, суд зазначає, що строки звернення до суду позивачем не порушено, оскільки позивач оскаржувала рішення від 23 квітня 2012 року № 353, від 23 квітня 2012 року № 354, від 25 червня 2012 року № 123/02 та вимогу про сплату боргу від 28 квітня 2012 року № Ф-35 до Пенсійного органу вищого рівня.
Отже, позовні вимоги щодо скасування рішень від 23 квітня 2012 року № 353, від 23 квітня 2012 року № 354, від 25 червня 2012 року № 123/02 та вимоги про сплату боргу від 28 квітня 2012 року № Ф-35, визнання неправомірними рішень Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про розгляд скарги від 05 червня 2012 року № 6468/08 та від 25 липня 2012 року № 8308/08 не підлягають задоволенню.
Керуючись Конституцією України, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», ст. ст. 11, 17-20, 69-72, 86, 94, 158-163, 167, 185, 186, 254, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У позовних вимогах фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька та Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про скасування рішень від 23 квітня 2012 року № 353, від 23 квітня 2012 року № 354, від 25 червня 2012 року № 123/02 та вимоги про сплату боргу від 28 квітня 2012 року № Ф-35, визнання неправомірними рішень Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про розгляд скарги від 05 червня 2012 року № 6468/08 та від 25 липня 2012 року № 8308/08- відмовити.
Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину в судовому засіданні в присутності позивача, представника позивача та відповідача1 26 вересня 2012 року.
Повний текст постанови виготовлений 28 вересня 2012 року.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Голубова Л.Б.