Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
20 вересня 2012 р. Справа № 2а/0570/9672/2012
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 11.25
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Грищенко Є.І.
при секретарі Головачовій М.О.
за участю сторін:
представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя про визнання недійсними рішення та скасування рішень № 1213 від 05.07.2012 року, № 1214 від 05.07.2012 року, № 1215 від 05.07.2012 року, № 1216 від 05.07.2012 року про застосування фінансових санкцій,-
Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя про визнання недійсними рішення та скасування рішень № 1213 від 05.07.2012 року, № 1214 від 05.07.2012 року, № 1215 від 05.07.2012 року, № 1216 від 05.07.2012 року про застосування фінансових санкцій.
Позовні вимоги мотивовані тим, що управлінням Пенсійного фонду в Жовтневому районі м. Маріуполя було проведено перевірку ФОП - ОСОБА_2 щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інших платежів, контроль за нарахуванням та сплатою яких покладено на Пенсійний фонд України за звітний період з 01.01.2004р. по 12.06.2012р. за фінансовий період з 01.01.2004р. по 12.06.2012р., а також достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за період з 01.01.2004р. по 12.06.2012р. за результатами якої складено акт. На підставі акту перевірки, відповідачем 05.07.2012 року були прийняті оскаржувані рішення про застосування фінансових санкцій за несвоєчасне подання відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку. Рішення були прийнятті на підставі п. 5. ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Позивачч вважає такі рішення незаконними, оскільки з 01.01.2011 року набрав чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно якого ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виключена. Тобто, управлінням ПФУ в Жовтневому районі м. Маріуполя прийняті рішення на підставі норми Закону, яка втратила чинність. Позивач просив скасувати рішення № 1213 від 05.07.2012 року, № 1214 від 05.07.2012 року, № 1215 від 05.07.2012 року, № 1216 від 05.07.2012 року про застосування фінансових санкцій.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, мотивуючи свою позицію аналогічно викладеної у позовній заяві. Просив задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача до судового засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином. Через канцелярію суду надав заперечення, в обґрунтування яких зазначив, що Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», який набрав чинності з 01.01.2011 року, внесено зміни до деяких законів України, зокрема, до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9.07.2003р. № 1058-IV та було скасовано відповідні пункти ст. 106 Закону, на підставі до яких були винесені рішення про застосування фінансових санкцій. Пунктом 7 Прикінцевих положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 2464 встановлено, що на період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим законом. Отже, абз. 6 ч. 7 Розділу 7 закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування» надав право застосування фінансових санкцій відповідно до ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Заслухавши представника позивача, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_2, зареєстрований як фізична особа - підприємець виконавчим комітетом Маріупольської міської ради 13.10.1993 року, ідентифікаційний код НОМЕР_1.
Відповідач, управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя, є органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього п. 12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 384/2011.
Згідно п.п. 1, 3 «Положення про Пенсійний фонд України», затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 384/2011 (далі - Положення), Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Судом встановлено, що 05.07.2012 року начальником управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя прийняті:
· рішення № 1213 про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків , яким нараховані фінансові санкції у розмірі 2982,66 грн.;
· рішення № 1214 про застосування фінансових санкцій за приховування (заниження) страхувальником сум заробітної плати (виплати, доходу) на які нараховуються страхові внески, яким нараховані фінансові санкції у розмірі 3541,00 грн.;
· рішення № 1215 про застосування фінансових санкцій за неподання розрахунку сум страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування у строки, визначені законодавством, яким нараховані фінансові санкції у розмірі 7315,53 грн.;
· рішення № 1216 про застосування фінансових санкцій за неподання розрахунку сум страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування у строки, визначені законодавством, яким нараховані фінансові санкції у розмірі 7340,29 грн.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд приходить до висновку, що Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області не доведена правомірність своїх дій у спірних правовідносинах, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, спірні рішення про застосування фінансових санкцій були прийняті на підставі пунктів 3, 4, 5 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Вказані порушення встановлені в Акті перевірки від 18.06.2012 року.
За період до 01.01.2011 р. відносини, що виникали між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулювалися Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Виключно цим Законом визначалися платники страхових внесків, порядок їх нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.
Так, відповідно до статті 106 вищевказаного Закону відповідальність за своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування несе страхувальник-роботодавець.
При цьому згідно з пунктом 5 частини 9 статті 106 Закону за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Однак, дана норма права, втратила чинність з 1 січня 2011 року згідно із Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010р. №2464-VI, тобто, не діяла на дату прийняття Управлінням Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області оскаржуваного рішення.
Відповідно до п.7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 08.07.2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.
На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно з пунктами 1, 2 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано.
Пунктом 22 частини першої статті 92 Конституції України передбачено, що засади цивільно-правової відповідальності, діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них визначається виключно законами. Конституційний Суд України Рішенням від 30.05 2001 р. № 7-рп/2001 у справі за конституційним зверненням відкритого акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» щодо офіційного тлумачення положень пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України, частини першої, третьої статті 2, частини першої статті38 Кодексу України про адміністративні правопорушення ( справа про відповідальність юридичних осіб) вирішив (п.1.1 резолютивної частини Рішення) положення пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України треба розуміти так, що ними безпосередньо не встановлюються види юридичної відповідальності. За цим положенням виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності, а також діяння, що є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями як підстави кримінальної, адміністративної, дисциплінарної відповідальності та відповідальність за такі діяння.
Відповідно до частини четвертої статті 150 Конституції України передбачено, що з питань, передбачених цією статтею, зокрема офіційне тлумачення Конституції України, Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на території України.
Зважаючи на встановлені обставини у справі, суд приходить до висновку, що оскаржувані рішення від 05.07.2012 року, що прийняті на підставі частини 9 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який на момент прийняття цих рішень втратив чинність, є протиправними.
Аналогічна позиція викладена в Ухвалі Вищого Адміністративного суду України від 9 листопада 2011 року № К/9991/28551/11.
Крім того, суд зазначає, що звертаючись до суду з позовом позивач одночасно вибрав для себе два засобу захисту, які виключають один одного: скасування та визнання недійсним рішення суб'єкта владних повноважень. Враховуючи, що оскаржувані рішення суб'єкта владних повноважень породжують негативні наслідки для позивача з моменту їх прийняття, суд з урахуванням положень ст. 105, 162 КАС України вважає за необхідне для належного захисту порушених прав позивача визнати рішення № 1213, № 1214, № 1215, № 1216 від 05.07.2012 року про застосування фінансових санкцій - нечинними.
Відповідно до частини 3 статті 94 КАС України, Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 10, 11, 40, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163 КАС України, суд, -
Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя про визнання недійсними рішення та скасування рішень № 1213 від 05.07.2012 року, № 1214 від 05.07.2012 року, № 1215 від 05.07.2012 року, № 1216 від 05.07.2012 року про застосування фінансових санкцій - задовольнити частково.
Визнати нечинним рішення Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя № 1213 від 05.07.2012 року про застосування штрафних санкцій в розмірі 2982,66 грн. на підставі п. 5 ч. 9 ст. 106 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Визнати нечинним рішення Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя № 1214 від 05.07.2012 року про застосування штрафних санкцій в розмірі 3541,00 грн. на підставі п. 3 ч. 9 ст. 106 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Визнати нечинним рішення Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя № 1215 від 05.07.2012 року про застосування штрафних санкцій в розмірі 7315,53 грн. на підставі п. 5 ч. 9 ст. 106 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Визнати нечинним рішення Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя № 1216 від 05.07.2012 року про застосування штрафних санкцій в розмірі 7340,29 грн. на підставі п. 5 ч. 9 ст. 106 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору в розмірі 16 (шістнадцять) гривень 10 коп.
Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 20 вересня 2012 року в присутності представника позивача.
Постанова в повному обсязі виготовлена 25 вересня 2012 року.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Грищенко Є.І.