вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
Іменем України
13 вересня 2012 р. (12:39) Справа №2а-5139/12/0170/9
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Гаманка Є.О., при секретарі Сироватському М.С., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Придніпровської регіональної служби Державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на Державному кордоні та транспорті
про визнання протиправною бездіяльність та стягнення.
Представники сторін:
представник позивача - ОСОБА_2 договір №б.н.;
представник відповідача - Лаврентьєв Є.О., довіреність № 011 від 10.08.12р.;
позивач - ОСОБА_1 НОМЕР_1;
представник відповідача - Щербіна О.М., довіреність № 36 від 05.09.12р.
ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Придніпровської регіональної служби Державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на Державному кордоні та транспорті про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі з 29.04.2011р. до дати ухвалення судового рішення у цій справі; стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 10000 гривень, завданої внаслідок невиконання судового рішення.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що відповідачем не виконується судове рішення - постанова від 29.04.2011р. Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим та постанова від 08.02.2012р. Севастопольського апеляційного адміністративного суду, стосовно поновлення позивача на роботі та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що є порушенням вимог ст. 13 Конвенції.
10.09.2012р. до суду надійшли письмові пояснення по адміністративній справі, у яких позивач зазначив, що судове рішення не виконувалося з 29.04.11р. по 27.08.2012р., у зв'язку із чим, на думку позивача, з відповідача належить стягнути середній заробіток за весь час затримки виконання постанови Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим у розмірі 44088,00грн.
01.08.2012р. до суду надійшла заява від позивача про збільшення позовних вимог, у якій позивач просить суд: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиконання постанови від 29.04.2011р. Окружного адміністративного суду автономної Республіки Крим та постанови від 08.02.2012р. Севастопольського апеляційного адміністративного суду; стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі з 29.04.2011р. до дати ухвалення судового рішення у цій справі; стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 10000 гривень, завдану внаслідок невиконання судового рішення; стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 2500 гривень.
У судовому засіданні, що відбулося 13.09.12р., позивач наполягав на задоволенні уточнених позовних вимог, але пояснив суду, що просить стягнути з відповідача, зокрема, середній заробіток за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі за період з 29.04.2011р. по 27.08.2012р. у розмірі 44088,00 гривень.
Відповідач заперечення на позов до суду не надав, але представник відповідача у судовому засіданні пояснив, що позовні вимоги не визнає та просить суд у задоволенні позову відмовити. Також представник відповідача пояснив, що позивача з 27.08.2012р. поновлено на посаді начальника Євпаторійського пункту державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті на підставі постанови Окружного адміністративного суду АРК від 29.04.2011р.
Розглянувши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29 квітня 2011 року у справі №2а-708/11/5/0170 визнано протиправним та скасовано наказ Придніпровської регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю на державному кордоні та транспорті № 48 від 08.12.2010р.; поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Євпаторійського ПДВСКН; стягнуто з Придніпровської регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 6479,60грн.; в задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Вищенаведену постанову допущено до негайного виконання у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Євпаторійського ПДВСКН та стягнення з Придніпровської регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 2872,60грн.
Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2012 року у справі №2а-708/11/5/0170, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.04.11р. у справі № 2а-708/11/5/0170 змінено, викладено пункт 4 в наступній редакції:
«Стягнути з Придніпровської Регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 13496,60грн.». В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.04.11 у справі № 2а-708/11/5/0170 залишено без змін.
Судом з'ясовано, що представник відповідача був присутній при оголошенні постанови Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.04.11р. у справі № 2а-708/11/5/0170.
Тобто, відповідачу було достеменно відомо про звернення до негайного виконання вищенаведеної постанови у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Євпаторійського ПДВСКН та у частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 2872,60грн.
Згідно постанові про закінчення виконавчого провадження від 28.12.2011р., виконавчий лист №2а-708/11/5/0170 виданий 06.05.2011р. Окружним адміністративним судом АРК в частині стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 2872,60грн. примусово виконано 16.08.2011р.
24.04.2012 року у Придніпровській регіональній службі державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті було зареєстровано заяву із доданням постанови від 29.04.2011р. Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим та постанови від 08.02.2012р. Севастопольського апеляційного адміністративного суду (а.с.15).
Листами від 26.06.2012р. та 09.07.2012р. Управління ДВС ГУ юстицію у Дніпропетровській області повідомило позивача про виконання 13.06.2012р. постанови від 08.02.2012р. Севастопольського апеляційного адміністративного суду в частині стягнення суми 13496,60грн.
23.08.2012р. виконуючим обов'язки Придніпровської Регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті Климовим С.А. видано наказ 01-4-2 №34 про прийняття ОСОБА_1 на посаду начальника Євпаторійського ПДВСК.
Наказом Придніпровської Регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті від 27.08.2012р. №01-4-4№35, внесено зміни до наказу №34 від 23.08.2012р. Зі змісту наведеного наказу вбачається, що ОСОБА_1 поновлено на посаді начальника Євпаторійського пункту державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті з 27.08.2012р. на підставі постанови Окружного адміністративного суду АРК від 29.04.2011р.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем постанову Окружного адміністративного суду АРК в частині стягнення 2872,60грн. та постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду в частині стягнення 13496,60грн. не виконано добровільно, а ці суми було стягнуто примусово ДВС ГУ юстицію у Дніпропетровській області.
Також з матеріалів справи вбачається, що протягом тривалого часу (більш ніж рік) не виконувалося рішення суду в частині негайного поновлення позивача на відповідній посаді, з причини відсутності у штатному розписі посади, на яку необхідно поновити позивача, про що свідчить лист за вих. № 01-4-9/70 від 03.05.2012р. (а.с.2012р.).
Тривале невиконання відповідачем рішення суду стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.
Щодо вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиконання постанови від 29.04.2011р. Окружного адміністративного суду автономної Республіки Крим та постанови від 08.02.2012р. Севастопольського апеляційного адміністративного суду, суд зазначає наступне.
Оцінюючи правомірність дій (бездіяльності) та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Відповідно до ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Під час розгляду справи судом з'ясовано, що в частині поновлення позивача на посаді начальника Євпаторійського ПДВСКН рішення суду виконано тільки 27.08.2012р. При цьому суд звертає увагу на те, що в частині поновлення на посаді вищенаведена постанова підлягала негайному виконання, тобто постанова не виконувалася з 29.04.2011р. по 27.08.2012р. ( 1 рік 3 місяці та 28 днів).
Суд вважає за необхідне зазначити, що відсутність штатної одиниці не є підставою для невиконання судового рішення, тоді як згідно ст. 240-1 КЗпП, неможливість поновлення на роботі працівника пов'язана лише з припиненням діяльності підприємства
Судом прийнято до уваги те, що позивачу тільки 01.08.2012р. відповідачем було запропоновано посаду провідного лікаря ветеринарної медицини Євпаторійського ПДВСКН, від якої позивач відмовився. Та тільки після цього, листом від 08.08.2012р. №15-3-1-12/7234, позивача повідомлено, що Ветеринарна та фітосанітарна служба України не заперечує проти внесення змін до штатного розкладу та введення посади начальника Євпаторійського ПДВСКН.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В супереч ст. 71 КАС України відповідачем не надано доказів того, що ним не було допущено протиправної бездіяльності щодо поновлення позивача на посаді, а у період з 29.04.2011р. по 27.08.2012р. постійно вживалися певні дії з метою негайного виконання рішення суду. Відповідачем також не надано суду доказів того, що ним вживалися певні дії щодо добровільного виконання рішень суду в частині стягнення певних сум.
Враховуючи, що на час розгляду справи вищенаведені судові рішення виконані, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо своєчасного виконання постанови від 29.04.2011р. Окружного адміністративного суду автономної Республіки Крим та постанови від 08.02.2012р. Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Відповідно до ч. 5 ст. 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Відповідно до п.2 ст.257 КАС України, судові рішення, які набрали чинності або підлягають негайному виконанню, є підставою для його виконання.
Згідно ч. 2, 3 ст. 14 КАС України, постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ст. 236 КЗпП України в разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, що розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку за час затримки.
Судом встановлено, що позивачу був сплачений середній заробіток за час вимушеного прогулу відповідно до постанови від 29.04.2011р. Окружного адміністративного суду автономної Республіки Крим та постанови від 08.02.2012р. Севастопольського апеляційного адміністративного суду, однак за період невиконання рішення суду про поновлення позивача на роботі, тобто з 29.04.2011р. по 27.08.2012р., середній заробіток відповідачем не сплачений.
Згідно із роз'ясненнями, даними Пленумом Верховного Суду України в п.32 постанови "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 6 листопада 1992 року № 9, у випадку стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи, невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи із заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому враховується положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі- Порядок).
Відповідно п.п.3 п.1, ч.3 п.2, п. 8 вказаного Порядку нарахування виплат за час вимушеного прогулу обчислюється із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
При визначені розміру заробітної плати суд приймає до уваги постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2012р., де з урахуванням вищенаведеного Порядку вже було визначено середньоденна заробітна плата позивача за 2 останніх місяця роботи в розмірі 133,6грн. Сторони не заперечують проти того, що середній заробіток за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі за період з 29.04.2011р. по 27.08.2012р. складає саме 44088,00 гривень. Враховуючи наведене сума в розмірі 44088,00 гривень підлягає стягненню з відповідача.
Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.
За змістом вказаного положення закону передумовою для відшкодування працівнику моральної шкоди на підставі ст. 237-1 КЗпП України є наявність порушення прав працівника у сфері трудових відносин, з урахуванням специфіки об'єкту яких, завдана моральна шкода може бути відшкодована працівнику у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі.
Судом при визначенні розміру моральної шкоди було враховано тривалість невиконання рішення суду, тяжкість вимушених змін у житті позивача, час та зусилля, які позивачем було вжито дня необхідності спонукання відповідача до виконання рішення суду.
Так судом з'ясовано, що у період невиконання відповідачем рішення суду позивачем вчинено наступні дії:
· 14 квітня 2011 року ОСОБА_1 звернулася до Генеральної прокуратури України за фактом незаконного звільнення та з інших питань. Згідно відповіді Генеральної прокуратури України від 20 квітня 2011 року звернення ОСОБА_1 було переадресоване за належністю до Державного комітету ветеринарної медицини України. За повідомленням Державного комітету ветеринарної медицини України «...за результатами зазначеної перевірки та відповідно до наказу Держкомветмедицини від 01.12.2011 № 18 «Про розгляд звернень» направлено лист виконуючому обов'язки начальника Придніпровської регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті ОСОБА_7 з вимогою скасувати наказ про Ваше звільнення».
· 06 травня 2012 року позивач звернулася до судді Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим Сидоренку Д.В. з метою отримання виконавчого листа для примусового виконання постанови від 29 квітня 2011 року. 06 травня 2011 року був виданий виконавчий лист.
· 12 травня 2011 року ОСОБА_1 звернулася до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області. 13травня 2012 року заступником начальника підрозділу примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції у Дніпропетровській області Данилевською Т.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 2872,60грн. Листом від 16 травня 2011 року підрозділ примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції у Дніпропетровській області повідомив, що «...резолютивна частина виконавчого листу у справі № 2а-708/11/5/0170 про поновлення Вас на посаді начальника Євпаторійського ПДВСКН не містить заходів примусового виконання (ні кого не зобов'язують вчинити певні дії або утриматись від вчинення дій), тому постанова про відкриття виконавчого провадження винесена лише в частині стягнення коштів». 28 грудня 2011 року заступником начальника відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Дніпропетровській області Левадою В.В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження в частині стягнення суми 2872,60грн.
· 28 грудня 2011 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_10 - звернулася до заступника начальника відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Дніпропетровській області Левади В.В. з проханням відкрити виконавче провадження в частині поновлення на роботі.
· 17 січня 2012 року ОСОБА_10 звернулася в інтересах ОСОБА_1 до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим про визнання незаконною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції у Дніпропетровській області. 23 січня 2012 року суддею Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим Шкляр Т.О. винесено ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду. 06 вересня 2011 року суддею Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим Сидоренком Д.В. винесено ухвалу про відмову у виправленні описки у виконавчому листі. 04 жовтня 2011 року суддею Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим Сидоренком Д.В. винесено ухвалу про відмову у роз'ясненні судового рішення.
· 06 лютого 2012 року ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим із заявою про встановлення судового контролю щодо виконання постанови від 29 квітня 2011 року.
· 15 лютого 2012 року позивач звернулася до Придніпровської Регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті з проханням повідомити про причини невиконання постанови від 29 квітня 2011 року Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим.
· 18 лютого 2012 року ОСОБА_1 звернулася до Державного комітету ветеринарної медицини України з проханням сприяти у виконанні постанови від 29 квітня 2011 року Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим. Згідно листа від 14 березня 2012 року Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України запропоновано звернутися до державної виконавчої служби.
· 13 березня 2012 року суддею Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим Сидоренком Д.В. винесено ухвалу про зупинення розгляду заяви про встановлення судового контролю. 04 квітня 2012 року суддею Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим Сидоренком Д.В. винесено ухвалу про поновлення розгляду заяви про встановлення судового контролю. 19 квітня 2012 року суддею Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим Сидоренком Д.В. винесено ухвалу про залишення без розгляду заяви про встановлення судового контролю.
· 24 квітня 2012 року ОСОБА_1 звернулася до Придніпровської Регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті з проханням поновити її на посаді згідно постанови від 29 квітня 2011 року Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим. Листом від 03 травня 2012 року Придніпровська Регіональна служба державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті повідомила про неможливість виконання постанови.
· Листом від 24 квітня 2012 року відділ примусового виконання рішень Управління ДВС Головного управління юстиції у Дніпропетровській області повідомив, що виконавчий лист, в тому числі щодо поновлення на роботі, було повернено до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим. 27 квітня 2012 року ОСОБА_10 звернулася в інтересах ОСОБА_1 до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим про визнання незаконною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції у Дніпропетровській області. Згідно листа від 27 квітня 2012 року судді Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим Сидоренка Д.В. виконавчий лист не повертався до суду.
· 27 квітня 2012 року ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду автономії із заявою про видачу дубліката виконавчого листа. 17 травня 2012 року суддею Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим Сидоренком Д.В. винесено ухвалу про видачу дублікату виконавчого листа.
· 07 травня 2012 року ОСОБА_10 звернулася в інтересах ОСОБА_1 до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим із адміністративним позовом про визнання незаконною і скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції у Дніпропетровській області. 03 травня 2012 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області Макаровою Ю.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження в частині стягнення 13496,60грн., які присудив Севастопольський апеляційний адміністративний суд.
· 17 травня 2012 року ОСОБА_1 звернулася до Генерального прокурора України Пшонки В.П. та Міністра юстиції України Лавриновича О. з проханням провести перевірку відносно посадових осіб відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного управління юстиції у Дніпропетровській області за фактом невиконання рішення суду.
· 28 лютого 2012 року та 08 травня 2012 року ОСОБА_1 звернулася до прокурора Дніпропетровської області з проханням притягнути до кримінальної відповідальності в.о. начальника Придніпровської регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті ОСОБА_7
· 14 травня 2012 року позивач звернулася до Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська зі скаргою про визнання протиправною бездіяльності посадових осіб прокуратури Дніпропетровської області та зобов'язання прийняти процесуальне рішення за заявою від 28 лютого 2012 року відповідно вимог ст. 97 КПК України. 12 липня 2012 року суддею Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська Галічим В. винесено постанову про зобов'язання прокуратури Дніпропетровської області розглянути заяву ОСОБА_1 від 28 лютого 2012 року та прийняти рішення, передбачене ст. 97 КПК України.
· 18 травня 2012 року ОСОБА_1 звернулася до Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України з проханням сприяти Придніпровській регіональній службі державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті у невідкладному виконанні постанови від 29 квітня 2011 року Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим.
· 12 травня 2012 року ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим із заявою про встановлення судового контролю. 05 червня 2012 року суддею Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим Сидоренком Д.В. винесено ухвалу про встановлення судового контролю.
· 12 травня 2012 року позивач звернулася до Придніпровської регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті з проханням невідкладно виконати постанову від 29 квітня 2011 року Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим та ухвалу від 08 лютого 2012 року Севастопольського апеляційного адміністративного суду. Листом від 23 травня 2012 року Придніпровська регіональна служба державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті повідомила про неможливість виконання судового рішення.
· 17 травня 2012р оку позивач звернулася до суду з цим позовом.
· 06 липня 2012 року ОСОБА_1 звернулася до судді Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим Сидоренка Д.В. із заявою про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа.
Аналіз всіх обставин у їх сукупності свідчить про те, що тривале невиконання рішення суду з вини відповідача створювало постійну непевність для позивача щодо виконання рішень суду.
Позивач, з метою виконання пілотного рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява 40450/04) просить суд стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 10000 гривень, яку завдано внаслідок невиконання судового рішення, постійної непевності, неможливості отримання доходу та годування родини тощо.
Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-ІУ від 23.02.2006р. суди застосовують при розгляді практику Суду як джерело права.
У рішенні Європейського Суду з прав людини від 15 жовтня 2009 року у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява № 40450/04) зазначено, що Комітет Ради Європи висловлює особливу занепокоєність у зв'язку з тим, що, незважаючи на цілий ряд законодавчих та інших важливих ініціатив, до яких неодноразово приверталася увага Комітету міністрів, поки що досить мало зроблено для того, щоб подолати існуючу структурну проблему невиконання рішень національних судів. Стаття 13 Конвенції прямо виражає обов'язок держави, передбачений статтею 1 Конвенції, захищати права людини передусім у межах своєї власної правової системи. Таким чином, ця стаття вимагає від держав національного засобу юридичного захисту, який би забезпечував вирішення по суті поданої за Конвенцією "небезпідставної скарги", та надання відповідного відшкодування (справа "Кудла проти Польщі" (КисПа у. Роїапсі) [ОС], N 30210/96, п. 152, ЕСНК 2000-ХІ). Зміст зобов'язань Договірних держав за статтею 13 Конвенції залежить від характеру поданої заявником скарги; "ефективність" "засобу юридичного захисту" у значенні цієї статті не залежить від визначеності сприятливого для заявника результату. Водночас засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством.
Відповідно до п. 46 Рішення від 15 жовтня 2009 року Європейського Суду з прав людини у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» суд зазначив, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання (рішення у справі "Метаксас проти Греції", N 8415/02, п. 19, від 27 травня 2004 року; та у справі "Лізанец проти України", N 6725/03, п. 43, від 31 травня 2007 року). У таких справах відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання.
Згідно п. 99, 100 вищенаведеного рішення, суд визначив, що упродовж одного року від дати, на яку це рішення набуває статусу остаточного, держава-відповідач повинна забезпечити адекватне й достатнє відшкодування всім заявникам у справах, зазначених у попередньому пункті, про скарги яких стосовно тривалого невиконання рішень національних органів вже було повідомлено Уряд-відповідач. Суд також визначив, що затримки з виконанням рішень національних судів мають обчислюватися і оцінюватися в контексті вимог Конвенції, а також відповідно до критеріїв, визначених у цьому рішенні. На думку суду, таке відшкодування органи влади можуть забезпечити шляхом запровадження з власної ініціативи ефективного національного засобу юридичного захисту у таких справах або через врегулювання окремо взятих спорів - наприклад, досягнення дружніх урегулювань із заявниками або одностороннє висунення пропозицій з вирішення спору відповідно до вимог Конвенції. Однак, якщо держава-відповідач не запровадить такі заходи після пілотного рішення й надалі порушуватиме Конвенцію, Суд не матиме іншого вибору, ніж відновити розгляд всіх аналогічних заяв, які перебувають у нього на розгляді, і ухвалити щодо них рішення, яке забезпечуватиме ефективне дотримання Конвенції.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.19995р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини.
Відповідачем не надано суду доказів того, що моральна шкода позивачу завдана не з його вини.
Враховуючи, що рішення суду не виконувалося з 29.04.2011р. по 27.08.2012р., приймаючи до уваги те що сума середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі складає 44088,00 гривень суд вважає за необхідне стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 10000 гривень.
При цьому суд вважає, що неправомірна тривала бездіяльність відповідача, яка полягає в необґрунтованій затримці виконання рішення суду про поновлення позивача на посаді, завдала позивачу моральної шкоди, а саме: спричинило позивачу душевні страждання та негативні емоції, порушило його нормальний уклад життя, позбавив його можливості реалізувати своє право на працю, тому суд, враховуючи вимоги розумності і справедливості, обставини справи і з урахуванням всіх обставин вважає, що розмір моральної шкоди, який підлягає стягненню з відповідача, повинен складати саме 10000 гривень.
Згідно ч. 1, 2 п.1, 2 ч. 3 ст. 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи; розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом; до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать: витрати на правову допомогу та витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Згідно до ч. 3 ст. 90 КАС України граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
Законом України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" від 20 грудня 2011 року N 4191-VI встановлено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні. Компенсація витрат на правову допомогу виплачується за рахунок державного бюджету в межах видатків, передбачених Державній судовій адміністрації України на здійснення правосуддя місцевими загальними та місцевими адміністративними судами.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" від 22 грудня 2011 року N 4282-VI, а саме ст. 13 встановлено мінімальну заробітну плату на 2012 рік у місячному розмірі з 1 липня - 1102 гривні, з 1жовтня -1118гривень.
Судом встановлено, що правомірність витрат відповідача на правову допомогу в сумі 2500,00 грн. підтверджується: свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю №1195; договором про надання правової допомоги від 12.05.2012 року, квитанцією форми №к-3 б/н від 12.05.2012р. на 2500,00грн.
У заяві про збільшення позовних вимог від 30.07.2012р. позивач зазначив, що ним понесені витрати на правову допомогу у розмірі 2500,00грн. за аналіз документів з метою подальшого звернення до суду, їх збір, складання позовної заяви, представництво інтересів у суді. Зазначені витрати підтверджуються відповідною квитанцією, яку долучено до вказаної заяви.
Так, на підготовку документів (у додатку до пояснень їх понад 60), а також на складання позовної заяви (понад п'ять сторінок із аналізом практики Європейського Суду з прав людини) було витрачено більше ніж п'ять годин. Більш того, при представництві інтересів у суді також буде витрачатися час, отже сума у розмірі 2500грн. не є надмірною.
Судом з'ясовано, 40% від 1102,00грн. (мінімальна заробітна плата) = 440,80грн. Якщо позивачем з урахуванням підготовки документів та представництва інтересів в суді витрачено шість годин, то сума гранична яку можливо стягнути складає 6Х440,80грн. =2644,80грн., тоді як позивач просить стягнути 2500,00грн.
Враховуючи викладене суд вважає, що сума витрат на правову допомогу в розмірі 2500грн. не є надмірною.
Таким чином, позовні вимоги підтверджуються матеріалами справи і підлягають задоволенню у повному обсязі.
У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови, у повному обсязі постанову складено 18.09.12 р.
Керуючись ст.ст. 94, 98, 11,100, 160-163, 167 КАС України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною бездіяльність Придніпровської регіональної служби Державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на Державному кордоні та транспорті щодо своєчасного виконання постанови від 29.04.2011р. Окружного адміністративного суду автономної Республіки Крим та постанови від 08.02.2012р. Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
3. Стягнути з Придніпровської регіональної служби Державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на Державному кордоні та транспорті (49124, м. Дніпропетровськ, вул. Лісопаркова, 4; рахунки невідомі) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; рахунки невідомі) середній заробіток за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі за період з 29.04.2011р. по 27.08.2012р. у розмірі 44088,00 гривень; моральну шкоду у розмірі 10000 гривень.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; рахунки невідомі) із Державного бюджету України судові витрати за надання правової допомоги в сумі 2500 гривень, шляхом безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - Придніпровської регіональної служби Державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на Державному кордоні та транспорті (49124, м. Дніпропетровськ, вул. Лісопаркова, 4; рахунки невідомі).
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Гаманко Є.О.