Справа: № 2а/2570/418/12 Головуючий у 1-й інстанції: Заяць О.В.
Суддя-доповідач: Старова Н.Е.
Іменем України
"05" вересня 2012 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Старової Н.Е.
суддів - Чаку Є.В., Файдюка В.В.
розглянувши у письмовому провадженні у м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Борзнянському районі Чернігівської області до ОСОБА_2 про стягнення страхових внесків, -
Управління Пенсійного фонду України в Борзнянському районі Чернігівської області (надалі -позивач або УПФУ) звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду із позовом до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 (далі - відповідач або апелянт) про стягнення з останнього заборгованості по страхових внесках за період з 1.07- 31.12. 2010 рік в сумі 1288,80 грн.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.03.2012 р. позов задоволено.
Не погоджуючись із зазначеною постановою відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.
Справа розглянута відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.197 КАС України.
Заслухавши суддю доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 перебуває на спрощеній системі оподаткування та сплачує фіксований податок, що підтверджується копією Свідоцтва про сплату єдиного податку серії № №НОМЕР_1 (а.с. 30); відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зареєстрований як платник страхових внесків по загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню в Борзнянському районі Чернігівської області з 3.10.2005 року (а.с.6).
Відповідно до пп.4 п.8 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»до набрання чинності законом про спрямування частини страхових внесків до Накопичувального фонду фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, придбання спеціального торгового патенту), на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом у фіксованому розмірі.
Статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»передбачено, що мінімальний страховий внесок - сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу).
Законом визначено обов'язок відповідача, як фізичної особи-підприємця, що перебуває на спрощеній системі оподаткування, сплачувати страхові внески у розмірі не менше мінімального страхового внеску, що за липень-грудень 2010 року становить для відповідача, з врахуванням зарахованої частини фіксованого податку, 1288,80 грн.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»втратила чинність в частині, в зв'язку з прийняттям Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»з 01 січня 2011 року.
Проте, п.8 Інструкції про порядок обчислення та сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України 19 грудня 2003 року №21-1, є чинним та визначає порядок стягнення заборгованості зі страхувальників.
Так, згідно з пп.8.1 п.8 вищенаведеної Інструкції стягнення заборгованості із сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 01 січня 2011 року не настав, здійснюється відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості, або застосування штрафних санкцій. При цьому, органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках, зокрема, якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків. Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на всю суму боргу. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом (пп.8.2 п.8 Інструкції).
Разом з тим, відповідачем разом із апеляційною скаргою надано клопотання про забезпечення доказів шляхом витребування у позивача номер окремого рахунку територіального виконавчого органу пенсійного фонду у м. Борзна на який відповідач повинен був сплачувати страхові внески, документ про реєстрацію відповідача в Управлінні Пенсійного фонду України в Борзнянському районі Чернігівської області, витребувати у Відділу державної виконавчої служби Борзнянського районного управління юстиції Чернігівської області оригінал Постанови №29911544 від 18.11.2011 р., зупинити виконання Вимоги про сплату боргу №Ф 620 від 01.02.2011 р.
Відповідно до ч. 3 ст. 71 ККАС України, якщо особа, яка бере участь у справі і не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази.
Відповідно до ст. 73 та 74 КАС України особи, які беруть участь у справі та обґрунтовано вважають, що надання потрібних доказів стане згодом неможливим або ускладненим, мають право просити суд забезпечити ці докази. Суд забезпечує докази допитом свідків, призначенням експертизи, витребуванням та оглядом письмових або речових доказів, у тому числі за місцем їх знаходження.
Згідно ч. 1 ст. 75 КАС України у заяві про забезпечення позову повинні бути зазначені докази, які необхідно забезпечити; обставини, що можуть бути підтверджені цими доказами; обставини, які свідчать про те, що надання потрібних доказів може стати неможливим або ускладненим, а також справа, для якої потрібні ці докази, або з якою метою потрібно їх забезпечити.
З огляду на викладене, колегія суддів, ретельно дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про відмову у задоволені даних клопотань з огляду на те, що заявником не наведено достатніх обставин на підтвердження того, що без забезпечення доказів шляхом витребування письмових доказів в подальшому стане неможливим та ускладненим їх дослідження.
Виходячи з досліджених матеріалів, колегія судів дійшла висновку, що суд першої інстанції ретельно дослідив надані докази, керуючись діючим законодавством з розглянутих обставин справи і прийняв обґрунтоване рішення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції ухвалив оскаржувану постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Доводи апелянта не спростовують правомірності висновків оскаржуваної постанови.
Таким чином, згідно ст. 200 КАС України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 41, 160, 195, 196, 199, 200, 205, 206 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 -залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.03.2012 р. -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя Старова Н.Е.
Судді: Файдюк В.В.
Чаку Є.В.