Справа: № 2а-6269/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції:
Суддя-доповідач: Петрик І.Й.
Іменем України
"26" вересня 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого суддіПетрика І.Й.
СуддівБорисюк Л.П.,
Собків Я.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 червня 2012 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень.
Фізична особа -підприємець ОСОБА_4 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом про скасування податкового повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва від 14.04.2011 №0003811703.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 червня 2012 року позовні вимоги задоволено повністю.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким у задоволені позовних вимог позивачу відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін з таких підстав.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що обґрунтованість та законність прийняття податкового повідомлення-рішення відповідачем суду доведена, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів може погодитись із огляду на наступне.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Оболонському районі міста Києва винесено податкове повідомлення-рішення від 14.04.2011 №0003811703, яким ОСОБА_4 визначено податкове зобов'язання із земельного податку у сумі 6 877, 79 грн. Відповідне податкове повідомлення-рішення було надіслано ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1, проте повернулось до органу державної податкової служби у зв'язку із незнаходженням ОСОБА_4 за даною адресою, що підтверджується матеріалами справи.
На думку органу державної податкової служби, відповідне податкове повідомлення-рішення є врученим платнику податків із огляду на приписи пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.
У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
У разі якщо вручити податкове повідомлення-рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення-рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 зареєстрована з 18.03.2005 за адресою: АДРЕСА_2.
Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 06.03.2012, ОСОБА_4 29.09.2005 зареєстрована як фізична особа -підприємець, при цьому місце проживання визначено як: АДРЕСА_2..
За повідомленням представника відповідача під час судового розгляду справи ОСОБА_4 перебуває на податковому обліку в державній податковій інспекції у Оболонському районі міста Києва.
Про те, що ОСОБА_4 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2., органу державній податковій службі відомо, що не заперечувалось представником відповідача під час судового розгляду справи.
Разом з тим, податкове повідомлення-рішення від 14.04.2011 №0003811703 було надіслано ОСОБА_4. за адресою: АДРЕСА_1, тобто за адресою, яка не відповідає адресі реєстрації фізичної особи - позивача, а також адресі, за якою фізична особа зареєстрована в Єдиному державному реєстрі як підприємець, а тому відповідне податкове повідомлення-рішення не вручено позивачеві через помилку, допущену контролюючим органом, отже оскаржуване податкове повідомлення-рішення є таким, що не вручено платнику податків відповідно до абзацу четвертому пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України, а отже є неузгодженим.
Аналізуючи доводи позивача щодо безпідставності визначення позивачеві податкового зобов'язання із земельного податку, колегія суддів звертає увагу на наступному.
Відповідно до статті 270 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування із плати за землю є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Відповідно до статті 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
Частиною другою названої статті передбачено, що право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується: а) цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; б) свідоцтвом про право на спадщину;
Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.
За посиланням позивача, що не спростовано відповідачем, жодних документів, що посвідчують право на земельну ділянку у ОСОБА_4 не має.
Згідно із приписами пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
В матеріалах справи відсутні документи, на підставі чого позивачеві визначено податкове зобов'язання із земельного податку (плати за землю), зокрема, податкової декларації ОСОБА_4 щодо самостійного визначення податкового зобов'язання, акту перевірки державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва внаслідок визначення податкового зобов'язання контролюючим органом, виписки даних державного земельного кадастру, тощо.
Однак, як вбачається із матеріалів справи, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.05.2012 суд першої інстанції зобов'язував відповідача надати заперечення на позовну заяву разом із матеріалами, що були або мали бути взяті до уваги відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення.
В судовому засіданні 31.05.2012 суд першої інстанції повторно зобов'язував орган державної податкової служби надати письмові заперечення і відповідні матеріали.
Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Ані даних державного земельного кадастру, ані інших підтверджуючих документів щодо підстав визначення позивачу податкового зобов'язання із плати за землю відповідачем суду не надано.
Враховуючи, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України покладається обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, не надано суду жодних підтверджуючих документів, що стали підставою для визначення позивачеві податкового зобов'язання із плати за землю, податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва від 14.04.2011 №0003811703 є необґрунтованим.
З огляду на викладене, колегія суддів, ретельно дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 червня 2012 року - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 червня 2012 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя Петрик І.Й.
Судді: Борисюк Л.П.
Собків Я.М.