Справа: № 2а-2543/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шарпакова В.В.
Суддя-доповідач: Міщук М.С.
Іменем України
"26" вересня 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді суддів: секретар Міщука М.С. Бєлової Л.В., Денісова А.О. Духно І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності, фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 (далі СПД ФОП або позивач) на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у справі за позовом ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва (далі ДПІ або відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -
22 лютого 2012 року СПД ФОП ОСОБА_5 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ДПІ, у якому просить суд визнати недійсним рішення відповідача № 000207/1740 від 13 грудня 2011 року про нарахування суми грошового зобов'язання у розмірі 29 640 грн. 75 коп.
Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 12 червня 2012 року у задоволенні позову ОСОБА_5 відмовив.
В апеляційній скарзі про скасування постанови ОСОБА_5 посилається на те, що прийняте податкове повідомлення-рішення ДПІ про нарахування суми грошового зобов'язання є незаконним, оскільки під час перевірки, податковий інспектор-ревізор ДПІ не врахував всіх необхідних документів для звірки та законного нарахування суми грошового зобов'язання (оцінивши тільки податкові накладні і банківські виписки), та прохання позивача отримати та перевірити видаткові накладні відмовив.
Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог чинного законодавства з оподаткування СПД ФОП ОСОБА_5 за період з 13 серпня 2008 року по 31 березня 2011 року.
За результатами перевірки було складено акт № 89/1740/НОМЕР_1 від 12 вересня 2011 року (далі Акт перевірки), у висновку якого зазначено наступні порушення:
статті 14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»від 26 грудня 1992 року № 13-92, із змінами та доповненнями, та підпункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України № 2756-VІ від 02 грудня 2010 року із змінами та доповненнями (далі ПК України), у результаті чого позивачу донараховано податок з доходів фізичних осіб за І квартал 2009 року та II півріччя 2010 року в сумі 5069 грн. 68 коп., за І квартал 2011 року -2117 грн. 29 коп.;
- вимог підпункту а пункту 19.1 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№ 889-IV від 22 травня 2003 року із змінами та доповненнями, та підпункту 177.5 статті 177 ПК України у зв'язку з ти, що позивач подавав декларації за I квартал 2009 року, II півріччя 2010 року та I квартал 2011 року з перекрученими даними;
- вимог підпункту 7.3.1 пункту 7.3 та підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року, із змінами та доповненнями, (далі Закон № 168/97-ВР) підпункту 187.1 статті 187 та підпункту 200.1 статті 200 ПК України, за період з 02 вересня 2008 року по 31 грудня 2010 року, у результаті чого встановлено заниження задекларованих позивачем показників у рядку 1 декларації з податку на додану вартість на суму 22 819 грн. 00 коп. та в період з 01 січня 2011 року по 31 березня 2011 року на суму 1289 грн. 00 коп.
-вимог пунктів 1, 3, 5 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР (далі Закон № 265/95-ВР), із змінами і доповненнями, а саме: реалізовано продукцію та надано послуги за готівку, перебуваючи на загальній системі оподаткування, на загальну суму 43 964 грн. 80 коп. (з ПДВ) без застосування реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок.
Податковим повідомленням-рішенням ДПІ від 22 вересня 2011 року № 000150/1740 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 пункту 123 ПК України, за порушення підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР , пункту 187.1 статті 187, пункту 200.1 статті 200 ПК України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 29 961 грн. 25 коп., з яких, за основним платежем збільшено грошове зобов'язання на суму 23 969 грн. 00 коп., за штрафними санкціями -на 5 992 грн. 25 коп.
За результатами адміністративного оскарження рішенням Державної податкової адміністрації у місті Києві № 15720/7/25-214 від 01 грудня 2011 року скаргу позивача від 01 жовтня 2011 року задоволено частково. ДПІ винесено:
податкове повідомлення-рішення № 000207/1740 від 13 грудня 2011 року, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 пункту 123 ПК України, за порушення підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР, пункту 187.1 статті 187, пункту 200.1 статті 200 ПК України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 29 640 грн. 75 коп., з яких, за основним платежем збільшено грошове зобов'язання на суму 23 969 грн. 00 коп., за штрафними санкціями - на 5671 грн. 75 коп.;
податкове повідомлення-рішення № 000208/1740 від 13 грудня 2011 року, яким на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України та згідно пункту 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР за порушення пунктів 1, 3, 5 статті 3 Закону № 265/95-ВР до позивача застосовано суму штрафних санкцій у розмірі 1 грн. 00 коп.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що висновки ДПІ в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 29 640 грн. 75 коп., з яких, за основним платежем збільшено грошове зобов'язання на суму 23 969 грн. 00 коп. є обґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення № 000207/1740 від 13 грудня 2011 року таким, що не підлягає скасуванню.
Колегія погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
В акті перевірки зазначено, що позивач в періоди з 01 січня 2009 року по 31 березня 2009 року, з 01 липня 2010 року по 31 березня 2011 року здійснював діяльність на загальній системі оподаткування.
Валовий доход сформовано за даними виписок про рух коштів на розрахункових рахунках (поточного гривневого) та книги обліку доходів і витрат.
Податковим повідомленням-рішенням № 000207/1740 від 13 грудня 2011 року згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 пункту 123 ПК України, за порушення підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР, пункту 187.1 статті 187, пункту 200.1 статті ПК України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 29 640 грн. 75 коп., з яких, за основним платежем збільшено грошове зобов'язання на суму 23 969 грн. 00 коп., за штрафними санкціями -на 5671 грн. 75 коп.
Як зазначено в Акті перевірки, у перевіряємому періоді з 02 вересня 2008 року по 31 березня 2011 року підприємець, згідно з наданими документами здійснював оптово-роздрібну торгівлю канцелярськими товарами, офісним папером, торгівлю холодильним та торгівельним обладнанням, надавав послуги з заправки та відновлення картриджів, що не спростовано позивачем у судових засіданнях.
Перевіркою встановлено, що у період з 02 вересня 2008 року по 31 березня 2011 року позивач занизив податок на додану вартість на загальну суму 23 969 грн.
Згідно з даними акту перевірки заниження податку відбулося внаслідок заниження задекларованих податкових зобов'язань (показників у рядку 1 декларації з податку на додану вартість, копії яких містяться в матеріалах справи).
На підтвердження обґрунтованості висновків перевірки, відповідач зазначає, що висновок щодо заниження податкового зобов'язання ґрунтується на даних звітів суб'єкта малого підприємництва-фізичної особи-платника єдиного податку; банківських виписок за період з 02 вересня 2008 року по 31 березня 2011 року, книг обліку доходів та витрат, копії яких додані до матеріалів справи.
Згідно підпункту 3.1.1. пункту 3.1. статті 3 Закону № 168/97-ВР, об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.
Відповідно до пункту 4.1. статті 4 Закону № 168/97-ВР база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).
У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.
Підпунктом 6.1.1. пункту 6.1. статті 6 цього Закону встановлено, що податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної статтею 4 цього Закону, та додається до ціни товарів (робіт, послуг).
Відповідно до підпункту 7.3.1. пункту 7.3. статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти -дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої -дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;
або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) -дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Одночасно, підпунктом 7.7.1. пункту 7.7. статті 7 Закону № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності -зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Пунктом 187.1. статті 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку -дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої -дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів -дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг -дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до пункту 200.1. статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Пунктом 123.1. статті 123 ПК України встановлено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Відповідно до пункту 7 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.
Враховуючи викладене колегія суддів вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є прийнятим відповідно до законодавства та скасуванню не підлягає.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу.
Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 червня 2012 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
Судді:
Головуючий суддя Міщук М.С.
Судді: Бєлова Л.В.
Денісов А.О.